Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №756/12905/25 — Оболонський районний суд міста Києва

22.06.2026 Справа № 756/12905/25

Справа № 756/12905/25

Провадження № 2/756/1004/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Діденка Є.В.,

за участю секретаря - Павлишина О.О.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в:

21.08.2025 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить: у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на частину гаражного боксу НОМЕР_1 (гараж), площею 117,2 кв.м., розташований у АДРЕСА_1 у гаражно-будівельному кооперативі «Водник 2».

Позов обґрунтований тим, що 06.06.2012 року вони з відповідачем уклали шлюб. Під час шлюбу у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13.12.2021 року шлюб між ними розірваний. В період шлюбу за кошти позивачки сторони побудували гаражний бокс площею 117,2 кв.м., розташований у АДРЕСА_1 у гаражно-будівельному кооперативі «Водник 2», з метою його подальшого продажу та отримання прибутку. Вказаний гаражний бокс 04.10.2019 року зареєстрований на праві власності за відповідачем ОСОБА_2 на підставі довідки про членство особи у кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі, серія і номер 168, виданою КБЕІГ «Водник 2». Після розірвання шлюбу позивач продовжувала вільно користуватись гаражним боксом, і спору щодо цього між сторонами не було. Однак, у грудні 2024 року відповідач змінив замки, чим не допустив позивачку до гаражного боксу, у якому зберігались її особисті речі, та тоді між ними виник спір щодо спільного майна. З метою врегулювання спору, сторони замовили звіт про оцінку майна, та отримавши його, розпочали перемовини, однак взаємної згоди так і не досягли. Позивач просить поділити вказане майно виходячи із презумпції рівності часток подружжя у праві спільної сумісної власності.

Ухвалою суду від 02.09.2025 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання на 04.11.2025 року.

04.11.2025 року суд оголосив перерву у підготовчому засіданні до 11.12.2025 для надання відповідачу часу подання заяви про поновлення строку на подання відзиву.

21.11.2025 року надійшло клопотання про долучення відзиву, та відзив із додатками, у якому вказує, що гараж не є об`єктом спільної сумісної власності. Гараж був побудований у 2019 році, та належить відповідачу як члену кооперативу. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07.07.2015 року було зобов`язано гр. ОСОБА_5 звільнити зокрема гаражний бокс № НОМЕР_1 від своїх речей. Оскільки гаражний бокс було побудовано незаконно, то ОСОБА_5 вивіз бетонний гараж. Рішенням правління ГБК «Водник-2» земельна ділянка, на якій в 2019 році збудовано гаражний бокс, передана відповідачу, що оформлено протоколом № 09/16 від 02.09.2019. Починаючи з 2016 року відповідач сплачує членські внески, а позивачка не є членом кооперативу і не брала участі у будівництві гаража. Фактично шлюбні відносини припинені ще з 2020 року, а офіційно шлюб розірвано у 2021 році, тому набуття у власність гаража не може вважатись спільним майном.

11.12.2025 року до суду від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності, у якій вказує, що шлюб було фактично припинено у 2020 році, розірвано у 2021 році, позивачка була обізнана, що гаражний бокс є власністю відповідача, і жодних претензій не заявляла, а отже пропустила строк позовної давності тривалістю три роки.

11.12.2025 року судове засідання не відбулось через відсутність в суді електроенергії, наступне засідання призначене на 03.02.2026 року.

03.02.2026 року судове засідання не відбулось через відсутність в суді електроенергії, наступне засідання призначене на 24.03.2026 року.

24.03.2026 року надійшли письмові пояснення від представника позивача, у яких вказує, що пайовий внесок за гаражний бокс в сумі 2500 грн. було сплачено під час перебування сторін у шлюбі та за спільні кошти подружжя. Відповідач не мав власних коштів, щоб побудувати гараж, оскільки мав значну заборгованість перед фінансовою установою, що встановлено рішенням Оболонського районного суду м. Києва у справі № 756/16364/21. 04.10.2019 гаражний бокс був зареєстрований за відповідачем, оскільки він запевнив позивачку, що оскільки він був головою правління гаражного кооперативу, то йому буде легше на себе зареєструвати право власності.

