Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №759/7946/25 — Козелецький районний суд Чернігівської області

Справа № 759/7946/25

Провадження № 2/734/81/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 червня 2026 року селище Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді - Домашенка Ю.М.,

секретар судового засідання - Легкобит І.В.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Хуторного Д.В.,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Гуц Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Міністерство оборони України, про визнання особи такою, що неналежно виконувала батьківські обов`язки та ухилялася від участі у вихованні дитини,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Міністерство оборони України, про визнання особи такою, що неналежно виконувала батьківські обов`язки та ухилялася від участі у вихованні дитини.

Позовні вимоги мотивує тим, що перебувала в зареєстрованому шлюбі з Відповідачем ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народився син ОСОБА_3 . У зв`язку з фактичним припиненням подружніх відносин шлюб був розірваний 24.03.1994 на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28.02.1994. Дитина залишилася з Позивачем, яка ініціювала провадження щодо стягнення аліментів з Відповідача на утримання сина, однак такі сплачувались перші півроку. Надалі Відповідач не брав участі у вихованні, утриманні, навчанні та розвитку дитини. 25.11.1995 Позивач уклала шлюб із ОСОБА_4 , який став для дитини батьком. Позивач разом із чоловіком забезпечували сина вихованням, емоційною підтримкою, навчанням, медичним обслуговуванням, розвитком тощо. Водночас Відповідач не надавав дитині ні моральної, ні матеріальної підтримки. ОСОБА_5 вважав батьком ОСОБА_4 , про що зазначив у вступних документах коледжу, листі вивчення та урахування особистих бесід під час вступу та проходження військової служби в лавах ЗСУ. ІНФОРМАЦІЯ_2 , захищаючи державний суверенітет і територіальну цілісність України, під час виконання бойових дій ОСОБА_5 загинув у м. Мар`їнка Покровського району Донецької області. У зв`язку з втратою сина перед Позивачем постало питання оформлення спадкових прав і подання документів щодо оформлення соціальної виплати (одноразової грошової допомоги). Для реалізації цих прав необхідно встановити факт, що Відповідач неналежно виконував батьківські обов`язки та ухилявся від участі у вихованні сина ОСОБА_3 .

Відповідач подав відзив, згідно з яким позовні вимоги не визнав із наступних підстав. Сторони дійсно перебували у шлюбу, в якому в них народився син ОСОБА_5 . Після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати з Позивачем, однак Відповідач брав участь у житті сина - передавав продукти харчування, періодично зустрічався з дитиною в школі, спілкувався під час літніх канікул. Тобто Відповідач не втрачав інтересу до дитини, батьківських прав відносно сина не позбавлявся. У Козелецькому відділі ДВС перебувало виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів, однак Відповідач регулярно сплачував їх до повноліття сина. Станом на 15.09.2025 у вказаному відділі ДВС відсутні виконавчі провадження про стягнення з Відповідача на користь Позивача аліментів на утримання ОСОБА_3 . У зв`язку із загибеллю сина-військовослужбовця у Відповідача виникло право на соціальну виплату, яке останній реалізував, звернувшись із заявою про отримання одноразової грошової допомоги та отримання посвідчень про право на пільги як члену сім`ї загиблого військовослужбовця. Відповідачу призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 7500000 грн, видано посвідчення. Позов поданий із метою усунути Відповідача від права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченого ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповідач не може бути позбавлений виплати одноразової грошової допомоги, адже права на її отримання набув до набрання чинності норми п. 2 ст. 16-4 вищевказаного Закону. Після загибелі сина Відповідач не претендує на спадкове майно, заяву про прийняття спадщини не подавав.

Позивач подала відповідь на відзив, у якій зазначила, що призначення Відповідачу одноразової грошової допомоги в розмірі 7500000 грн порушує її право на отримання соціальної виплати в розмірі 1 частини, оскільки ОСОБА_2 ухилявся від виконання обов`язку щодо утримання сина за його життя.

Третя особа подала пояснення, згідно з якими виплата одноразової грошової допомоги в розмірі 15 млн грн у разі загибелі (смерті) військовослужбовця здійснюється в порядку і на умовах, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Особи, які мають право на отримання огд, можуть реалізувати його протягом з дня виникнення такого права - дати загибелі (смерті) військовослужбовця. Позивач, будучи матір`ю загиблого військовослужбовця, надала достатньо доказів на підтвердження позовних вимог.

У судовому засіданні сторона Позивача заявлені вимоги підтримала, просила задовольнити. Серед іншого, Позивач зазначила, що Відповідач сплачував аліменти на сина ОСОБА_5 приблизно до року після розірвання шлюбу. Надсилав їх через «Укрпошту».

Сторона Відповідача просила відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи, будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася.

Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Сторони перебували у шлюбі з 29.09.1990 по 24.03.1994.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , його батьками є ОСОБА_2 і ОСОБА_6 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 12.10.2023.

З копій світлин вбачається новонароджений ОСОБА_5 у віці п`яти і дев`яти місяців, перебування Позивача, Відповідача та ОСОБА_5 на весіллі сестри Відповідача.

Як убачається з рішення Мінського районного суду м. Києва від 28.02.1994, шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_6 розірвано.

24.03.1994 відділом реєстрації актів громадянського стану Мінської районної держадміністрації м. Києва розірвано шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_6 , про що зроблено актовий запис № 410 (копія свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 21.04.1994).

25.11.1995 відділом реєстрації актів громадянського стану Шевченківського району м. Києва зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 і ОСОБА_6 , про що зроблено актовий запис № 1153. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_7 (копія свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 25.11.1995).

Відповідно до постанови про стягнення аліментів Мінського районного суду м. Києва від 11.04.1994 з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 31.03.1994 і до повноліття дитини.

З інформаційного повідомлення Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 13324 від 14.02.2025 вбачається, що станом на 14.02.2025 за параметрами пошуку: ОСОБА_1 (стягувач) та ОСОБА_2 (боржник) щодо стягнення аліментів згідно з постановою Оболонського районного суду м. Києва № АЕ-115/94 від 11.04.1994 інформація відсутня. Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державно виконавчої влади, приватного виконавця, становить три роки.

Згідно з даними АСВП станом на 15.07.2025 відсутні відкриті виконавчі провадження про стягнення аліментів з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 (лист Козелецького відділу ДВС у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 7.32/20259 від 15.07.2025).

З інформації з Єдиного реєстру боржників від 08.09.2025 вбачається, що за параметром запиту: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , відомості відсутні.

Відповідно до листа Козелецького відділу ДВС у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 7.32/27618 від 15.09.2025 згідно відомостей АСВП станом на 15.09.2025 на виконанні у відділі відсутні виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 31.03.1994 і до його повноліття. Надання інформації з архіву є неможливе у зв`язку зі знищенням архівних справ, термін зберігання яких 3 роки.

З довідки Оболонського районного суду м. Києва № АЕ-115/94 від 22.09.2025 та відповіді Оболонського районного суду м. Києва № 03/844/25 від 23.09.2025 вбачається, що матеріали цивільної справи № АЕ-115/94 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів знищено за закінченням терміну зберігання.

ОСОБА_3 відвідував заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 517 у 1994-1998 роках. На даний час у закладі працює лише два вихователі, які працювали в зазначених роках, ОСОБА_9 не був їхнім вихованцем. Лише по фотографії, яку надала ОСОБА_1 , працівники його пригадали. З їх слів, ОСОБА_5 дійсно відвідував ясла-садок, дитину часто приводила і забирала мама ОСОБА_1 разом із чоловіком (за наданим фото - ОСОБА_4 ). Вони цікавились розвитком хлопчика, брали участь у загальних батьківських зборах. ОСОБА_3 називав ОСОБА_4 батьком. ОСОБА_2 пригадати не можуть, оскільки ніколи не бачили. ОСОБА_10 понад 30 років, інформації більше немає. Змінилось 2 завідувачки закладу, багато працівників того часу померли (інформаційний лист директора ЗДО (ясла-садок) № 517 Оболонського району м. Києва № 09 від 05.05.2025).

