Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №207/1287/26 — Південний районний суд міста Кам’янського

№ 207/1287/26

№ 2/207/1781/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року м. Кам`янське

Південний районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді Юрченко І.М.,

при секретарі Сівачук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Кам`янське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В:

Звертаючись до суду, позивачка ОСОБА_1 в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що уповноваженим квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 , є її мати ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У зазначеній квартирі на теперішній час зареєстровані: позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її донька - відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивачка проживає у вказаній квартирі, виконує всі обов`язки зі сплати

комунальних послуг та з утримання квартири в належному санітарно-технічному

стані.

У 2021 році відповідачка ОСОБА_2 виїхала з квартири,

забрала свої особисті речі, та поїхала на постійне місце проживання за кордон. Таким

чином, жодних підстав для реєстрації відповідачки у вказаній квартирі немає,

оскільки фактично вона там не мешкає, комунальні послуги не сплачує, особисті речі

відповідача у зазначеній квартирі відсутні.

Реєстрація відповідача у квартирі створює для позивачки перешкоди в

користуванні та розпорядженні житлом, оскільки позивач несе усі витрати по сплаті

комунальних платежів та всі витрати з утримання квартири з урахуванням реєстрації

у ній відповідача.

За час відсутності відповідача за місцем реєстрації у спірній квартирі

позивачка жодних перешкод у користуванні жилим приміщенням не чинила.

Добровільно вирішити це питання не надалось можливим, у зв`язку з чим

позивачка вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав щодо користування

жилим приміщенням.

На підставі зазначеного позивачка просить: визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , такою, що втратила право користування жилим приміщенням (житлом) квартирою АДРЕСА_1 , що є підставою для зняття відповідача з реєстраційного обліку в органах державної реєстрації фізичних осіб, судові витрати покласти на позивачку.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 пояснила, що спірна квартира АДРЕСА_1 була надана її батькам від Придніпровського хімічного заводу (ПХЗ), пізніше в ній залишились жити її мати з дітьми. Згодом в квартирі залишились проживати вона (позивачка) та її троє дітей. В квартирі були зареєстрованівона, її два сини та донька. Донька в 2021 році поїхала в Болгарію, з того часу вона в Україну не поверталась, в гості до неї не приїжджала. По телефону донька повідомила, що їй квартира непотрібна. Останній раз вона спілкувалась з донькою восени 2023 року. У неї також є одна рідна сестра, і навіть вона не може зв`язатися з донькою, оскільки донька не бере слухавку, та ні з ким не хоче спілкуватись. Після 2023 року донька перестала з нею спілкуватись і вона слідкує за життям доньки в соціальних мережах. Особисті речі донька забрала з собою, в квартирі нічого не залишилось. Комунальні платежі вона сплачує сама. Всі витрати по утриманню майна несе вона.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Плетенко К.Ю. пояснила, що відповідачка ОСОБА_2 влітку 2021 року забрала свої речі та виїхала зі спірної квартири та з цього періоду в квартирі не з`являлась. Відповідачка взагалі не перебуває на території України вже кілька років.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася. Заяви про слухання справи за її відсутністю не надала. Про причини неявки суд не повідомила. Про час і місце слухання справи повідомлена належним чином - у відповідності до вимог ч. 6, п. 2 ч. 7, ч. 11 ст. 128, ч. 9, 10 ст. 130 ЦПК України, судовими повістками про виклик та через оголошення на сайті.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що він рідний племінник позивачки - рідної сестри його матері. Відповідачка є його двоюрідною сестрою. Йому відомо, що в 2021 році ОСОБА_2 виїхала проживати до Болгарії. Після цього вона в Україну більше не поверталася. Він буває в гостях у позивачки, речей відповідачки в квартирі не бачив. Його тітка ОСОБА_1 в спірній квартирі проживає сама, донька ніякої допомоги не надає. Він їй допомагає матеріально.

Він підтверджує, що ОСОБА_5 з тих пір, як виїхала в 2021 році в Болгарію, в квартиру не поверталась.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи. В судовому засіданні досліджені всі докази, подані учасниками справи. Клопотання про витребування і дослідження інших доказів до суду не надходило. Суд постановляє рішення на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач не надав ні відзиву, ні заперечень за позовом, тому обставини, на які посилається позивач за текстом позовної заяви суд вважає доведеними.

Дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх в сукупності суд приходить до наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено, що уповноваженим квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 , була мати позивачки ОСОБА_3 , на яку відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 (ар.с.8), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (ар.с.9).

Відповідно до довідки про реєстрацію та склад сім`ї № 182, виданої 06 березня 2026 року ТОВ «Керуюча компанія «ЛІДЕР КОМФОРТ» за адресою: АДРЕСА_2 квартиронаймачем є ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ар.с.11).

