Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №357/6283/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/6283/26

Провадження № 2/357/5446/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Сомок О. А. ,

при секретарі – Пугач В. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду № 6 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2026 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Стислий виклад позицій сторін

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 являються батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . Син проживає разом з позивачем та знаходиться на повному її утриманні. Відповідач матеріальної допомоги на утримання сина не надає, в добровільному порядку надавати кошти на дитину відмовляється, тому позивач вимушена поставити питання про стягнення аліментів у судовому порядку. У зв`язку з чим просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що визнає позовні вимоги частково. Відповідач не заперечує щодо стягнення з нього аліментів, проте, вважає що заявлені позивачем аліменти у розмірі ? частини його доходу є необґрунтованими, несправедливими та такими, що порушують майнові права його іншої неповнолітньої дитини від першого шлюбу. Так, відповідач має неповнолітню дитину від першого шлюбу – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2014 року у справі № 357/8361/14-ц з відповідача вже стягуються аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно. Вказане судове рішення перебуває на примусовому виконанні у Білоцерківському відділі державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). У разі задоволення позову ОСОБА_1 у розмірі 1/4, загальний розмір стягнень з доходу відповідача на користь двох дітей складе 1/2 (тобто 50%) його заробітку. Стягнення 1/2 доходу на двох дітей створює ситуацію, за якої сумарний обсяг аліментів відповідатиме нормі, передбаченій законодавством для трьох і більше дітей, що є явним порушенням закону. Оскільки обидві дитини мають абсолютно рівні права на утримання, загальна частка у розмірі 1/3 має бути розподілена між ними порівну - тобто по 1/6 частині доходу на кожну дитину (1/3 : 2 = 1/6).Таким чином, справедливим, законним та таким, що балансує інтереси обох дітей, є визначення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини мого заробітку (доходу) щомісячно (оскільки 1/3 : 2 = 1/6). Це дозволить в майбутньому в установленому законом порядку звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на першу дитину з 1/4 до 1/6, щоб забезпечити повну рівність прав обох дітей (кожна отримуватиме по 1/6, що сумарно складе законну 1/3 мого доходу).

Також, відповідач зазначив, що має на своєму утриманні матір ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка серйозно хворіє та потребує постійного прийому медичних препаратів, без яких її життя не буде можливим. А на придбання всіх цих ліків потрібні кошти, які його матір не має у достатній кількості. Тож, відповідач на постійній основі допомагає фінансово своїй матері.

Окрім того, сам відповідач також має проблеми зі здоров`ям та хронічні захворювання, які потребують оперативного втручання.

У зв`язку з викладеним, просить суд визначити розмір аліментів на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/6 частини всіх видів його доходу (заробітку) щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Сомок О.А.

Ухвалою суду від 25 травня 2026 року було відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

18 червня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просила розгляд справи проводити без її участі. Позовні вимоги в частині стягнення аліментів підтримала. Щодо задоволення стягнення аліментів у розмірі 1/6 частини доходу відповідача не заперечувала.

18 червня 2026 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою, у якій просив суд розгляд справи проводити без його участі. Позовні вимоги визнав частково, підтримав позицію викладену у відзиві на позовну заяву та просив стягувати аліменти в розмірі 1/6 частини його доходу.

З урахуванням письмових заяв сторін про розгляд справи за їх відсутності, суд, на підставі положень ч. 3 ст. 211, ч. 1 ст. 223, ч. 2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), розглянув цивільну справу за відсутності учасників справи та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Під час судового розгляду справи судом були досліджені письмові докази, наявні в матеріалах справи.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що сторони по справі є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області від 17 січня 2017 року, актовий запис №83.

Син сторін ОСОБА_3 зареєстрований та проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області від 21 лютого 2012 року, ОСОБА_2 є батьком неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис №347.

Мати відповідача ОСОБА_6 є пенсіонеркою, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_4 Серія ААБ№949818 та має ряд хронічних захворювань, що підтверджується долученою до матеріалів справи медичною документацією.

Відповідно до Довідки військово-лікарської комісії №2025-0606-1211-19- від 06 червня 2025 року ОСОБА_2 має діагноз: хронічна венозна недостатність 2 ст., гіпертонічна хвороба 2 ст.

Згідно Консультативного висновку спеціаліста лікаря-отоларинголога від 13 травня 2026 року ОСОБА_2 встановлено діагноз: хронічний правобічний верхньощелепний синусит; викривлення переділки носу; хронічний гіпертрофічний риніт.

Мотиви, з яких виходить суд, застосування норм права, що регулюють дані правовідносини та висновки суду

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 pоку та набула чинності для України 27 вересня 1991 p., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Положеннями статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно вимог частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Так, згідно з частиною третьою статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Стаття 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.

При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір.

Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містить незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

До зазначеного висновку дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду у Постанові у справі 755/14148/18 від 25.09.2019.

При цьому, згідно частиною другою статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Оскільки син сторін ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю, а відповідач ОСОБА_2 є його батьком та на нього покладено однаковий з ОСОБА_1 обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення своєї дитини, при цьому добровільної згоди між батьками щодо порядку реалізації такого обов`язку не досягнуто, суд вважає, що наявні правові підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини.

На підставі ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу із дня подання такої заяви.

Визначаючи розмір аліментів, виходячи із засад розумності та справедливості, враховуючи стан здоров`я відповідача, наявність у нього інших утриманців: неповнолітньої дочки на яку він сплачує аліменти та непрацездатної матері, а також часткове визнання ним позову, для забезпечення належного матеріального утримання дитини та її гармонійного розвитку, суд вважає, що з відповідача на утримання дитини – ОСОБА_7 , необхідно необхідно стягнути аліменти у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи із дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Враховуючи зазначене, позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати у справі

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

За таких обставин позивач у справі про стягнення аліментів звільнений від сплати судового збору, що є підставою для стягнення із відповідача в порядку ст.141, 142 ЦПК України судового збору в дохід держави у сумі 1331,20 грн.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 206, 258, 263-265, 273, 274, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 15 квітня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 1 331, 20 гривень (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено та підписано 18 червня 2026 року.

Суддя О. А. Сомок