Вирок від 21 червня 2026 р. у справі №449/296/24 — Перемишлянський районний суд Львівської області

Справа № 449/296/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.06.2026 м.Перемишляни

Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

за участю,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6 ,

потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Перемишляни обвинувальні акти у кримінальних провадженнях, внесені в ЄРДР за № 12023142450000023 від 24.04.2023р. та № 12024141450000047 від 27.02.2024р., відносно

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце народження—м. Бібрка (Перемишлянський район, Львівська обл.); українця, громадянина України, несудимого, пенсіонера, інваліда 3 групи, місце реєстрації— АДРЕСА_1 ), місце проживання— АДРЕСА_2 )

та

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місце народження—м. Бібрка (Перемишлянський район, Львівська обл.); українця, громадянина України, пенсіонера, інваліда 3 групи, несудимого, місце реєстрації і проживання— АДРЕСА_3 ),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 у групі осіб із ОСОБА_5 та ОСОБА_9 приблизно о 17 год. 23 квітня 2023 року намагались скоротити дорогу та пройти через подвір`я гр. Федика з АДРЕСА_4 , однак вперлись у зачинену браму. Не бажаючи повертатись, скориставшись відсутністю огорожі між суміжною земельною ділянкою, незважаючи на заперечення потерпілого ОСОБА_8 , намагались вийти через браму сусіднього подвір`я садиби ОСОБА_10 ( АДРЕСА_5 ). Потерплий ОСОБА_8 заблокував їм вихід з свого подвір`я та висунув вимогу повертатись туди звідки вони прийшли. Обвинувачені оточили ОСОБА_8 , шарпали за одяг й обзивали нецензурною лайкою. Після того як ОСОБА_7 (співмешканка ОСОБА_11 , донька ОСОБА_10 і мешканка даної садиби) підійшла до брами розпочалась бійка внаслідок якої, обвинувачені заподіяли потерпілим легкі тілесні ушкодження, а також пошкодили мобільний телефон потерпілого ОСОБА_8 та окуляри потерпілої ОСОБА_7 . Після того, як сусід ОСОБА_12 розборонив дану бійку, ОСОБА_5 , ОСОБА_9 і ОСОБА_4 продовжували висловлюватись нецензурною лайкою щодо потерпілих, а припинили свої дії приблизно о 17 год. 30 хв. лишень після того як потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_8 було госпіталізовано каретою екстреної медичної допомоги.

Із змісту обвинувальних актів (а.с.3-9, 74-77, Т.1) вбачається, що ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_5 обвинувачуються у скоєнні хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненого групою осіб, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України.

Згідно копії свідоцтва про смерть (а.с.206, Т.1) обвинувачений ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Обвинувачений ОСОБА_4 свою провину не визнав, дав суду такі покази. 23 квітня 2023 року біля 17-ї години він, ОСОБА_5 та ОСОБА_13 повертались з футболу. Так як ОСОБА_13 було важко ходити, - він вирішив скоротити дорогу через подвір`я ОСОБА_14 . Зайшовши через хвіртку ОСОБА_14 вони спускались донизу. Як виявилось внизу була сіта і їм довелось виходити через подвір`я потерпілих. Потерпілий ОСОБА_8 стояв на брамі і не дав їм можливості пройти. Між ними розпочалась сварка. Коли потерпілий першим копнув ОСОБА_13 в пах - почалась бійка. Згодом потерпілий вдарив його головою в ніс, а його дружина цеглою по голові. У відповідь він вдарив потерпілого теж. Це все тривало десь дві хвилини, після чого вони пішли. По дорозі ОСОБА_5 помітив, що в нього немає ланцюжка на шиї і вони повернулись. Приїхала поліція та швидка. Зійшлися люди. Їх забрали в м.Перемишляни на огляд і там надали йому медичну допомогу – замазали рани зеленкою. Тілесні ушкодження він не фіксував і в поліцію щодо тілесних ушкоджень не звертався, - бо не думав, що все так закінчиться. Обвинувачений не вважав, що має за щось вибачатись.

