Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №127/14966/25 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/14966/25

Провадження № 2/127/2933/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2026 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Бессараб Н.М.,

при секретарі Костецькій Д.В.,

за участю представників позивача - адвокатів Підрези І.В., Якименко Ю.О.,

представника відповідача - адвоката Томашука М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

14.05.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства та стягнення аліментів та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимоги, просила суд: визнати ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та внести зміни до актового запису №211, складеного 24.01.2025 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про народження ОСОБА_3 , зазначивши: у графі «Батько дитини» - ОСОБА_2 , громадянин України; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, починаючи з дати народження дитини, а саме з 30.12.2024 і до досягнення дитиною повноліття.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (раніше - в/ч НОМЕР_2 ) з квітня 2019 року, де познайомилась із ОСОБА_2 , з яким з лютого 2021 року розпочала близькі особисті стосунки. Сторони регулярно проводили разом дозвілля, святкували важливі події, часто ночували разом у квартирі відповідача, в будинку його батьків, а також у готельному комплексі « Козацький стан », де неодноразово проводили спільний час та святкування. Вказані стосунки тривали понад три роки і мали характер фактичного партнерства. Позивач дізналась, що завагітніла від відповідача та 20 травня 2024 року повідомила його, однак його реакція була негативною: він одразу заявив, що діти йому не потрібні і відмовився брати на себе відповідальність. 22 травня 2024 року, після повторного ультразвукового дослідження, сторони мали телефонну розмову, під час якої відповідач наполегливо вимагав переривання вагітності, однак позивач пояснила, що переривання можливе лише за наявності серйозних медичних показань. 31 травня та 1 червня сторони разом відсвяткували день народження відповідача, однак ввечері 1 червня між ними сталася серйозна сварка і з 2 червня 2024 року їхнє спілкування припинилося. Відповідач жодного разу не поцікавився станом позивача чи перебігом вагітності. ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач народила доньку ОСОБА_3 , яка проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. Відповідач працездатний, на утриманні непрацездатних батьків не має, проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 в якій отримує грошове забезпечення, а тому має змогу утримувати їх спільну доньку, однак не надає матеріальну допомогу на утримання дитини, а тому позивач вимушена звернутися до суду із вказаним позовом.

27.06.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити позивачу ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів. Відзив на позовну заяву мотивований тим, що відповідач знайомий із позивачкою, оскільки вони проходять службу у в/ч НОМЕР_1 , пов`язані виконанням службових обов`язків та відповідно спілкуванням між собою. Відповідач із позивачкою та іншими колегами підтримував дружні стосунки та час від часу перебували разом із багатьма колегами по службі на спільних святкуваннях та спілкувались, як знайомі особи. Відповідач заперечує наявність близьких стосунків із позивачкою, які за її твердженням тривали понад три роки та мали характер фактичного партнерства. Стосунки між сторонами були виключно як стосунки між знайомими людьми та мали характер службового спілкування між колегами, а також нерегулярних спільних святкувань в компанії інших друзів та колег по службі, на яких пересікались позивачка та відповідач. Під час дружніх спілкувань позивачка повідомляла відповідачу про те, що вона розлучена та має сина від попереднього шлюбу, особистим життям позивачки відповідач не цікавився, однак від спільних знайомих він знав про те, що позивачка підтримує зв`язки із попереднім чоловіком. Жодних намірів щодо близьких стосунків із позивачкою, тим паче щодо спільних дітей відповідач не мав та не має. Позивачкою надано суду фотоматеріали, де нібито позивачка та відповідач проводять разом час, як доказ фактичного партнерства. Разом з тим фотоматеріали, які додані до позовної заяви не можуть бути визнані судом, як докази батьківства відповідача доньки позивачки, оскільки жодна з фотографій не містить таких доказів, а всі фотографії зроблені в компанії інших друзів та колег і не є інтимними. Відповідач підтверджує той факт, що він разом із колегами по службі серед яких була і позивачка проводили дозвілля та святкували важливі події, однак це було нерегулярно. Дійсно під час святкувань в компанії колег серед яких була і позивачка, вони всі разом могли зустрічатись на квартирі відповідача та заїжджати в будинок де проживають батьки відповідача, однак жодного разу вони не залишались на одинці із позивачкою, між ними не було жодних інтимних стосунків.

Відповідач розлучений і має від попереднього шлюбу неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та сплачує на його утримання аліменти в розмірі частки з усіх доходів відповідача, що підтверджується рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26.05.2014 по справі №127/5196/14. Відповідач заперечує щодо стягнення аліментів з відповідача у розмірі частки та починаючи з дати народження дитини, а саме з 30.12.2024 (а.с. 60-62, 172-179).

Представники позивача - адвокати Підреза І.В., Якименко Ю.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просили позов задоволити і стягнути понесені судові витрати.

Представник відповідача - адвокат Томашук М.С. в судовому засіданні суду пояснив, що відповідач ОСОБА_2 заперечує факт спільного проживання з ОСОБА_1 ведення спільного господарства, сімейних відносин. Якщо суд прийде до висновку про визнання батьківства, то відповідач не заперечує щодо стягнення аліментів на утримання дитини, починаючи стягнення з дня звернення до суду з позовом, а не з дня народження дитини. При визначенні розміру аліментів просив врахувати, що у відповідача на утриманні перебуває ще одна неповнолітня дитина, на утримання якої він сплачує аліменти в розмірі частки. Вважає, що стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 за таких обставин можливе врозмірі 1/6 частки від заробітку (доходу) відповідача.

Представник третьої особи відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції Україниу судове засідання не з`явився, однак на адресу суду надійшла заява, відповідно до якої просять розглянути справу в їх відсутність, не заперечують щодо вирішення справи на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що зі сторонами знайома та проживає з позивачкою в одному під`їзді. Зі слів позивачки свідку відомо, що ОСОБА_1 з 2019 року проживала разом з ОСОБА_2 , який розлучений.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що ОСОБА_2 служить разом з її чоловіком. 19.12.2021 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 приїхали до них в гості та відповідач представив позивачку як свою подругу. Свідок особисто бачила, що як сторони цілувалися, говорили ласкаві слова один одному. Сторони до них неодноразово приїжджали в гості, зустрічалися на днях народження.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що зі сторонами знайома, вони разом працюють в одній військовій частині. ОСОБА_2 та ОСОБА_8 з 2019 року зустрічалися, неодноразово їздили разом відпочивати. Свідок особисто їм замовляла готель у Ворохті. Відповідач на 8 Березня подарував позивачці великий букет квітів. У квітні 2024 року свідок з позивачкою замовляла тематичний торт, щоб повідомити відповідача про те, що позивач вагітна від нього. Відповідачу було відомо про те, що позивач була вагітна від нього та народила дитину, оскільки колеги у військовій частині вітали відповідача з народженням дочки. Свідок разом із двоюрідним братом відповідача особисто забирали позивачку та дитину з пологового будинку.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що зі сторонами знайомий та перебуває у нормальних відносинах, він раніше працював з ними в одній військовій частині. З 2021 року сторони поводили себе як пара, як чоловік та жінка, а саме проживали разом у квартирі відповідача, їздили до його батьків. Також сторони по справі показували свідку фотографії, на яких ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відпочивали разом у ОСОБА_10 . Свідок пояснив, що він працював начальником медичної служби військової частини, а тому допомагав позивачці знайти лікаря для її пологів.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що зі сторонами знайомий, перебуває з ними в дружніх відносинах. Сторони поводили себе як пара. Свідок особисто неодноразово був у них дома, де вони проживали, возив їх на святкування. Йому також відомо, що сторони неодноразово їздили до відповідача батьків у гості. Позивач розказала свідку, що вона вагітна від ОСОБА_2 . Після народження позивачкою дитини свідок бачив дівчинку, яка дуже схожа на відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідків та дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Вінниці, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 24.01.2025 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі актового запису про народження №211 від 24.01.2025. Батьками дитини записані: мати ОСОБА_1 , батько ОСОБА_12 (а.с. 10).

Дитина ОСОБА_3 зареєстрована та проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта позивача ОСОБА_1 та витягом з реєстру Вінницької територіальної громади №2025/004016524 від 26.03.2025 (а.с. 8, 11).

Згідно з повним Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00048947891 від 24.01.2025, відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 24.01.2025 було складено актовий запис №211 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками записані: мати ОСОБА_1 , батько ОСОБА_12 . Відомості про батька дитини записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (а.с. 12).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач ОСОБА_1 зазначала, що біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є відповідач по справі ОСОБА_2 .

По справі встановлено, що на момент народження дитини ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в шлюбі не перебували.

На аркуші справи 17-25 - спільні світлини позивачки та відповідача вдвох та в компанії друзів.

На аркуші справи 50 - спільне відео позивачки та відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 не визнає своє батьківство щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28.07.2025 по справі було призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якої є ОСОБА_1 ?

Згідно з висновком експерта Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №СЕ-19/102-25/20256-БД від 29.10.2025, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ймовірно є біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якої є ОСОБА_1 . Ймовірність даної події становить не менше ніж 99,99999999% (а.с. 113-132).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 15, частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини 10 статті 7 СК України кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Згідно з частиною 2 статті 18 СК України суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту, зокрема є: встановлення правовідношення.

Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Частиною 1 статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Частиною 1 статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Згідно з частинами 1 і 2 статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Частинами третьою і четвертою статті 128 СК України передбачено, що позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує і виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Предметом доказування у справах про визнання батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.

Аналіз норми статті 128 СК України свідчить, що законом не встановлено переліку доказів для визнання батьківства. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення . Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Допустимість доказів визначається статтею 78 ЦПК України, згідно якої суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними, згідно статті 79 ЦПК України є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи .

Згідно статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може нести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, визнання батьківства можливо за наявності належних і достовірних доказів, які засвідчують походження дитини від певної особи.

Питання щодо походження дитини суд згідно вимог статті 76 ЦПК України вирішує на підставі сукупності доказів.

Отже, розглянувши дану справу в межах заявлених позовних вимог, враховуючи наведені вище фактичні обставини справи і норми закону, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач довела належними доказами, що відповідач ОСОБА_2 є біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,матір`ю якої є ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України та видає нове свідоцтво про народження.

