Вирок від 17 червня 2026 р. у справі №759/10566/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/10566/26

пр. № 1-кп/759/1217/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві, в режимі ВКЗ, кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12026105080000158 від 11.02.2026, щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого на посаді інженера в ПРАТ «Рамзай», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурор - ОСОБА_4 , обвинувачений - ОСОБА_3 , захисник - ОСОБА_5 , потерпілий - ОСОБА_6 , представник потерпілого - ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , обвинувачується в тому, що він 23.01.2026, приблизно о 23:20 год., знаходячись у приміщенні загального коридору 4-го поверху під`їзду №4 буд. АДРЕСА_3 , наніс умисні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Так, ОСОБА_3 23.01.2026, у вечірній час приблизно о 23:00 год., знаходячись за місцем проживання, почувши шум у під`їзді №4 на 4-му поверсі будинку АДРЕСА_3 , вийшов до загального коридору 4-го поверху, де побачив наглядно знайомого ОСОБА_6 , та зробив останньому зауваження, з приводу порушення тиші у вечірній час.

В подальшому між ОСОБА_6 і ОСОБА_3 виник словесний конфлікт, в процесі якого ОСОБА_3 на грунті раптово виниклої особистої неприязні, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, діючи умисно, кулаками своїх рук наніс не менше трьох ударів в обличчя ОСОБА_6 , спричинивши останньому наступні тілесні ушкодження:

а) закриту травму носа: синець на спинці носа з розповсюдженням на повіки обох очей; садно в проекції міжбрів`я, перелом кісток носу зміщенням уламків;

б) травму носа: наскрізні забійні рани нижньої губи (2), синець на червоній каймі верхньої губи зліва, травматична відсутність коронок 1,2-го зубів верхньої щелепи.

Вищевказані у п а), б) тілесні ушкодження відносяться до ЛЕГКОГО тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я (за критерієм тривалості розладу здоров`я), та (за критерієм незначної стійкої втрати загальної працездатності в розмірі 10%).

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у висунутому обвинуваченні визнав у повному обсязі та надав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення злочину. Пояснив, що 23.01.2026 у вечірній час потерпілий ОСОБА_6 прийшов до тамбура його квартири, хоча проживає поверхом нижче. Почувши шум, ОСОБА_3 вийшов і побачив, що потерпілий наносить удари по ліфту та дверях тамбура. ОСОБА_3 зробив потерпілому зауваження, у відповідь на що останній, перебуваючи у неадекватному стані, почав погрожувати йому та вчиняти агресивні дії, зокрема кидався на нього, внаслідок чого між ними виникла бійка. Після цього потерпілий почав виламувати двері квартири, у зв`язку з чим ОСОБА_3 застосував газовий балончик. Під час бійки ОСОБА_3 наніс ОСОБА_6 не менше трьох ударів кулаком в область обличчя. Надалі на місце події прибула поліція, якій він надав відповідні пояснення. Зазначив, що подібні ситуації мали місце і раніше. Щодо вчиненого жалкує, перед потерпілим вибачився, разом з тим заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди не визнав в повному обсязі, оскільки вважає, що ніяких грошей потерпілому давати не треба.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали, які характеризують його особу.

Допитавши обвинуваченого, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у нанесенні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я ОСОБА_6 , тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який згідно із ст. 12 КК України є кримінальним проступком, дані про особу винного, який раніше не судимий, з вищою освітою, одружений, на обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває, відтак відсутні сумніви в його осудності, офіційно працює на посаді інженера в ПРАТ «Рамзай», має постійне місце реєстрації та проживання.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Суд не бере до уваги зазначену в обвинувальному акті обставину, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання ОСОБА_3 , а саме щире каяття, з огляду на таке.

Суд звертає увагу, що щире каяття - це обставина, яка відображає психічний стан особи, яка вчинила злочин і передбачає глибокі внутрішні переживання особою того, що сталося, моральне засудження своєї злочинної поведінки, почуття сорому, докорів сумління і готовність нести кримінальну відповідальність. Щире каяття проявляється у самозасудженні особою вчиненого злочину, його наслідків, прагненні усунути нанесену шкоду та рішенні не вчиняти більше злочинів. Вказана форма посткримінальної поведінки особи свідчить про те, що в особи відбулися суттєві позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь її соціальної небезпечності. Щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному кримінальному правопорушенні, тобто - щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки.