Із заяви ОСОБА_1 , адресованої директору школи № 233 Мінського району м. Києва, від 09.06.1998 вбачається, що Позивач просить зарахувати сина ОСОБА_3 до 1-го класу семирічок. Відомості про батьків: мати - ОСОБА_1 , телефоніст, батько - ОСОБА_4 , пожежник.

Із заяви ОСОБА_1 , адресованої директору ЗСШ № 298 Оболонського району м. Києва, від 28.08.2002 вбачається, що Позивач просить зарахувати сина ОСОБА_3 , 1991 року народження, до 6-В класу. Відомості про батьків: мати - ОСОБА_1 , працевлаштована оператором у ЦММТС «Укртелеком», батько - ОСОБА_4 , працевлаштований пожежником у ВПЧ-25.

Згідно з відповіддю Спеціалізованої школи № 298 Оболонського району м. Києва № 10 від 28.04.2026, ОСОБА_3 навчався в школі з 01.09.2002 по 24.06.2006. За характером був спокійним, здібним, товариським, гарно вихованим. Його батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 брали активну участь у житті класу. Батьки ОСОБА_5 вдвох відвідували батьківські збори, цікавилися успіхами сина в школі, ходили в походи на природу. ОСОБА_5 разом із батьком ОСОБА_4 ремонтував у класі парти. Учень називав ОСОБА_11 батьком. ОСОБА_2 під час навчання ОСОБА_3 в школі ніякої участі в його житті та вихованні не брав. Не з`являвся на шкільні та позашкільні заходи, батьківські збори, не цікавився успіхами сина. Ніхто з педагогічного колективу не бачив і не чув про біологічного батька ОСОБА_5 .

Відповідно до відповіді Спеціалізованої школи № 298 Оболонського району м. Києва № 11 від 07.05.2025 документи щодо участі у розвитку, навчанні, вихованні та участі у заходах біологічного батька ОСОБА_12 та вітчима ОСОБА_4 в особовій справі не містяться.

Із заяви ОСОБА_3 , адресованої директору Київського механіко-металургійного технікуму, від 27.06.2006 вбачається, що ОСОБА_5 просить допустити його до вступних випробувань на денну форму навчання за спеціальністю «Обслуговування і ремонт устаткування зварювального виробництва». Відомості про батьків: батько - ОСОБА_4 , СДПЧ-25 командир відділення, мати - ОСОБА_1 , філія «ФИКС» ВАТ «Укртелеком».

ОСОБА_3 після закінчення 9-ти класів Спеціалізованої школи № 298 Оболонського району м. Києва вступив до Київського механіко-металургійного технікуму на денну форму навчання, спеціальність - «Обслуговування і ремонт устаткування зварювального виробництва», група ТРЗВ-2006. Під час подачі документів у заяві для вступу на денну форму навчання абітурієнтом було зазначено такі відомості про батьків: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_1 . За час навчання в закладі ОСОБА_5 зарекомендував себе як студент із середнім рівнем знань, навчався на «задовільно», проявляв активність у громадському житті групи. Батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 повноцінно виконували свої батьківські обов`язки - цікавились навчанням і поведінкою сина, вчасно реагували на зауваження викладачів щодо пропусків занять ОСОБА_5 , відвідували батьківські збори. ОСОБА_4 був обраний членом батьківського комітету групи ТРЗВ-2006, допомагав у проведенні щорічних поточних ремонтів у кабінеті групи. У 2010 ОСОБА_5 закінчив Державний вищий навчальний заклад «Київський механіко-технічний коледж» та отримав диплом молодшого спеціаліста за вищевказаною спеціальністю (відповідь Київського механіко-технологічного фахового коледжу № 616/01-07 від 07.05.2025).

З листа вивчення та урахування особистих бесід вбачається, що у графі відомості про батьків ОСОБА_3 зазначив: батько - ОСОБА_4 , 1969 року народження, мати - ОСОБА_1 , 1975 року народження.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 12.08.2024.

