Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №752/5486/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/5486/26

Провадження №: 2/752/8503/26

РІШЕННЯ

Іменем України

18.06.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Кирильчук І. А.,

секретаря судового засідання - Сінчук І. А.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Шульги Оксани Володимирівни,

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,

в с т а н о в и в:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.

Позовна заява мотивована тим, що з 18 вересня 2010 року він із ОСОБА_2 уклали шлюб, який зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1046. Під час шлюбу у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З травня 2022 року сторони не проживають однією сім`єю. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 02 грудня 2022 року шлюб між ним та ОСОБА_5 розірвано (справа № 752/11376/22).

Їх спільна донька ОСОБА_3 проживає разом з відповідачем, а син ОСОБА_3 проживає разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 .

Їхній син ОСОБА_3 , починаючи з 2017 року навчається у ліцеї № 293, він самостійно займається вихованням та навчанням свого сина, матеріально утримує його, дохід є достатній для виховання дитини самостійно без залучення матері та інших осіб, а також він є законним представником у школі.

Позивач вказував, що йому необхідно забезпечити право на вільне пересування та оздоровлення свого сина (у тому числі пов`язане із виїздом за кордон), так як його син ОСОБА_3 відвідує школу «Крижинка», займається хокеєм на професійному рівні, є активним учасником всеукраїнських та міжнародних змагань. Участь у закордонних турнірах потребує термінового оформлення документів для виїзду, що є неможливим без участі матері або наявності її нотаріальної згоди. Оскільки відповідач з травня 2022 року фактично не займається життям дитини та її спортивними досягненням, що унеможливлює отримання відповідної згоди. Встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, забезпечить дитині можливість безперешкодно брати участь у міжнародних змаганнях та представляти Україну на спортивній арені.

Також позивач зазначав, що встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини йому необхідно для отримання соціальної допомоги, передбаченої законодавством України, отримання додаткових відпусток на роботі, що дозволить більше часу приділити вихованням дитини. Окрім того, заявлені позовні вимоги пов`язані із доведенням існування підстав для визнання за ним соціально-правового статусу - батька, який самостійно виховує та утримує дитину, та можливістю отримати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, отримувати соціальні пільги та гарантії, а також забезпечити право на вільне пересування та оздоровлення себе та свого сина.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд, встановити факт його самостійного виховання та утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з травня 2022 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 березня 2026 року для розгляду цивільної справи № 752/5486/26 визначено суддю Голосіївського районного суду міста Києва Кирильчук І. А.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 06 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у даній справі.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 30 березня 2026 року зобов`язано Службу у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації надати висновок щодо розв`язання спору за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини. Зазначено термін надання до суду висновку, відкладено підготовче судове засідання.

У квітні 2026 року від Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації до суду надійшла заява, в якій вказано про відсутність можливості надати висновок, враховуючи предмет спору у цій справі щодо самостійного виховання та утримання дитини, оскільки не належить до повноважень органу опіки та піклування, так як статтею 19 СК України не передбачено надання відповідного висновку у даній категорії справи.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 04 травня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01 червня 2026 року на 12 год. 00 хв.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді Кирильчук І. А. у відпустці розгляд справи було знято з розгляду і визначена інша дата судового засідання - 18 червня 2026 року 11 год. 00 хв.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник позовні вимоги підтримали з наведених у позовній заяві підстав. Додатково пояснили, що вихованням ОСОБА_3 повністю займається позивач, забезпечує його всім необхідним та бере активну участь сина у його займанні хокеєм. Наразі, позивач є заброньованим від служби у ЗСУ, однак немає можливості супроводжувати сина на міжнародні змагання, що створює для сина негативні емоції та розпач. Відповідач не бере участі у вихованні та утриманні сина, її увага до сина полягає у телефонних розмовах, про які інколи повідомляв позивачу син. Все матеріальне забезпечення сина здійснює позивач.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов визнала, а також додатково пояснила, що вихованням сина не займається, оскільки він проживає з батьком і знаходиться на його утримання, вона немає фінансової можливості допомагати сину. ЇЇ графік роботи з 9:00 до 18:00, тому і часу проводити із сином і займатися його вихованням у неї також немає, оскільки має сім`єю та дочку. Сину телефонує раз на тиждень , а їх зустрічі із сином відбуваються не частіше одного разу на місяць. Дні народження син святкує з батьком та зі своїми друзями. Син не бажає переїздити до неї, оскільки не хоче змінювати свій графік, школу, а вона немає можливості підлаштовуватися під його графік, в тому числі і щодо забезпечення його відвідування занять із хокею.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив.

