Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №140/6514/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/6514/25 пров. № А/857/38647/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Носа С.П.;

суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.;

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року у справі № 140/6514/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

суддя у І інстанції Шепелюк В.Л.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Луцьк,

дата складення повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася у Волинській окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – відповідач-1, ГУ ПФУ у Волинській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі – відповідач-2, ГУ ПФУ в Тернопільській області), в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо застосування при визначенні розміру призначеної відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон №1058-ІV) пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2014-2016 роки. Зобов`язати відповідача-2 здійснити перерахунок та виплату пенсії з 19 лютого 2025 року відповідно до вказаного Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме 2022, 2023, 2024 роки.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 28 лютого 2025 року №907190146487 в частині обчислення розміру призначеної ОСОБА_1 відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести ОСОБА_1 з 19 лютого 2025 року перерахунок пенсії за віком (з урахуванням виплачених сум) із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022-2024 роки.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судові витрати у сумі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.).

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ в Тернопільській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає, що середня заробітна плата, визначена частиною другою статті 40 Закону №1058-IV для призначення пенсії застосовується лише під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії.

Враховуючи викладене, відсутні правові підстави для переведення позивача з пенсії за вислугу років відповідно до Закону України № 1788-ХІІ на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та застосування показника середньої заробітної плати за 2022-2024 роки в межах одного й того ж Закону.

Крім того підстави вважати, що у розглядуваному випадку мало місце призначення позивачу іншої пенсії за іншим законом відсутні.

Таким чином, з огляду на викладене, відповідач-2 у спірних правовідносинах, діяв правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому його дії не можна вважати протиправними.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачці ОСОБА_1 з 26 грудня 2014 року призначено пенсію за вислугу років.

21 лютого 2025 року позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою, у якій просила перевести її з пенсії за вислугу років на пенсію за віком.

Заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Тернопільській області з прийняттям рішення від 28 лютого 2025 року №907190146487 про перерахунок пенсії. Як слідує із вказаного рішення, ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV та її пенсія з 21 лютого 2025 року обчислена з урахуванням середнього заробітку по Україні за 2014-2016 роки, що не є спірним та підтверджується розрахунком заробітку для обчислення пенсії.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідача-2, позивач звернувся до суду першої інстанції за захистом свох прав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що при зверненні із заявою до ГУ ПФУ у Волинській області після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, позивач набула право на призначення іншого виду пенсії (за віком на загальних підставах) із її новим обчисленням відповідно до приписів статті 40 Закону №1058-IV. Тому при обчисленні розміру пенсійної виплати відповідач має застосувати показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення із заявою за призначенням пенсії за віком, тобто за 2022-2024 роки, як того вимагає частина друга статті 40 Закону №1058-ІV.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV (далі Закон № 1058-ІV) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст. 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Згідно з ч. 3 статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватись заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Частина 2 статті 40 Закону №1058-ІV передбачає, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1+ Кз2+Кз3+...+Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Зі змісту наведених норм вбачається, що ч. 3 статті 45 Закону №1058-ІV регламентований порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного за цим Законом, на інший вид пенсії за цим же законом. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії за цим же законом є незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.

Разом з тим, позивачка раніше отримувала пенсію за вислугу років, призначену відповідно до іншого Закону - Закону №1788-XII, який визначає інші підстави та порядок призначення пенсії. Пенсія за віком відповідно до Закону №1058-ІV позивачці раніше не призначалась, відтак, у цьому випадку не відбувся перехід з одного виду пенсії на інший в межах дії Закону №1058-ІV.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі №876/5312/17 зазначила, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV.

Як вірно зазначає суд першої інстанції, отримуючи пенсію за вислугу років, позивачка не отримувала пенсію, передбачену Законом №1058-ІV, а тому, звернувшись до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком, вона використала право на призначення пенсії в солідарній системі відповідно до Закону №1058-ІV вперше.

Відмовляючи у обчисленні пенсії за віком з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2022, 2023, 2024 відповідач помилково ототожнив поняття "переведення на інший вид пенсії" та "призначення пенсії", внаслідок чого в розрахунку пенсії останнім неправомірно враховані показники середньої заробітної плати (доходу) в Україні не за той період, як це мало б бути для пенсії, яка призначена вперше відповідно до Закону №1058-IV.

Відтак, позивачка має право на виплату пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2022-2024.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.01.2019 у справі №577/2457/17 щодо аналогічних правовідносин.

Отже, при призначенні у 2025 позивачці пенсії за віком відповідно до закону №1058-ІV повинен був бути застосований показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передували року звернення, а саме за 2022-2024. Враховуючи наведене, відмова відповідача-2 щодо обчислення розміру пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2022-2024, є протиправною.

Тому, як наслідок, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року у справі № 140/6514/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. П. Нос

судді Р. В. Кухтей

С. М. Шевчук