Обвинувачений ОСОБА_5 дав суду такі покази. Він з ОСОБА_4 та ОСОБА_9 23 квітня 2023 року повертались з футболу та за пропозицією ОСОБА_4 вирішили зрізати дорогу і перейти через подвір`я ОСОБА_14 (заходили через його хвіртку). Десь на пів дороги побачили, що в низу сітка, а тому вийти через подвір`я ОСОБА_14 не вийде. Тому вони вирішили вийти через браму суміжної земельної ділянки. Потерпілий ОСОБА_8 дійсно ще на пів дороги сварився з ними і казав, що не дозволить прохід. Між земельними ділянками ще не була встановлена огорожа, - тому вони попрямували до брами потерпілих. Їм дорогу перегородив потерпілий ОСОБА_8 , заблокував вихід та казав щоб повертались звідки прийшли. Між ними почалась сварка. В якийсь момент потерпілий вдарив ногою в пах ОСОБА_9 і він впав. Почалась бійка. Потерпілий вдарив ОСОБА_4 головою в лице. Прибігла потерпіла ОСОБА_7 , яка накинулась на них. Після закінчення бійки ОСОБА_4 пішов до дому. Обвиунвачений ОСОБА_5 помітив, що в нього немає ланцюжка на шиї і подзвонив до ОСОБА_4 , щоб той прийшов і поміг його знайти. Обвинувачений ОСОБА_4 повернувся. В якийсь момент приїхала поліція та швидка. Обвинувачений стверджував, що під час конфлікту дійсно було багато шуму, однак, нікого поруч не бачив (свідків не було).

Потерпіла ОСОБА_15 дала суду такі покази. 23 квітня 2023 року напередодні цих подій вона з чоловікам ОСОБА_8 мили машину на подвір`ї. Вона попросила чоловіка, щоб він приніс пилосос. В якийсь момент вона побачила, як троє чоловіків проходять по території подвір`я їх сусіда ОСОБА_14 (з гори до низу йшли. Ймовірно йшли з футболу зі сторони стадіону). На той час вона не знала хто вони, а через астигматизм могла їх ідентифікувати лише по зовнішнім параметрам та одягу. Її чоловік залишив їй пилосос і спустився до брами і сварився з чоловіками, що не давав їм дозволу проходити через їх земельну ділянку. Вони перейшовши з ділянки ОСОБА_14 на їх подвір`я ймовірно намагались вийти і між ними та чоловіком почалась сварка, яка згодом переросла в бійку. Обвинувачений ОСОБА_4 нецензурно лаявся. ОСОБА_5 тримав чоловіка за руку. ОСОБА_9 теж намагався тримати чоловіка за руку. Потерпіла підійшла до них і намагалась захистити чоловіка. ОСОБА_4 правим кулаком наніс їй удар у ліву скроню. Вона впала і окуляри десь також впали. Її чоловік намагався відтягнути від неї ОСОБА_4 , а ОСОБА_16 заламав чоловіку ліву руку і утримував. ОСОБА_9 тримав чоловіка за праву руку. Всі троє його били. Вона побігла за телефоном та іншими окулярами. Коли повернулась, - то троє чоловіків продовжували бити чоловіка. Вона почала їх фотографувати. ОСОБА_4 дав вказівку ОСОБА_9 забрати в неї телефон. Її декілька разів вдарили ( ОСОБА_13 копнув її в ліве стегно) і вибили з її рук телефон. Вона впала. Чоловік вирвався від них і звернувся до неї, щоб вона принесла інший телефон. Коли вона повернулась з телефоном, - то всі вони перемістились в глиб подвір`я. ОСОБА_5 душив чоловіка, а двоє інших його били. Чоловік від удушення навіть втратив свідомість. Вона почала відтягати ОСОБА_4 . Прибіг сусід Кривий ОСОБА_17 і повідтягав їх від чоловіка. Лице чоловіка була в крові і він мусів присісти, - бо не міг стояти. Потерпіла подзвонила на швидку. Троє чоловіків хотіли піти, але чоловік підняв телефон з трави та намагався їх зняти. Вже на вулиці вони вибили телефон з рук. З іншого телефону чоловік подзвонив в поліцію. Після чого нападники повернулись. Приїхав перший патруль поліції та швидка. ОСОБА_4 продовжував погрожувати потерпілим і обзивати їх аж поки їх не повезли в лікарню. Також обвинувачені викрали в неї окуляри. Потерпіла стверджувала, що вона пережила значний стрес і на цьому фоні в неї відновилось психосоматичне захворювання.

Потерпілий ОСОБА_8 дав суду такі покази. Вони з дружиною того дня мили машину. Він пішов до будинку за пилососом. Коли вийшов з будинку, - то побачив як через їх хвіртку заходять троє осіб (які ймовірно повертались з футболу). Він запитав куди і чому вони тут ходять без дозволу. На що (як згодом виявилось) ОСОБА_4 відповів, що він завжди тут ходив і буде ходити. Інші двоє ніби не проти були повернути назад. Зайшовши через їх хвіртку і пройшовши декілька метрів вони звернули на земельну ділянку сусіда Федика і далі почали спускатись до брами в низу. Він декілька разів повторив їм, що брама сусіда закрита, а через свою він не дозволяє їм виходити. Але вони на нього не зважали. Його таке нахабство обурило і він залишивши пилосос дружині вирішив спуститись до брами і розвернути їх назад. Як пояснив потерпілий, через подвір`я сусіда часто ходили люди (щоб не обходити) і сусід не заперечував. Але після його смерті – його син закрив прохід згори і знизу. Хоча, під час цих подій між їх земельними ділянками не було огорожі, а така лише облаштовувалась (стояли стовпці без сіти), однак межі їх земельної ділянки були очевидними.