Із заяви ОСОБА_2 від 08.11.2023, посвідченої приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Рожець А.П., зареєстрованої в реєстрі за № 1500, вбачається, що Відповідач відмовився від усіх коштів, що належать синові солдату ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зниклого безвісти 04.10.2023, передбачених Постановою КМУ від 30.11.2016 № 884 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти», на користь його матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_6 (з основної діяльності), внаслідок вогневого ураження противника в населеному пункті Мар`їнка зник безвісти старший солдат ОСОБА_3 . Старший солдат ОСОБА_3 під час вогневого ураження перебував на місці зосередження особового складу, яке самовільно не покидав. По списках загиблих, поранених та полонених військовослужбовець не проходив, його місцезнаходження невідоме.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_6 (з основної діяльності) від 04.10.2024 старшого солдата, призваного по мобілізації ОСОБА_3 , колишнього бойового медика взводу 1 десантного-штурмового взводу 1 десантно-штурмової роти НОМЕР_7 десантно-штурмового батальйону, який вважався безвісти зниклим і загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання в районі виконання завдання за призначенням у ході ведення бойових дій, виключено зі списків особового складу частини у зв`язку з загибеллю з 06.10.2023. Причина смерті: множинні вогнепальні, осколкові поранення тіла. Виплачено грошове забезпечення.

Поранення старшого солдата ОСОБА_3 , 1991 року народження: «Множинні вогнепальні осколкові поранення тіла. Ушкодження внаслідок дії вибухів та осколків», яке стало причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_6 (по стройовій частині) про виключення зі списків особового складу частини від 30.08.2024 № 258, витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_6 (по стройовій частині) від 04.10.2024 № 295, лікарським свідоцтвом про смерть від 09.08.2024 № 24, яке видане ДСУ «Київським обласним бюро судово-медичної експертизи», свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , яке видане 12.08.2024 Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), свідоцтвом про смерть (повторним) серії НОМЕР_8 , яке видане 30.08.2024 Козелецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, військово-обліковими документами, - поранення, яке призвело до смерті, та причина смерті, так, пов`язані з захистом Батьківщини (витяг із протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 18.10.2024 № 7485).

З роздруківки статті з сайту ІНФОРМАЦІЯ_5 вбачається, що батьки загиблого воїна ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відкрили меморіальну дошку на вході до школи, де навчався син військовослужбовець ОСОБА_3 .

Згідно з довідкою № 1035 від 04.10.2024, виданою військовою частиною НОМЕР_6 ОСОБА_2 , загиблий старший солдат ОСОБА_3 дійсно брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи в Донецькій області, н.п. Мар`їнка. Довідка є підставою для надання особі статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України.

З листів начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 № 2В/Ф/2757 від 24.03.2025 та № 2В/Ф/2760 від 25.03.2025 вбачається, що порушено клопотання щодо вирішення питання виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги за загиблого сина і питання видачі першому посвідчень про право на пільги.

Комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 у період дії воєнного стану старшого солдата ОСОБА_3 в розмірі 1/2 частини 15000000 грн в сумі 7500000 грн (витяг із проколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 27/168 від 07.02.2025).

Відповідно до інформації начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 № 5/100350 від 16.06.2025 на підставі протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, № 113/168 від 30.05.2025 батьку загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 у період дії воєнного стану старшого солдата ОСОБА_3 призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 1/2 частини 15000000 грн в сумі 7500000 грн.

Як убачається з наданих у судовому засіданні пояснень сторін, виплата Відповідачу зазначеної одноразової грошової допомоги не здійснювалася.

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_9 від 24.03.2025 ОСОБА_2 має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_10 Відповідач має право на пільги, гарантії та компенсації, встановлені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» для членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби.

Відомості про притягнення до кримінальної відповідальності відсутні, наявність незнятої чи непогашеної судимості, розшук щодо ОСОБА_2 відсутні (витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості»).

Допитана в судовому засіданні як свідок Позивач повідомила, що вперше вийшла заміж у 1990 році за Відповідача. Це були токсичні стосунки. Відповідач бив її вагітну, ображав. Після народження спільного сина ОСОБА_5 їй допомагали батьки. Потерпіла до року, а потім припинила з Відповідачем відносини. Останній не спілкувався з дитиною, не проявляв до неї уваги. Потім познайомилася з ОСОБА_13 (ОСОБА_13), з 1993 року почали жити разом. ОСОБА_13 виростив сина ОСОБА_5 . Після того як сину виповнився рік вона Відповідача не бачила, як і ОСОБА_5 . Відповідач ніколи не цікавився життям, розвитком сина, не передавав йому подарунки, не пропонував свою матеріальну допомогу на утримання дитини. З пологового будинку забирали її батьки. Не ініціювала позбавлення батьківських прав, оскільки не було такої необхідності.

Допитаний у судовому засіданні як свідок Відповідач показав, що допомагав Позивачу доглядати за новонародженим сином ОСОБА_5 . Після розлучення у 1994 році з Позивачем повернувся жити в с. Бабарики. Син ОСОБА_5 залишився з Позивачем. Кожний місяць їздив до сина в м. Київ. В основному син був у тещі. На третій раз не пустили до сина, повернувся в село. У 1995 році Позивач показала сина. Разом їздили по центру Києва, гуляли. Потім із Позивачем возили в м. Санкт-Петербург картоплю на продаж. Після того як Позивач одружилася, сина більше не показували. У 1998 році прийшов на день народження до сина - там була собака породи «вівчарка», не пустили. Цього ж року знайшов сина в школі. ОСОБА_5 сказав, що не проти спілкування, однак щоб не знала Позивач. Почали з ним спілкуватися, 2 рази на рік (перед Новим роком і Днем народження). Таємно приходив до сина в школу. Потім бачилися з ним у селі, коли він приїжджав до баби. Аліменти платив до вісімнадцяти з половиною років. ОСОБА_5 називав його (Відповідача) батьком. Востаннє бачив ОСОБА_5 у 2018 році. Фізичне насильство до Позивача не застосовував. До соціальних служб щодо перешкоджання Позивачем спілкуванню з сином не звертався. Які гуртки відвідував ОСОБА_5 , Відповідач не знає.

Свідок ОСОБА_4 , який є чоловіком Позивача, повідомив, що з останньою проживає з 1993 року. ОСОБА_14 ростив з 2-річного віку, з весни 1993 року. За весь час ні разу не бачив Відповідача. Вперше з ним зустрівся після смерті ОСОБА_5 . Допомоги від Відповідача ніякої не було, як і відповідного бажання. Свідок виховував ОСОБА_5 , піклувався про нього. Останній вважав свідка батьком. Одного разу ОСОБА_5 прибіг переляканий і повідомив, що до нього підійшов чоловік та назвався батьком. Жодних перешкод у спілкуванні Відповідача з сином не чинили. Відповідач не допомагав у пошуках ОСОБА_5 та не був присутній на його похованні.

Свідок ОСОБА_15 показала, що з Позивачем перебуває у дружніх відносинах. Живуть поруч із 1988 року, квартири поруч. Приблизно у 1990 році у Позивача з`явився чоловік (Відповідач). Чула як Відповідач бив Позивача. У квітні 1991 року він побив її вагітну. Після цього Позивача не бачила приблизно рік. ОСОБА_5 народився восьмимісячним. Мабуть, у 1992 році у житті Позивача з`явився чоловік ОСОБА_13 ( ОСОБА_7 ). Була свідком зростання ОСОБА_5 . З ним перебувала в гарних відносинах. Іншого батька ОСОБА_5 , ніж ОСОБА_13 , не знає. Востаннє Відповідача бачила у квітні 1991 року, коли він Відповідача витягнув у коридор вагітну. Відповідач ніколи не цікавився життям ОСОБА_5 , а ОСОБА_5 не згадував про Відповідача. Батьками ОСОБА_5 були Позивач та ОСОБА_16 . На похованні ОСОБА_5 свідок Відповідача не бачила.

Свідок ОСОБА_17 (вчитель німецької мови школи № 298 м. Києва, класний керівник ОСОБА_14 ) повідомила, що Позивач є матір`ю її колишнього учня ОСОБА_14 . Відповідача не знає, вперше бачить у судовому засіданні. Знає лише одного батька ОСОБА_5 - ОСОБА_4 . На батьківські збори приходили Позивач та ОСОБА_18 . ОСОБА_5 не називав когось іншого батьком, ніколи не згадував про іншу людину як батька. ОСОБА_5 прийшов до свідка у 6 класі. Після 9 класу ОСОБА_5 пішов до іншого навчального закладу. На відкритті меморіальної дошки на честь ОСОБА_5 Відповідача не бачила.

