Постанова від 18 червня 2026 р. у справі №380/10777/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/10777/24 пров. № А/857/33216/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Носа С.П.,

суддів Кухтея Р.В., Шевчук С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі №380/10777/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Еколан Інгредієнти” до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

суддя у І інстанції Лунь З.І.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складення повного тексту рішення не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Еколан Інгредієнти” (далі – позивач, ТзОВ “Еколан Інгредієнти”) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Львівської митниці (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100096/2 від 13.02.2024.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що під час здійснення господарської діяльності ТзОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» уклало з Larchfield Limited, Сполучене Королівство, зовнішньоекономічний контракт №23 від 03.10.2022, предметом якого є зобов`язання продавця поставити і передати у власність покупця товар, а покупця – прийняти та розрахуватись за товар. На виконання вимог вказаного контракту згідно з рахунком-фактурою (інвойсу) №43954 від 10.12.2023, позивач придбав у продавця товар (ровінг для пултрузії), загальною вартістю 10008,65 доларів США, який було ввезено на митну територію України. З метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до відповідача електронну митну декларацію №24UA2092300138842U8 від 12.02.2024. Проте, відповідач протиправно, на переконання позивача, здійснив коригування митної вартості ввезеного товару, що призвело до необхідності сплати різниці між сумами митних платежів та нанесено значних збитків позивачу. Вважає, що оскаржуване рішення митного органу прийнято з порушенням вимог законодавства, а саме, відповідач безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю, визначеною за ціною договору (контракту), не врахував подані позивачем документи та незаконно прийняв оскаржені рішення. На думку позивача, ним було надано всі необхідні документи відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, у поданих митних деклараціях митна вартість товару позивачем визначена за ціною договору (контракту), який імпортується та обрано основний метод визначення митної вартості товару. Тому, вважає, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року вказаний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Обгрунтовуючи свою апеляційну скаргу, відповідач зазначив, що відповідно до відомостей, внесених до єдиного державного реєстру, засновником фірми ТзОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ», є фірма продавець Larchfield Ltd. Таким чином, відповідно до вимог ст. 15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, покупець і продавець є пов`язаними особами. У зв`язку з цим Львівська митниця має обґрунтовані підстави вважати, що така взаємозалежність вплинула на ціну оцінюваних товарів. Львівська митниця має інформацію, що продаж подібних товарів між непов`язаними суб`єктами здійснюється за вищою митною вартістю. У зв`язку з цим митний орган має підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на ціну оцінюваних товарів. Також згідно з наданими до митного контролю CMR від 08.02.2024 б/н у графах 16 та 23 зазначено, що перевізником товару є FOP RADYSIUK HRYHORII, до митного оформлення декларантом надано довідку про транспортні витрати від 08.02.2024 б/н, згідно з якою виконавцем по доставці товару є М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ. Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб`єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення, а відповідно числового значення рівня митної вартості товару. Тому відсутність договору доручення чи іншого посередницького договору з М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення, а відповідно числового значення рівня митної вартості товару і тому посадові особи митного органу правомірно витребували додаткові документи. За результатами опрацювання транспортних документів, а саме довідки про транспортні витрати від 08.02.2024 б/н необхідно відмітити відсутність розміру транспортних перевезень за усім маршрутом, також такий документ є довідковим для митних органів, а не бухгалтерським документом. Документи, які можуть бути подані декларантом для підтвердження витрат на транспортування, а саме: калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Подані документи для підтвердження витрат на транспортування, повинні підтверджуватись даними бухгалтерського обліку. Проте така інформація відсутня. Також відповідно до вимог п. 4.1 зовнішньоекономічного контракту від 03.10.2023 № 23 (зі змінами та доповненнями) якість товарів, що постачаються повинна бути підтверджена сертифікатом якості, проте даний документ не надано митному органу що є порушенням вимог даної угоди. Крім того, відповідно до вимог п. 1.2 договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 31.08.2021 № 12-3 визначено, що обсяг послуг та їх вартість обумовлюється сторонами угоди у додатках да договору або у Заявці. Проте даний документ декларантом не надано митному органу. Водночас, відповідно до вимог п.1.2 договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 19.05.2020 № 200036 визначено, що послуги з транспортно-експедиційного обслуговування надаються на підставі Заявок, що містять істотні умови перевезення. Проте даний документ декларантом не надано митному органу. В процесі опрацювання наданих до митного оформлення документів встановлено, що подані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Позивачем надіслано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в якому висловлено прохання відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

На підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (ЄДРПОУ 34763972), основний вид господарської діяльності згідно з КВЕД: 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами (основний).