Швидко спустившись до брами, потерпілий взявшись рукою за хвіртку звертався до них, що не має наміру їх пропускати. Переступивши через недобудовану огорожу обвинувачені та ОСОБА_9 підійшли до брами потерпілих і намагались вийти. Потерпілий їх не впускав і казав, що попереджав їх, що проходу через сусідське подвір`я вже немає. Десь пів хвилини вони сварились і намагались вийти через браму, а згодом між ними почалась штовханина і бійка. Коли підійшла дружина, - то ОСОБА_4 вдарив її в лице. ОСОБА_5 скрутив йому руку і притис до сітки. Йому почали наносити удари. Він сказав дружині щоб бігла за телефоном. Під час сутички він головою вдарив ОСОБА_4 , а він у відповідь наніс йому удар по нирках. Після чого потерпілий впав, а обвинувачені накинулись зверху. В якийсь момент він почав задихатись і втратив свідомість (чи через астму чи через удушення). Коли прийшов до себе, - то на подвір`ї вже був ОСОБА_18 . Потерпілий сів на бетон. Побачив телефон в траві. Зателефонував в поліцію. Перед тим як нападники хотіли піти він підбіг до брами і не хотів їх відпускати поки не сфотографує. Біля каплички вони вибили телефон з рук і він розбився. Коли приїхала швидка і поліція, то нападники повернулись і продовжували ображати його та дружину (в т.ч. з використанням нецензурної лайки). Коли їх привезли в лікарню в нього були такі ушкодження: пошкоджено ліву брову та ліве око; на іншому оці синець; ніс та губа розбиті; численні садна на руках, ліктях; спина подерта від сітки. Окрім того в нього була тушнота і свист в вусі, а також погіршав зір, який протягом місяця відновився. Потерпілий стверджував, що найбільше ударів йому наніс ОСОБА_4 ОСОБА_5 його тримав і трохи бив. Третій нападник теж завдавав удари, але чітко ідентифікувати їх він не може з огляду на необхідність захистити лице під час бійки.

Свідок ОСОБА_19 поверталась з роботи, проходила біля каплички і почула крик жінки. На подвір`ї біля брами шарпались/бились чоловіки. Бачила як: ОСОБА_7 намагалась записати це все на телефон; ОСОБА_8 в якийсь момент впав; на вулиці стояло декілька дітей, які намагались це записувати на телефон. Свідок не стояла не дивилась. Інших людей не бачила. Нецензурну лайку чула.

Свідок ОСОБА_20 дав суду такі покази. Він проживає недалеко від потерпілих та обвинуваченого ОСОБА_4 . Тому трохи знає їх. Також він знає, що через подвіря Федика роками ходили (скорочували дорогу) жителі м.Бібрка і він проти цього не заперечував. Самої бійки він не бачив. Він працює водієм швидкої і цього дня був на чергуванні, коли отримав виклик на планшет. В повідомлені писало, що бійка сусідів, поліція на місці. Коли вони приїхали, - то один чи два екіпажі поліції вже були на місці. Потерпілих оглядали на місці. В потерпілого ОСОБА_8 були садна на бровах, чолі і тулубі та випіт крові (здерта шкіра). Обвинувачених на місці не оглядали. Під час огляду в сторону потерпілих дійсно лунала нецензурна лайка і поруч назбиралось біля 15 людей-спостерігачів. Згодом приїхав третій екіпаж. Потерпіла ОСОБА_7 ніби писала заяву в поліцію. Після цього потерпілі погодились на госпіталізацію і він відвіз їх в лікарню до Львова.

В судовому засіданні також було досліджено:

- Заяву потерпілої ОСОБА_7 від 23.04.2023 р. (18:00) в якій вона повідомила про факт проникнення на її подвір`я трьох осіб та нанесення ними їй та її чоловіку ОСОБА_8 тілесних ушкоджень (а.с.235, Т.1).

- 24.03.2023 р. на підставі такої заяви було зареєстроване кримінальне провадження за ч.1 ст.125 КК України (а.с.228, Т.1).

- Рапорт помічника чергового про те, що на лінію «102» 23.04.2023 року о 17:15 звернувся потерпілий ОСОБА_8 з заявою, що невідомі особи побили його і дружину та виркали окуляри (а.с.233, Т.1).

