Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №947/42541/25 — Київський районний суд м. Одеси

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/42541/25

Провадження № 2/947/767/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Гниличенко М.В.

при секретарі – Тіщенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Одеси у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд -

ВСТАНОВИВ:

10.11.2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 2964086 від 30.11.2019 року у розмірі 26760,00 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 30.11.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 2964086, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 5000 грн. 00 коп., строком до 13.06.2020 року із сплатою відсотків за користування кредитом.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється за графіком погашення кредиту та процентів. Відповідач не виконував своїх обов`язків за кредитним договором, через що виникла заборгованість у розмірі 26760 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 5000 грн., заборгованості за відсотками 21760 грн., що підтверджено розрахунком.

10.06.2025 року між ТОВ «Алекскредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Секвоя капітал» було укладено Договір факторингу №АК-10/06/2025, відповідно до якого ТОВ «Алекскредит» відступило ТОВ «Секвоя капітал» право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором, укладеним з відповідачем.

07.07.2025 року між ТОВ «Секвоя капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» було укладено Договір факторингу №ДФ-07072025, відповідно до якого ТОВ «Секвоя капітал» відступило ТОВ «ФК «Солвентіс» право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором, укладеним з відповідачем.

Вказана заборгованість відповідачем не сплачена, тому позивач вимушений був звернутись до суду з даною позовною заявою.

Окрім цього, представник ТОВ « ФК «Солвентіс» Лановий Є.М. просив розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження, за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2025 року вказана справа передана на розгляд судді Гниличенко М.В.

Згідно ч.2 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами позовного провадження у порядку загального або спрощеного провадження.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 01.12.2025 року провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, передбаченого ст.ст.274-279 ЦПК України, у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін.

06.03.2026 року на адресу суду відповідач ОСОБА_1 надав відзив на позовну заяву, яким просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що стороною позивача не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про укладення між сторонами кредитного договору. Крім того, позивачем не долучено доказів на підтвердження того, що позивач зареєструвався в ІТС первинного кредитора ТОВ «Алекскредит» створив в такій системі особистий кабінет, отримав пропозицію(оферту) та ознайомився з нею, отримав електронне повідомлення від кредитодавця із одноразовим ідентифікатором, ввів одноразовий ідентифікатор в ІТС кредитодавця, використав одноразовий ідентифікатор для підписання (укладення) кредитного договору. Також, вказує на те, що належними та допустимими доказами, які б могли підтвердити отримання відповідачем коштів є первинні документи оформлені відповідно до вимог Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», тобто доказів перерахування коштів, матеріали справи не містять. Тому, просить у задоволені позову відмовити у повному обсязі./а.с.40/

16.03.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, якою зазначено, що ТОВ «Алекскредит» є небанківською організацією, тому вона звернулась до ТОВ «ФК`Елаєнс», якою було проведено платіж відповідачу на його банківську карту Oshadbank на суму 5000 грн., про що надано довідку від 03.11.2024 року. Одночасно у відзиву міститься клопотання про витребування від АТ «Державний ощадний банк України» інформацію щодо випуску або активації (віртуальної) prepaid-картки № НОМЕР_1 , та виписку про рух коштів та їх зарахування./а.с.50/

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 30.03.2026 року клопотання представника позивача про витребування доказів було задоволено.

14.04.2026 року від АТ «Державний ощадний банк України» надійшла відповідь про те, що зазначена в ухвалі картка № НОМЕР_1 не емітувалася в АТ «Ощадбанк»./а.с.49/

20.04.2026 року та 19.05.2026 року від представника позивача повторно надійшли клопотання про витребування доказів з метою підтвердження позовних вимог в частині перерахування кредитних коштів.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 19.05.2026 року клопотання представника позивача задоволено шляхом витребування від АТ «Державний ощадний банк України» виписку про рух цифрової (віртуальної) prepaid-картки № НОМЕР_1 в період з 30.11.20219 року по 02.12.2019 року з відображенням часу зарахування коштів.

