Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №728/857/26 — Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 728/857/26

Номер провадження 3/728/406/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року місто Бахмач

Бахмацький районний суд у складі

головуючого судді – Сороколіта Є.М.,

за участі:

секретаря судового засідання – Кирути Л.І.,

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Кухти В.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з відділення поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово притягався до адміністративної відповідальності, в останнє – постановою Бахмацького районного суду від 10.03.2026 у справі № 728/339/26 (провадження № 3/728/230/26) за частиною п`ятою статті 126, частиною другою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

за частиною п`ятою статті 126, частиною другою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також – КУпАП),

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, виніс постанову про таке.

І. Опис фактичних обставин, встановлених судом.

1. ОСОБА_1 (далі також – Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності), інкримінується, що останній 07 квітня 2026 року о 23 год 04 хв, керував автомобілем ЗАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вулиці Сіденка, поблизу буд. 113, в с. Халимонове, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, відповідно до постанови Бахмацького районного суду від 10.03.2026 чим порушив пункт 2.1.а Правил дорожнього руху (далі також – ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України “Про Правила дорожнього руху” від 10.10.2001 № 1306.

2. Згадане правопорушення має ознаку повторності, оскільки ОСОБА_1 раніше притягався до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 126 КУпАП у виді штрафу згідно з постановою органу Національної поліції від 21.07.2025 серії ЕНА № 5274351.

3. Також Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, інкримінується, що останній 07 квітня 2026 року о 23 год 04 хв, керував автомобілем ЗАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вулиці Сіденка, поблизу буд. 113, в с. Халимонове, з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нерозбірлива мова, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки за допомогою спеціального технічного приладу та в медичному закладі відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР.

4. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не має посвідчення водія.

5. Згідно з базою ІПНП “Цунамі” НАІС інформація про транспортний засіб марки ЗАЗ, модель 1102, державний номерний знак НОМЕР_2 , відсутня.

ІІ. Рух справи.

6. Після надходження адміністративних матеріалів стосовно Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, до Бахмацького районного суду (далі також – Суд), їх розгляд у судовому засіданні було призначено на 06.05.2026 об 11 год 00 хв.

7. У зв`язку з необхідністю виклику і опитування працівників поліції, якими були складені відповідні адміністративні матеріали, у судовому засіданні 06.05.2026 було оголошено перерву до 11.06.2026 о 12 год 00 хв.

ІІІ. Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

8. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, з`явився у призначені судові засідання та надав пояснення, за змістом яких свою вину у вчиненні інкримінованих адміністративних правопорушень він не визнав, повідомивши, що не керував транспортним засобом.

9. Крім того, наголошував, що підстав для зупинки транспортного засобу не було, а водій, який ймовірно подумав, що їх зупинили поліцейські разом з працівниками ТЦК, вискочив з автомобіля і втік у невідомому напрямку.

ІV. Досліджені докази.

10. На підтвердження вини Водія у вчиненні адміністративних правопорушень Суду надано такі докази, передбачені статтею 251 КУпАП, які були досліджені безпосередньо у судовому засіданні:

- протоколи про адміністративне правопорушення від 08.04.2026 серії ЕПР1 № 634852 та серії ЕПР1 № 634831;

- акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 08.04.2026;

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08.04.2026;

- довідка від 11.04.2026 № 46589-2026, видана відділенням поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області стосовно відсутності у Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, посвідчення водія;

- довідка від 11.04.2026 № 46586-2026, якою підтверджується, що згідно бази ІПНП “Цунамі” інформація на транспортний засіб марки ЗАЗ 1102, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 відсутня;

- копія постанови органу Національної поліції від 21.07.2025 серії ЕНА № 5274351 про притягнення Водія до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 126 КУпАП;

- довідка від 11.04.2026 № 46585-2026, якою підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було притягнуто до адміністративної відповідальності згідно з постановою від 21.07.2025 серії ЕНА № 5274351 за вчинення адміністративного правопорушення, зафіксованого не в автоматичному режимі, передбаченого частиною четвертою статті 126 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу;

- копія постанови Суду від 22.09.2025 у справі № 728/1927/25 (провадження № 3/728/703/25) щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 121 та частиною першою статті 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн (сімнадцять тисяч гривень 00 коп.) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік;

- диск із відеозаписом.

11. Також за клопотанням сторони захисту Судом був допитаний свідок ОСОБА_2 , який повідомив, що знайомий з Особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, має з ним дружні відносини.

Зазначав, що 07 квітня 2026 року, повертаючись з дачі додому зустрів людину, яка шукала підвіз на с. Халимонове, запропонувавши 400 грн.

Знав, що у Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є транспортний засіб і вирішив підзаробити.

У подальшому вони дізналися, що цю особу звати ОСОБА_3 і треба буде його трохи зачекати в с. Халимонове, а потім повернути у м. Бахмач, на що погодилися. За кермом по дорозі на с. Халимонове був свідок.

