Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №195/1431/25 — Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 195/1431/25

Провадження № 2-о/195/53/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.06.2026 року с-ще Томаківка

Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Колодіної Л.В.,

при секретарі судового засіданні Левкович Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Томаківка Дніпропетровської області заяву громадянина ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Скрима Валерія Анатоліївна, заінтересовані особи: ОСОБА_2 ; служба у справах дітей Томаківської селищної ради Дніпропетровської області; служба у справах дітей Марганецької міської ради Дніпропетровської області, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей,

В С Т А Н О В И В :

заявник ОСОБА_1 звернувся до суду через свого представника - адвоката Скриму В.А. з заявою про встановлення юридичного факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що він проживав разом з ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 або матір дитини) без реєстрації шлюбу. За час спільного проживання у родини народився син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За час спільного проживання ОСОБА_2 часто залишала родину і жила своїм окремим життям. Останні роки взагалі залишила сина і чоловіка і до цієї пори місце її знаходження невідоме. Відповідно до довідки Нікопольського районного управління поліції Відділення №1 від 18.06.2025 року місцезнаходження ОСОБА_2 на даний час невідоме, зв`язку з родиною не підтримує.

Він проживає разом зі своїм сином в АДРЕСА_1 , повністю утримує та виховує свою неповнолітню дитину, що матір дитини не приймає участі в утриманні їхньої спільної дитини та не проживає разом з ними. Він створив всі умови для проживання дитини, здійснює опіку над ним, доглядає та піклується про його стан здоров`я, тобто дитина проживає окремо від матері.

19.05.2025 року згідно наказу № 199 від 19.05.2025 року його призвано на військову службу. З дитиною залишилась бабуся заявника - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, дитина залишилась без догляду батька і матері, чим порушено Конвенцію про права дитини, відповідно до положень якої батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, заявнику необхідне для захисту прав та інтересів дитини, отримання соціальної допомоги як батьку, що самостійно виховує дитину та звільнення з Збройних сил України.

Оскільки, факт самостійного виховання та/або утримання дитини не може бути встановлений у позасудовому порядку, адже жодний орган влади (суб`єкт владних повноважень) не наділений повноваженнями встановлювати такий факт, то його встановлення можливе лише у судовому порядку в суді цивільної юрисдикції.

Він звертається до суду за встановленням факту, який є юридичним, оскільки від його встановлення залежить виникнення особистих прав заявника та можливість безперешкодної реалізації його особистих прав. Встановлення факту перебування неповнолітньої дитини на особистому вихованні і утриманні заявника потрібно з метою захисту прав та інтересів його дитини та прав заявника як батька.

Він не пов`язаний з вирішенням спору про право.

Задоволення заяви необхідне для захисту прав та інтересів дитини а також для отримання соціальної допомоги як батьку, що самостійно виховує дитину.

Враховуючи, що законом не визначено іншого порядку встановлення даного факту, вважаємо, що він може бути встановлений в судовому порядку.

В судове засідання учасники справи не з`явились.

Представник заявника - адвокат Скрима В.А. через систему «Електронний суд» подав заяву у якій просить розглянути заяву за відсутності його та заявника, задовольнити заяву у повному обсязі, так як в матеріалах справи наявні усі докази на підтвердження самостійного виховання та утримання дитини.

Заінтересована особа - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, повідомлялася про розгляд справи відповідно до вимог ст.ст. 128-130 ЦПК України.

Представник заінтересованої особи - Служби у справах дітей Томаківської селищної ради не з`явився в судове засідання, повідомлявся про розгляд справи відповідно до ст.ст. 128-130 ЦПК України.

Представник заінтересованої особи - Служби у справах дітей Марганецької міської ради не з`явився в судове засідання, повідомлявся про розгляд справи відповідно до ст.ст. 128-130 ЦПК України.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши, дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, прийшов наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суди розглядають в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно п. 6 ч.1 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку може бути встановлений факт належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Судом встановлено наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що згідно копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 виданого 01.09.2020 року Дніпровським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якого є: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 .