Проте, у розширеній відповіді АТ «Державний ощадний банк України» від 27.05.2026 року повідомило, що з 11.10.2023 року АТ «Ощадбанк» припинено проведення операцій погашення електронних грошей та дію Договору про використання електронних грошей, в тому числі в частині умов стосовно проведення операцій погашення електронних коштів. Наразі в системі зберігається оперативна інформація за останній період з метою забезпечення високого рівня працездатності, решта інформація зберігається в архівній базі даних протягом встановленого законодавством строку./а.с.113/

Також, в матеріалах справи є відповідь АТ «Державний ощадний банк України» щодо розгляду ухвали, але вказана відповідь є незрозумілого характеру, оскільки усі ідентифікуючі дані приховано, та неможливо встановити, що вказана відповідь взагалі стосується даної справи, тому суд не може прийняти як належний доказ, вказаний документ./а.с.88/

29.05.2026 року представником позивача було долучено до матеріалів справи копія Договору про використання електронних грошей, емітованих АТ «Державний ощадний банк України», зі змінами, внесеними постановою правління АТ «Ощадбанк» від 31.08.2020 року, Правила використання електронних грошей АТ «Ощадбанк» з використанням наперед оплачених карток міжнародних платіжних систем Visa та Mastercard. Проте, вказані документи не підтверджують факт перерахування грошових коштів на картку відповідача, крім того у відповіді банка від 27.05.2026 року звернуто увагу на строки зберігання інформації в базі даних протягом встановленого законодавством строку.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у порядку ст.ст.128, 131 ЦПК України.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» - Лановий Є.М. в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду надав заяву, якою позовні вимоги підтримали та просили розглянути справу у відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся, через канцелярію суду надав заяву, якою просив розглядати справу за його відсутності, оскільки останній є військовослужбовцем, проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 з 20.07.2020 року по теперішній час./а.с.48/

Відповідно до ст.223 ЦПК України – неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, зокрема неявка учасника справи без поважних причин або без повідомлення причин неявки не перешкоджає розгляду справи по суті, крім інших випадків, визначених цією статтею.

Суд, дослідивши матеріали справи, які було надано в електронному вигляді, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Як вбачається із позову, 30.11.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» таОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 2964086, відповідно до якого останній отримав кредит на споживчі цілі у розмірі 5000 грн. 00 коп., зі сплатою відсотків за користування кредитом./а.с.15/

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. Кредитного договору невід`ємною частиною цього договору є «Правила надання кредиту ТОВ «Алекскредит», що розміщені на сайті кредитодавця www.alexcredit.ua. За договором кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі без додаткового забезпечення у розмірі та на умовах, визначених цим договором, у тимчасове, строкове, платне користування, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом й інші платежі у відповідності до умов договору в національній грошовій одиниці України - гривні.

Відповідно до п.п. 1.3, 1.4 кредитного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» перерахувало на картковий рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 5 000 грн на споживчі цілі, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним до 13.06.2020 року, тобто строк кредитування кредитом становить 197 календарних днів.

За інформацією ТОВ «ФК «Елаєнс» від 03.11.2024 року на підставі договору №41346335_18/10/17 про надання послуг з переказу грошових коштів (Переказ на картку) та про інформаційно-технологічну взаємодію та приймання платежів, укладеного ТОВ «ФК «Елаєнс» та ТОВ «Алекскредит», платіж було проведено успішно. Деталі операцій: номер в системі FONDY: 180435060, номер операції: 57944739052195625607593146284143, дата проведення платежу: 30.11.2019, призначення платежу: transfer_funds, сума платежу: 5000,00, валюта платежу: UAH, платіжний метод: карта MASTERCARD, статус платежу: approved, номер карти: 5174749900115693, банк картки отримувача: OSCHADBANK./а.с.20/

Договором визначено можливість застосування трьох видів процентних ставок: базової, акційної, спеціальної у розмірі 1,53 %, 1,70 % та 3,00 %.

Позивач у позові не посилається на обставини та докази наявності обставин, визначених пунктами договору, відповідно до яких здійснено застосування однієї із зазначених процентних ставок, не зазначає обставини, відповідно до яких здійснено нарахування процентів у розмірі 21760 грн., оскільки п.1.7.2 договору зазначено, що орієнтована загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування у період з 30.11.2019 року по 13.06.2020 року складає 6365,40 грн. Також, вказана сума визначена Графіком платежів.

Представник позивача у позові зазначає, що відповідач не виконував своїх обов`язків за кредитним договором, через що виникла заборгованість у розмірі 26760 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 5000грн., заборгованості за відсотками 21760 грн., що підтверджено даними Детального розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту №2964086 від 30.11.2019 року.

Судом було досліджено Детальний розрахунок заборгованості за Договором про надання кредиту № 2964086 від 30.11.2019 року станом на 06.06.2025 року, який підписано директором ТОВ «Алекскредит» А.В.Попудренко, з якого вбачається, що взагалі жодні оплати за даним договором відсутні./а.с.27/

10.06.2025 року між ТОВ «Алекскредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Секвоя капітал» було укладено Договір факторингу №АК-10/06/2025, відповідно до якого ТОВ «Алекскредит» відступило ТОВ «Секвоя капітал» право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором № 2964086 від 30.11.2019 року.

Відповідно до даних витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №АК-10/06/2025 від 10.06.2025 до ТОВ «Секвоя капітал» від ТОВ «Алекскредит» перейшло право вимоги за кредитним договором №2964086 від 30.11.2019 року на суму 26760 грн, яка складається з: заборговаості за тілом кредиту 5000 грн, заборгованості за відсотками 21760 грн.

07.07.2025 року між ТОВ «Секвоя капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» було укладено Договір факторингу №ДФ-07072025, відповідно до якого ТОВ «Секвоя капітал» відступило ТОВ «ФК «Солвентіс» право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором № 2964086 від 30.11.2019 року.

Відповідно до даних витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № ДФ -07072025 від 07.07.2025 року до ТОВ «ФК «Солвентіс» від ТОВ «Секвоя капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором № 2964086 від 30.11.2019 року на суму 26760 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 5000 грн., заборгованості за відсотками 21760 грн.

З цього приводу суд зазначає, що факт надання/отримання кредиту, оплати за кредитом, період нарахування та сплати процентів, неустойки, комісій тощо є предметом доказування у справах цієї категорії. У разі передачі права вимоги від клієнта до фактора, окрім означеного, підлягають доказуванню обставини фактичної передачі права вимоги позивачу відносно відповідача, та підтвердження цього факту належними доказами, зокрема договором факторингу, актом приймання-передачі до нього прав вимоги, реєстру боржників та здійснення оплати фактором клієнту за цим договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Суд звертає увагу, що обов`язок доказування обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, покладається саме на позивача. При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до матеріалів справи позивач обґрунтовує свої вимоги наявністю кредитного договору та обставиною надання відповідачу грошових коштів у розмірі 5 000 грн. Разом з тим, на підтвердження обставини отримання відповідачем кредитних коштів позивачем надано довідку ТОВ «ФК «Елаєнс» від 03.11.2024 рокупро переказ грошових коштів, яка не містить відомостей про належність відповідного банківського рахунку відповідачу.

Обставина існування кредитного договору не є доказом отримання позичальником грошових коштів. Для встановлення наявності грошового зобов`язання необхідно встановити обставину передачі грошових коштів позичальнику, яка повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставину надання відповідачу кредитних коштів.

Окрім того, наданий позивачем розрахунок заборгованості та зміст позовних вимог містить різні суми заборгованості.

У розрахунку заборгованості зазначено загальну суму заборгованості 33 360 грн., залишок процентів за користування кредитом 28360,00 грн., тоді як у позові визначено загальна сума заборгованості 26760,00 грн., заборгованість за відсотками 21760,00 грн., у витягах з реєстру – 26760,00 грн. Позивач не надав суду обґрунтованого розрахунку суми заборгованості, не зазначив підстави застосування процентної ставки, передбаченої договором, та не обґрунтував правомірність нарахування процентів, визначених договором.

Відсутність таких відомостей позбавляє суд можливості перевірити правильність та законність нарахування процентів, що є складовою заявлених позовних вимог.

Щодо переходу права вимоги, суд зазначає, що обставина укладення договорів факторингу не звільняє позивача від обов`язку довести існування первісного зобов`язання та його розмір.

Надаючи оцінку доказам у справі, суд виходить із того, що відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які підтверджують факт здійснення такої операції. Для кредитних правовідносин належним доказом виникнення обов`язку у позичальника є документи, що підтверджують фактичне перерахування кредитних коштів на його рахунок (банківська виписка, платіжне доручення, підтвердження транзакції тощо).

Разом з тим, позивачем не надано належних і допустимих доказів виконання первісними кредиторами свого обов`язку за кредитним договором: доказів фактичного перерахування коштів на банківський рахунок відповідача, або інших первинних бухгалтерських документів. Відсутність таких доказів унеможливлює встановлення факту виникнення обов`язку відповідача повернути грошові кошти та проценти за користування ними.

Дотримуючись принципу диспозитивності, суд зазначає, що позивач як професійний учасник ринку фінансових послуг не був обмежений у праві надати такі докази разом із позовною заявою. Крім того, представником позивача заявлялись клопотання про витребування доказів, але докази про перерахування грошових коштів відповідачу не знайшли свого доказового підтвердження.

Отже, суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» належними та допустимими доказами не доведено факт порушення його права у вказаних правовідносинах із ОСОБА_1 , а саме не доведено факт надання позичальнику кредитних коштів за вказаними кредитними договорами та утворення заборгованості у нього перед первісними кредиторами, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частини 1, 2 ст. 141 ЦПК України визначають, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 10,12,19,81,141,211,258-260, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія`Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.06.2026 року.

Суддя М. В. Гниличенко