Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №638/4926/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 638/4926/25 Головуючий І-ї інстанції – Тимченко А.М.

Провадження № 33/818/42/26

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Гєрцика Р.В.

секретаря судового засідання Кірчу А.О.

за участю захисника Легези М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу захисника Легези М.О. на постанову судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 15 травня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , -

УСТАНОВИВ:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Згідно постанови судді, ОСОБА_1 11.03.2025 року о 17 год. 50 хв. у м. Харків, по шосе Харківське (Білгородське), 1А, керувала автомобілем Деу Сенс, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, тремтіння пальців рук, неприродна блідість. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в КНП ХОР «ОНКЛ» ОСОБА_1 відмовилася, чим порушила вимоги п. 2.5 ПДР України.

Постановою судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 15 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисник Легеза М.О. просить постанову судді скасувати як необґрунтовану та таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі закрити.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що ознаки наркотичного сп`яніння, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, спростовуються відеозаписом події, з якого убачається адекватна поведінка ОСОБА_1 та відсутність у неї тремтіння пальців рук.

Також, ОСОБА_1 не відмовлялась від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, а просила спочатку дочекатись адвоката для проходження такого огляду, на що отримала відмову співробітників поліції та щодо неї було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Після того, вона самостійно прибула о 19 год. 32 хв. до КНП ХОР «ОНКЛ» для проходження огляду, на що їй було відмовлено та роз`яснено, що для цього необхідне направлення від співробітника поліції. Протягом години ОСОБА_1 тричі телефонувала на гарячу лінію 102 та просила направити екіпаж для отримання необхідного направлення. По прибутті на місце, поліцейські пояснили їй, що не мають на це повноважень, оскільки направлення мав видати екіпаж, який складав адміністративний матеріал.

У зв`язку з викладеним, 14.03.2025 року ОСОБА_1 самостійно пройшла огляд на стан наркотичного сп`яніння у Міжрегіональному спеціалізованому лікувально – діагностичному центрі, та отримала негативний результат.

Крім того, матеріали справи не містять документального підтвердження правомірності зупинки ОСОБА_1 співробітниками поліції. Зазначає, що остання була зупинена не за порушення ПДРУ, як на те послався поліцейський, а для перевірки документів.

Також, матеріали справи не містять даних щодо вручення ОСОБА_1 письмової копії направлення на огляд, або відмови отримати таку копію.

Крім того, ОСОБА_1 не були роз`яснені її права, передбачені ст.268 КУпАП.

Відеозапис події періодично переривається та складається з двох дисків та багатьох окремих файлів, котрі неодноразово дублюються, однак, не мають повного обсягу інформації за увесь час події. Саме відео записане з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки долучений відеозапис змінювався (редагувався) особою, яка його копіювала, а тому не може вважатися належним доказом.

Також, поліцейські не провели огляд ОСОБА_1 на місці згідно Інструкції №1452/735 та не надали сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Мотиви суду

Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши доводи захисника Легези М.О. на підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останньої у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, п.2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність ст.130 КУпАП.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 11.03.2025 року о 17 год. 50 хв. у м. Харків, по шосе Харківське (Білгородське), 1А, керувала автомобілем Деу Сенс, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, тремтіння пальців рук, неприродна блідість. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в КНП ХОР «ОНКЛ» ОСОБА_1 відмовилася.

Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №268783 від 11.03.2025 року.

Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , окрім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:

- оглянутими відомостями відеозапису, долученого працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформленого 11.03.2025 року о 17 год. 58 хв., відповідно до якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння: поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість; огляд з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння у КПН ХОР «ОКНЛ» не проводився за відмовою ОСОБА_1 ;

- рапортом інспектора взводу 2 роти 6 батальйону 2 УПП в Харківській області ДПП капрала поліції Циганова Р. від 11.03.2025 року щодо події з зазначенням причини, місця та часу зупинки транспортного засобу, а також підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 .