Отже, з урахуванням викладеного необхідно зобов`язати відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести зміни до актового запису №211 від 24.01.2025 року про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та записати батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення аліментів на утримання дитини, суд виходить із такого.

Згідно з позовною заявою ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, починаючи з дати народження дитини, а саме з 30.12.2024 і до досягнення дитиною повноліття.

Судом встановлено і не заперечується позивачем, що на утриманні відповідача ОСОБА_2 перебуває неповнолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та відповідно до рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26.05.2014 по справі №127/5196/14 відповідач сплачує на утримання неповнолітнього сина аліменти в розмірі 1/4 всіх видів заробітку ОСОБА_2 , але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 17.03.2014 до досягнення дитиною повноліття (а.с. 64, 65).

Відповідно до положень ст.ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

За змістом ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ст. 7 та ст. 141 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні і утриманні дітей суди мають враховувати передусім інтереси дітей. Сімейним законодавством встановлено принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання та утримання дітей.

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

При вирішенні даного спору суд враховує вказані вище норми права та встановлені в судовому засіданні фактичні обставини справи, а саме вік дитини і стан здоров`я дитини, на утримання якої стягуються аліменти, зокрема, що станом на день розгляду справи дитині ОСОБА_3 виповнився один рік, а також суд враховує обов`язок та відповідальність батьків малолітньої ОСОБА_3 за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини, а отже, й обов`язок батька дитини, який з нею не проживає дбати про здоров`я і матеріальний добробут дитини, виходячи тільки з найкращих інтересів дитини.

При цьому суд враховує щомісячний дохід відповідача, який є достатнього рівня та що позивачка не працює, так як перебуває у відпустці по догляду за дитиною.

Суд приймає до уваги наявність у відповідача ще однієї неповнолітньої дитини, на утримання якої відповідач сплачує аліменти в розмірі 1/4 частки з всіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 17.03.2014 до досягнення дитиною повноліття.

Проте на думку суду, факт наявності на утриманні у відповідача ще однієї неповнолітньої дитини не може слугувати достатньою підставою для стягнення аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частки від заробітку (доходу) відповідача, оскільки відповідач ОСОБА_2 є працездатною особою, а отриманий ним розмір заробітної плати дає можливість сплачувати аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3 в розмірі частки від доходів відповідача.

При цьому суд зазначає, що стягнення аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_3 врозмірі 1/6 частки від заробітку (доходу) відповідача порівняно зі сплатою аліментів в розмірі частки на утримання його неповнолітнього сина ОСОБА_4 , призведе до порушення рівності прав доньки ОСОБА_3 на матеріальне забезпечення та утримання з боку свого батька у порівнянні з правом на утримання сина її батьком.

Суд вважає, що відповідачем не доведено свої заперечення щодо розміру позовних вимог по стягненню аліментів, оскільки він є працездатною особою,працює та отримує достатньо високий стабільний дохід, а тому зважаючи на розмір заробітної плати відповідача, останній має можливість сплачувати аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частки з усіх видів доходів (заробітку) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня звернення до суду з позовом, а саме з 14.05.2025.

Разом з тим, суд вважає, що відсутні підстави для стягнення аліментів з відповідача за минулий час, тобто з народження доньки, оскільки згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Позивач не довела суду належними доказами стягнення аліментів на дитину за минулий час.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь позивача понесений судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (за позовні вимоги про визнання батьківства).

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (за позовні вимоги про стягнення аліментів).

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Зокрема, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, про що неодноразово вказувалося Верховним Судом.

Згідно ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Визначаючись з розподілом витрат позивача на правничу допомогу адвокатів позивача суд враховує, що позивач ОСОБА_1 скористалася правовою допомогою адвоката Підрези І.В., про що свідчить договір про надання правничої допомоги від 17.07.2025 і сплатила за послуги адвоката кошти в розмірі 12000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №2.220547589.1 від 17.07.2025.

Крім того, позивач скористалася правовою допомогою адвоката Якименко Ю.О., про що свідчить договір про надання правової допомоги від 07.05.2026 і сплатила за послуги адвоката кошти в розмірі 5000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №@2PL526621 від 07.05.2026.

Оцінюючи розмір витрат позивача на правничу допомогу двох адвокатів в загальному розмірі 17000 грн. на предмет їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору по вказаній справі, значення справи для сторін, а також з огляду на розумну необхідність судових витрат позивача для цієї конкретної справи, з урахуванням заяви представника відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, суд вважає, що необхідно заяву про стягнення витрат позивача на правничу допомогу адвокатів задоволити частково і стягнути з відповідача на користь позивача 13000 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу адвокатів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 263-265, 354 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задоволити частково.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести зміни до актового запису №211 від 24.01.2025 року про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та записати батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України.

Стягувати щомісячно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки з усіх видів доходів (заробітку) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня звернення до суду з позовом, а саме з 14.05.2025.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесений судовий збір в розмірі 1211,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвокатів в розмірі 13000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211,20 грн. судового збору.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно вимог п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повне рішення суду складено 18.06.2026.

Суддя: