Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №607/6674/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.06.2026 Справа №607/6674/26 Провадження №2/607/4217/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М., за участю секретаря судового засідання Козак О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської федерації про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, в якому просить стягнути з держави-агресора на її користь 1 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Покликається на те, що 24 лютого 2022 року внаслідок повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України розпочалися масовані артилерійські та ракетно-бомбові обстріли міста Маріуполя Донецької області, що призвело до подальшої блокади та тимчасової окупації міста.

Позивач, ОСОБА_1 , яка є особою похилого віку (на момент початку вторгнення — 69 років), одноособово проживала у належній їй на праві приватної власності двокімнатній квартирі загальною площею 40.2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Права власності підтверджуються Свідоцтвом про право на спадщину № 3-834 від 11.07.2006 та Витягом з Державного реєстру речових прав № 340850116 від 28.07.2023.

Починаючи з 4-ї години ранку 24 лютого 2022 року, мирне життя Позивача було перерване звуками важких артилерійських пострілів. Перебуваючи у стані гострого психоемоційного стресу, панічного страху за власне життя та повної самотності, вона була вимушена з 26.02.2022 систематично переховуватися у підвалі власного будинку, який раніше (у 1954–1960 роках) використовувався як кочегарка. Приміщення було абсолютно непристосоване для тривалого перебування людей: бруд, занедбаність та повна відсутність санітарно-гігієнічних умов глибоко пригнічували людську гідність Позивача.

Ситуація критично погіршилася внаслідок утворення від вибуху ворожого снаряда величезної вирви (завширшки понад 1 метр) усього за 5 метрів від вікна її кухні. Цей вибух зруйнував систему центрального водопостачання, через що вирва миттєво заповнилася водою, яка почала затоплювати підвал, де ховалася Позивач. Одночасно у місті зникло електро-, газо- та мобільний зв`язок. Позивач перебувала під постійними килимовими авіабомбардуваннями, чуючи, як над будинком пролітають снаряди РСЗВ «Град» та здригаються стіни. На її очах російські снаряди влучили у сусідній будинок АДРЕСА_2 , утворивши в стінах величезні діри.

Вранці 02.03.2022 через смертельну небезпеку Позивач пішки перейшла до бомбосховища у БК «Будівельник», а згодом була евакуйована до цокольного поверху центрального корпусу Приазовського державного технічного університету (вул. Університетська, 7), де перебувала до 21.03.2022 в умовах критичного перенаселення та щоденних обстрілів проспекту Металургів. Перший же приліт снаряда у двір університету вибуховою хвилею вибив шибки та вирвав віконні рами цокольного поверху, де перебувала літня жінка.

21 березня 2022 року Позивач під загрозою початку запеклих вуличних боїв була змушена пішки покинути бомбосховище. Ослаблена літня жінка йшла пішки понад 5 годин до селища Мелекіне, зазнаючи принижень під час особистих обшуків та перевірок на більше ніж 10 блокпостах так званої «ДНР» та військових РФ. Надалі попутним транспортом вона дісталася окупованого Бердянська, де спостерігала військову техніку агресора з маркуванням «Z» та засилля озброєних окупантів. З Бердянська евакуаційними шкільними автобусами вона півтори доби добиралася до Запоріжжя, ночуючи в заблокованому окупантами селі Василівка. Згодом через Львів евакуаційним потягом вона прибула до м. Тернополя.

Внаслідок зазначених подій Позивач зазнала статусу внутрішньо переміщеної особи (довідка № 6117-5000593904 від 01.04.2022) та втратила все своє майно, меблі, побутову техніку (зокрема, телевізор LG, куплений незадовго до війни в кредит). Багатоквартирний будинок Позивача в Маріуполі внаслідок ракетно-артилерійських обстрілів повністю зруйнований, пошкоджено несучі стіни та дах (крізь перекриття видно небо), а окупаційною владою заплановано його повне знесення. За даним фактом внесено відомості до ЄРДР за № 12023211040000243 від 23.01.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України (порушення законів та звичаїв війни), де ОСОБА_1 визнано потерпілою.

Завдана моральна шкода обґрунтовується глибокими та тривалими душевними муками, постійним психологічним стресом, незворотним руйнуванням звичного життєвого укладу особи похилого віку, яка на схилі літ залишилася без даху над головою та без засобів до існування через протиправні дії держави-агресора. Розмір компенсації у 1500 000,00 грн Позивач вважає справедливою сатисфакцією за перенесені жахи війни та окупації.

Ухвалою судді від 01.04.2026 відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 23.04.2026 суд постановив закрити підготовче судове засідання та призначити справу до судового розгляду.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, звернулася в суд із заявою, в якій просила розглянути справу в її відсутності.

Повідомлення російської федерації про розгляд справи знаходиться у спеціальному розділі на офіційному веб-сайті Судової влади України. У встановлений ухвалою строк представник відповідача Російської Федерації не скористався правом надання відзиву на позовну заяву.

Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 340850116 від 28.07.2023 року, сформованим на підставі Свідоцтва про право на спадщину № 3-834 від 11.07.2006, встановлено, що ОСОБА_1 є одноосібним власником (розмір частки 1/1) двокімнатної квартири загальною площею 40.2 кв.м. (житлова площа 24.4 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_1 .

Із Довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6117-5000593904 від 01.04.2022, виданої Управлінням соціальної політики Тернопільської міської ради, вбачається, що Позивач внаслідок воєнних дій вимушено залишила своє зареєстроване місце проживання у АДРЕСА_3 та була взята на облік ВПО за фактичним місцем проживання/перебування у АДРЕСА_4 .

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12023211040000243 від 23.01.2023, а також із змісту заяви про вчинення кримінального правопорушення від 16.01.2023 та листа Тернопільської окружної прокуратури № 50-86-952ВИХ-23 від 31.01.2023, правоохоронними органами зафіксовано факт того, що у березні 2022 року під час ракетно-артилерійського обстрілу м. Маріуполь військовослужбовцями РФ було зруйновано та повністю непридатно для життя житло Позивача — квартиру АДРЕСА_5 . Правова кваліфікація злочину визначена за ч. 1 ст. 438 КК України (порушення законів та звичаїв війни), а матеріали кримінального провадження передані за підслідністю до ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях, де ОСОБА_1 набула процесуального статусу потерпілої.

Відповідно до протоколу допиту потерпілої від 25.05.2022, складеного прокурором Скадовської окружної прокуратури в межах кримінального провадження № 22022000000000054, позивачка надала показання про тривале перебування у непристосованому, брудному підвалі-кочегарці, обстріли міста важкою артилерією та авіацією РФ, пошкодження стін та вибивання вікон у її квартирі, утворення вирви за 5 метрів від будинку із подальшим затопленням підвалу водою, а також вимушена евакуація пішки через чисельні блокпости окупаційних військ.

Поданою Позивачем фототаблицею (додатком до протоколу допиту потерпілої та окремою фотофіксацією пошкодженого майна на 10 аркушах) наочно підтверджуються масштаби руйнувань цивільної інфраструктури: на фотозображеннях чітко зафіксовано значні ушкодження несучих стін, вибиті віконні рами, зруйнований дах та міжповерхові перекриття багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , а також вщент зруйновані сусідні будівлі.

З наданих Позивачем фіскальних чеків ТОВ «ВЕСТТ ОЙЛ» (магазин «Комфі») від 22.11.2021 та документів АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про оформлення послуги «Оплата частинами» вбачається факт придбання Позивачем телевізора LED LG 24TN510S вартістю 6 799 грн, кронштейна та послуг налаштування на загальну суму 8 787 грн.

Дослідивши письмові докази у справі та оцінивши їх у сукупності відповідно до вимог статей 76-81, 89 ЦПК України, суд доходить висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу, а відшкодування моральної шкоди є одним із способів такого захисту.