Свідок ОСОБА_19 показав, що Позивач є його матір`ю, Відповідача не знає. ОСОБА_3 є братом. Жили разом із ним, матір`ю та батьком ОСОБА_13 , який виховував їх однаково. З братом мав гарні відносини. Про те, що у них із ОСОБА_5 різні прізвища, стало відомо у 3-4 класі школи. Про рідного батька ОСОБА_5 дізнався після загибелі останнього. Не чув, щоб ОСОБА_5 цікавився біологічним батьком. У них завжди був батько ОСОБА_13 .

Свідок ОСОБА_21 показав, що Позивач є його кумою. Відповідача вперше бачить. У 1991 році до нього (свідка) в пожежну частину прийшов працювати ОСОБА_4 , з яким почали дружити. Навесні 1993 року ОСОБА_4 повідомив, що буде жити у дівчини (Позивача). Дружили з ними сім`ями. У 1994 році свідка запрошували на день народження ОСОБА_5 ( ОСОБА_22 ). ОСОБА_5 називав ОСОБА_4 батьком. Не відомо, щоб Позивач перешкоджала спілкуванню Відповідача з сином ОСОБА_5 .

Свідок ОСОБА_23 показала, що сім`ю Позивача знає з 1991 року, спілкувалася з її батьками. Відповідача не знає. Позивач прийшла до батьків із маленьким сином ОСОБА_5 . Останній виріс із вітчимом ОСОБА_13 , який вважав ОСОБА_5 рідним сином. Свідку невідомо, що Відповідач цікавився ОСОБА_5 , намагався зустрітися з ним, що Позивач перешкоджала Відповідачу зустрічатися з сином.

Свідок ОСОБА_24 показала, що з Позивачем перебуває у товариських відносинах (знайомі з 1991 року), а Відповідача бачить вперше. З Позивачем були сусідами по будинку (Позивач мешкала на 8 поверсі, а свідок - на 3). Їхні діти, ОСОБА_5 і ОСОБА_25 , дружили. В школу ОСОБА_5 водили Позивач або ОСОБА_13 ( ОСОБА_7 ), який брав участь у вихованні ОСОБА_5 . З ОСОБА_5 бачила лише Позивача та ОСОБА_13 . Свідку невідомо, щоб Позивач перешкоджала спілкуванню ОСОБА_5 з Відповідачем. Вона навіть не знала, що ОСОБА_13 не є батьком ОСОБА_5 . Про Відповідача ніколи не чула.

Свідок ОСОБА_26 показала, що з Позивачем має погані відносини, а Відповідач є рідним братом. З пологового будинку Позивача забирали вона, брат (Відповідач) та сестра в кінці травня 1991 року, привезли додому. Брат допомагав доглядати за дитиною. Надалі брат розлучився з Позивачем, оскільки остання почала «гуляти». Після розірвання шлюбу ОСОБА_5 був у баби, яка їх із братом не пускала. Позивач перешкоджала зустрічам Відповідача з сином. Відповідач декілька разів тайком приходив у школу до ОСОБА_5 та зустрічався з ним. У Відповідача були нормальні відносини з дитиною. Коли ОСОБА_5 був у селі в баби, Відповідач з ним бачився. Брат виконував свої батьківські обов`язки щодо ОСОБА_5 як міг, платив аліменти під час служби в СБУ. Востаннє свідок бачила ОСОБА_5 , коли йому було 18-19 років, а перед цим, коли йому було 8-9 років. Свідку невідомо, щоб Відповідач підіймав руку на Позивача.

Свідок ОСОБА_27 показала, що з Позивачем немає жодних відносин, Відповідач є її дядьком, спілкується з ним. Позивача бачила, коли приїжджала в село до баби з дідом. ОСОБА_5 приходив до баби з дідом, коли йому було приблизно 10 років. Надалі, коли підросли, зустрічалися в клубі з ОСОБА_5 . У подальшому з ОСОБА_5 тісно не спілкувалися. Відомо, що Відповідач спілкувався з ОСОБА_5 . Востаннє свідок бачила ОСОБА_5 , коли їй було приблизно 14 років. Яке у ОСОБА_5 було хобі свідок не знає. Зі слів дядька знала, що Позивач перешкоджала йому у побаченнях з ОСОБА_5 .