Після того, як дісталися до місця призначення, ОСОБА_3 зник десь хвилин на 10-15 і вони вже думали, що він їх обманув, та хотіли повернутися самі у м. Бахмач, коли той з`явився з пляшкою алкоголю і якимись цукерками та запропонував випити за знайомство.

На запитання, а хто ж тоді поїде за кермом назад у м. Бахмач, ОСОБА_3 сказав, що поїде він і вирішить питання з поліцією за необхідності.

Вони поїхали утрьох назад, однак, коли їх почали зупиняти поліцейські – ОСОБА_3 вискочив з автомобіля і побіг кудись в кущі.

12. Опитаний у судовому засіданні старший сержант поліції ОСОБА_4 , повідомив, що він перебували на добовому чергуванні і побачив, що при виїзді на перехрестя автомобіль ЗАЗ спочатку призупинився, а потім різко прискорився, що і стало причиною для зупинки транспортного засобу. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, перебувала за кермом транспортного засобу, у зв`язку з чим саме йому пропонували пройти огляд на стан сп`яніння. Чи повідомляв ОСОБА_1 про керування транспортним засобом іншою особою, він не пам`ятає, але пам`ятає, що той поводив себе не у відповідності до обстановки, говорив різні речі

V. Оцінка Суду.

13. Оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись виключно законом і правосвідомістю Суд наголошує на тому, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідно довести наявність в діях (бездіяльності) такої особи складу та події адміністративного правопорушення.

14. При цьому Суд враховує, що, пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини (далі також – Конвенція), ратифікованої Законом України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожному гарантоване право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

15. У згаданому контексті слід відмітити, що поняття “кримінальне обвинувачення” має “автономне” значення, котре не залежить від класифікації, що застосовується у внутрішньо-правових системах Держав-учасниць (“Блохін проти Росії” (Blokhin v. Russia) [ВП], § 179; “Адольф проти Австрії” (Adolf v. Austria), § 30). Таке тлумачення є дійсним як для визначення “кримінального” характеру обвинувачення, так і для моменту, з якого існує таке “обвинувачення”.

16. Зокрема, у § 49 справи “Озтюрк проти Німеччини” Європейський суд з прав людини зазначив, що Конвенція не суперечить здійсненню декриміналізації діянь поміж Держав-учасниць. Проте, якби держави мали повноваження виводити такі правопорушення за рамки Конвенції, то це могло б спричинити наслідки, несумісні з її предметом і метою.

17. Вихідну точку у встановленні того, чи має застосовуватись кримінально-правовий аспект статті 6 Конвенції, слід визначати за критеріями, перерахованими в рішенні у справі “Енгель та інші проти Нідерландів” (Engel and Others v. the Netherlands, §§ 82-83): внутрішньо-правова кваліфікація; характер правопорушення; суворість покарання, яке може бути застосоване до даної особи.

18. Застосовуючи згадані критерії до адміністративних правопорушень щодо порушення правил дорожнього руху, які караються штрафами, обмеженнями водійських прав, такими як зняття балів або призупинення чи скасування водійських прав (“Луц проти Німеччини” (Lutz v. Germany), § 182; “Шмауцер проти Австрії” (Schmautzer v. Austria); “Малідж проти Франції” (Malige v. France); “Марчан проти Хорватії” (Marиan v. Croatia); “Ігор Паскарі проти Республіки Молдова” (Igor Pascari v. the Republic of Moldova), §§ 20-23) можна дійти обґрунтованого висновку, що стосовно таких правопорушень діє кримінально-процесуальний аспект статті 6 Конвенції.

19. Підпункт а) частини третьої статті 6 Конвенції вказує на необхідність особливо ретельно повідомляти “обвинувачення” зацікавленій особі. Обвинувальний акт відіграє вирішальну роль у кримінальному переслідуванні: починаючи від його пред`явлення, особа, проти якої порушено кримінальну справу, є офіційно повідомленою про юридичну і фактологічну базу сформульованих проти неї обвинувачень (“Пелісьє та Сассі проти Франції” (Pelissier and Sassi v. France) [ВП], § 51; “Камасінський проти Австрії” (Kamasinski v. Austria), § 79).

20. Конвенційні норми визнають за обвинуваченим право бути поінформованим не лише про “причину” обвинувачення, тобто про матеріальні факти, висунені проти нього, і на яких ґрунтується обвинувачення, але й про “характер” обвинувачення, тобто про юридичну кваліфікацію цих фактів (“Матточча проти Італії” (Mattoccia v. Italy), § 59; “Пенев проти Болгарії” (Penev v. Bulgaria), §§ 33 і 42).

21. Повертаючись до фактичних обставин цієї справи, Суд зазначає, що підставою для притягнення будь-якої особи до адміністративної відповідальності є вчинення нею адміністративного правопорушення.