- Рапорт помічника чергового про те, що на лінію «102» 23.04.2023 року о 20:56 з Лікарні Святого Луки повідомили про поступлення потерпілих ОСОБА_7 (забійні садна обличчя, підшкірна гематома лівого стегна) та ОСОБА_8 (ЗЧМт, струс головного мозку, забійна рана надбрівної ділянки, забій грудної клітки обох сторін). ОСОБА_7 відпущена додому. ОСОБА_8 госпіталізований в нейрохірургію (а.с.234, Т.1).

- Медичну документацію потерпілих (а.с. 244-245, Т.1; а.с.5-10, Т.2), в т.ч. три лікарняні листки потерпілого ОСОБА_8 , які підтверджують факт непрацездатності протягом 15 днів.

- Висновок експерта №341 від 23 квітня 2023 року відповідно до якого у потерпілої ОСОБА_7 були виявлені легкі тілесні ушкодження, які могли утворитись від ударів кулаком (а.с.239-240, Т.1).

- Висновок експерта №75/2023 від 25.04.2023 р., відповідно до якого в потерпілого ОСОБА_8 були виявлені легкі тілесні ушкодження, з короткочасним розладом здоров`я, які могли утворитись від ударів кулаками та ногами по всіх поверхнях тіла за обставин вказаних в постанові (а.с.241-242, Т.1)

- Фото тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_8 (а.с. 250-251, Т.1; а.с. 1-4, 193-195, Т.2) та потерпілої ОСОБА_7 (а.с.190, Т.2).

- Висновки медичного огляду обвинуваченого ОСОБА_4 (а.с.11, Т.2) в якого виявлено синець в навколо орбітальній ділянці та синець на носі, а також біль та припухлість у плечовому суглобі. Встановлений стан алкогольного сп`яніння, однак кількісні показники не зазначені.

- Висновки медичного огляду обвинуваченого ОСОБА_5 (а.с.12, Т.2) в якого виявлено зсадина на лівому зап`ясті розміром 5 см. Встановлений стан алкогольного сп`яніння , однак кількісні показники не зазначені.

- Схему земельних ділянок подану потерпілими з відповідними позначками (а.с.213, Т.1)

- Протокол і відеозапис проведення слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_7 , яка детально розповідає про події, які трапилися 23.04.2023 р. (збігається з показами, які вона давала суду) (а.с.15-18, Т.2).

- Протокол і відеозапис проведення слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_8 , який детально розповідає про події, які трапилися 23.04.2023 р. (збігається з показами, які він давав суду) (а.с.19-22, Т.2).

- Протокол огляду пошкодженого мобільного телефону «Meizu» (а.с.23-29, Т.2).

- Клопотання потерпілої в т.ч. про притягнення обвинувачених до кримінальної відповідальності за ст.162 КК України з додатками схеми подій, фотографій обвинувачених в процесі конфлікту та правовстановлюючих документів на земельну ділянку (а.с.29-39, Т.2).

- Постанову про зміну кримінально-правової кваліфікації з ч.1 ст.125 на ч.2 ст.296 КК України (а.с.43-45, Т.2).

- Протокол і відеозапис проведення слідчого експерименту з свідком ОСОБА_20 (а.с64-67, Т.2).

- Фото пошкодженого телефону (а.с.190-191, Т.2).

- Фото обвинувачених на подвір`ї (а.с. 196-197, Т.2).

Прокурор під час виступу в судових дебатах вважав, що винуватість обвинувачених доведена повністю і ОСОБА_4 слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на два роки (як ініціатору конфлікту), а ОСОБА_5 – строком на один рік. Прокурор вважав також за можливим застосувати до обвинувачених ст.75 КК України та встановити їм іспитовий строк тривалістю два і один рік відповідно.

Потерпіла ОСОБА_7 просила призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у вигляді чотирьох років обмеження волі, а ОСОБА_5 – чотири роки позбавлення волі, а також відшкодувати їй заподіяні матеріальні та моральні збитки.

Потерпілий ОСОБА_8 з приводу покарання – покладався на розсуд суду, однак, просив задоволити цивільний позив та стягнути з обвинувачених 34372,00 грн. матеріальних збитків та витрат пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження.

Захисник обвинувачених, не заперечував факт самого конфлікту між потерпілими та обвинуваченими, однак, вважав, що діям його підзахисних надана неправильна правова кваліфікація. Обвинувачені не мали намір і не порушували грубо громадський порядок. Даний конфлікт було спровоковано потерпілим ОСОБА_8 , а дії обвинувачених слід перекваліфікувати на ст.125 КК України.