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Апеляційний суд приймає до уваги, що апелянтом не оскаржується сам факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Перевіряючи доводи захисника щодо підтвердження неправомірності зупинки ОСОБА_1 співробітниками поліції, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно відеозапису події, що мала місце 11.03.2025 року, після зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 та під час її спілкування із співробітниками поліції, остання зауважила щодо безпідставності зупинки її ТЗ, на що поліцейський пояснив, що ОСОБА_1 було зупинено на підставі п.5 ч.1 ст.35 ЗУ «Про національну поліцію», оскільки вона перебувала у місці, де було виявлено вибухонебезпечний пристрій.

Аналогічні дані зафіксовані і у рапорті інспектора взводу 2 роти 6 батальйону 2 УПП в Харківській області ДПП капрала поліції Циганова Р. від 11.03.2025 року, за змістом якого під час патрулювання екіпажем 1252 у складі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у м.Харкові, Харківське шосе 1А, було зупинено ТЗ Деу Сенс, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 згідно ЗУ «Про національну поліцію», а саме водій ТЗ та пасажир перебували у місці розмінування території. (а.с. 5)

За наведених обставин, доводи апелянта про незаконність дій працівників поліції щодо зупинки ОСОБА_1 апеляційний суд визнає безпідставними.

Крім того, всупереч доводам захисника, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП , оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння.

Разом з цим, апеляційний суд зауважує, що відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національну поліцію», зупинка транспортного засобу є компетенцією поліцейського та його дії можуть бути оскаржені в порядку встановленим законом. Однак, як вбачається з матеріалів справи, дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення в порядку, передбаченому чинним законодавством, апелянтом не оскаржувалися. Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.

Доводи апеляційної скарги про те, що ознаки наркотичного сп`яніння, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, спростовуються відеозаписом події, з якого убачається адекватна поведінка ОСОБА_1 та відсутність у неї тремтіння пальців рук, не є слушними за таких підстав.

Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений вичерпний перелік ознак наркотичного сп`яніння, що узгоджується із тими ознаками, що були виявлені працівниками поліції під час спілкування з ОСОБА_1 ,а тому апеляційний суд дійшов висновку, що дії працівників поліції під час складання протоколу відповідали вимогам цієї інструкції та іншим нормативним актам.

Статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктом 4 Розділу І Інструкції, ознаками наркотичного сп`яніння є:

- порушення координації рухів;

- порушення мови;

- виражене тремтіння пальців рук;

- різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;

- поведінка, що не відповідає обстановці;

- звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;

- сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;

- почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Інспектором поліції в протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, тремтіння пальців рук, неприродна блідість. (а.с. 1)

Аналогічні ознаки наркотичного сп`яніння, які були виявлені у ОСОБА_1 поліцією, відображені і у направленні на огляд у медичній установі КНП ХОР «ОКНЛ». (а.с.4)

При цьому, посилання в протоколі на ознаки сп`яніння, які стали підставою для пропозиції пройти такий огляд, відповідають роз`ясненням, що містяться в пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, а саме: якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, від якого остання відмовилася.

Ознаки сп`яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, запахів тощо, і саме ці ознаки є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп`яніння.

Виявлення ознак, як виходить зі змісту діючого законодавства, не потребує проведення будь-яких спеціальних дій з боку поліцейського та складання поліцейським будь-яких документів, входить до його виключних дискреційних повноважень.

У даному випадку працівники поліції, оцінивши поведінку та стан ОСОБА_1 , дійшли висновку, що вона має ознаки наркотичного сп`яніння, про що, відповідно до відеозаписів із нагрудних камер працівників поліції ОСОБА_1 і повідомлено, а тому, в порядку вимог ПДР України, запропонували пройти огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння.

Доводи захисника Легези М.О., що ОСОБА_1 не відмовлялась від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, а просила спочатку дочекатись адвоката для проходження такого огляду, крім того, 14.03.2025 року самостійно пройшла такий огляд у Міжрегіональному спеціалазованому лікувально – діагностичному центрі, та отримала негативний результат, є неспроможними.