Під час здійснення господарської діяльності ТзОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» (Покупець) укладено з Larchfield Limited, Сполучене Королівство (Продавець), зовнішньоекономічний контракт №23 від 03.10.2022, згідно з яким Продавець зобов`язується постачати, а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати на умовах цього Контракту товари в асортименті та кількостях, зазначених в інвойсах, що є невід`ємною частиною цього Контракту.

На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту №23 від 03.10.2022 позивач придбав у продавця товар згідно рахунку-фактури (Інвойсу) №43954 від 10.12.2023.

З метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA2092300138842U8 від 12.02.2024, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації, зокрема, прямий ровінг (рівниця) з скловолокна, що використовується у виробництві конструктивних склопластиків методом намотування й пультрузії у бобинах.

Разом з митною декларацією №24UA2092300138842U8 позивач додав документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: пакувальний лист №3700 від 10.12.2023; рахунок-фактуру (інвойс) №43954 від 12.12.2023; коносамент №DDSFE23120097А від 10.12.2023; автотранспортна накладна від 08.02.2024; декларацію про походження товару №43954від 12.12.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №А2402009 від 08.02.2024, документи, що підтверджують вартість перевезення товару від 08.02.2024; документи, що підтверджують вартість страхування №1552308003860 від 21.12.2023 та від 08.02.2024; зовнішньоекономічний контракт №23 від 03.10.2022; додаткова угода №3 від 27.09.2023 до зовнішньоекономічного договору №23 від 03.10.2022; договір про надання послуг митного брокера №107/21-Т від 01.10.2023; договори про перевезення №12-3 від 31.08.2021, №200036 від 19.05.2020, додаткова угода №3 від 10.12.2023, інформацію виробника від 10.12.2023.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту з вимогою про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості.

На вимогу митниці декларантом позивача було подано: посередницькі рахунки; посередницькі платіжні документи; копію митної декларації країни відправлення; сертифікат походження товару; прайс-лист підприємства виробника; лист виробника щодо вартості товару.

Однак, 13.02.2024 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100096/2 в графі 33 якого було вказано:

«Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. За результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності: - частиною 2 статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі встановлено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до ч. 1 пункту 2 Приміток до статті VII ГАТТ, сумісним зі статтею VII було б припущення, що "дійсна вартість" може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

Відповідно до відомостей, внесених до єдиного державного реєстру, засновником фірми ТОВ «Еколан Інгредієнти», являється фірма продавецьLimited.

Таким чином, відповідно до вимог ст. 15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ покупець і продавець є пов`язаними особами. У зв`язку з цим Львівська митниця Держмитслужби має обґрунтовані підстави вважати, що така взаємозалежність вплинула на ціну оцінюваних товарів. Львівська митниця Держмитслужби має інформацію, що продаж подібних товарів між пов`язаними суб`єктами здійснюється за вищою митною вартістю; - згідно наданої до митного контролю СМР б/н від 08.02.2024 у графах 16 та 23 зазначено що перевізником товару являється FOP RADYSIUK HRYHORII, разом з тим до митного оформлення декларантом надано довідку про транспортні витрати від 08.02.2024 б/н, згідно якої виконавцем по доставці товару являється М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ. Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб`єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення, а відповідно числового значення рівня митної вартості товару; - за результатами опрацювання транспортних документів, а саме довідки про транспортні витрати від 08.02.2024 б/н необхідно відмітити відсутність розміру транспортних перевезень за усім маршрутом, також такий документ є довідковим для митних органів, а не бухгалтерським документом. Документи, які можуть бути подані декларантом для підтвердження витрат на транспортування, а саме: калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Подані документи для підтвердження витрат на транспортування, повинні підтверджуватись даними бухгалтерського обліку. Проте така інформація відсутня; - відповідно до вимог п. 4.1 зовнішньоекономічного контракту від 03.10.2023 № 23 (зі змінами та доповненнями) визначено що якість товарів, що постачається за цим контрактом повинна бути підтверджена сертифікатом якості, проте даний документ не надано митному органу що є порушенням вимог даної угоди; - відповідно до вимог п. 1.2 договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 31.08.2021 № 12-3 визначено, що обсяг послуг їх вартість обумовлюється сторонами угоди у додатках да договору або у Заявці. Проте даний документ декларантом не надано митному органу; - відповідно до вимог п. 1.2 договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 19.05.2020 № 200036 визначено, що послуги з транспортно-експедиційного обслуговування надаються на підставі Заявок, що містить істотні умови перевезення. Проте даний документ декларантом не надано митному органу. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На вимогу митного органу декларантом додатково надано наступні документи: посередницькі рахунки; посередницькі платіжні документи; копію митної декларації країни відправлення; сертифікат походження товару; прайс лист підприємства виробника; лист виробника щодо вартості товару.

