Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №752/29519/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/29519/25

Провадження №: 2-а/752/115/26

РІШЕННЯ

Іменем України

22.06.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Кирильчук І. А.,

за участю секретаря - Сінчук І. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Укртрансбезпеки (ЄДРПОУ: 39816845, адреса: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2025 року представник позивача Трача Віктора Федоровича (далі позивач, ОСОБА_1 ) - адвокат Якимчук С.М. звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Укртрансбезпеки про скасування постанови серії ПС № 000443 від 07 січня 2025 року, у якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері адміністративних правопорушень на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв`язку, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 132-2 КУпАП та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у діях позивача складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування вимог зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки він не є суб`єктом адміністративної відповідальності за ст. 132-2 КУпАП, а положення ч. 1 ст. 14-3 КУпАП не передбачають відповідальності керівника юридичної особи-вантажовідправника за таке правопорушення. Також позивач вказує, що акт перевірки складено не щодо нього, а щодо іншого суб`єкта господарювання, при цьому в акті відсутні будь-які відомості про позивача чи порушення ним законодавства. Крім того, позивач заперечує фактичні обставини, викладені у постанові, зокрема зазначає, що у ТТН вказана інша маса вантажу, ніж та, яка наведена відповідачем у постанові, а також наголошує, що ним особисто ТТН не оформлювалася та не підписувалася.

Крім цього, позивач посилається на те, що перевезений вантаж є подільним (пісок річковий), а тому у випадку перевищення вагових параметрів законодавством передбачена лише плата за проїзд, а не адміністративна відповідальність у вигляді штрафу. На підтвердження своєї позиції позивач посилається на практику Верховного Суду, викладену у постанові від 29.01.2020 у справі № 814/1460/16.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 08 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Поновлено позивачу строк на оскарження постанови та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для надання відзиву на позовну заяву.

18 грудня 2025 року представник Державної служби України з безпеки на транспорті - Кацап В.Р. подала відзив на позовну заяву, у якому просила у задоволені позову відмовити.

Свої заперечення мотивувала тим, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення винесена правомірно, в межах наданих законом повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідач вказує, що під час здійснення рейдової перевірки транспортного засобу було встановлено факт перевищення вагових параметрів та внесення до товарно-транспортної накладної недостовірних відомостей щодо маси вантажу, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-2 КУпАП. При цьому відповідач вважає, що саме позивач як керівник суб`єкта господарювання є належним суб`єктом відповідальності за вчинене правопорушення.

Крім того, представник відповідача зазначає, що позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи та винесення постанови, оскільки відповідні документи були направлені за його офіційною адресою рекомендованою кореспонденцією. Відповідач наголошує, що неналежне отримання поштової кореспонденції адресатом не може свідчити про порушення процедури повідомлення, оскільки відносини між оператором поштового зв`язку та адресатом перебувають поза межами контролю органу, який здійснив направлення документів. На підтвердження цієї позиції відповідач посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17.

Також у відзиві представник відповідача зазначає, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б свідчили про незаконність спірної постанови або порушення його прав та інтересів. Відповідач вважає, що дії посадових осіб Укртрансбезпеки під час проведення перевірки, оформлення матеріалів та винесення постанови повністю відповідали вимогам законодавства та статті 19 Конституції України.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, дійшов висновку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно із пунктом 1 частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За нормою пункту 1 частини першої статті 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами даної адміністративної справи, що на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) № 002162 від 21 листопада 2024 року та щотижневого графіка проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) посадовими особами управління Укртрансбезпеки Київської області та м. Київ була проведена рейдова перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої були складені: довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 001872 від 28 листопада 2024 року, згідно якої встановлено, що повна маса транспортного засобу марки MAN, моделі TGA 41.360, державний номерний знак НОМЕР_2 - 42,34 т.; акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № АВ001513 від 28 листопада 2024 року, згідно якого нормативно допустима вага - 38 т, фактична вага - 42,34 т.; акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР084078 від 28 листопада 2024 року, згідно якого о 10 год. 45 хв. 28 листопада 2024 року в м. Києві по Кільцевій дорозі, в районі зупинки «Південна Борщагіввка» при проведенні перевірки транспортного засобу марки MAN, моделі TGA 41.360, державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить ЗАТ «БУД УПР № 7», що перевозив подільний вантаж (пісок) за Товарно-транспортною накладною від 28 листопада 2024 року № 970778, в якій вантажовідправником є ТОВ «БМ СТОУН», вказано масу 42,34 т. при допустимих 38 т, в той час як в ТТН вантажовідправником було вказано масу 25,8т. Відтак, вантажовідправник вніс дані про масу вантажу до ТТН, що не відповідають фактичним даним і перевищують нормативно встановлені параметри від 10 до 20% (11,4%), чим порушено ст. 51-1 Закону України «Про автомобільний транспорт» та ч. 2 ст. 132-2 КУпАП.

Відповідачем було направлено на адресу позивача письмове повідомлення про розгляд справи, призначений на 07 січня 2025 року з 09 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. за адресою: м. Київ, пр-т. Берестейський, 57.

07 січня 2025 року в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Мартинюком Романом Івановичем прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення № ПС000443, якою за порушення, передбачене частиною 2 статті 132-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до позивача застосовано штраф у розмірі 17 000 грн.

У вказаній вище постанові від 07 січня 2025 року № ПС000443 встановлено, що 28 листопада 2024 року на ділянці а/д М-07 в м. Києві, Кільцева дорога, при проведенні перевірки транспортного засобу марки MAN, моделі TGA 41.360, державний номерний знак НОМЕР_2 , що перевозив вантаж за Товарно-транспортною накладною від 28 листопада 2024 року № 970778, в якій вантажовідправником є ТОВ «БМ СТОУН» вказано масу 36,15 т, що не відповідають фактичним даним (42,34т). при нормативно дозволеній 38 т, які перевищують нормативно-встановлені параметри від 10 до 20% (11,4%), чим порушив ст. 51-1 Закону України «Про автомобільний транспорт» та ч. 2 ст. 132-2 КУпАП.

Вважаючи постанову про накладення адміністративного стягнення № ПС000443 протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з абз. 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 10 вересня 2014 року № 442 утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пп. 15, 27 п. 5 Положення № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Таким чином, відповідач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/210/19.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 2 статті 51-1 Закону України «Про дорожній рух» вантажовідправник зобов`язаний, зокрема вносити до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж відомості про масу або габарити вантажу, а також повне найменування вантажоодержувача та автомобільного перевізника (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті або відмітку у відповідному полі в ID-картці), прізвище, ім`я, по батькові, номер посвідчення водія, а також інші відомості, визначені законодавством.

Частиною 1 ст. 132-2 КУпАП визначено, що внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що не відповідають фактичним даним, які перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри від 5 відсотків до 10 відсотків включно, крім вантажовідправника, який одночасно є перевізником цього вантажу, а так само внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри від 5 відсотків до 10 відсотків включно, за відсутності оформленого дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян, фізичних осіб - підприємців або уповноважених посадових осіб вантажовідправника в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з частиною 2 ст. 132-2 КУпАП дії, передбачені частиною першою цієї статті, у разі якщо фактичні дані вантажу або внесені (зазначені) відомості перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків включно, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян, фізичних осіб - підприємців або уповноважених посадових осіб вантажовідправника в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказана норма є бланкетною та відсилає до відповідного нормативного акту, який визначає вагові або габаритні параметри вантажу.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (надалі - Правила проїзду), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до пункту 22.5 ПДР України рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують: б) фактичної маси: Тип транспортного засобу; Максимальне значення для: автомобільних доріг державного значення, тонн; місцевого значення, тонн; Вантажні автомобілі: двовісний автомобіль - 18 та 14 відповідно; трьохвісний автомобіль - 25 (26)* та 21 відповідно; чотирьохвісний автомобіль - 32 та 24 відповідно; чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами - 38 та 24 відповідно; Комбіновані транспортні засоби: двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом - 36 та 24 відповідно; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом - 40 та 24 відповідно; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом - 40 та 24 відповідно; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 42 та 24 відповідно; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 44 та 24 відповідно; Автопоїзди: двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом - 40 та 24 * відповідно.

Суд наголошує, що підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення, що містить об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт, суб`єктивну сторону.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері транспорту, в галузі шляхового господарства і зв`язку.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у внесенні (зазначенні) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що не відповідають фактичним даним, які перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри, крім вантажовідправника, який одночасно є перевізником цього вантажу, а так само внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри, за відсутності оформленого дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

Суб`єктом правопорушення виступають вантажовідправники громадяни, фізичні особи - підприємці або уповноважені посадові особи вантажовідправника, які вносять відомості про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» вантажовідправник фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж.

Статтею 51-1 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що вантажовідправник має право на: передачу вантажу перевізнику для перевезення; відшкодування збитків, що виникли внаслідок втрати чи пошкодження вантажу.

Вантажовідправник зобов`язаний: вносити до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж відомості про масу або габарити вантажу, а також повне найменування вантажоодержувача та автомобільного перевізника (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті або відмітку у відповідному полі в ID-картці), прізвище, ім`я, по батькові, номер посвідчення водія, а також інші відомості, визначені законодавством; надавати перевізнику необхідні документи на вантаж, що містять достовірну інформацію; здійснювати в установленому порядку страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків підчас перевезення вантажів; відшкодовувати витрати та збитки, заподіяні внаслідок порушення ним законодавства з питань перевезення вантажів.