Свідок ОСОБА_28 показала, що Відповідач є її двоюрідним братом. Вона багато часу проводила у с. Бабарики. У дворі баби бачила ОСОБА_5 , упродовж року до трьох. Відповідач дивився за дитиною, коли йому давали. Потім Відповідач виявив зраду Позивача та розлучився. З 1998 року бачила ОСОБА_5 в селі дуже рідко. Востаннє бачила ОСОБА_5 , коли йому було років п`ять. Дитину не давали Відповідачу.

Свідок ОСОБА_29 (двоюрідний брат Позивача) показав, що у 1993-1994 роках проживав у м. Києві, приходив до Позивача з Відповідачем в гості, які теж мешкали в м. Києві. У них все було добре, але потім вони розвелися. Позивач з відповідачем мали спільну дитину ОСОБА_5 . ОСОБА_5 бачив, коли він приїжджав до баби в село та приходив до Відповідача додому. Потім - у селі на дискотеці. Двічі був свідком, як Відповідач забирав ОСОБА_5 до себе (коли купляв йому морозиво та на паску). Він ( ОСОБА_17 ) з Відповідачем сплачували разом аліменти, звітували у виконавчу службу. Востаннє свідок бачив ОСОБА_5 у 2007-2008 роках

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держав (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Україною 27.02.1991, визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно зі ст. 7 Конвенції про права дитини дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я та безпеку, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Ст. 150 СК України передбачено низку обов`язків батьків щодо виховання та розвитку дитини: виховання дитини в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклування про здоров`я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, підготовка її до самостійного життя.

Згідно зі ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

В абзаці 2 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

За приписами ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180 СК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

З досліджених у судовому засіданні доказів убачається, що Відповідач ще до розірвання у 1994 році шлюбу з Позивачем не проживав разом із малолітнім сином ОСОБА_30 , участі в житті, фізичному та духовному розвитку дитини, її навчанні, підготовці до самостійного життя, а також в утриманні (аліменти сплачував незначний час після їх стягнення) не приймав, тобто ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків, у тому числі і щодо утримання.

Зазначене підтверджується показаннями Позивача, свідків, які в різні часи були очевидцями зростання, навчання та виховання ОСОБА_14 , а саме: ОСОБА_4 - вітчима, ОСОБА_19 - рідного брата ОСОБА_14 , ОСОБА_21 - друга сім`ї Позивача, ОСОБА_24 , ОСОБА_15 , ОСОБА_23 - сусідок Позивача, ОСОБА_17 - класного керівника ОСОБА_3 .

Вказані показання узгоджуються з інформаціями, іншими документами закладів освіти, де проходив навчання ОСОБА_3 , з яких убачається, що Відповідач участі у навчанні та вихованні сина не приймав. Батьками дитини, у тому числі в особисто заповнених нею документах вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , які і виконували батьківські обов`язки.

Відповідачем достатніх доказів, які б підтверджували його показання та спростовували доводи Позивача і свідчили б про виконання ним батьківських обов`язків щодо сина ОСОБА_14 , зокрема його утримання, не надано.

Так, до доказів, що підтверджують сплату аліментів відносяться: банківські квитанції, роздруківки з карткових рахунків, чеки, розписки стягувача, офіційні довідки виконавчої служби про сплату аліментів, тощо. Однак, Відповідачем таких суду не надано. Показання свідків не можуть бути єдиним та достатнім доказом сплати аліментів.

Показання допитаних за клопотанням сторони Відповідача свідків: ОСОБА_26 , ОСОБА_17 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 не містять відомостей щодо належного виконання Відповідачем батьківських обов`язків, визначених ст. 150 СК України.

Як встановлено судом, син Позивача та Відповідача ОСОБА_3 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, та загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи в Донецькій області, н.п. Мар`їнка.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У преамбулі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вказано, що цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 16 Закону одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби.