Проте не надано жодного додаткового документу який спростовує виявлені розбіжності у наданих документах. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантам або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-УІ розділ III.

Джерелом інформації для коригування митної вартості товару №1 слугувала МД ЦА204150/2023/000316 від 27.11.2023 де вартість такого товару становить 1,52 дол. США за кг (даного виду товару)».

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/000486.

Позивач, не погоджуючись із прийнятим рішенням про коригування митної вартості товарів звернувся до суду з цим позовом.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам частини 2 статті 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються МК України, Податковим кодексом України (далі – ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування.

За визначенням статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 вказаного Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII вказаного Кодексу та вказаною главою.

Частиною 2 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених вказаним Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначено ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 ст. 52 вказаного Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому вимогами ч. 3 ст. 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України).

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 ст. 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування зазначеного методу, визначених у ч. 1 ст. 58 вказаного Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 вказаного Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари.

При цьому, ч. 6 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2, 4 ст.53 зазначеного Кодексу, або відсутності у таких документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як встановлено ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст. 54 вказаного Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 вказаного Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х вказаного Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої вказаної статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 вказаного Кодексу або до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 55 МК України, форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 2.1 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст. 59, 60 та 64 МК України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Згідно зі ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до ч. 2 вказаної статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частинами 3-6 ст. 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм зазначеного Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 вказаного Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 вказаного Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 вказаного Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частинами 4, 5 ст. 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої вказаної статті. Ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 ч. 1 ст. 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

За приписами частин 1, 2, 4 ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 58-63 вказаного Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями вказаної статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень зазначеної статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МК України, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, оцінено відповідачем як підставу для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. За результатами розгляду всіх наданих документів Львівська митниця дійшла висновку, що, відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з викладеними обставинами.

Як слідує з матеріалів справи, для здійснення митного оформлення товару позивачем подано до митного органу разом із митною декларацією такі документи: пакувальний лист №3700 від 10.12.2023; рахунок-фактуру (інвойс) № 43954 від 12.12.2023; коносамент №DDSFE23120097А від 10.12.2023; автотранспортна накладна від 08.02.2024; декларацію про походження товару №43954від 12.12.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №А2402009 від 08.02.2024, документи, що підтверджують вартість перевезення товару від 08.02.2024; документи, що підтверджують вартість страхування №1552308003860 від 21.12.2023 та від 08.02.2024; зовнішньоекономічний контракт №23 від 03.10.2022; додаткова угода №3 від 27.09.2023 до зовнішньоекономічного договору №23 від 03.10.2022; договір про надання послуг митного брокера №107/21-Т від 01.10.2023; договори про перевезення №12-3 від 31.08.2021, №200036 від 19.05.2020, додаткова угода №3 від 10.12.2023, інформацію виробника від 10.12.2023.

При цьому апеляційний суд зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з цим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Установивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29.01.2019 при розгляді справи №815/6827/17, який в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення цього спору.

Апеляційний суд зазначає, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Судом першої інстанції досліджено, з чим погоджується і апеляційний суд, що подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

В оскаржуваному Рішенні відповідач вказує передусім на те, що засновником позивача є фірма продавець Larchfield Ltd. Таким чином, відповідно до вимог ст. 15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, Покупець і Продавець є пов`язаними особами. Відтак, митниця мала підстави вважати, що взаємозалежність між Продавцем та Покупцем вплинула на ціну товару, а декларант у наданих до митного оформлення та додаткових документах не зміг довести, що заявлена вартість товару наближена до однієї з вартостей, визначених частиною вісімнадцятою статті 58 МК, відповідно до вимог частини першої статті 58 основний метод не міг бути використаний для декларування митної вартості.

Наведені аргументи митного органу є необґрунтованими, з огляду на таке.

Згідно із частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом.

Частинами четвертою-п`ятою статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з частинами дванадцятою-п`ятнадцятою статті 58 МК України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов`язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі – Угода).

У статті 15 Угоди вказано, що для цілей цієї Угоди особи вважаються пов`язаними між собою, тільки якщо: a) вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; b) вони юридично визнані партнерами по бізнесу; c) вони є роботодавцем і працівником; d) будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; e) один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; f) обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; g) разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; h) вони є членами однієї й тієї самої сім`ї.

Особи, які пов`язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, уважаються пов`язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають під зазначені критерії.

Згідно з пунктом 2 а статті 1 вказаної Угоди під час визначення того, чи є контрактна вартість прийнятною для цілей пункту 1, те, що покупець і продавець пов`язані між собою в рамках змісту статті 15, само по собі не є підставою вважати контрактну вартість неприйнятною. У такому разі повинні бути вивчені обставини навколо продажу й контрактну вартість повинно бути прийнято за умови, що ці відносини не вплинули на ціну. Якщо з урахуванням інформації, наданої імпортером або отриманої іншим чином, митна адміністрація має підстави вважати, що відносини вплинули на ціну, вона повинна повідомити свої аргументи імпортеру, а імпортеру повинно бути надано обґрунтована можливість для відповіді. Якщо імпортер того вимагає, це повідомлення аргументів повинно бути надано в письмовому вигляді.

Відповідно до частини вісімнадцятої статті 58 МК України при продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

Системний аналіз вказаних положень митного кодексу дозволяє суду дійти висновку, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

При продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом - за ціною договору, якщо декларант при поданні митної декларації покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

Таким чином, саме декларант зобов`язаний довести митному органу, що хоча продавець та покупець і пов`язані між собою особи, однак такі відносини не вплинули на ціну товарів, що були імпортовані.

Отже, саме позивач на стадії декларування товару (подання декларації та інших документів) зобов`язаний довести та надати докази (відповідні документи) того, що має право декларувати товари придбані у пов`язаної особи за основним методом - за ціною договору (контракту), і лише у разі надання таких документів, контролюючий орган, у разі наявності у нього сумнівів щодо впливу взаємозв`язку на ціну товарів, має надати декларанту свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце та витребувати додаткові документи, що передбачені частиною четвертої статті 53 МК України.

При цьому, той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути самодостатньою підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної.

Митний орган вказує, що відповідно до відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, засновником ТзОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» являється фірма Продавець - Larchfield Ltd, відтак митний орган дійшов висновку, що Продавець та Покупець є пов`язаними особами в розумінні статті 15 Угоди.

З матеріалів справи видно, що декларантом вказано, що Продавець та Покупець є пов`язаними особами у розумінні статті 15 Угоди.

Водночас, митний орган належними та допустимими доказами не підтвердив, що участь Larchfield Ltd як засновника ТзОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» вплинула на вартість імпортованого товару, а лише обмежився вказівкою на нібито наявність інформації щодо продажу подібних товарів між непов`язаними суб`єктами за вищою митною вартість.

Щодо твердження митного органу у спірному рішенні про те, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена апеляційний суд зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджується, що ТзОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» 26.03.2024 сплатило 10008,65 доларів США Larchfield Ltd згідно з інвойсом №43954 від 10.12.2024. Сплата цих коштів підтверджується витягом з виписки за 27.03.2024 та довідкою AT «ПІРЕУС БАНК МКБ» №2716 від 29.03.2024.

При цьому судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» у повному обсязі здійснило оплату партії товару.

Щодо твердження скаржника, що: в СМR б/н від 08.02.2024 у графах 16 та 23 зазначено що перевізником товару являється FOP RADYSIUK HRYHORII, до митного оформлення декларантом надано довідку про транспортні витрати від 08.02.2024 б/н, згідно з якою виконавцем по доставці товару є М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ; будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб`єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення, а відповідно числового значення рівня митної вартості товару, апеляційний суд зазначає наступне.

Між ТзОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» та ТзОВ «М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГМБХ» було укладено Договір транспортного експедирування обслуговування №12-3 від 31.08.2021, що підтверджується наданими під час митного оформлення документами.

Судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» договору з FOP RADYSIUK HRYHORII не укладало та, відповідно, платежів не здійснювало.

Відповідно до ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, складання вантажної накладної підтверджується договором перевезення.

Таким чином, умови міжнародного перевезення товарів не стосуються й безпосередньо не впливають на ціну товару. У зв`язку з чим, самі по собі недоліки щодо оформлення вантажних накладних ЦМР, не є такими, що можуть бути підставою для сумніву щодо правильності визначення митної вартості товарів.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу, що товарно-транспортна накладна (CMR) у розумінні приписів ч. 2 ст. 53 МК України не є документом, інформація з якого впливає на визначення митної вартості товарів. Таким чином інформація, зазначена у CMR, не впливає на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів. Оскільки недоліків щодо кількісних та якісних характеристик товару, вказаного у вантажній накладній, митним органом не виявлено, як наслідок не може бути підстав для коригування митної вартості.