Згідно з п. 1 розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі - Правила), замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів. Пунктами 10.1., 10.2., 10.3. розділу 10 Правил встановлено, що перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовий договір (додаток 2). Заявка подається у вигляді та в строки, передбачені Договором. За погодженням сторін заявка може бути подана на один день, тиждень, декаду або місяць. Разові договори повинні бути укладені в письмовій формі. Відповідно до п. 11.1. розділу 11 Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/ напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Обов`язкові реквізити, які зазначаються при оформленні товарно-транспортної накладної, визначено у ч. 3 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», в якій перелічуються наступні реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/ напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.

Згідно з п. 11.3. розділу 11 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно - транспортної накладної підписом.

Зі змісту норми ст. 283 КУпАП слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених посадовою особою доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Твердження представника позивача - адвоката Якимчука С.М. що ОСОБА_2 не являється суб`єктом адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 132-2 КУпАП, оскільки у частині першій статті 14-3 КУпАП взагалі мова не йде про правопорушення, адміністративна відповідальність за яке передбачена статтею 132-2 КУпАП та вказана стаття не передбачає адміністративної відповідальності керівника юридичної особи вантажовідправника є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 279-5 КУпАП, у разі якщо адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлюють відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника.

Суд звертає увагу, що права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників визначено Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила № 363).

Відповідно до п. 1 Правил № 363 вантажовідправник - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж.

Згідно з п. 11.1 розділу 11 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Враховуючи, що ОСОБА_1 є директором ТОВ «БМ СТОУН», що не заперечується самим позивачем, тобто уповноваженою посадовою особою вантажовідправника, останній є суб`єктом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-2 КУпАП.

Посилання представника позивача на те, що правопорушення зафіксоване актом перевірки № 084078 від 28 листопада 2024 року, стосується суб`єкта, який навіть не є перевізником згідно ТТН (ТДВ «БУ-7») і не може поширюватись на позивача є неспроможними, оскільки з долученої до матеріалів справи ТТН № 970778 вбачається, що вантажоодержувачем є ТДВ «БУ-7», яке безпосередньо і перевозило пісок, про вказує сам позивач, зазначаючи, що завантаживши пісок на території свого товариства, не міг контролювати його безпосередній рух за його межами. В той час як в акті перевірки № 084078 власником транспортного засобу марки MAN, моделі TGA 41.360, державний номерний знак НОМЕР_2 , вказано ЗАТ «Будівельне управління №7», яке наразі йменується як ТДВ «БУ-7», про що стало відомо з відкритих джерел.

Однак, враховуючи, що диспозиція ч. 2 ст. 132-2 КУпАП передбачає внесення відомостей про масу або габарати вантажу до ТТН або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що не відповідає фактичним даним, саме вантажовідправником, крім випадків коли вантажовідправник одночасно є і перевізником цього вантажу (що не являється випадком, який розглядається у вказаному провадженні), суд дійшов переконливого висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення № ПС 000443 від 07 січня 2025 року була складена відносно ОСОБА_1 правомірно.

Крім того, представник позивача, звертав увагу, що в постанові не правильно вказано масу вантажу зазначену вантажовідправником, а саме: 36,16 т, в той час як в ТТН зазначено 25,8 т. З урахуванням маси вантажу (25,8 т) та маси ТЗ без навантаження (10,35 т) вагові параметри становлять 36,15 т. а не 42,34 т. як зазначено в постанові.

Суд звертає увагу, що дійсно в ТТН № 970778 масу вказано 25,8 т (брутто, то разом із вантажним автомобілем), однак в постанові зазначено 36,15 т.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultraviresaction - invalidact).

Проте, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 813/1790/18.

Враховуючи, що незважаючи на те чи було в постанові № ПС000443 вказано 25,8 т чи 36,15, вказана маса є такою що не відповідає фактичним даним (42,34 т), які в свою чергу перевищують нормативно встановлені параметри на 11, 4%, чим порушують ч. 2 ст. 132-2 КУпАП.

Також не зрозумілими суду є посилання представника позивача на п. 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879, де вказується, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру. В подальшому Якимчук С.М. зазначає про правову позицію Верховного Суду, що викладена в постанові від 29.01.2020 року № 814/1460/16, що у випадку перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами до перевізника лише може бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів, звертаючи увагу суду, що перевізником перевозився пісок, який є подільним вантажем.

Разом з тим, суд не бере до уваги вказані твердження представника позивача, наголошуючи на тому, що ОСОБА_1 інкримінується саме внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що не відповідають фактичним даним, які перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри від 10 відсотків, але не більше 20 відсотків включно, а не внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри від 10 відсотків, але не більше 20 відсотків включно, за відсутності оформленого дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що, позивача, згідно постанови від 07 січня 2025 року № ПС 000443, притягнуто до адміністративної відповідальності за наявності передбачених законом підстав та відповідних доказів.

Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного, суд вважає обставини, на які посилається позивач не доведеними, а позов не обґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 7, ч. 4 ст. 126, 251, 268, 283-284, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 132, 134, 139, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Укртрансбезпеки (ЄДРПОУ: 39816845, адреса: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 22 червня 2026 року.

Суддя І. А. Кирильчук