Згідно із частиною першою статті 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди. Виходячи із принципу lex loci delicti, питання відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, підлягає регулюванню саме законодавством України.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Завдання моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб (частина третя статті 23 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».

Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (частина перша статті 1167 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, зокрема щодо способу та розміру компенсації (коли розмір компенсації не визначений законом).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.

При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Суд враховує, що збройна агресія російської федерації проти України є загальновідомою обставиною, яка відповідно до частини третьої статті 82 ЦПК України не потребує доказування.

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року дії російської федерації були визнані актом агресії, а Верховна Рада України постановою №2188-ІХ від 14 квітня 2022 року визнала дії політичного та військового керівництва російської федерації геноцидом Українського народу.

Вчинення державою актів збройної агресії не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про грубе порушення Статуту ООН та основоположних норм міжнародного права.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 до початку повномасштабного вторгнення одноособово проживала у належній їй квартирі у місті Маріуполі.

На момент початку широкомасштабної агресії вона була особою похилого віку та проживала сама. Із перших днів війни позивачка опинилася у зоні активних бойових дій, змушена була переховуватись у непридатному для проживання підвалі колишньої кочегарки, перебуваючи в умовах постійної загрози життю, відсутності водопостачання, електроенергії, газу, зв`язку, медичної допомоги та елементарних санітарно-побутових умов.

Із досліджених судом доказів вбачається, що внаслідок артилерійських обстрілів поблизу будинку позивачки утворилася вирва, було пошкоджено комунікації, підтоплено підвальне приміщення, а надалі вона була змушена залишити місце проживання, тривалий час перебувати у бомбосховищах та евакуюватися через численні блокпости окупаційних сил. Під час евакуації позивачка, будучи літньою жінкою, пройшла пішки значну відстань, перебувала під постійною загрозою життю та зазнала принизливих перевірок на блокпостах.

Крім того, судом встановлено, що житло позивачки було повністю зруйноване внаслідок ракетно-артилерійських обстрілів військовослужбовцями російської федерації. За даним фактом здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, а позивачка визнана потерпілою.

Оцінюючи наведені обставини, суд доходить висновку, що позивачем доведено всі необхідні елементи цивільно-правової відповідальності відповідача.

Наявність моральної шкоди підтверджується об`єктивними обставинами пережитої блокади Маріуполя, вимушеного переміщення, втрати житла, майна та звичного способу життя.

Протиправність поведінки російської федерації встановлюється самим фактом здійснення збройної агресії, яка є грубим порушенням норм міжнародного права. Причинно-наслідковий зв`язок між діями держави-агресора та заподіяними позивачці стражданнями є очевидним та безпосереднім, а вина відповідача випливає із характеру вчинених ним міжнародно-протиправних дій.

Збройна агресія РФ проти України та порушення нею суверенітету нашої держави не є реалізацією її суверенних прав, а тому РФ не користується судовим імунітетом у судах України за позовами про відшкодування шкоди, завданої життю, здоров`ю або майну громадян України.

Оцінюючи характер та обсяг завданої позивачці моральної шкоди, суд виходить із того, що остання зазнала не звичайних життєвих труднощів, а надзвичайних та виняткових за своєю природою страждань, спричинених міжнародно-протиправними діями держави-агресора, які становили реальну загрозу її життю та здоров`ю.

Суд бере до уваги, що на момент початку повномасштабного вторгнення позивачці було 69 років. Вона проживала одна, була особою похилого віку, а тому в умовах активних бойових дій, блокади міста та відсутності можливості отримати належну допомогу перебувала у значно вразливішому становищі, ніж особи молодшого віку. Самотність, відсутність підтримки близьких, постійний страх смерті, тривале перебування у непридатному для проживання підвалі, відсутність води, світла, газу та зв`язку об`єктивно спричинили для позивачки надзвичайно тяжкі душевні переживання, відчуття безпорадності та постійної небезпеки.