Дослідивши обставини справи, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд встановив такі обставини:

1. Обвинувачені умисно (зухвало, цілеспрямовано та демонстративно) незважаючи на зауваження потерпілого ОСОБА_8 , зайшли без дозволу на подвір`я де проживають потерпілі та намагались вийти через браму садиби потерпілих. При цьому, з досліджених судом доказів, судом беззаперечно не встановлено факт заходу обвинувачених на подвір`я садиби потерпілих через їх хвіртку.

2. Внаслідок дій обвинувачених, потерпілій ОСОБА_7 було заподіяно легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров`я, а потерпілому ОСОБА_8 легкі тілесні ушкодження, що призвели до короткочасного розладу здоров`я.

3. Виявлені медичними працівниками та експертами в потерпілих тілесні ушкодження були нанесені саме обвинуваченими під час конфлікту, який мав місце приблизно о 17 год. 23 квітня 2023 року на подвір`ї потерпілих.

4. Потерпілий ОСОБА_8 дійсно перешкоджав у проході обвинувачених через браму та вимагав покинути територію подвір`я тим шляхом, яким обвинувачені на нього зайшли. Він також намагався повторно перешкодити їх виходу з подвір`я та сфотографувати обвинувачених (зафіксувати факт перебування їх на приватній території), коли конфлікт вже було завершено. Суд вважає, що таку поведінку потерпілого не слід розцінювати як провокативну, оскільки він діяв з метою захисту свого права на недоторканість жила чи іншого володіння особи, яке гарантоване, зокрема, ст.30 Конституції України, а його поведінка була правомірною. Суд вважає, що саме дії обвинувачених (які незаконно проникли на територію домогосподарства потерпілих) насправді і спровокували конфлікт з потерпілими.

Висновки суду.

Відповідно до ч.3 ст.337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Суд вважає, що позиція захисника обвинувачених про перекваліфікацію дій обвинувачених на ст.125 КК України є правильною, висновки Верховного Суду (згадані в його промові) є релевантними, а практика розгляду таких справ є послідовною.

Зокрема, в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22 грудня 2006 року «Про судову практику у справах про хуліганство» зазначалось, що при розгляді справ даної категорії суди мають відрізняти хуліганство від інших злочинів залежно від спрямованості умислу, мотивів, цілей винного та обставин учинення ним кримінально караних дій. Дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім`ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями Кримінального кодексу, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Таким чином, для юридичної оцінки діяння за ст. 296 КК обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у вигляді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема наявністю в особи мотиву явної неповаги до суспільства. За відсутності такого мотиву, коли застосування насильства зумовлено неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці чи в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації цих дій як хуліганство.

Аналогічні висновки щодо застосування ст.296 КК України, викладені у численних постановах Верховного Суду (зокрема: від 3 липня 2019 року у справі №288/1158/16-к, від 21 січня 2021 р. у справі № 727/1209/19, від 16 березня 2021 р. у справі 631/2135/16-к, від 6 лютого 2025 р. у справі №761/22668/19 тощо).

Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними (див. постанову ВП ВС від 3 липня 2019 року у справі №288/1158/16-к).

Встановлені судом фактичні обставини свідчать, що дії обвинувачених не були спрямовані на порушення громадського порядку (тим паче грубе порушення), а мотивом конфлікту між обвинуваченими та потерпілими у цьому кримінальному провадженні стало незаконне проникнення обвинувачених на територію подвір`я потерпілих (іншого володіння особи) і блокування потерпілим ОСОБА_8 виходу обвинувачених з подвір`я. Між обвинуваченими та потерпілими виник конфлікт, під час якого обвинувачені заподіяли потерпілим легкі тілесні ушкодження. Обстановка й обставини події, динаміка їх розвитку й застосування обвинуваченими насильства до потерпілих через небажання дозволити їм прохід через подвір`я, на думку суду, не свідчать про те, що поведінка обвинувачених була зумовлена бажанням протиставити себе суспільству і продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Конфлікт мав у своїй основі конкретні особисті відносини між його сторонами. Привід, який став поштовхом для подальшого розвитку подій, чітко стосувався саме потерпілих і подальші дії як обвинувачених, так і потерпілого в ході конфлікту зумовлювалися особистими мотивами. Таким чином, хоча конфлікт розпочався на подвір`ї, а зі сторони обвинуваченого ОСОБА_4 в сторону потерпілих продовжувала лунати нецензурна лайка (в т.ч. і на вулиці, в присутності медичних працівників, працівників поліції та перехожих), однак основним безпосереднім об`єктом посягання обвинувачених було здоров`я, честь та гідність потерпілих, а не громадський порядок.

Таким чином, суд вважає, що таким діям обвинувачених надана неправильна кримінально-правова кваліфікація, оскільки дії обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були зумовлені наміром пройти через подвір`я потерпілих, а через заборону такого проходу, в них виник намір протиправно завдати шкоди здоров`ю потерпілих і таким чином досягти бажаного результату.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що дії обвинувачених містять ознаки трьох кримінальних правопорушень (кримінальних проступків), а саме:

1. Незаконне проникнення до іншого володіння особи (подвір`я потерпілих) земельної ділянки, тобто кримінального проступку передбаченого ч.1 ст.162 КК України (оскільки обвинувачені проникли на територію подвір`я потерпілих всупереч волі самих потерпілих);

2. Умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, тобто кримінального проступку, передбаченого за ч.2 ст. 125 КК України (оскільки обвинувачені заподіяли такі ушкодження потерпілому ОСОБА_8 );

3. Умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, тобто кримінального проступку, передбаченого за ч.1 ст.125 КК України (оскільки обвинувачені заподіяли такі ушкодження потерпілій ОСОБА_7 ).

Оскільки така правова кваліфікації кримінального правопорушення покращує становище обвинувачених, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення та визнати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.125 КК України та ч.1 ст.162 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує: характер та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до кримінальних проступків; фактичні обставини справи (зокрема, особливу зухвалість його поведінки та явну зневагу до прав потерпілих); відсутність судимостей; характеризуючі особу винного документи, який по місцю проживання характеризується позитивно, на психіатричному та наркологічному обліках не перебуває, є інвалідом третьої групи, пенсіонер (а.с.147-152, Т.2).

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , передбачені ст. 66 КК України – відсутні.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України немає. Суд не бере до уваги висновок медичного огляду (а.с.11, Т.2), оскільки: в ньому відсутні ознаки алкогольного сп`яніння (окрім запаху з рота) та відсутня інформація про ступінь такого сп`яніння.

Підстав для застосування ст.69 КК України суд не вбачає.

З огляду на вищевикладене, обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання:

- за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, необхідно призначити єдиний можливий вид покарання: штраф у максимальному розмірі - сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України (щодо потерпілого ОСОБА_8 ), необхідно призначити покарання у вигляді штрафу у максимальному розмірі - сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК україни, необхідно призначити єдине можливе покарання у вигляді штрафу у максимальному розмірі – п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно призначити на підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень лише шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує: характер та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до кримінальних проступків; фактичні обставини справи (зокрема, його «допоміжну» роль у конфлікті); відсутність судимостей; характеризуючі особу винного документи, який по місцю проживання характеризується позитивно, на психіатричному та наркологічному обліках не перебуває, є інвалідом третьої групи (а.с.130-146, 153-156, Т.2).

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , передбачені ст. 66 КК України – відсутні.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до ст. 67 КК України немає. Суд не бере до уваги висновок медичного огляду (а.с.12, Т.2), оскільки: в ньому відсутні ознаки алкогольного сп`яніння (окрім запаху з рота) та відсутня інформація про ступінь такого сп`яніння.

Підстав для застосування ст.69 КК України суд не вбачає.

З огляду на вищевикладене, обвинуваченому ОСОБА_5 слід призначити покарання:

- за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, необхідно призначити покарання у вигляді штрафу розміром - вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК україни (щодо потерпілого ОСОБА_8 ), необхідно призначити покарання у вигляді штрафу розміром п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК україни, необхідно призначити покарання у вигляді штрафу розміром тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_5 необхідно призначити на підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

При цьому, обвинувачені вчинили кримінальні правопорушення, передбачені ч.1, 2 ст.125 та ч.1 ст.162 КК України 23 квітня 2023 р.

Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.49 КК України, інкриміновані обвинуваченим кримінальні правопорушення відносяться до кримінальних поступків та строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за такі правопорушення складають два роки (за ч.1 ст.125 КК України) та три роки (за ч.2 ст.125 та ч.1 ст.162 КК України).

Обвинувачені не ухилялися від слідства або суду та не вчинили нових злочинів. При цьому період зупинення досудового розслідування з 27 лютого по 17 травня 2024 р. (а.с.117-120, 126-127, Т.2) суд не розцінює як ухилення ОСОБА_5 від органу досудового розслідування, оскільки, з постанови про зупинення досудового розслідування та матеріалів справи не вбачається, що до нього застосовувались якісь запобіжні заходи та покладались певні обов`язки. З пояснень обвинуваченого ОСОБА_5 йому необхідно було поїхати в Португалію для вирішення своїх пенсійних справ та медичного обстеження. Дані обставини підтверджуються наданими ним письмовими доказами (див. а.с.138-146, 154-156, Т.2).