Водночас, із показань обвинуваченого ОСОБА_3 вбачалось, що останній не виразив осуд своїй поведінці та не покаявся, на що додатково вказує і та обставина, що обвинувачений у повному обсязі не визнав пред`явлений до нього цивільний позов та під час допиту зазначив, що взагалі не вважає за необхідне відшкодовувати потерпілому будь-які кошти, навіть витрачені ним на стоматологічні послуги. Такі пояснення свідчать про відсутність у обвинуваченого прагнення та намагання усунути заподіяну шкоду та її наслідки.

У зв`язку із викладеним, суд дійшов до висновку про відсутність щирого каяття з боку обвинуваченого ОСОБА_3 , тому при призначенні покарання зазначає про відсутність обставин, які його пом`якшують.

Вказаний висновок суду узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в його постановах від 22.03.2018 у справі № 759/7784/15-к, та від 23.12.2021 р. у справі № 182/1539/19, від 03.07.2019 у справі №288/1158/16-к, провадження №13-28кс19.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді штрафу у межах санкцій ч.2 ст.125 КК України, що відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України буде достатнім та необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

До початку судового розгляду представником потерпілого ОСОБА_7 , в інтересах потерпілого ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні пред`явлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 95 392 грн. та моральної шкоди в розмірі 30 000 грн., завданих внаслідок протиправних дій обвинуваченого.

Обвинувачений в судовому засіданні заявлений потерпілим цивільний позов не визнав в повному обсязі.

Від представника цивільного відповідача ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , до суду надійшли заперечення на позовну заяву (відзив), в яких захисник просить відмовити у задоволенні позову, у зв`язку з його необґрунтованістю та безпідставністю. Дані заперечення обґрунтовуються тим, що цивільний позов не відповідає вимогам, передбаченими ст.ст. 175,177 ЦПК України, позивачем не доведено розмір витрат, понесених на лікування тілесних ушкоджень, відсутні медичні документи щодо призначення ліків, які придбав потерпілий, розмір моральної шкоди необґрунтований.

Зокрема представник цивільного відповідача ОСОБА_5 зазначає, що позивач не довів, що акти виконаних робіт видані особою з назвою «Стоматологія», а оплата за послуги здійснена ФОП ОСОБА_8 , дані акти виконаних робіт суперечать ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки відсутній розділ «Назва підприємства, від імені якого складено документ», а також відсутні відомості про надавача послуг ФОП ОСОБА_8 . Крім того, зазначив, що за адресою, вказаною в актах виконаних робіт (м. Київ, вул. Зодчих, 50-а), фактично розташована стоматологічна клініка «Конвалія», а не ФОП ОСОБА_8 . Також у зазначених актах відсутній підпис ФОП ОСОБА_8 як надавача стоматологічних послуг. Адвокатом ОСОБА_5 було здійснено огляд прилеглої території за адресою: м. Київ, вул. Зодчих, 50-а, де встановлено вивіску «Стоматологія» без будь-якої інформації, яка б дала можливість ідентифікувати надавача стоматологічних послуг. Додав, що на рекламі (рекламних листах) біля дверей зазначені номери телефонів, які не співпадають з номерами телефонів, зазначеними в актах виконаних робіт. У зв`язку з викладеним, представник цивільного відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільного позову з додатками, суд дійшов висновку про часткове задоволення цивільного позову, з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 фактично понесені ОСОБА_6 витрати на отримання стоматологічних послуг у розмірі 35 392 грн. 00 коп., що підтвержується долученими до цивільного позову актами виконаних робіт від 21.02.2026, 28.02.2026, 18.03.2026 та платіжними інструкціями від 21.02.2026, 28.02.2026, 11.03.2026, 18.03.2026.

Суд не погоджується із запереченнями сторони захисту в цій частині, оскільки долучені платіжні документи та чеки є належними розрахунковими документами.

Таким чином, вказані позовні вимоги підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд частково погоджується із запереченнями сторони захисту щодо недоведеності матеріальної шкоди в частині витрат на оперативне втручання в розмірі 60 000 грн. з огляду на таке.