Суд враховує, що позивачка не просто була вимушена покинути місце свого проживання. Вона пережила блокаду Маріуполя, систематичні артилерійські та авіаційні удари, щоденний ризик загибелі, евакуацію в умовах фактичної відсутності гуманітарних коридорів, багатогодинний пішохідний перехід до с. Мелекіне, проходження численних блокпостів окупаційних військ, перебування у стані повної невизначеності щодо власної долі та майбутнього. Такі обставини виходять далеко за межі звичайних негативних емоцій та об`єктивно є надзвичайно травматичними для будь-якої людини, а особливо для особи похилого віку.

Судом встановлено, що внаслідок ракетно-артилерійських обстрілів позивачка втратила своє єдине житло, яке було місцем її постійного проживання протягом багатьох років, а також усе належне їй майно. При цьому втрата житла для людини похилого віку не може розглядатися виключно як майнові втрати. Втрата власного помешкання означає втрату звичного середовища існування, усталеного способу життя, соціальних зв`язків, відчуття безпеки та стабільності, які формувалися десятиліттями. У її віці можливість відновлення попереднього життєвого укладу є вкрай обмеженою, а окремі негативні наслідки мають незворотний характер.

Суд також враховує, що завдані позивачці страждання не є короткочасними чи такими, що припинилися із завершенням евакуації. Навпаки, вони продовжують існувати й надалі, оскільки позивачка позбавлена можливості повернутися до власного житла, змушена адаптовуватися до нового місця проживання, переживати наслідки втрати майна, звичного способу життя та почуття захищеності. Таким чином, моральна шкода має тривалий, а в окремих аспектах — незворотний характер.

При цьому суд виходить із того, що саме дії російської федерації стали єдиною та безпосередньою причиною виникнення у позивачки зазначених страждань. Між міжнародно-протиправними діями держави-агресора та негативними наслідками, яких зазнала позивачка, існує очевидний прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2026 року у справі №755/296/25 звернув увагу на те, що гроші виступають лише еквівалентом моральної шкоди, а визначений судом розмір компенсації має, наскільки це можливо, забезпечити справедливу сатисфакцію потерпілій особі, бути мірою перенесених страждань та відновленого стану потерпілої особи, однак не призводити до її безпідставного збагачення.

Суд усвідомлює, що жодна грошова сума не здатна повернути позивачці втрачений дім, пережите відчуття безпеки, спокійну старість у рідному місті та усунути наслідки перенесених нею подій. Водночас присудження грошової компенсації є єдиним доступним цивільно-правовим способом відновлення порушених немайнових прав та формою справедливої сатисфакції за пережиті страждання.

Разом із тим, визначаючи конкретний розмір відшкодування, суд виходить із того, що компенсація моральної шкоди має компенсаторний, а не каральний характер. Зважаючи на характер правопорушення, глибину та тривалість душевних страждань, похилий вік позивачки, втрату єдиного житла, пережиті обставини блокади Маріуполя, вимушене переміщення, незворотність змін у її житті, а також керуючись принципами розумності, виваженості та справедливості, суд доходить висновку, що стягнення з російської федерації на користь ОСОБА_1 1 500 000 грн моральної шкоди забезпечить розумний баланс між характером та обсягом перенесених нею страждань і компенсаційною природою такого відшкодування, відповідатиме принципам розумності, справедливості та співмірності, а також становитиме справедливу сатисфакцію за порушення її фундаментальних прав, гарантованих Конституцією України та міжнародними актами.

Тому, позов підлягає до задоволення.

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, а якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивачка при зверненні до суду була звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить один відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше п`яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на те, що позивачка при зверненні до суду була звільнена від сплати судового збору, а позовні вимоги задоволені, відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації слід стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 37 500 грн, що відповідає максимальній ставці судового збору, встановленій пунктом 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов – задовольнити.

Стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 500 000 грн.

Стягнути з Російської Федерації на користь держави судовий збір у розмірі 37 500,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_7 .

Відповідач: Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, адреса: 119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, будівля 1; ЄДРПОУ/ІПН: 7707211418.

Головуючий суддя В. М. Позняк