Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №564/5195/25 — Костопільський районний суд Рівненської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/5195/25

19 червня 2026 року

Костопільський районний суд Рівненської області

у складі судді Снітчук Р.М.

за участі секретаря Ажнюк О.С.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Стецюка М.Ю.

представників третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служби у справах дітей Костопільської міської ради - Козлюк О.М., Майданець О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Костопіль у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей Костопільської міської ради Рівненської області про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно його неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що у період 2011 - 2019 років перебувала в шлюбі з відповідачем, мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заочним рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 09.10.2019, справа № 564/1734/19, шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати разом із нею.

Згідно рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 09.10.2019, справа № 564/1736/19, із ОСОБА_2 на її користь стягуються аліменти у розмірі 1/3 частки від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до їх повноліття.

Згідно розрахунку державного виконавця заборгованість за аліментами за період з 08.07.2019 до 01.11.2025 складає 293046 грн. 52 коп.

Відповідач тривалий час дітей не відвідував, їх духовним розвитком, навчанням, станом здоров`я не цікавився, матеріально не забезпечував. Жодної участі в житті дітей він не приймає, з ними не спілкується та наміру такого не має, свідомо самоусунувся від їх виховання.

23.06.2023 вона зареєструвала шлюб із ОСОБА_5 , який замінив її дітям батька, створив належні умови для їх проживання, навчання та розвитку.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, покликаючись на обставини, викладені у позовній заяві та просила їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечувала. При цьому пояснила, що відповідач у 2016 році виїхав на заробітки в Польщу, з того часу дітей не бачив, не вітав їх на свята та дні народження, матеріально не забезпечував, не цікавився їх станом здоров`я, навчанням, не спілкувався з ними у телефонному режимі та соціальних мережах. Утриманням та вихованням дітей займається їх вітчим ОСОБА_5 , який на даний час проходить військову службу в Збройних Силах України.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про день, місце та час розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, відзиву на позов не подав.

Представники третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служби у справах дітей Костопільської міської ради Майданець О.М., ОСОБА_6 у судовому засіданні вказали на неможливість надання до суду обгрунтованого висновку щодо розв`язання спору, оскільки наявні об`єктивні обставини, які унеможливлюють з`ясувати думку батька дітей, який проживає за межами України, щодо позбавлення його батьківських прав, а також причини неналежного виконання ним своїх батьківських обов`язків. При спілкуванні з бабусею дітей по лінії батька з`ясувалося, що він передає через неї кошти на утримання дітей, з ними не спілкувався в телефонному режимі, оскільки позивач чинила цьому перешкоди. Про те, що з нього стягнуто аліменти йому не було відомо, оскільки судове рішення ухвалено за його відсутності, проти позбавлення батьківських прав заперечує про що надав письмову заяву.

Згідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи, що відповідач про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав та позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення позивача, представників третьої особи, свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , а також думку неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та дослідивши письмові докази у справі, суд вважає заявлені вимоги такими, що не підлягають до задоволення.

Судом встановлено, що у свідоцтвах про народження неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком вказаний ОСОБА_2 , матір`ю - ОСОБА_9 .

Заочним рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 09.10.2019, справа № 564/1734/19, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 розірвано.

Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати разом із матір`ю.

Згідно заочного рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 09.10.2019, справа № 564/1736/19, із ОСОБА_2 на користь позивача стягуються аліменти у розмірі 1/3 частки від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до їх повноліття.

Відповідно до розрахунку державного виконавця заборгованість за аліментами за період з 08.07.2019 до 01.05.2026 складає 361643 грн. 90 коп.

Також встановлено, що 23.06.2023 позивач зареєструвала шлюб із ОСОБА_5 , після одруження змінила прізвище на ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 23.06.2023.

Відповідно до ч. 1 - ч. 5 ст. 150 Сімейного кодексу України (далі СК України) батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ч. 1 ст. 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Частиною 4 ст. 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

За змістом роз`яснень, викладених у п. 15, 16, 17 постанови Пленуму ВСУ №3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо.

Між інтересами дитини і інтересами батьків має існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особливу увагу слід приділяти найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою і важливістю повинні переважати над інтересами батьків.

З акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 12.11.2025 № 469 вбачається, що неповнолітні ОСОБА_3 , 2012 року народження та ОСОБА_4 , 2014 року народження, фактично проживають у квартирі вітчима ОСОБА_5 , що по АДРЕСА_1 , для них створені належні умови для проживання, навчання та розвитку.

