Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №444/4405/25 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/4405/25

Провадження № 2/444/411/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне повне)

01 червня 2026 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Олещук М. М. ,

секретар судового засідання Мачіха Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи, такою що втратила право користування житлом, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання особи, такою що втратила право користування житлом, у якому просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме житловим примішенням за адресою: квартира АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 є основним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується рішенням № 19 від 14.08.2025 року виконавчого комітету Жовківської міської ради.

У квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 .

Позивач ОСОБА_1 зазначає, що зареєстрований і проживає у зазначеній вище квартирі із народження. Проживав разом із мамою ОСОБА_3 за якою доглядав та опікувався нею до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , мама була онкохворою. Також ще за життя мами позивач здійснював оплату та зараз здійснює оплату за комунальні послуги по квартирі, що підтверджується платіжними інструкціями. Також був укладений договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 02.09.2025 року із ним, ОСОБА_1 та заява-приєднання до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Відповідач зареєстрований в квартирі із 10.03.1987 року, однак не проживає у ній більше 10-ти років. Він фактично проживає у с. Зіболки, Львівського району (раніше Жовківський), Львівської області. Відповідач за мамою не доглядав.

Відповідач не проживає в житловому приміщенні більше 10-ти років, не сплачував та зараз сплачує комунальні платежі, в утриманні житла жодної участі не бере та не брав, його особистих речей в квартирі не має. Відтак відповідач є таким, що втратив право користування квартирою. Доказами того, що відповідач не проживає у квартирі АДРЕСА_1 є Акт від 16.07.2025 року, в якому підтверджено, що дійсно ОСОБА_2 не проживає у зазначеній квартирі більше 10-ти років.

Відтак, позивач змушений звертатись із позовом про визнання відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 07.11.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне провадження у справі та справу призначено в підготовче судове засідання на 13.01.2026 року.

13.01.2026 року підготовче засідання відкладено на 23.02.2026 року.

Ухвалою суду від 23.02.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 23.03.2026 року.

23.03.2026 року розгляд справи відкладено на 01.06.2026 року.

Позивач у судове засідання не з`явився, однак його представник адвокат Васів Ю.М. подав до суду заяву, в якій просить розглядати справу за відсутності позивача та його представника. В заяві представник позивача зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити, щодо ухвалення заочного рішення у справі не заперечує. При винесенні рішення просив взяти до уваги письмові пояснення свідків у формі протоколів опитування особи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи засобами поштового зв`язку та через оголошення про його виклик до суду на офіційному веб-порталі судової влади України.

Оскільки відповідач не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, що в розумінні ч. 3 ст. 131 ЦПК України вважається неявкою без поважних причин, не подав відзиву на позов, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Рішенням виконавчого комітету №19 від 14.08.2025 року «Про визнання основним квартиронаймачем та переоформлення особового рахунку на квартиру АДРЕСА_1 » визнано ОСОБА_1 основним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 , надано згоду на переоформлення особового рахунку на квартиру АДРЕСА_1 з ОСОБА_3 на ОСОБА_1 (арк.спр.12).

Із копії витягу з реєстру територіальної громади встановлено, що з 05.12.2003 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 (арк.спр.8).

Із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 позивача встановлено, що його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (арк.спр.9).

Мати позивача ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (арк.спр.10).

Із відомостей про осіб місце проживання яких було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 встановлено, що в період з 01.08.2025 року по 08.08.2025 року зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк.спр.13).

Із копії технічного паспорта на квартиру по АДРЕСА_2 встановлено, що загальна площа квартири 89,9 кв.м., житлова 66,8 кв.м., допоміжна 23,0 кв.м. (арк.спр.14-15).

Як встановлено із Актів №354, 666 обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи від 16.07.20025 року та від 04.12.2025 року, в таких вказано, що ОСОБА_1 фактично проживає та зареєстрований в АДРЕСА_2 , який постійно проживав із своєю мамою та доглядав і опікувався нею до дня смерті. Мама ОСОБА_3 відповідно до довідки була онкохворою. ОСОБА_2 більше 10 років за даною адресою не проживає (арк.спр.16-19).

Також позивачем додано типовий договір про надання послуги з управління багатоквартирними будинками №28 від 02.09.2025 року та копії платіжних квитанцій за комунальні послуги, платником яких є ОСОБА_1 (арк.спр.20-35).

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.

Наведене також узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року, де зазначено про те, що вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; статті 405 ЦК).

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши водночас одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Таким чином, функції реєстрації та зняття з реєстрації фізичних осіб покладено виключно на органи реєстрації. При відмові відповідачів знятися з реєстрації добровільно, їх зняття з реєстрації можливе за наявності остаточного рішення суду.

Отже, рішення суду є окремою безпосередньою підставою зняття з реєстрації особи, яка визнана за рішенням суду такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Із наданих копій протоколів опитування свідків, зокрема, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 від 16.02.2026 року встановлено, що дані свідки зазначили, що останні 10 років у квартирі проживала ОСОБА_3 з молодшим сином ОСОБА_8 , та останні роки коли хворіла ОСОБА_9 син купляв продукти та оплачував комунальні послуги, купляв продукти, лікарства мамі та самостійно утримував квартиру і побут. Будучи в лікарні ОСОБА_1 піклувався мамою. Свідки вказали, що їм відомо про ще одного сина ОСОБА_2 , який проживає в селі за м. Жовквою, одружений та проживає із своєю дружиною. Проте сина ОСОБА_10 сусіди не бачили (арк.спр.65-76).

Згідно з ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Права власника житлового будинку, визначені ст. 386 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_2 не проживає у будинку понад встановлений законом строк збереження права користування житлом, а також те, що позивач не може розпорядитися, володіти та управляти своїм майном на власний розсуд у зв`язку з реєстрацією в будинку відповідача, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_11 .

Керуючись ст.ст.7, 10, 12, 76, 81, 258, 259, 263-265, 280-289, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 319, 405 ЦК України, ст.7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме житловим приміщенням за адресою: квартира АДРЕСА_1 .

Роз`яснити відповідачу, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне рішення суду складено 10.06.2026 року.

Суддя: Олещук М. М.