За приписами абз. 3 ч. 4 ст. 16-1 Закону до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті).

Пунктом 2 постанови Кабінету України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022 встановлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1 2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян рф або республіки білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, у тому числі під час перебування у полоні (крім військовослужбовців, які добровільно здалися у полон), становить 15 мільйонів гривень (ч. 3 ст. 16-2 Закону).

Одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників (ч. 1 ст. 16-3 Закону).

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права (ч. 9 ст. 16-3 Закону).

Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання ОГД визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця (п. 1.4 наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 45 «Про затвердження Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану»).

Статтею 16-4 Закону передбачено підстави, за якими призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 16-4 Закону одноразова грошова допомога не призначається особі, яка умисно позбавила життя чи вчинила замах на особу (осіб), яка (які) має (мають) відповідно до цього Закону право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або притягалася до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення щодо загиблої (померлої) особи, за рішенням суду, яке набрало законної сили.

У призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги може бути відмовлено або її виплата припинена чи призупинена особі, щодо якої рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт ухиляння від виконання обов`язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя.

Норма ч. 2 ст. 16-4 Закону, за якою в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги може бути відмовлено або її виплата припинена чи призупинена, внесена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» № 3515-ІХ від 09.12.2023.

Згідно з п. 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3515-ІХ цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, крім пункту 3 цього розділу, який набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

Закон № 3515-ІХ опублікований в офіційному друкованому виданні «Голос України» № 52 від 29.12.2023, в якому здійснюється оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України.

Отже, відповідно до п. 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3515-ІХ цей Закон набрав чинності 29.03.2024.

Право на отримання одноразової грошової допомоги у Позивача та Відповідача виникло станом на 05.10.2023, день загибелі сина-військовослужбовця ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що на підставі протоколу засідання комісії Міністерства оборони України № 27/168 від 07.02.2025 матері загиблого старшого солдата ОСОБА_3 призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 1/2 частини 15000000 грн в сумі 7500000 грн, та на підставі протоколу засідання комісії Міністерства оборони України № 113/168 від 30.05.2025 батьку загиблого старшого солдата ОСОБА_3 призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 1/2 частини 15000000 грн в сумі 7500000 грн.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 12.07.2019 № 5-р(1)/2019 за змістом частини 1 статті 58 Конституції України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування.

Не вважається зворотною дією застосування закону або іншого нормативно-правового акта щодо триваючих правових відносин, якщо цей акт застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (безпосередня дія нормативного акта в часі).

Існуючі правовідносини між сторонами у справі щодо права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю сина-військовослужбовця виникли з часу його загибелі ІНФОРМАЦІЯ_2 та є триваючими.

Конструкція ч. 2 ст. 16-4 Закону свідчить про триваючий характер цих правовідносин: «У призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги може бути відмовлено або її виплата припинена чи призупинена особі, щодо якої рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт ухилення від виконання обов`язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя».

Тобто законом прямо передбачена можливість припинення вже призначеної виплати чи її зупинення в разі встановлення факту ухилення особи набувача виплати від виконання обов`язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя.

Отже, у зв`язку із триваючим характером спірних правовідносин, можливе застосування норми, визначеної ч. 2 ст. 16-4 Закону.

З огляду на те, що Відповідач щодо сина ОСОБА_3 свої батьківські обов`язки, серед яких утримувати дитину до досягнення нею повноліття, не виконував, позовна заява підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 51 КУ, ст. 2, 4, 15, 76, 81, 89, 263-265 ЦПК України, ст. 7, 18 Конвенції про права дитини, ст. 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 141, 155, 157, 180 СК України,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Міністерство оборони України, про визнання особи такою, що неналежно виконувала батьківські обов`язки та ухилялася від участі у вихованні дитини - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 таким, що неналежно виконував батьківські обов`язки та ухилявся від участі у вихованні свого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 22.06.2026, оскільки 21.06.2026, до якого воно мало бути складене, є вихідним днем.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_11 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ).

Третя особа: Міністерство оборони України (м. Київ, просп. Повітряних Сил, буд. 6, ЄДРПОУ: 00034022).

Суддя Юрій ДОМАШЕНКО