Так, згідно відеозапису події убачається, що під час спілкування ОСОБА_1 з поліцейськими, в останньої були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, у зв`язку із чим їй було неодноразово запропоновано пройти відповідний огляд у медичному закладі. У відповідь ОСОБА_1 зазначала, що не відмовляється від проходження такого огляду, однак, лише за умови присутності її адвоката. При цьому, не зазначала точного часу його прибуття на місце події, хоча співробітники поліції і роз`яснили ОСОБА_1 порядок проведення зазначеної процедури огляду, як і наслідки відмови її проходження.

Такі дії ОСОБА_1 цілком правильно були розцінені працівниками поліції саме як відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у передбаченому законом порядку.

Дослідивши відеозапис, апеляційний суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 умисно не надавала чіткої відповіді на запитання працівників поліції, вимагаючи проходження огляду лише за умови присутності адвоката, з метою затягування передбаченого Інструкцією часу, продовж якого водій повинен пройти огляд або повинен бути доставлений до закладу охорони здоров`я для проведення огляду та відібрання біологічної середовища, тобто, поведінка ОСОБА_1 на відеозаписі вказує, що вона не вимагала роз`яснення їй певних прав або особливостей процедури, повністю усвідомлювала вимогу поліції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, однак, не здійснювала активних, свідомих та вольових дій для його проходження у встановленому законом порядку, розуміла ситуацію, у якій опинилася, шляхом експресивної поведінки та казуїстики намагалася спотворити адміністративну процедуру та ухилитись від відповідальності.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції ставиться критично до таких доводів апелянта та розцінює їх як обраний спосіб захисту та спробу уникнути від відповідальності, оскільки під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 відмовилася від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння за встановленою законом процедурою.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що, відповідно до п.2.5 ПДР України, водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп`яніння, а саме пройти відповідний огляд в установленому порядку, тобто, своєю процесуальною поведінкою забезпечити можливість проведення такого огляду і не створювати перешкод щодо реальної можливості його проведення.

Разом із тим, згідно диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, для настання адміністративної відповідальності, не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції за виключенням обставин, які встановлені ст.17 КУпАП.

Аргументи захисника на предмет того, що ОСОБА_1 13.03.2025 року самостійно пройшла обстеження в іншому медичному закладі, та результат такого огляду виявився негативним, не заслуговують на увагу, оскільки Інструкцією №1452/735 чітко визначено порядок проведення відповідного огляду.

Відповідно до п.12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 Розділу І цієї інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Так, п.9 розділу ІІ вказаної Інструкції визначено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Пунктом 1 розділу ІІІ Інструкції визначено, що Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду на стан сп`яніння водіїв, затверджується Міністерством охорони здоров`я України, Міністерством охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, начальниками структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

З наведеного слідує, що доставка особи для проходження огляду здійснюється поліцейським, а не самостійно особою, огляд проводиться медичним закладом, який входить до Переліку закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду на стан сп`яніння водіїв.

При цьому, медичний заклад, у якому ОСОБА_1 самостійно пройшла медичний огляд - Міжрегіональний спеціалазований лікувально-діагностичний центр, до вище зазначеного Переліку закладів охорони здоров`я не входить.

Згідно практики Верховного Суду України, огляд на стан наркотичного сп`яніння є медичною процедурою, яка проводиться виключно в закладах охорони здоров`я у присутності лікаря. Поліцейський може лише виявити ознаки сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, але для встановлення факту сп`яніння та складання відповідних документів необхідно пройти огляд у медичному закладі не пізніше двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Приписи розділу ІІ Інструкції №1452/735 щодо огляду на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки ТЗ застосовуються лише до процедури проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння

За вказаних обставин, апеляційний відхиляє доводи апеляційної скарги в частині порушення поліцейськими законодавства під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки вони діяли відповідно до п.9 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», яким передбачено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Доводи адвоката про те, що поліцейські не провели огляд ОСОБА_1 на місці згідно Інструкції №1452/735 та не надали сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки є безпідставними.

Так, при оформленні поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху патрульна поліція керується Конституцією України, КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, іншими нормативно правовими актами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до вимог ч.3 ст.266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій.