Із психолого-педагогічних характеристик Костопільського ліцею № 4 вбачається, що неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 навчаються у вказаному закладі та матір ОСОБА_1 , вітчим ОСОБА_5 беруть активну участь в освітньому процесі, цікавляться їх успіхами, постійно відвідують батьківські збори, допомагають у підготовці уроків. Батько дітей ОСОБА_2 їх успішністю не цікавиться, батьківські збори не відвідує, участі у шкільному житті не приймає.

Із наданих суду Службою у справах дітей Монастирищенської міської ради Черкаської області від 04.06.2026 відомостей вбачається, що відповідач ОСОБА_2 до виїзду за кордон фактично проживав разом із своїми батьками по АДРЕСА_2 . Зі слів родичів з 2017 року відповідач перебуває за межами України, у телефонній розмові повідомив, що заперечує проти позбавлення батьківських прав, про що також на адресу Служби у справах дітей направив письмову заяву. Вказав, що передавав дітям посилки, грошові кошти через своїх батьків, що підтверджується наданими суду платіжними інструкціями про переказ грошових коштів на ім`я позивача від 22.09.2025, 25.12.2025, 20.06.2025.

Свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , батьки позивача, у судовому засіданні показали, що їх зять ОСОБА_2 , відповідач у справі, у 2016 році залишив сім`ю та виїхав за кордон. З того часу дітей не відвідував, їх життям не цікавився, матеріально не забезпечував.

У судовому засіданні психолог Костопільського ліцею № 4 Костопільської міської ради ОСОБА_11 вказала, що неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за місцем навчання характеризуються позитивно. Позивач бере активну участь у їх навчальному процесі та вихованні, батько ОСОБА_2 жодного разу навчальний заклад не відвідував.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Згідно до ст. 12 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

У судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_3 пояснив, що свого батька ОСОБА_2 він не пам`ятає, останній залишив сім`ю близько десяти років тому. З того часу його не відвідував, не спілкувався з ним, ніякої участі в його житті не приймав. Своїм батьком вважає вітчима ОСОБА_5 . На його думку ОСОБА_2 слід позбавити батьківських прав.

Неповнолітня ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що свого біологічного батька ОСОБА_2 не пам`ятає. Він її не відвідував, не спілкувався з нею, не вітав на дні народження, не дарував подарунків.

Згідно Принципу 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю Організації Об`єднаних Націй 20.11.1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір`ю.

Згідно ч.1 ст.9 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-ХII від 27.02.1991р. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У постанові Верховного Суду від 26 квітня 2022 року, справа № 520/8264/19, висловлено правову позицію, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Враховуючи винну поведінку відповідача щодо неналежного виховання дітей, а також те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд приймає до уваги й інші конкретні обставини справи. Зокрема, те, що на даний час відповідач має намір змінити своє ставлення до виконання батьківських обов`язків, бажає приймати участь в їх вихованні та утриманні, що вказано в його письмовій заяві.

При цьому, суд дійшов висновку, що питання про позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 відносно його неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є передчасним та за наведених обставин недоцільним.

Також, із наданих доказів вбачається, що позивачем вказана позовна вимога заявлена виключно з метою отримання права її чоловіка ОСОБА_5 на звільнення з військової служби.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд вважає, що в якнайкращих інтересах дітей є збереження їх права зростати за участі батька в їх утриманні та вихованні, духовному розвитку, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. Сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин. Суд вважає, що збереження контакту дітей з батьком є пріоритетним та доцільним, а рішення щодо крайніх заходів повинно ґрунтуватися на обґрунтованій оцінці доказів, що забезпечує баланс між правами дитини та правами батьків, будь-які особистісні конфлікти між батьками не можуть переважати над найкращими інтересами дитини.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідач остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов`язків з виховання неповнолітніх дітей, а також, що змінити його винну поведінку неможливо, спілкування з ним матиме негативний вплив на дітей, загрозу для їх життя чи здоров`я.

У справі «Хант проти України» від 07.12.2006 ЄСПЛ наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (п. 58).

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007р. зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків, з урахуванням її характеру, особи батька, матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити та попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дітей.

На підставі наведеного та керуючись ст. 41, ч. 2 ст. 135, 150, ст. 164 Сімейного Кодексу України, ст. 10 - 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, служба у справах дітей Костопільської міської ради Рівненської області про позбавлення батьківських прав, - відмовити.

Попередити відповідача ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Контроль за виконанням ОСОБА_2 своїх обов`язків щодо виховання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , покласти на орган опіки та піклування Костопільської міської ради.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , місце реєстрації АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст судового рішення складено 19 червня 2026 року.

Суддя: Р. М. Снітчук