Тобто, вищенаведені обставини свідчать, що строк притягнення обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності закінчився в квітні 2025 року (за ч.1 ст.125 КК України) та квітні 2026 (за ч.2 ст.125, та ч.1 ст.162 КК України).

Таким чином, враховуючи, що на час постановлення вироку, минуло більше трьох років з дня вчинення обвинуваченими кримінальних правопорушень, передбаченими ч.1, 2 ст.125 та ч.1 ст.162 КК України, суд на підставі п.1, 2 ч.1 ст.49 та ч.5 ст.74 КК України, приходить до висновку про необхідність звільнення обвинувачених від призначеного судом покарання.

Цивільні позови потерпілих.

Потерпілими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були подані цивільні позови у справі (а.с.23-27, 34-38, Т.1). Під час розгляду даного кримінального правопорушення, потерпілі уточнювали суму витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування та судового провадження, а також збільшили суму моральної шкоди з 92000,00 грн. до 184000,00 грн. (див. а.с.154-168, 169-187, Т.1; а.с.167-173, Т.2).

Потерпілий ОСОБА_8 просив стягнути з обвинувачених 34372,00 грн. матеріальної шкоди та витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування та судового провадження ( з яких 4499,00 грн. – вартість телефону, 500,00 грн. – експертиза телефону, 6810,00 грн. – втрачений заробіток за період перебування на лікарняному, 753,00 грн. – КТ головного мозку, 8136,00 грн. – втрачений заробіток у зв`язку з необхідністю прибувати до слідчого та в судові засідання, 2550,00 грн. та 2981,00 грн. – витрати на пальне. Потерпілий також просив відшкодувати йому моральну шкоду у розмірі 184000,00 грн. станом на березень 2025 року пов`язану подіями та тривалістю досудового розслідування та судового розгляду за 23 місяці (з розрахунку розміру мінімальної заробітної плати на квітень 2024 р. – 8000,00 грн.): 8000,00 грн. х 23 міс. = 184000,00 грн.

Потерпіла ОСОБА_7 просила стягнути з обвинувачених 14727,00 грн. матеріальної шкоди, з яких: 8800,00 грн. вартість окулярів; 1922,00 грн. втраченої вигоди через вимушений прогул, 3925,00 грн. – збитки з доходу через присутність на судах та в слідчого. Потерпіла також просив відшкодувати їй моральну шкоду у розмірі 184000,00 грн., керуючись тими ж мотивами, що потерпілий ОСОБА_8 (8000,00 грн. х 23 міс. = 184000,00 грн.).

Обвинувачені та їх захисник проти цивільного позову заперечили. Захисник подав відзиви на цивільні позови (а.с.109-113, 114- 118, Т.1). Вважав, що: факт наявності в потерпілих телефону під час конфлікту і його пошкодження нічим не підтверджується, належних доказів працевлаштування потерпілої ОСОБА_7 нею не надано, розмір моральної шкоди потерпілими не обґрунтований.

Вислухавши позиції сторін, дослідивши суть позовних вимог та долучені до позову письмові докази, суд вважає, що позови слід задоволити частково з огляду на таке.

Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні (ч.2 ст.127 КПК України).

Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого (ч.1 ст.128 КПК України).

Відповідно до ч.1 ст.1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (ст.22 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Суд вважає, що розмір заподіяної майнової шкоди потерпілому ОСОБА_8 складає 4253,00 грн. Такий розмір підтверджується такими доказами: копією квитанції на 753,00 грн. – за КТ головного мазку (а.с.28, Т.1); фотографія пошкодженого телефону (а.с.190-191, Т.2); товарний чек за діагностику пристрою на суму 500,00 грн та акт діагностики пристрою (а.с.181,182, Т.1), відповідно до якого загальна вартість усунення несправностей пристрою складає 3000,00 грн. З огляду на це, вимога про відшкодування вартості придбаного телефону самсунг (а.с.33, Т.1) вартістю 4499,00 грн. не підлягає до задоволення. Не підлягає до задоволення вимога потерпілого про стягнення витрат, які зазнав потерпілий у зв`язку з перебуванням 15 днів на лікарняному (див.а.с.24, Т.1), оскільки, як вбачається з його доходів за квітень-травень 2023 року розмір його доходів не змінився (див. а.с.172, Т.2).

Розмір майнової шкоди, що заподіяна потерпілій (вартість окулярів) складає 8880,00 грн. Саме такий розмір матеріальної шкоди підтверджується наданою потерпілою копією товарного чеку (а.с.161, Т.1). Оскільки потерпілою було надано суду неналежні докази її працевлаштування та розміру доходів (на що суд звертав їй увагу) – її вимоги про відшкодування їй втраченого заробітку за 5 днів у розмірі 1922,00 грн. не підлягають до задоволення (див. а.с.162-186, Т.1).

Щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим, суд виходить з наступного.

Право на відшкодування моральної шкоди передбачене ст.23 ЦК України, яка передбачає випадки, коли така шкода підлягає відшкодуванню, та регулює порядок визначення розміру моральної шкоди.

Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.01.1995 р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Потерпілі стверджували, що внаслідок дій обвинувачених вони зазнали таких душевних страждань: розгубленість, безпомічність, тривога, емоційний стрес, страх за життя тощо. Розмір їх моральної шкоди оцінюють в 184000,00 грн.

Як вбачається з позовів, розмір моральної шкоди та проведені потерпілими в цивільних позовах розрахунки моральної шкоди є абсолютно однакові та фактично базуються виключно на математичній формулі (розмір мінімальної заробітної плати помножений на кількість місяців проведення досудового розслідування та судового розгляду) і не містить жодного обґрунтування такого розрахунку з огляду на фактичні обставини справи.

Тому такі розрахунки суд не може взяти до уваги.

Також суд не може оцінити глибину цих душевних страждань без відповідного висновку експерта.

Водночас, судом встановлено, що обвинувачені винні в заподіянні тілесних ушкоджень потерпілим (цивільним позивачам) та в незаконному проникненні на територію подвір`я де вони проживають. Поведінка обвинувачених була очевидно протиправною та зухвалою. Внаслідок такої поведінки, потерпілим безумовно були спричинені моральні страждання (особливо під час конфлікту та ймовірно певний період часу після нього), які полягали: у фізичному болю та стражданнях, яких вони зазнали у зв`язку з ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких вони зазнали у зв`язку з протиправною поведінкою обвинувачених щодо них (п.1, 2 ч.2 ст.23 ЦК України).

Тому, суд вважає, що вимоги про відшкодування моральної шкоди слід все ж таки задоволити частково та стягнути з обвинувачених на користь кожного з потерпілих по 20000,00 грн. моральної шкоди.

Потерпілі просили стягнути з обвинувачених витрати, які вони понесли у зв`язку з необхідністю прибувати до слідчого та суду. Вирішуючи дане питання суд керується ч.1 ст.124 КПК України, яка передбачає, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Згідно ч.1 ст. 121 КПК України до витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження відносяться витрати потерпілого, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту…, а також втрачений заробіток. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку.

Таким чином, суд вважає, що наведені потерпілим ОСОБА_8 розрахунки (а.с.171-172, Т.1 та а.с.168, Т.2) підтверджуються належними доказами (див. а.с.176, 177, 183-187, Т.1; а.с.170-173, Т.2), а тому з обвинувачених слід стягнути втрачений ним заробіток у розмірі 8136,00 грн.

Водночас, аналогічні вимоги потерпілої ОСОБА_7 та вимоги потерпілого ОСОБА_8 (щодо компенсації витрат на пальне) не підлягають до задоволення, оскільки: потерпілою ОСОБА_7 не надано суду належних доказів її працевлаштування та розміру доходів (на що суд звертав їй увагу); потерпілим ОСОБА_8 не надано суду документально підтверджених витрат на придбання такого пального, а також доказів наявності в нього зазначених автомобілів чи права користування такими.

Речові докази у справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 49, 65-67, 70, 74, ч.1, 2 ст.125 та ч.1 ст.162 КК України, ст.22, 23, 1190, 1192 ЦК України, ст.ст. 121, 124, 127, 128, 368-371, 373- 375 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч.1 ст.162 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу розміром сто неоподатковуваних мінімуми доходів громадян;

- ч.2 ст.125 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу розміром - сто неоподатковуваних мінімуми доходів громадян;

- ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу розміром п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі ч.1, 2 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у вигляді штрафу розміром сто неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

На підставі п.1,2 ч.1 ст.49 та ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч.1 ст.162 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу розміром вісімдесят неоподатковуваних мінімуми доходів громадян;

- ч.2 ст.125 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу розміром – п`ятдесят неоподатковуваних мінімуми доходів громадян;

- ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу розміром тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі ч.1, 2 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити Візному ОСОБА_4 остаточне покарання у вигляді штрафу розміром вісімдесят неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

На підставі п.1,2 ч.1 ст.49 та ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_5 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Стягнути солідарно з обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 витрати понесені потерпілим ОСОБА_21 у розмірі 8136,00 грн.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 задоволити частково.

Стягнути солідарно з обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_21 матеріальну шкоду у розмірі 4253,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 задоволити частково.

Стягнути солідарно з обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_7 матеріальну шкоду у розмірі 8880,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн.

Вирок може бути оскаржено сторонами до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Перемишлянський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченим.

Суддя ОСОБА_1