У судовому засіданні за клопотанням сторони позивача були допиті свідки.

Свідок ОСОБА_6 зазначила, що є сусідкою позивача і з 2014 року знайома з родиною позивача. Дитина проживає з батьком ОСОБА_7 , часто бачить їх у ліфту. Зазначила, що позивач постійно займається сином, а відповідача свідок не бачила давно.

Свідок ОСОБА_8 зазначила, що знайома з ОСОБА_7 з 2022 року, оскільки їх діти займаються спільно хокеєм, тренування відбуваються кожного дня і саме позивач супроводжує дитину на змагання. Відповідача свідок бачила лише один раз на змаганнях. Під час виїзду за кодон на міжнародні змагання позивач дає їй доручення на супроводження сина, оскільки сам не моє можливості виїжджати, що дитину засмучує, оскільки інших дітей супроводжує хтось із батьків. Батько завжди із сином, живуть разом і син завжди радиться із батьком як йому поступити у тій чи іншій ситуації, що свідчить про їх тісний зв`язок.

Свідок ОСОБА_9 зазначила, що позивач проживає із сином разом. Він сам займається вихованням і утриманням сина, дбає про нього, вони завжди разом їздять на хокей. Відповідача свідок бачила ще до війни.

Свідок ОСОБА_10 зазначила, що є головою хокейного комітету «Крижинка» і з вересня 2022 року тісно спілкується з позивачем, який постійно супроводжує сина на тренування та ігри з хокею. З 2022 року позивач повністю фінансує проживання, утримання, витрати на змагання, придбання спортивного одягу для сина та постійно підтримує сина на змаганнях, що для дитини є вкрай необхідним. Позивач самостійно займається вихованням та утриманням сина. Відповідача свідок бачила лише один раз, вона вихованням сина не займається.

Заслухавши пояснення сторін та показання свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд приходить до таких висновків.

Судом установлено, що 18 вересня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 було укладено шлюб, який зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1046, про що видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Після реєстрації шлюбу ОСОБА_11 змінила своє прізвище на « ОСОБА_12 ».

Під час шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом про народження № 1456, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом про народження № 2670.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 02 грудня 2022 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвано (справа № 752/11376/22).

З травня 2022 року, син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з позивачем, а донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з відповідачем.

ОСОБА_5 уклала шлюб із ОСОБА_13 , що підтверджується актовим записом про шлюб № 1191. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 змінила своє прізвище на « ОСОБА_14 ».

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади, дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки Ліцею № 293 Деснянського району м. Києва від 18 вересня 2025 року № 344 ОСОБА_15 навчається у Ліцеї № 293 Деснянського району м. Києва у 8-В класі.

У характеристиці, виданої Дитячо-юнацькою спортивною школою «Крижинка», зазначено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є вихованцем вказаної школи з вересня 2021 року і по даний час. Під час виховання у школі ОСОБА_16 проявив себе як дисциплінований, відповідальний та старанній вихованець. Регулярно відвідує тренування, не пропускає занять без поважних причин, сумлінно виконує усі рекомендації тренера. Виявляє наполегливість у досягненні спортивних результатів, має належну фізичну підготовку, бере участь у змаганнях. Також зазначено, що батько ОСОБА_17 - ОСОБА_1 постійно супроводжує сина на тренування, збори з командою та змагання як у Києві, так і по Україні. Забезпечує усі організаційні питання, пов`язані з навчально-тренувальним процесом, підтримує сина морально та матеріально, створює умови для його фізичного й особистісного розвитку.

Відповідно до характеристики, виданої Ліцеєм № 293 Деснянського району м. Києва від 18 вересня 2025 року № 387, ОСОБА_15 навчається у вказаному ліцеї, сумлінно ставиться до навчання, виявляє інтерес до різних предметів, активно бере участь у житті класу та ліцею. Має добрі стосунки із однокласниками та вчителями, вирізняється ввічливістю, доброзичливістю, здатністю працювати у колективі. Також зазначено, що виховується у неповній родині, проживає з батьком. Єгор зростає самостійним, вихованим і відповідальним підлітком. Батько приділяє значну увагу вихованню сина та створенню належних житлово-побутових умов, підтримує його у навчанні та спортивному розвитку. Також цікавиться навчанням сина, підтримує зв`язок з класним керівником. Між батьком та сином взаємовідносини щирі, позитивні та доброзичливі. ОСОБА_3 є гідним прикладом для своїх однолітків успішно поєднуючи навчання, заняття спортом і активну громадську позицію.

