Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №340/1692/25 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/1692/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач: Кіровоградська обласна прокуратура (25006, м. Кропивницький, проспект Європейський, 4, код ЄДРПОУ 02910025)

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кіровоградської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що вона перебувала на службі в органах прокуратури. Відповідач у період з 13.11.2023 року по 03.02.2025 року неправильно виплачував їй заробітну плату, оскільки при визначенні посадового окладу замість статті 81 Закону України "Про прокуратуру" застосовував норми постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", що суперечить рішенню Конституційного Суду України від 13.09.2023 року №8-р(II)/2023. Крім того, їй не виплачувалася щомісячна надбавка за вислугу років, передбачена частинами 2, 7 статті 81 Закону України "Про прокуратуру". Тож позивачка просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Кіровоградської обласної прокуратури щодо невиплати прокурору Кіровоградської місцевої прокуратури Кіровоградської області заробітної плати з розрахунку посадового окладу прокурора окружної прокуратури та надбавки за вислугу років;

- зобов`язати Кіровоградську обласну прокуратуру перерахувати з 13.11.2023 року по 03.02.2025 року та виплатити їй заробітну плату з розрахунку посадового окладу прокурора окружної прокуратури та надбавки за вислугу років.

Ухвалою судді від 19.03.2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що виплата заробітної плати прокурорам, які не пройшли атестацію, здійснюється відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" з урахуванням листа Офісу Генерального прокурора від 12.10.2023 року №21-2139вих-503 ОКВ-23, без виплати надбавки за вислугу років. На цій підставі позивачці як прокурору Кіровоградської місцевої прокуратури Кіровоградської області, яка не пройшла атестацію, у період з 13.11.2023 року і до дня звільнення 03.02.2025 року нараховувалася і виплачувалася заробітна плата, виходячи із розміру посадового окладу прокурора Кіровоградської окружної прокуратури Кіровоградської області в розмірі 40000 грн. без надбавки за вислугу років.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини.

ОСОБА_1 проходила службу в органах прокуратури з 2012 року на різних посадах, з 2015 року обіймала посаду прокурора Кіровоградської місцевої прокуратури Кіровоградської області.

Наказом Генерального прокурора №2ш від 17.02.2021 року у зв`язку з утворенням з 15.03.2021 року окружних прокуратур і припиненням діяльності шляхом реорганізації місцевих прокуратур внесено зміни до структур і штатних розписів обласних прокуратур. Зокрема у структурі та штатному розписі Кіровоградської обласної прокуратури виключено Кіровоградську місцеву прокуратуру та встановлено Кропивницьку окружну прокуратуру.

Наказом керівника Кіровоградської обласної прокуратури №122к від 12.04.2021 року прокурору Кіровоградської місцевої прокуратури ОСОБА_1 надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 13.04.2021 року по 02.02.2024 року.

За наказом керівника Кіровоградської обласної прокуратури №508к від 06.11.2023 року позивачка вийшла з відпустки і приступила до виконання обов`язків з 13.11.2023 року.

У жовтні 2024 року чотирнадцята кадрова комісія обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) прийняла рішення №1 від 14.10.2024 року "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора" про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 .

Наказом керівника Кіровоградської обласної прокуратури №315к від 05.11.2024 року ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Кіровоградської місцевої прокуратури Кіровоградської області та органів прокуратури на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації (підпункт 2 пункт 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури") у перший робочих день після закінчення тимчасової непрацездатності.

За наказом керівника Кіровоградської обласної прокуратури №30к від 03.02.2025 року наказано вважати ОСОБА_1 такою, що звільнена з посади прокурора Кіровоградської місцевої прокуратури Кіровоградської області з 03.02.2025 року у зв`язку з закінченням тимчасової непрацездатності.

Позивачка 14.03.2025 року звернулася до суду з цим позовом, стверджуючи, що у період з 13.11.2023 року по 03.02.2025 року заробітна плата нараховувалася та виплачувалася їй у заниженому розмірі.

Вирішуючи спір, суд дійшов до таких висновків.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України "Про прокуратуру".