24.03.2026 року суд ухвалив закрити підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду на 19.05.2026 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов із викладених у ньому підстав.

Відповідач в судовому засіданні заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві.

Після дослідження доказів, суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлені судом обставини і відповідні їм правовідносини.

Під час розгляду справи судом встановлено, що з 06.06.2012 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Від шлюбу мають дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13.12.2021 року шлюб між сторонами розірвано.

В період шлюбу за ОСОБА_2 на підставі довідки про членство особи в кооперативі та внесення пайового внеску, серія номер 168 від 23.09.2019 КБЕІГ «Водник-2», зареєстровано право власності на гаражний бокс НОМЕР_1 (гараж), площею 117,2 кв.м., розташований у АДРЕСА_1 у гаражно-будівельному кооперативі «Водник-2», що підтверджено Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.10.2019, дата реєстрації права власності - 02.10.2019.

Згідно з витягом із протоколу Правління ГБК «Водник-2» № 09/16 від 02.09.2016, земельна ділянка під гараж № НОМЕР_1 була виділена ОСОБА_2 .

Згідно із довідкою № 168 від 09.10.2025 ГБК «Водник-2», ОСОБА_2 є власником гаражного боксу № НОМЕР_1 , сума пайового внеску 2500 грн., який сплачено повністю, гаражний бокс побудовано господарським способом та введено в експлуатацію у 2019 році.

Відповідно до Звіту про оцінку майна, станом на 09.01.2025 року, ринкова вартість гаражного боксу № НОМЕР_1 складає 639000 грн.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 02.02.2023 року у справі № 756/16364/21, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю.

Відповідно до встановлених правовідносин, суд керується такими нормами права.

Стаття 57 СК України визначає перелік видів особистої приватної власності одного із подружжя та підстави її набуття.

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За правилами частини першої статті 69, частини першої статті 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Частинами 4, 5 ст. 71 СК України передбачено, що присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Оцінка доказів і мотиви суду.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд зазначає, що конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Під час розгляду справи відповідач не надав суду належних і достовірних доказів на спростування презумпції правового режиму спільного сумісного майна, придбаного в період шлюбу.

Надані відповідачем докази щодо його участі у кооперативі та внесення пайового внеску не підтверджують сплату такого внеску за особисті кошти відповідача, а також будівництво гаража за його особисті кошти.

Гаражний бокс побудований і набутий у власність в період шлюбу в 2019 році, а тому суд відхиляє доводи щодо фактичного припинення шлюбних відносин у 2020 році.

Таким чином, суд приходить до висновку, що набутий у власність в період зареєстрованого шлюбу гаражний бокс, є спільною сумісною власністю сторін по справі і може бути об`єктом поділу майна подружжя.

Частки сторін у праві спільної сумісної власності слід визнати рівними, по частині.

Враховуючи, що позивачем заявлені позовні вимоги про визнання за нею права власності на ідеальну частку гаражу, без поділу в натурі, що з огляду на принцип диспозитивності цивільного судочинства не суперечить вимогам закону, суд вважає за необхідне позов задовольнити, та визнати за позивачем право власності на частину гаражного боксу.

Суд відхиляє доводи відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки 30 березня 2020 року був прийнятий Закон України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України п. 12, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728 , 786, 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину. Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Законом № 2120-IX від 15.03.2022 року Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19, яким було визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14 травня 2025 року.

Відтак, строк позовної давності позивачкою не пропущений.

На підставі ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 3343,57 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 12, 19, 81, 258-260, 263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя - задовольнити повністю.

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_2 ) право власності на частину гаражного боксу НОМЕР_1 (гараж), площею 117,2 кв.м., розташований у АДРЕСА_1 у гаражно-будівельному кооперативі «Водник 2».

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_2 ) суму судового збору у розмірі 3343 грн. 57 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( паспорт громадянина України серія НОМЕР_3 виданий Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві 06.06.2000 року, адреса: АДРЕСА_2 );

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 )

Суддя Є.В. Діденко