Згідно довідки виданої Відділенням поліції №1 Нікопольського районного управління поліції від 19.08.2024 №13151 за матеріалами зареєстрованими до ЄО №7210 від 08.08.2024 року громадянка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка протягом тривалого часу виїхала за межі м. Марганець. Згідно перевірки ІПНП «Цунамі» не було встановлено де саме може знаходитись.

Згідно витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 19.05.2025 №199 солдат ОСОБА_1 , призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на основний період ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», призначено на посаду курсанта 2 навчального взводу 1 навчальної роти.

Згідно акту № 160 від 16.06.2025 оцінки потреб сім`ї складеного працівниками Бюджетного (комунального) закладу "Центр надання соціальних послуг" дитина разом з батьком і прабабою проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Батько повністю утримує та задовольняє потреби сина, між ними існує тісний емоційний зв`язок, дитина забезпечена всіма необхідними умовами для нормального життя.

Згідно характеристики керівника хореографічного ансамблю «Браво» дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує ансамбль, вихованням займається виключно батько, матір ніколи не бачили, життям та успіхами не цікавилась.

Згідно характеристики Марганецького ліцею №10 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учень 1-го класу зарекомендував себе як дисциплінований, скоромний, доброзичливий, врівноважений учень. ОСОБА_6 виховує батько ОСОБА_1 . Він приділяє навчанню і вихованню сина багато уваги. Приймає активну участь у житті класу, відвідує батьківські збори. Дитина школу відвідує завжди охайна. Шкільним приладдям забезпечена достатньо, стан речей - задовільний. Мати ОСОБА_2 в школі жодного разу не з`являлась та не проявляла зацікавленості у навчанні і вихованні дитини.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК України).

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").

Положеннями статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до частин 1-3 статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Згідно із частиною другою статті 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов`язок особистого немайнового характеру припиняється у зв`язку з неможливістю його виконання.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Лише у тому випадку, коли той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Тоді суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, що встановлено у ст. 159 СК України.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України "невідчужуваність" сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22.

Cуд констатує, що факт проживання одного з батьків окремо не підтверджує безумовно факт самостійного виховання та утримання, оскільки проживання матері окремо від сина не впливає на обсяг її обов`язків.

Під час розгляду справи встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази існування або настання обставин, в силу яких батьківська правосуб`єктність матері дитини обмежена або припинилася, а тому відсутні правові підстави для задоволення вимог про встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком дитини. Посилання в заяві на те, що встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, заявнику необхідне для звільнення з Збройних сил України, не може бути підставою для задоволення такої вимоги. Натомість навпаки, найвищим інтересам малолітньої дитини відповідає спільна опіка (виховання та утримання) батьками, оскільки у матеріалах справи відсутні докази протипоказань для такого. Обставин невідповідності моральним засадам суспільства не встановлено.

Суд приходить до висновку про те, що факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватися на підставі судового рішення, оскільки у такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини. Враховуючи, що нормами СК України закріплений обов`язок батьків виховувати та утримувати дитину, відсутні підстави для додаткового встановлення у судовому порядку факту самостійного виховання та перебування дитини на утриманні позивача.

Відповідно до положень статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Так, із ЄДРСР вбачається, що постановою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 26.02.2024 року громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , був притягнути до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП. Обставини справи є наступними: 27.01.2024 року о 12 год. 13 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , громадянин ОСОБА_1 ухилився від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо виховання своєї дитини ОСОБА_3 , а саме: перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння у присутності своєї дитини в громадському місці, чим скоїв правопорушення передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП - ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Крім того, суд враховує той факт, що на цей час заявник знаходиться в лавах ЗСУ і тому факт безпосереднього виховання дитини - відсутній.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку що у задоволенні вимог заявника - слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 13, 76-78, 81, 258, 259, 263-265, 268, 293-294, 315-319 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

в задоволенні заяви громадянина ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Скрима Валерія Анатоліївна, заінтересовані особи: ОСОБА_2 ; служба у справах дітей Томаківської селищної ради Дніпропетровської області; служба у справах дітей Марганецької міської ради Дніпропетровської області, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей - відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені 12.06.2026 року.

Повний текст рішення буде виготовлено 16.06.2026 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України: https://court.gov.ua/sud0442/.

Суддя: Л. В. Колодіна