Згідно зі статтею 1 цього Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Частиною 5 статті 7 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що єдність системи прокуратури України забезпечується: єдиними засадами організації й діяльності прокуратури, єдиним статусом прокурорів, єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності прокурорів, фінансуванням прокуратури лише з Державного бюджету України.

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про прокуратуру" прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.

У статті 81 Закону України "Про прокуратуру" наведені такі норми щодо заробітної плати прокурора:

1. Заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

2. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за:

1) вислугу років;

2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

Преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Розмір щорічної премії прокурора не може становити більше 30 відсотків розміру суми його посадового окладу, отриманої ним за відповідний календарний рік.

3. Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

4. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом:

1) прокурора обласної прокуратури - 1,2;

2) прокурора Офісу Генерального прокурора - 1,3.

7. Прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу.

Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1090 затверджено Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури (далі – Порядок №1090), який визначає механізм встановлення прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури розміру щомісячної надбавки за вислугу років та обчислення періоду проходження служби (стажу роботи), що дає право на одержання такої надбавки.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" №113-IX від 19.09.2019 року (далі – Закон №113-ІХ) започатковано реформу органів прокуратури, зокрема шляхом атестуванням усіх чинних прокурорів України на відповідність вимогам професійної компетентності, етики і доброчесності.

Пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ передбачено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.

За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Згідно з пунктом 7 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Постановою Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатками 1-7 та надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів та інші виплати.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.09.2023 року №8-р(II)/2023 у справі №3-80/2022 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), друге речення абзацу 3 пункту 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 року №113-IX.

У зазначеному рішенні Конституційний Суд України констатував, що конституційні повноваження прокуратури в поєднанні з її інституційним місцем у системі правосуддя наближують функціонування прокуратури до європейських стандартів, насамперед в аспекті зміцнення ролі цієї інституції як важливого елементу системи кримінального правосуддя, що обумовлює потребу в наданні прокурорам гарантій незалежності законом, щоб забезпечити функціонування дієвої системи правосуддя, яка спроможна захистити права і свободи людини.

Врегулювання законом, а не підзаконним актом, питань матеріального, соціального, пенсійного забезпечення прокурорів становить гарантію забезпечення їх незалежності, унеможливлює втручання органів виконавчої влади в діяльність прокуратури, що інакше призведе до недодержання принципу поділу влади.

Конституційний Суд України зазначив, що наділення Кабінету Міністрів України повноваженням урегульовувати питання винагороди прокурорів не можна визнати таким, що відповідає конституційній вимозі щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

З набранням чинності Законом №113-IX питання винагороди прокурорів, які пройшли атестацію та яких переведено до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури, регулює Закон України "Про прокуратуру", а питання винагороди тих прокурорів, які продовжували здійснювати свої повноваження до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури, - підзаконний нормативний акт - постанова Кабінету Міністрів України.

Відтак оспорювані приписи Закону №113-IX визначають відмінне від установленого статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" регулювання оплати праці прокурорів, що свідчить про відмінність у підході законодавця до питання винагороди прокурорів, а отже, про неоднакове ставлення до прокурорів, попри те, що їх наділено єдиним юридичним статусом за обсягом гарантій забезпечення їх незалежності як невіддільного складника цього статусу.

Конституційний Суд таку відмінність у ставленні до прокурорів, які мають єдиний юридичний статус, визнав невиправданою та вказав на її дискримінаційність.

Тож Конституційний Суд України дійшов висновку, що друге речення абзацу 3 пункту 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX суперечить частині 2 статті 24 Конституції України.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.09.2023 року №8-р(II)/2023 вказана норма Закону №113-IX, яка визнана неконституційною, втрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Спірні правовідносини у цій справі склалися з приводу нарахування та виплати позивачці заробітної плати за період з 13.11.2023 року (день, коли вона вийшла із соціальної відпустки) по 03.02.2025 року (день її звільнення з органів прокуратури).

У цей період позивачці як прокурору місцевої прокуратури, яка не пройшла процедуру атестації та не була переведена до новоствореної прокуратури, заробітна плата нараховувалася виходячи лише із посадового окладу прокурора окружної прокуратури, визначеного частиною 3 статті 81 Закону України "Про прокуратуру" (у розмірі 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на 1 січня календарного року), без нарахування надбавки за вислугу років.

