Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №336/3999/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/3999/26

Провадження №: 2-а/336/69/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 червня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі судді Боєва Є.С., за участю секретаря судового засідання Нєдєльчевої О.В, представника позивача адвоката Славової Ю.С., представника відповідача Крамаренка А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Вишнякову Ірину Олександрівну звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі ІНФОРМАЦІЯ_2 ), відповідно до якого просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 115 від 28.01.2026, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ?лом Георгіи?овичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної? відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення – штраф у розмірі 22 500 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що постанова винесена неправомочним органом, оскільки відповідно до постанови повістка направлялася ІНФОРМАЦІЯ_2 , а постанова винесена Бердянським. Окрім цього, відсутня подія та склад адміністративного правопорушення. Так, позивач 17.07.20224 уточнив облікові дані, що підтверджується відміткою у «Резерв+», а тому законної підстави для повторного уточнення безпосередньо у ТЦК та СП не було. Також, за доводами позивача, постанова за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Крім того, днем виявлення порушення є наступний за днем нез`явлення Позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 за повісткою, тобто 14.03.2025, однак постанова винесена лише 28.01.2026, тобто з пропуском строку, встановленого ст. 38 КУпАП. У позові зазначається також, що з 02.02.2026 позивач проходить військову службу.

Ухвалою від 11.05.2026 поновлено пропущений строк на оскарження постанови, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін.

14.05.2026 від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування відзиву зазначено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 23.01.2026 року № 48 ОСОБА_1 13.03.2025 року не з`явився за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення даних. Про причини неявки не повідомив. Уповноваженою особою у відповідності до ч. 6 ст. 258 КУпАП було складено протокол про адміністративне правопорушення від 23.01.2026 року № 48 в якому сповіщено ОСОБА_1 про місце і час розгляду справи, а саме 28.01.2026 о 09:00 год. в приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 . В протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 від пояснень відмовився. Свою провину не визнав. Належних та допустимих доказів щодо поважних причин неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 не надав. На розгляд справи ОСОБА_1 не з`явився. Про місце, дату та час розгляду справи попереджений належним чином, що підтверджується його особистим підписом у протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 235 КУпАП керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідач зазначає, що повістка № 2758301 була сформована автоматично та направлена засобами поштового зв`язку на адресу позивача, але повернулася з відміткою пошти – адресат відсутній, за закінченням терміну зберігання. Тому, у п.п. 2 п. 41 Порядку, проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, повістка вважається врученою.

Також відповідач вказує на те, що положеннями абзаців 12–14 частини 3 статті 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” визначено, що поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів (абз.15 ч.3 ст.22 Закону). Тобто правопорушення, що полягає у неприбутті за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 є триваючим.

20.05.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Правом надання заперечень відповідач не скористався.

05.06.2026 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позов, а представник відповідача заперечив проти позову, з підстав, викладених у заявах по суті справи. Крім цього, представник відповідача просив суд зменшити витрати позивача на правничу допомогу.

На підставі абз. 2 ч. 1 ст. 227 КАС України ухвалення та проголошення рішення відкладено на 17.06.2026. У зв`язку із перебуванням 17.06.2026 судді у нарадчій кімнаті у кримінальному провадженні, ухвалення та проголошення рішення відкладено на 22.06.2026.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд доходить таких висновків.

Судом встановлено, що 28.01.2026 начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_2 виніс постанову № 115 у справі про адміністративне правопорушення, якою позивача притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 25 500 гривень.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 13.03.2025 не з`явився за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних, про причини неявки не повідомив, тим самим порушив вимоги ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Як передбачено Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560:

20. З оголошенням мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: резервісти та військовозобов`язані, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти СБУ - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів - за викликом керівників відповідних підрозділів.

21. За викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий

облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

28. Виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.

30. Повістка формується за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або бланк повістки заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу.

41. Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

За наведеного, у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку, день отримання поштового відправлення особою, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, утворюють об`єктивну сторону складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, що полягав у неявці за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тобто є обставиною, що має суттєве значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, є лише одним із можливих видів доказів наряду зокрема і з протоколом про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач до відзиву долучив повістку № 275301, що сформована автоматично та направлена засобами поштового зв`язку (а.с. 38).

Проте матеріали справи не містять відомостей про дату вручення позивачу чи причини невручення судової повістки (із датою відповідної відмітки). Зокрема, за допомогою QR-коду для перевірки чинності повістки можна встановити номер поштового відправлення 0610235294357, проте такий номер на день розгляду справи відсутній у системі поштового оператора АТ «Укрпошта».

Не містить таких даних і сама оскаржувана постанова.

З наведеного, суд вважає що відповідачем не доведено належними і допустимими доказами порушення ОСОБА_1 вимог частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та, як наслідок, факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, а отже, наявні підстави для прийняття рішення про скасування спірної постанови.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Наведеним положенням кореспондують норми статті 293 КУпАП, якими регламентовано повноваження органу, який розглядає скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Так, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:

1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;

2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;

3) скасовує постанову і закриває справу;

4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на встановлені у цій справі обставини, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.

Як визначено ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно частиною 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 статті 134 КАС України, передбачено, що розмір витрати на оплату послуг адвоката, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 статі 134 КАС передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статі суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Приписами частини 7 статті 134 КАС України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи встановлено, що в якості доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 13 500 гривень представниками позивача надано: договір про надання професійної правничої допомоги від 22.04.2026 із додатком до нього, акти прийому-передачі виконаних робіт.

З урахуванням співмірності та пропорційності витраченого адвокатом часу, складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, беручи до уваги клопотанні представника відповідача про зменшення судових витрат, суд дійшов висновку про зменшення витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача, до 4000 гривень.

Керуючись ст.ст.134, 139, 205, 241, 242, 244, 246, 286 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_6 у справі про адміністративне правопорушення № 115 від 28.01.2026 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Справу про притягнення на ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь на ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня постановлення рішення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Є.С. Боєв

22.06.26