Факт реєстрації відповідачки ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 підтверджено відповіддю з єдиного державного демографічного реєстру № 2511676 від 25 березня 2026 року (ар.с. 23).

Відповідно до Акту про не проживання затвердженого директором ТОВ «Керуюча компанія «ЛІДЕР КОМФОРТ» від 17 березня 2026 року, за адресою: АДРЕСА_2 дійсно не проживає ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з 2021 року (ар.с. 12).

Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться виключно в судовому порядку (згідно статті 72 Житлового кодексу України).

При тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом (частини перша та друга статті 71 ЖК України).

Згідно зі статтею 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2021 року у справі № 521/5887/17 (провадження № 61-7894св20) зроблено висновок, що: «аналіз норм статей 71, 72 ЖК Української РСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням за одночасної наявності двох умов: непроживання особи в житловому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин на це. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення. Вичерпного переліку поважних причин непроживання в житловому приміщенні законодавством не встановлено, у зв`язку з чим зазначене питання суд вирішує в кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи і правил ЦПК України щодо оцінки доказів».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 жовтня 2021 року в справі № 203/1665/19-ц (провадження № 61-11593св21) міститься висновок про те, що процесуальний закон покладає обов`язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК УРСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності".

За змістом частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Висновки суду.

Оскільки збереження або втрата права користування житлом за відсутнім мешканцем, у будь-якому випадку, прямо залежить від причин відсутності, то під час вирішення цієї категорії справ з`ясуванню підлягають обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності особи.

Тож у правових спорах щодо визнання особи такою, що втратила право користування житлом, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту відсутності відповідача понад встановлені строки у жилому приміщенні без поважних причин.

При розгляді справи було встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 не проживає у помешканні майже п`ять років, у 2021 році відповідачка ОСОБА_2 виїхала з квартири, забрала свої особисті речі, та поїхала на постійне місце проживання до іншої країни. Зазначену обставину відповідач не заперечував.

Суд враховує, що при тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу суд ретельно дослідив обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності відповідача, з яких слідує, що відповідачка у спірній квартирі не проживає тривалий період часу, вона втратила інтерес до квартири, не має наміру у подальшому користуватися цією квартирою. Позивачка не чинить відповідачці перешкоди у користуванні квартирою.

Окрім того, відповідно до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 344/7064/16-ц (провадження № 61-15204св20) зазначено, що «у справах про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, на позивача покладається обов`язок із доведення відсутності відповідача у спірному приміщенні понад строк, із яким законом пов`язана можливість збереження права користування житлом за відсутнім наймачем (користувачем), а на відповідача, відповідно, покладається обов`язок із доведення поважності причин відсутності у спірному приміщенні понад встановлений законом строк. Оскільки при відсутності у спірному житлі понад встановлений законом строк, цей строк може бути продовжений за заявою відсутнього та з поважних причин лише у передбачених випадках, тому звернення із заявою про продовження такого строку, а також доведення наявності підстав для продовження такого строку, є правом відповідної особи».

В ході розгляду справи відповідачка відзиву на позовну заяву не подавала, з пояснень позивачки та свідка встановлено, що відповідачка поїхала з квартири ще у 2001 році, постійно мешкає в Болгарії майже 5 років. В ході розгляду справи не встановлено будь-яких даних про наявність перешкод в користуванні квартирою. Суд погоджується із доводами позивача щодо втрати права користування квартирою відповідачкою, оскільки в квартирі речі відповідачки відсутні, участі в утриманні квартирі вона не несе, будь-якої зацікавленості щодо користування квартирою не виявляє. Всі витрати по утриманню майна несе позивачка. У зв`язку із наведеним суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

За таких обставин, слід вважати доведеними факти, на які посилається позивачка як на підставу своїх вимог, у тому числі факт не проживання відповідачки у вказаній квартирі більше чотирьох років без поважних причин та свідома поведінка відповідачки, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.

Отже, оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідачка більше чотирьох років не користується спірним житлом та не виявляє інтересу до цього житла, тобто не проживає в ньому без поважних причин понад шести місяців, що також підтвердили допитані свідки, суд вважає можливим позов задовольнити, визнавши відповідачку такою, що втратила право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

Витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем на підставі її заяви.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 128, 258, 259, 263-265, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 до ОСОБА_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , третя особа: Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради, знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, проспект Василя Стуса, буд. 10/12 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , такою, що втратила право користування жилим приміщенням (житлом) квартирою АДРЕСА_1 , що є підставою для зняття відповідача з реєстраційного обліку в органах державної реєстрації фізичних осіб.

Судові витрати залишити за позивачкою.

Заочне рішення може бути переглянуто Південним районним судом міста Кам`янського за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 14 травня 2026 року

Суддя І.М. Юрченко