Долучена до цивільного позову калькуляція вартості оперативного втручання сама по собі не є розрахунковим документом та не підтверджує фактичного понесення відповідних витрат. Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів, зокрема медичної документації, якою було б встановлено відповідний діагноз, визначено необхідність проведення такого оперативного втручання та підтверджено його зв`язок із легкими тілесними ушкодженнями, заподіяними потерпілому внаслідок кримінального правопорушення. Разом з тим, у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 зазначив, що відповідне оперативне втручання щодо нього не проводилось та у разі задоволення позову в цій частині, можливо, звернеться для проведення зазначеної операції.

За таких обставин, суд доходить висновку про часткове задоволення цивільного позову в частині відшкодування матеріальної шкоди та стягнення на користь потерпілого 35 392 грн 00 коп. При цьому, до розміру матеріальної шкоди судом включено витрати на консультацію лікаря-отоларинголога, підтверджені належними доказами.

Разом з тим, у разі виникнення в подальшому необхідності проведення зазначеного оперативного втручання та понесення відповідних витрат, потерпілий не позбавлений права звернутися до суду з позовом про їх відшкодування в порядку цивільного судочинства.

Щодо стягнення моральної шкоди.

Судом встановлено, що цивільний позов в частині моральної шкоди обґрунтовується тим, що протиправною поведінкою ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_6 спричинено моральну шкоду, яка полягає у нервових розладах та душевних стражданнях, а саме: порушення звичного укладу життя через неможливість продовження активного життя; через тілесні ушкодження потерпілий не міг з`являтися на людях з таким обличчям; протягом тривалого часу наявні рани в ротовій порожнині та відсутність зубів унеможливлювали нормальне харчування потерпілого через відчуття різкого болю; через перебування на лікарняному, потерпілий не зміг отримати частину доходу; значні витрати часу, пов`язані з наданням пояснень під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні. Таким чином, моральну шкоду потерпілий оцінює у 30 000 грн., яка полягає у розладі його фізичного та душевного здоров`я внаслідок вчинення кримінального правопорушення, переживаннях, які спричинені протиправною поведінкою ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її заподіяла, за наявності її вини.

Відповідно до п.п. 3, 9 постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Суд зауважує, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної школи не може повністю відповідати дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, хоча у будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Оскільки розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, аніж достатній для розумного задоволення потреб особи, якій кримінальним правопорушенням завдано таку шкоду і не повинен призводити до її безпідставного збагачення (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 752/17832/14-ц від 15.12.2020 року), при визначенні розміру відповідного відшкодування, суд керується принципами рівності, поміркованості, розумності і справедливості, приймає до уваги обставини вчинення кримінального проступку, ступінь вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненому ним кримінальному проступку, характер та обсяг душевних і фізичних страждань потерпілого ОСОБА_6 , і дійшов висновку про те, що розмір моральної шкоди, завданої обвинуваченим ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_6 становить 15 000 грн. 00 коп., тому його позовні вимоги про стягнення моральної шкоди слід задовольнити частково і стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на його користь моральну шкоду у зазначеному вище розмірі.

Суд не бере до уваги заперечення сторони захисту, оскільки наведені у них доводи не спростовують ані факту лікування потерпілого внаслідок кримінального правопорушення, ані понесених ним витрат. Посилання захисника ОСОБА_5 на окремі формальні розбіжності в документах, номерах телефонів, зазначених у рекламних листах та актах виконаних робіт, відомостях про адресу закладу на вебсайті тощо не свідчать про недостовірність наданих доказів та не впливають на встановлені судом обставини щодо заподіяння потерпілому матеріальної і моральної шкоди.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

За зазначених обставин заявлений потерпілим цивільний позов підлягає частковому задоволенню.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання щодо речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України, а саме: DVD-R диски з вмістом відеозаписів з нагрудних відеореєстраторів, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 127-128, 349, 382, 374, 376, 382, 394, 615 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) грн.

Цивільний позов представника цивільного позивача ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 , до ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 35 392 грн. 00 коп. матеріальної шкоди та 15 000 грн. 00 коп. моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Речові докази: DVD-R диски з вмістом відеозаписів з нагрудних відеореєстраторів, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку відповідно до вимог ч. 15 ст. 615 КПК України.

Суддя: ОСОБА_1