Зі змісту вищевказаної статті закону вбачається, що огляд у медичному закладі має більше правове значення, оскільки проводиться лікарем, який має відповідну професійну спеціалізацію та проводить огляд із застосуванням сукупності різних методів, які дозволяють йому отримати достатньо об`єктивний результат щодо перебування водія транспортного засобу у стані сп`яніння, який він оформлює у встановленому законом порядку та за який несе персональну відповідальність.

Так, у разі виявлення поліцейськими ознак наркотичного сп`яніння у водія транспортного засобу, вони повинні прийняти відповідні заходи для того, щоб провести медичний огляд водія на стан сп`яніння та пересвідчитись в тому, що водій не перебуває у стані сп`яніння та може продовжити керувати транспортним засобом.

Вказана норма закону більш детально відображена у п.п.6, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров`я і відповідають установленим МОЗ вимогам. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Також, згідно п. 12 розділу II «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції (тобто ознаками наркотичного сп`яніння), поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Аналіз вказаних нормативних актів та усталеної судової практики свідчить, що у разі виявлення у водія ознак наркотичного сп`яніння працівниками поліції огляд поліцейським за допомогою спеціальних технічних засобів не проводиться, а водій транспортного засобу направляється до найближчого закладу охорони здоров`я для проведення медичного огляду лікарем медичного закладу.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що доводи захисника про ненадання працівником патрульної поліції ОСОБА_1 письмового направлення для огляду на стан наркотичного сп?яніння у медичному закладі, оскільки працівник поліції пропонував ОСОБА_1 пройти огляд у медичному закладі, однак, остання відмовилася, та відповідно до ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, не передбачено вручення водію письмового направлення для огляду на стан сп`яніння.

Твердження апелянта стосовно того, що до матеріалів справи долучено компакт- диск, на якому міститься лише фрагменти відеозапису із нагрудної камери працівника поліції, що, на думку апелянта, свідчить про те, що працівники поліції під час проведення відеозйомки процедури складання адміністративного матеріалу порушили принцип безперервності її застосування, а тому такий відеозапис не може бути належним та допустимим доказом, не є слушними, так як на ньому зафіксовано цілком всю подію фіксації правопорушення, сама якість зйомки є достатньою та такою, що виключає жодні сумніви щодо оцінки тих подій, які на запису зафіксовано. Розпаковка відеозапису на окремі файли на відео-носії, долученому до протоколу про адміністративне правопорушення, обумовлена його суто технічними властивостями. До того ж, в даному випадку, відеозапис не є єдиним доказом по справі, який оцінюється в сукупності з іншими доказами.

Доводи захисника щодо не роз`яснення інспекторами патрульної поліції Туранській О.Ю. її прав, передбачених ст.268 КУпАП, спростовуються матеріалами справи, зокрема, даними відеозапису, згідно якого останній були роз`яснені її права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.

Також, аналогічні відомості зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення, відповідну графу якого ОСОБА_1 засвідчила власним підписом. (а.с. 1)

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що доказів які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді, а тому підстав для скасування постанови судді та закриття справи на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУПАП, як на тому наполягає апелянт, апеляційний суд не вбачає.

Разом із тим, вимоги захисника у судовому засіданні апеляційного суду щодо закриття провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції передбачених ст.38 КУпАП строків накладення адміністративного стягнення задоволенню також не підлягає за тих підстав, що суд першої інстанції наклав адміністративне стягнення на ОСОБА_1 в межах строків, визначених ст.38 КУпАП, а тому апеляційний суд не має підстав для закриття провадження у справі за п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Отже, ОСОБА_1 реалізувала своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодившись нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримала посвідчення водія серії НОМЕР_2 , тобто, нею було складено іспит на знання вимог ПДР України. За таких обставин, апеляційний суд вбачає, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу працівника поліції є свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП.

Відповідно до ст.33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що її дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників.

Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид та розмір адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для її виправлення, а також запобігання вчиненню нею аналогічних правопорушень, та відповідає вимогам ст.23,33 КУпАП.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України, наявність в її діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та її винуватості, а тому посилання захисника на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргузахисника Легези М.О. залишити без задоволення.

Постанову суддіШевченківського районного суду м. Харкова від 15 травня 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Гєрцик