22. Частиною першою статті 9 КУпАП закріплено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

23. Суд нагадує, що згідно з частиною другою статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

24. У свою чергу з об`єктивної сторони адміністративне правопорушення, зазначене у частині першій статті 130 КУпАП, може виражатися через три окремі діяння:

1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;

2) передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;

3) відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

25. За змістом положень статті 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

26. За змістом положень пунктів 6-7 Розділу І “Загальні положення” Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі також – Інструкція), затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858, огляд на стан сп`яніння проводиться:

поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби);

лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП (далі – заклад охорони здоров`я).

27. Згідно з пунктами 8-9 Розділу ІІ “Проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів” Інструкції форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.

З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

28. Склавши протокол про адміністративне правопорушення від 08.04.2026 серії ЕПР1 № 634831, уповноважений орган висуває “обвинувачення” особі саме у відмові від проходження огляду на стан сп`яніння, що є порушенням вимог пункту 2.5 ПДР, згідно з яким водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

29. Як вже вказувалося вище, положеннями статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, у тому числі й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

30. Таке адміністративне правопорушення є правопорушенням з формальним складом і вважається закінченим з моменту вираження особою, яка керувала транспортним засобом, відмови від проходження огляду на стан сп`яніння.

31. Суд наголошує, що об`єктивна сторона такого адміністративного правопорушення полягає у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на її внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів, відомих лише цій особі, і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.

31. Відмова від проходження огляду на стан сп`яніння має бути безумовною і категоричною. Правопорушник усно або конклюдентними діями має однозначно виразити небажання проходити огляд на стан сп`яніння. Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП слід “поза розумним сумнівом” і з очевидністю для стороннього спостерігача установити, зокрема, що особа, яка керувала транспортним засобом, безальтернативно відмовилася від проходження огляду на стан сп`яніння.

32. Однак для цього слід підтвердити належними і допустимими доказами, що саме Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, керувала транспортним засобом.

33. Суд нагадує, що під керуванням транспортним засобом вважається момент встановлення особою контролю над таким транспортним засобом та створенням умов для його руху (розташування водія за кермом поєднане із запуском двигуна, перевіркою органів керування, увімкнення покажчиків повороту тощо).

34. Водночас з оглянутого у судовому засіданні відеозапису фіксації обставин правопорушення (файл 0000000_00000020260407230544_0006.MP4), поліцейський підходить до зупиненого автомобіля і в процесі спілкування з Особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомляє, що не бачив, що за кермом їхав саме ОСОБА_1 , бо він зупиняв автомобіль, а не водія (02 хв 11 сек, що відповідає часовій мітці 2026/04/07 23:07:57).

35. При цьому, відповідаючи на запитання про причину зупинки інформує, що Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, була не пристебнутою паском безпеки.

36. Також, на зважаючи на послідовну позицію Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про те, що не він здійснював керування транспортним засобом, а інша особа, працівник поліції лише о 00 год 29 хв 08.04.2026 (08 хв 15 сек, файл 0000000_00000020260408002046_0011.MP4), тобто за одну хвилину до складення протоколу за частиною другою статті 130 КУпАП намагається з`ясувати більше деталей щодо цієї особи, яка ймовірно керувала зупиненим транспортним засобом, що має своїм наслідком неможливість підтвердити чи обґрунтовано спростувати версію розвитку подій, запропоновану ОСОБА_1 .

37. Підсумовуючи зазначене вище, Суд наголошує, що у відповідності до статті 62 Конституції України, як норми прямої дії, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

38. Окрім того, у справі “Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії” (Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain, § 77, 146) ЄСПЛ установив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої права та обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться в провину, всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

В інших своїх рішеннях ЄСПЛ указує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (справа “Коробов проти України”, заява № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування “поза розумним сумнівом” (рішення від 18.01.1978 у справі “Ірландія проти Сполученого Королівства” (Ireland v. the United Kingdom), § 161).

39. Також Суд зазначає, що виходячи із загальних засад судочинства, визначених положеннями статті 129 Конституції України, він не має права перебирати на себе функцію обвинувача та у будь-який спосіб виправляти виявлені недоліки, зокрема самостійно перекваліфіковувати діяння, вчинення якого інкримінується.

40. З урахуванням викладеного, за відсутності доказів керування транспортним засобом Особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, Суд доходить висновку, що у його діях відсутній складу інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 130 КУпАП, – повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

41. Аналогічні за своїм змістом міркування Суд застосовує і при оцінці обставин, які стали підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення за частиною п`ятою статті 126 КУпАП і приходить до аналогічного висновку, що не доведено належними і допустимими доказами факт керування транспортним засобом ОСОБА_5 як особою, яка була позбавлена права керування транспортними засобами.

42. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

43. Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 9, 23, 126, 130, 266, 276-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Суд, –

П О С Т А Н О В И В :

Закрити провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною п`ятою статті 126 та другою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.

Суддя

Бахмацького районного суду Сороколіт Євген Миколайович