Послуги ТзОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» надавало саме ТзОВ «М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГМБХ» по Договору №12-3 від 31.08.2021 відповідно до заявок.

Надання послуг саме ТОВ «М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГМБХ» №12-3 від 31.08.2021 підтверджується також і Актами, платіжними інструкціями та витягами з банківських виписок.

Щодо твердження митного органу про відсутність документів на перевезення, що унеможливлює перевірку транспортної складової митної вартості, суд зазначає таке.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що між ТзОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» та ТзОВ «Альфатранс» 19.05.2020 було укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування №200036, предметом якого є забезпечення транспортно-експедиторського обслуговування експортних, імпортних, транзитних й інших вантажів Замовника, а також надання інших послуг за взаємною згодою Сторін.

Згідно із заявкою від 05.12.2023 №20/142 ТзОВ «Альфатранс» надавало замовнику ТзОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» послуги морського фрахту Qingdao (China) Gdansk (Poland), транспортно-експедиторське обслуговування контейнера в морському порту Гданськ, перевантаження товару в авто.

Також, позивачем з ТзОВ «М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГМБХ», як експедитором, укладений договір транспортного експедирування до Договору №12-3 від 31.08.2021, предметом якого є організація Експедитором виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів Замовника автомобільним транспортом по території України та інших держав.

Вартість перевезення обумовлюється сторонами на кожен рейс в Заявці. Вартість послуг транспортного експедирування складається з вартості послуг Експедитора (винагорода Експедитора), вартості перевезення (включаючи послуги, пов`язані з перевезенням вантажу), вартості додаткових послуг (п. 3.1 Договору).

Згідно із заявкою від 31.01.2024 №6/142 ТзОВ «М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГМБХ» здійснював перевезення вантажу за маршрутом Гданськ-Муроване-Київ (с. Чайки).

З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової на заявлених комерційних умовах поставки СІF МД №24UA20923000138842U8, до митного контролю позивачем було надано пакет товаросупровідних документів, а саме: пакувальний лист №3700 від 10.12.2023; рахунок-фактуру (інвойс) № 43954 від 12.12.2023; коносамент №DDSFE23120097А від 10.12.2023; автотранспортна накладна від 08.02.2024; декларацію про походження товару №43954від 12.12.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №А2402009 від 08.02.2024, документи, що підтверджують вартість перевезення товару від 08.02.2024; документи, що підтверджують вартість страхування №1552308003860 від 21.12.2023 та від 08.02.2024; зовнішньоекономічний контракт №23 від 03.10.2022; додаткова угода №3 від 27.09.2023 до зовнішньоекономічного договору №23 від 03.10.2022; договір про надання послуг митного брокера №107/21-Т від 01.10.2023; договори про перевезення №12-3 від 31.08.2021, №200036 від 19.05.2020, додаткова угода №3 від 10.12.2023, інформацію виробника від 10.12.2023.

Як видно з рахунків від 08.02.2024 №А2402009 та № 800 позивачу надані послуги: міжнародні транспортні послуги по маршруту Гданськ, Польща м/п Рава Руська на 50629,37 грн; міжнародні транспортні послуги по маршруту м/п Рава Руська-Чайки, Україна та експедиційні послуги по території України на 96114,91 грн.

Відповідно до рахунку від 08.09.2023 №А2402009 ТзОВ «Альфатранст» надані такі послуги ТзОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ»: компенсація витрат третіх осіб за межами митної території України (вантажно-розвантажувальні роботи, перевезення з порту до складу в м. Гданськ (Польща), перевантаження з контейнера до авто, митна декларація в м. Гданськ) на 30141,27 грн; транспортно-експедиторські послуги, послуги третіх осіб на митній території України на 17073,42 грн.

При цьому, вказані рахунки містять посилання на договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 19.05.2020 № 200036 та від 03.07.2023 № 2351.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, всі транспортні витрати, які поніс позивач з ТзОВ «Альфатранс» та ТзОВ «М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГМБХ» включені до заявленої митної вартості у відповідності до п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Разом з тим, на думку апеляційного суду, митний орган не надав доказів того, що документи подані позивачем, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції, яким задоволено позов, законне та обґрунтоване, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування.

Згідно статі 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241, 250, 308, 311, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі №380/10777/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. П. Нос

судді Р. В. Кухтей

С. М. Шевчук