Постанова від 18 червня 2026 р. у справі №380/18653/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/18653/24 пров. № А/857/2064/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Носа С.П.,

суддів Кухтея Р.В., Шевчук С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року у справі № 380/18653/24 за адміністративним позовом Приватного підприємства "Леополісбуд" до Львівської митниці про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

суддя у І інстанції Сидор Н.Т.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складення повного тексту рішення не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 у справі №380/18653/24 позов Приватного підприємства «ЛЕОПОЛІСБУД» до Львівської митниці задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900359/2 від 01.05.2024; визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209170/2024/000008/2 від 01.05.2024; визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900362/2 від 01.05.2024; визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900368/1 від 03.05.2024; визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209170/2024/000017/2 від 09.05.2024; визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209170/2024/000018/2 від 13.05.2024; визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900388/2 від 13.05.2024; визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900391/2 від 13.05.2024; визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900398/2 від 14.05.2024; визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900411/1 від 15.05.2024; визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900412/2 від 16.05.2024; визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209170/2024/000021/1 від 16.05.2024; визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209170/2024/000024/2 від 17.05.2024; визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900435/2 від 20.05.2024; визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900440/2 від 21.05.2024; визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900449/2 від 22.05.2024; визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900483/2 від 05.06.2024; визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900482/2 від 05.06.2024; визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900486/2 від 06.06.2024; визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UА209000/2024/900498/2 від 12.06.2024; визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900518/2 від 19.06.2024; визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900541/2 від 27.06.2024.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 заяву представника Приватного підприємства «ЛЕОПОЛІСБУД» про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Приватного підприємства «ЛЕОПОЛІСБУД» судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.

У апеляційній скарзі Львівська митниця просила скасувати додаткове рішення в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення, яким зменшити суму витрат на правничу допомогу. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що стягнення судом першої інстанції з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн є безпідставним, оскільки зазначена сума витрат, понесених позивачем на оплату зазначених послуг є необґрунтованою, значно завищеною та такою, яка не відповідає критеріям співмірності.

На підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 132 цього Кодексу до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень частини 5 статті 134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Приписами частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилами частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Разом із тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості, як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу (документів), витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При цьому апеляційний суд на підставі приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» звертає увагу на правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, висловлену у постанові від 20.06.2019 у справі №821/440/17, відповідно до якої на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції позивачем подано договір №516 про надання правової допомоги від 26.01.2023; акт про надання правової допомоги №55 від 19.12.2024; рахунок на оплату №55 від 19.12.2024.

Задовольняючи частково заяву представника позивача, суд першої інстанції виходив із принципу співмірності та розумності судових витрат, врахував конкретні обставини справи та зміст виконаних послуг, та вважав за доцільне стягнути з відповідачів понесені позивачем судові витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 5000,00 грн.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що зазначені докази про підстави надання адвокатом правничої допомоги позивачу у адміністративній справі № 380/18653/24 у сукупності із фактичними обставинами, встановленими у ході апеляційного розгляду, дають належні правові підстави для висновку про правомірність часткового задоволення судом першої інстанції заяви позивача про стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи судом першої інстанції, оскільки такі є співмірними із складністю даної справи.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволення заяви представника позивача.

Згідно статі 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241, 250, 308, 311, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення.

Додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року у справі № 380/18653/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. П. Нос

судді Р. В. Кухтей

С. М. Шевчук