Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №464/913/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/913/26

пр.№ 2/464/1445/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

18.06.2026 Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Горбань О.Ю.

секретаря судових засідань Лазар Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Львова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики (розписки), -

в с т а н о в и в:

представник позивача – адвокат Антонюк О.М., яка діє на підставі ордеру АМ № 1172693, звернулася до суду в інтересах позивача з позовом про стягнення солідарно з відповідачів боргу за договором позики (розпискою) в розмірі 40000 доларів США, судові витрати в розмірі 16640 грн.

Обґрунтовує позов тим, що 15.04.2025 позивач надав відповідачам у позику грошові кошти в розмірі 40000 доларів США, які останні зобов`язалися повернути в повному обсязі, не пізніше 15.09.2025, про що складено відповідну розписку. Однак, свої зобов`язання за договором позики відповідачі не виконали та не повернули суму позики. Також просить стягнути судові витрати в розмірі 16640 грн. Просить позов задоволити.

Матеріали позову надійшли до Сихівського районного суду м. Львова 13 лютого 2026 року, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду визначено суддю Горбань О.Ю.

Ухвалою від 17.02.2026 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 24.02.2026, після усунення недоліків, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 14.04.2026 підготовче провадження закрито і призначено судовий розгляд.

18.06.2026 представник позивача – адвокат Антонюк О.М. у судове засідання не прибула, заявою просить розглядати справу у відсутності позивача та його представника. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачі у судове засідання повторно не з`явилися, належним чином повідомлялися про дату, час і місце судового засідання, причин неявки не повідомили, відзив на позовну заяву чи клопотання про відкладення розгляду справи не подали. За згодою представника позивача відповідно до ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою сторін відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 15.04.20256 позивач надав відповідачам у позику грошові кошти в розмірі 40000 доларів США, які останні зобов`язалися повернути в повному обсязі, не пізніше 15.09.2025, про що складено відповідну розписку. Розписка містить умови отримання позичальниками від позикодавця в борг визначеної грошової суми із зобов`язанням її повернення у визначений строк, а тому є документом, що підтверджує боргове зобов`язання. Оригінал розписки долучено до матеріалів справи.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали від ОСОБА_1 грошові кошти в борг у сумі 40000 доларів США, проте не виконують обов`язку з їх повернення. Тому слід дійти висновку про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заявленої суми коштів.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.

У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 по справі № 723/304/16-ц.

Тобто, оскільки сторони визначили у договорі розписки в іноземній валюті - у доларах США у розмірі 40000 доларів США, тому слід стягнути заборгованість у доларах США.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які посилалася представник позивача як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову. Тому з відповідачів на користь позивача слід стягнути солідарно грошові кошти за борговою розпискою в розмірі 40000 доларів США.

Відповідно до вимог ст.141, 142 ЦПК України, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 16640 грн.

На підставі ст. 1046, 1047, 1049 Цивільного кодексу України та керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 142, 263, 265, 280 – 289, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики (розписки) від 15.04.2025 в розмірі 40000 (сорок тисяч) доларів США, судові витрати в розмірі 16640 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 22.06.2026.

Суддя Олена ГОРБАНЬ