Таким чином заробітна плата позивачки складалася із посадового окладу у розмірі 40000 грн. (1600 грн. х 25), який виплачувався пропорційно до виконання норми часу.

Крім заробітної плати за відпрацьований час, із такого розміру заробітної плати обчислювалися й інші належні позивачці виплати, розмір яких визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника, зокрема оплата часу щорічних відпусток, допомога по тимчасовій непрацездатності, допомога на оздоровлення, грошова компенсація за невикористані дні відпусток.

Відповідач при нарахуванні позивачці заробітної плати керувався листом Офісу Генерального прокурора від 12.10.2023 року №21-2139вих-503ОКВ-23, у якому зазначено, що з 13.09.2023 оплату праці прокурорів та слідчих, поновлених за рішеннями судів на посадах у регіональних, місцевих і військових прокуратурах, до проходження ними атестації слід здійснювати на підставі статті 81 Закону України "Про прокуратуру", розраховуючи її на основі посадового окладу прокурора органів прокуратури відповідного рівня без встановлення надбавок, у тому числі за вислугу років.

Суд зазначає, що лист Офісу Генерального прокурора від 12.10.2023 року №21-2139вих-503 ОКВ-23 не є нормативно-правовим актом, не встановлює правових норм та не може змінювати чи обмежувати гарантії оплати праці прокурорів, визначені Законом України "Про прокуратуру".

Згідно з частиною 1 статті 81 Закону України "Про прокуратуру" заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

З дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13.09.2023 року №8-р(ІІ)/2023 втратила чинність норма Закону №113-IX, яка передбачала особливий порядок оплати праці прокурорів, що не були переведені до новостворених органів прокуратури.

Відтак з 13.09.2023 року на всіх прокурорів, незалежно від завершення ними процедури атестації чи переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної або окружної прокуратури, поширюються положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру", якою визначено складові та порядок оплати праці прокурорів.

Згідно із записами у трудовій книжці позивачки вона мала достатній стаж роботи, який згідно з пунктом 6 Порядку №1090 зараховується до періоду проходження служби, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, передбаченої частиною 7 статті 81 Закону України "Про прокуратуру".

Невиплата відповідачем такої надбавки не ґрунтувалася на вимогах закону та призвела до порушення права позивачки на належне матеріальне забезпечення.

Суд погоджується із доводами позову, що у спірних правовідносинах відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки у період з 13.11.2023 року по 03.02.2025 року безпідставно не нараховував та не виплачував позивачці надбавку за вислугу років.

Внаслідок цього позивачці щомісяця основна заробітна плата виплачувалася у неповному розмірі. Це також призвело до неправильного визначення інших заохочувальних та компенсаційних виплат, які нараховуються із середньої заробітної плати та прирівнюються до заробітної плати.

Суд вважає, що порушені права позивачки слід відновити, зобов`язавши відповідача здійснити перерахунок належної їй заробітної плати за період з 13.11.2023 року по 03.02.2025 року з урахуванням надбавки за вислугу років відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" та виплатити заборгованість, які виникне у зв`язку з таким перерахунком.

Доводи позивачки про оплату її праці згідно з постановою Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" у ході судового розгляду не підтвердилися. При обчисленні посадового окладу відповідач керувався частиною 3 статті 81 Закону України "Про прокуратуру" і порушень не допускав. Тож підстави для спонукання відповідача перерахувати позивачці її посадовий оклад відсутні, а тому суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині вимог.

Судові витрати сторони не понесли.

Керуючись статтями 9, 72-77, 241-246, 255 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Кіровоградської обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_3 надбавки за вислугу років за період роботи з 13.11.2023 року по 03.02.2025 року.

Зобов`язати Кіровоградську обласну прокуратуру провести ОСОБА_3 перерахунок заробітної плати за період з 13.11.2023 року по 03.02.2025 року з урахуванням надбавки за вислугу років відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" та виплатити заборгованість, які виникне у зв`язку з таким перерахунком.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