Вирок від 21 червня 2026 р. у справі №636/6971/24 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/6971/24 Провадження № 1-кп/636/603/26

Дата

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі Чугуївського міського суду Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024221250000080 від 02.04.2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вовчанськ Вовчанского району Харківської області, громадянина України, українця, який має базову загальну середню освіту, не судимий, офіційно не працевлаштований, неодружений, має Державну соціальну допомогу як дитина-інвалід до 18 років, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України,

В судовому засіданні приймали участь:

прокурор - ОСОБА_4 ,

потерпіла – ОСОБА_5 ,

законний представник потерпілої – ОСОБА_6 ,

обвинувачений - ОСОБА_3 ,

законний представник обвинуваченого – ОСОБА_7 ,

захисник, адвокат – ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИВ:

1.Обставини, які встановлені судом

Влітку 2023 року ОСОБА_3 перебуваючи у місті Вовчанськ Чугуївського району Харківської області, де познайомився з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та між ними виникли дружні відносини.

У подальшому, дружні відносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 переросли у відносини закоханих та вони почали зустрічатись.

Так, у грудні 2023 року, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_5 перебуваючи в одній з кімнат житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , де у ОСОБА_3 виник злочинний умисел спрямований на задоволення своєї статевої пристрасті шляхом вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло ОСОБА_5 з використанням геніталій.

Після цього, ОСОБА_3 реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на задоволення своєї статевої пристрасті шляхом вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло ОСОБА_5 з використанням геніталій, усвідомлюючи, що остання на той час не досягла чотирнадцятирічного віку, за відсутності в кімнаті інших осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи всупереч вимогам ст.16 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини, користуючись її безпорадним станом в силу свого малолітнього віку, відсутності специфічного життєвого досвіду (зокрема, в інтимних питаннях), рівня інтелектуального розвитку та індивідуальних особливостей, у зв`язку з чим остання не могла чинити йому опір, поклавши останню спиною на ліжко, розвівши її ноги дещо в сторони в зігнутому положенні, дістав свій статевий орган, який перебував в ерегованому стані та ввів його в піхву малолітньої і на протязі близько десяти хвилин здійснював з нею статевий акт, який завершився сім`явиверженням в піхву малолітньої ОСОБА_5 .

Результатом та наслідками таких протиправних дій ОСОБА_3 стало запліднення малолітньої ОСОБА_5 , яка 17.06.2024 в умовах КНП ХОР «ОКЛ» народила дівчинку.

2.Позиція обвинуваченого

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину у вчиненні злочину за всіма епізодами повністю та підтвердив його вчинення при викладених вище обставинах, щиро розкаявся у вчиненому, просив суд суворо не карати.

3. Докази, які досліджені судом

Прокурор надав усне клопотання про розгляд справи у скороченому провадженні, на підставі частини 3 ст. 349 КПК України, проти якого обвинувачений та захисник не заперечували.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини, а також те, що обвинувачений не оспорює всі обставини справи, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумніву в добровільності та істинності його позицій немає.

Сторонам судового провадження роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

При цьому, суд обмежився допитом обвинуваченого і дослідив документи, які характеризують його особу.

Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.

Крім того, дане рішення повністю узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими, суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

4.Висновок суду про винуватість обвинуваченого

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, повністю та об`єктивно доведена.

Умисні дії ОСОБА_3 , які виразились у вчиненні дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, суд кваліфікує за ч. 4 ст. 152 КК України.

5.Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд

Загальні положення

Під час вчинення кримінального правопорушення, за даним кримінальним провадженням, обвинувачений був осудним у розумінні ст. 19 КК України.

При призначенні покарання, згідно з вимогами ст.ст.65-67 КК України та роз`ясненнями, що містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також вимоги ч.2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Зазначене узгоджується із положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.

При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання

Обставинами, які, відповідно до п.1, п.3 ч.1 ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття, оскільки він критично оцінив вчинений ним злочин, своєю поведінкою під час досудового розслідування та судового провадження прагнув зменшити негативні наслідки своєї протиправної поведінки, що проявилось в осуді вчиненого та вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.

Обставини, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання - відсутні.

Призначення покарання

Призначаючи покарання суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України за ступенем тяжкості вчиненого злочину, останній віднесено до категорії особливо злочину.

При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати до обвинуваченого, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного ним злочину, його соціальне та матеріальне становище, стан здоров`я, стать та вік, неперебування на обліку у лікарів нарколога і психіатра, рівень культури та освіти, соціально-психологічні риси, позитивну характеристику з місця навчання та проживання, відсутність судимості.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд, виходячи з загальних засад призначення покарання, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, конкретних обставин його вчинення, наслідків вчиненого, даних про особу обвинуваченого, який має базову загальну середню освіту, не судимий, офіційно не працевлаштований, має Державну соціальну допомогу як дитина-інвалід до 18 років, неодружений але проживає однією сім`єю з потерпілою та приходить до висновку, що необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів є покарання у вигляді позбавлення волі.

Згідно досудової доповіді Чугуївського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_3 низький.

При цьому, згідно ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Так обвинувачений має декілька обставин, які пом`якшують його покарання, проживає з потерпілою та народженою дитиною однією сім`єю, раніше не судимий та згідно доповіді Чугуївського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_3 низький, що на думку суду є достатніми підставами для застосування до обвинуваченого положень ст.69 КК України.

Крім того, суд виходячи з усіх обставин справи, думки прокурора, який просив призначити покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України, наслідків вчиненого злочину, враховуючи особу обвинуваченого, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції його від суспільства, а тому вважає, що його слід звільнити від відбування покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Призначаючи обвинуваченому зазначене вище покарання з урахуванням ст. 102 КК України, суд виходить із того, що воно є достатнім для його виправлення і перевиховання, запобігання вчиненню нових злочинів, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення цілей покарання, передбачених ч. 2 ст. 50 КК України.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

Суд переконаний, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

6.Вирішення питання про долю речових доказів

Доля речових доказів підлягає вирішенню в порядку, передбаченому статтею 100 КПК України.

7.Інші рішення, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Запобіжний захід обвинуваченому не застосовувався. Клопотань про його застосування не надходило, а тому враховуючи вимоги ст. ст. 131, 132, 177, 178 КПК України і призначене судом покарання, суд не вбачає підстав для його застосування.

З обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню судові витрати у сумі 4803,86 грн за проведення судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/121 -24/19640-БД.

Цивільний позов не заявлений.

Керуючись ст.ст. 368-371,373-374, 615 КПК України, суд,–

УХВАЛИВ

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152КК України та призначити йому покарання за ч. 4 ст. 152 КК України із застосуванням ст.. 69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст.ст.104,75КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2-х (двох) років не вчинить нового злочину, поклавши на нього обов`язки відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- конверт, виготовлений з паперу білого кольору, який опечатано биркою з

відбитком печатки «МВС України Харківський НДЕКЦ» та з пояснювальними написами: «висновок експерта № СЕ-19/121-24/19640-БД, всередині якого знаходиться зразок букального епітелію ОСОБА_3 ;

- конверт, виготовлений з паперу білого кольору, який опечатано биркою з

відбитком печатки «МВС України Харківський НДЕКЦ» та з

пояснювальними написами: «висновок експерта № СЕ-19/121-24/19640-БД, всередині якого знаходиться зразок букального епітелію ОСОБА_5 ;

- конверт, виготовлений з паперу білого кольору, який опечатано биркою з відбитком печатки «МВС України Харківський НДЕКЦ» та з пояснювальними написами: «висновок експерта № СЕ-19/121-24/19640-БД, всередині якого знаходиться зразок букального епітелію малолітньої (Оксани), народженої потерпілою малолітньою ОСОБА_5 , які зберігаються у камері схову речових доказів ВП №1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області ( згідно постанови від 28.серпня 2024 р.), після набрання вирком законної сили –знищити.

Згідно п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України включити інформацію про обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у скоєнні кримінального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи (ЄРЗСН).

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя