Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №473/2453/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2453/26

РІШЕННЯ

іменем України

"22" червня 2026 р.Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Манучарян А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю,

ВСТАНОВИВ

у травні 2026 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, поданим в її інтересах адвокатом Бінько Мариною Анатоліївною, до відповідача Виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю, виданого 02 березня 1995 року Виконавчим комітетом Вознесенської міської ради на підставі рішення №43 від 24 лютого 1995 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №4795.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка є власницею житлового будинку АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 03 лютого 2025 року приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Кучеровою Г.А. Вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0913 га, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 , згідно державного акта на право приватної власності на землю, виданого 02 березня 1995 року Виконавчим комітетом Вознесенської міської ради.

Проте в процесі підготовки документів, необхідних для належного оформлення права власності на земельну ділянку, було встановлено, що державний акт на право приватної власності на землю не відповідає вимогам діючого законодавства (з порушенням порядку розподілу права на земельну ділянку, передбаченого ст. 42 ЗК України 1990 року).

Оскільки вказані обставини перешкоджають позивачці оформити право власності на земельну ділянку, остання просила визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю, виданий 02 березня 1995 року Виконавчим комітетом Вознесенської міської ради.

В судове засідання представниця позивачки адвокат Бінько М.А. не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала.

Представник відповідача Виконавчого комітету Вознесенської міської ради в судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 визнав.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до висновку про можливість застосування передбачених ст.ст.200,206ЦПК України наслідків визнання позову відповідачем, оскільки таке визнання не суперечить вимогам закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.

При цьому суд встановив, що житловий будинок АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 03 лютого 2025 року приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Кучеровою Г.А. (попередній власник - ОСОБА_3 , відповідно до рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 червня 2007 року (набув право власності на вказаний житловий будинок у порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 )).

Для обслуговування вказаного житлового будинку ОСОБА_2 була надана земельна ділянка площею 0,0913 га, відповідно до рішення Виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області за №43 від 24 лютого 1995 року.

На підставі обумовленого рішення ОСОБА_2 02 березня 1995 року був виданий державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №4795.

З матеріалів справи також убачається, що на час видачі обумовленого державного акта на земельну ділянку право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_2 , ОСОБА_2 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину після її смерті прийняли ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ), ОСОБА_4 (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадщину після його смерті прийняв ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 , згідно свідоцтва на право власності на житло, виданого 20 квітня 1994 року Совхозом «Зелений Гай» Вознесенського району Миколаївської області.

Згідно ч. 1ст. 6 ЗК України 1990 року (чинного на час передачі у власність земельної ділянки) громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); садівництва; дачного і гаражного будівництва.

Передача розташованих на території міст земельних ділянок у власність громадян належить до відання міських Рад народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки (ст.ст.6,10,17 ЗК України 1990 року, ст.ст.19,35,42 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування»(чинних на час передачі у власність ділянки)).

Громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність або надаються в користування земельні ділянки для будівництва та обслуговування індивідуальних жилих будинків, господарських будівель, гаражів і дач.

Розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 гектара, селищах міського типу - 0,15 гектара, а для членів колективних сільськогосподарських підприємств і працівників радгоспів - не більше 0,25 гектара, у містах - 0,1 гектара (ч.ч. 1, 2ст. 67 ЗК України 1990 року).

Громадяни, яким жилий будинок, господарські будівлі та споруди і земельна ділянка належать на праві спільної сумісної власності, використовують і розпоряджаються земельною ділянкою спільно. Використання і розпорядження земельною ділянкою, що належить громадянам на праві спільної часткової власності, визначаються співвласниками цих об`єктів і земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок, будівлю, споруду (ч. 1ст. 42 ЗК України 1990 року).

Виходячи з положень вказаної статті та аналізу цільового призначення земельної ділянки, на якій розташований жилий будинок, в разі набуття права спільної сумісної власності на жилий будинок земельна ділянка як така, що входить до жилого комплексу, може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування лише всім співвласникам. У такому разі земельна ділянка належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном є майном співвласників, які визначають порядок його використання.

Право власності або право постійного користування землею посвідчуються державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ч. 1 ст.22, ч. 1 ст.23 ЗК України 1990 року, п. 1.1 «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди)», затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 15 квітня 1993 року N 28 (чинної на час передачі ділянки у власність).

Державні акти, що посвідчують право власності на землю або право постійного користування землею, яка перебуває у державній власності, видаються на підставі рішень Верховної Ради України, Верховної Ради Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів (п. 1.2 Інструкції).

Таким чином, співвласники житлового будинку мають право на отримання у спільну власність й земельну ділянку, необхідну для його обслуговування.

Проте, спірний державний акт на право приватної власності на землю суперечить вказаним вимогам, оскільки посвідчує передачу земельної ділянки у власність лише одному співвласнику житлового будинку.

За встановленого, оспорюваний державний акт не може бути визнаний таким, що відповідає вимогам закону та відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України підлягає визнанню недійсним.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,258,259,263-265,268,272-273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

позовні вимоги ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю задовольнити.

Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-МК №022457, виданий 02 березня 1995 року Виконавчим комітетом Вознесенської міської ради на ім`я ОСОБА_2 , як власника земельної ділянки площею 0,0913 га, розташованої на території Вознесенської міської ради Миколаївської області, призначеної для обслуговування житлового будинку, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №4795, визнати недійсним.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Л.В. Лузан