Відповідно до акта обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , виданого Службою у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 13 квітня 2026 року, для виховання та розвитку дитини створено такі умови: дитина має окрему кімнату з ліжком, шафою, місце для навчання. Дитина забезпечена одягом, шкільним приладдям. За вказаною адресою проживають і мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статті 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК України).

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. Під час вчинення дій, пов`язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, в порядку, встановленому законом, судом заслуховується думка та побажання дитини (стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»).

Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків із виховання дитини.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22.

Відповідно до статей 180, 181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Встановлення певних фактів має на меті підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (див.: постанови Верховного Суду: від 28 грудня 2020 року у справі № 482/2163/17, від 15 вересня 2021 року у справі № 487/3126/17, від 07 лютого 2024 року у справі № 569/18407/22, від 11 грудня 2024 року у справі № 569/2642/23).

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (стаття 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України (стаття 65 Конституції України).

Порядок звільнення з військової служби визначений статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Звертаючись до суду з позовними вимогами про встановлення факту самостійного виховання та утримання сина, позивач посилався на те, що вихованням та утриманням дитини займається він. Встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, забезпечить дитині можливість безперешкодно брати участь у міжнародних змаганнях та представляти Україну на спортивній арені. Також позивач зазначав, що встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини йому необхідно для отримання соціальної допомоги, передбаченої законодавством України, отримання додаткових відпусток на роботі, що дозволить більше часу приділити вихованням дитини. Окрім того, заявлені позовні вимоги пов`язані із доведенням існування підстав для визнання за ним соціально-правового статусу - батька, який самостійно виховує та утримує дитину, та можливістю отримати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, отримувати соціальні пільги та гарантії, а також забезпечити право на вільне пересування та оздоровлення себе та свого сина.

Разом з тим, суд зазначає, що надані ОСОБА_1 докази на підтвердження самостійного виховання та утримання сина свідчать лише про проживання дитини разом із батьком, що не заперечується сторонами, проте у матеріалах справи відсутні докази ухилення матері від участі у вихованні дитини.

Той факт, що в судовому засіданні відповідач визнала позов та зазначила, що не займається вихованням сина, про що зазначили і свідки у судовому засіданні, сам по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

У судовому засіданні відповідач лише послалася на те, що не займається вихованням сина, оскільки він проживає із позивачем і у неї немає фінансової можливості утримувати дитину.

У той же час, проживання матері дитини за іншою адресою не може бути підставою для встановлення факту самостійного виховання та утримання сина батьком, оскільки зазначене не перешкоджає матері спілкуватися та приймати участь у вихованні дитини.

У судовому засіданні ні позивач, ні відповідач не посилалися на те, що відповідачу чиняться перешкоди у спілкуванні із сином та її участі у його вихованні. Натомість сама відповідач підтвердила, що спілкується із сином і будь-яких перешкод їй у цьому немає.

Посилання позивача на те, що він не має можливості супроводжувати дитину на міжнародних змаганнях, жодним чином не порушує права дитини, оскільки сама відповідач не спростувала у судовому засіданні можливості супроводжувати сина. Крім того, судом установлено, що права дитини на участь у міжнародних змагань жодного разу не були порушені через неможливість виїзду позивача за кордон.

Як зазначалося вище, сімейні відносини базуються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Загальні засади (принципи) мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Справедливість - це одна з основних засад права, яка є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Зазначені правові висновки щодо дотримання принципу справедливості висловив Конституційний Суд України у рішеннях від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб.

Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 10 лютого

2021 року у справі № 754/5841/17.

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників сімейних правовідносин, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/1).

Ураховуючи наведене, суд зазначає про те, що позов про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини у справі, фактично пред`явлений військовозобов`язаним під час мобілізації на особливий період із метою створення умов та обставин, які можуть бути підставою для надання відстрочки від направлення для проходження базової військової служби, призову на військову службу чи звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». При цьому зібрані у справі докази у їх сукупності не підтверджують того, що мати взагалі не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, а тому у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, судовий збір з відповідача на користь позивача стягненню не підлягає.

На основі вищевикладеного, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Відомості про учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, код ЄДРПОУ: 37501695, адреса: 02000, м. Київ, проспект Червоної Калини, 21Г.

Повний текст рішення виготовлено 22 червня 2026 року.

Суддя І. А. Кирильчук