Постанова від 18 червня 2026 р. у справі №300/6472/23 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/6472/23 пров. № А/857/19698/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Носа С.П.,

суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року у справі № 300/6472/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінерго" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов`язання до вчинення дій,-

суддя(і) у І інстанції Панікар І.В.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,

дата складення повного тексту рішення не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бінерго" (надалі – позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (надалі – відповідач), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0041250410 від 10.05.2023 форми “Ш”;

- зобов`язати відповідача винести нове податкове повідомлення-рішення щодо несвоєчасної сплати ТОВ “БІНЕРГО” податкового зобов`язання з ПДВ в розмірі 380 241,00 грн., згідно податкової декларації за жовтень 2022 року № 9299639619 від 21.11.2022, застосувавши на підставі статті 124 Податкового кодексу України штрафні санкції: за затримку сплати до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання - у розмірі 5% погашеної суми податкового боргу; за затримку більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від № 0041250410 від 10.05.2023, ґрунтується на висновках акту перевірки від 28.04.2023 за №4698/09-19-04-10-15, щодо порушення позивачем строку сплати узгодженого грошового зобов`язання визначеного самостійно у податковій декларації з ПДВ за січень 2020 року та за жовтень 2022 року, за яке передбачено штрафні санкції у розмірі 25% та 50% від суми грошового зобов`язання, згідно до вимог п. 124.2 статті 124 ПК України. Позивач вважає такі висновки контролюючого органу протиправними, прийнятими всупереч вимогам законодавства та, які, на думку позивача, підлягають скасуванню з підстав того, що, несвоєчасна сплата вищенаведеного грошового зобов`язання відбулася не через умисні дії позивача, а через відсутність достатньої кількості коштів на рахунках позивача станом на момент сплати. На думку позивача, юридичним фактом з яким законодавець пов`язує відповідальність у вигляді штрафу за п. 124.2 ст. 124 ПК України, є обов`язок доведення контролюючим органом умислу платника податків, а саме, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Натомість, акт камеральної перевірки не містить жодних обґрунтувань умисного вчинення позивачем порушення норм п.57.1 ст.57 ПК України, та як наслідок просить застосувати штрафні санкції за затримку сплати до 30 календарних днів – у розмірі 5% погашеного податкового боргу та за затримку сплати більше 30 календарних днів – у розмірі 10%. Внаслідок чого, просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від №0041250410 від 10.05.2023 та зобов`язувати винести нове податкове повідомлення-рішення щодо несвоєчасної сплати податкового зобов`язання з ПДВ.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року вказаний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області від 10.05.2023 №0041250410.

В решті позовних вимог – відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, його оскаржив відповідач у справі. У своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову повністю.

Обгрунтовуючи свою скаргу, зазначає, що контролюючим органом була проведена камеральна перевірка своєчасності сплати позивачем узгодженої суми грошового зобов`язання з ПДВ за результатами якої був складений акт від 28.04.2023. Даною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п.57.1 ст.57 ПК України в частині несвоєчасно сплаченого узгодженого податкового зобов`язання з ПДВ, задекларованого платником податку в податковій декларації з ПДВ, що є підставою для застосування до позивача штрафу у розмірі 25% та 50% від суми грошового зобов`язання згідно до вимог п.124.2 ст.124 ПК України. При цьому, дії платника податків щодо несвоєчасної сплати вищевказаної узгодженої суми грошового зобов`язання вважаються винними діями позивача, зважаючи на те, що останній був обізнаний про граничні строки сплати грошового зобов`язання, однак, достатніх заходів для його сплати не вжив, про причини не вжиття таких заходів, які звільняють його від відповідальності або пом`якшують таку відповідальність, контролюючий орган не повідомив, тому, на думку податкового органу, оспорюване податкове повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 25% та 50% від суми узгодженого грошового зобов`язання на підставі п.124.2 ст.124 ПК України є правомірним та відповідає нормам чинного законодавства.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу опонента не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

На підставі статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Бінерго" зареєстроване як юридична особа, є платником податку на додану вартість, що підтверджується змістом інформації з ЄДРПОУ та відомостями, які містяться у акті перевірки від 28.04.2023, які учасниками справи не оспорюються (а.с.10-15, 27).

28.04.2023 посадовою особою контролюючого органу на підставі ст.ст.191.1.2, п.191.1, ст.191, п.п.20.1.4, 20.1.19, п.20.1 ст.20, п.п.75.1.1., п.75.1 ст.75, ст.76 та п.86.2 ст. 86 ПК України проведена камеральна перевірка платника податку на додану вартість ТОВ “Бінерго” з питання своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з ПДВ за період з 01.02.2020-30.04.2023, за результатами якої було складено акт від 28.04.2023 за №4698/09-19-04-10-15 (а.с.10-15).

За висновками наведеного акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.57.1 ст.57 ПК України, а саме: несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість за період з 2020 року по 2023 рік в розмірі 348241 грн., тобто, зазначена сума грошового зобов`язання сплачена платником податків із затримкою, що свідчить про умисно вчинену несвоєчасну сплату позивачем узгодженої суми податкового зобов`язання та є підставою для накладення штрафу у розмірі 25 та 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання відповідно до п.124.2 ст.124 ПК України (а.с.10-15).

На підставі вищевказаного акту перевірки, контролюючим органом 10.05.2023 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0041250410 форми “Ш” за яким за порушення п.57.1 ст.57 ПК України на підставі статті 124 ПК України до позивача застосовано штраф у розмірі 25 та 50 відсотків, що становить 129722,75 грн. (а.с.8-9).

В порядку адміністративного оскарження наведене податкове повідомлення-рішення оскаржене шляхом подання позивачем відповідної скарги до органу ДПС України за результатами розгляду якої прийнято рішення від 11.07.2023 про залишення вищевказаного податкового повідомлення-рішення без змін, а скарги – без задоволення, що підтверджується копією наведеного рішення (а.с.16-18).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі – ПК України).

Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1. статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1. пункту 75.1. статті 75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Згідно з пунктами 76.1., 76.2., 76.3. статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Встановлено, що на підставі п.п.1911.2 п.191 ст.191, п.п.20.1.4, 20.1.19 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.1 п.75.1 cт.75., ст.76 та п.86.2 ст.86 та з урахуванням ст.102 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) головним державним інспектором Івано-Франківського відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС в Івано-Франківській Боднаренко О.В. у приміщенні ГУ ДПС в Івано-Франківській області 28.04.2023 проведено камеральну перевірку платника податків ТОВ “Бінерго” з питань своєчасності спати узгоджених податкових зобов`язань з ПДВ (а.с.10-15).

Відповідно до змісту акту перевірки від 28.04.2023 № 4698/09-19-04-10-15, відповідач зробив висновки про умисну, несвоєчасну сплату узгоджених сум грошового забезпечення з податку на додану вартість за період з 03.03.2020 по 20.04.2023, відповідальність за що передбачена пунктом 124.1-124.3 статті 124 розділу ІІ ПК України.

Апеляційний суд зазначає, що пунктом 31.1 ст. 31 ПК України передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

За приписами пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

В свою чергу відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом.

Відповідно до п. 203.2 ст. 203 ПК України, сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений Податковим кодексом України строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Податковим кодексом України (п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п. 87.9 ст. 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Положеннями ст. 111 ПК України встановлено, що за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, передбачено такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Так, згідно з пунктом 124.1 цієї статті у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний (банківський) день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до пункту 124.2 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 124.3 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Отже, нормами п. 124.2 та п. 124.3 ст. 124 ПК України передбачено штрафні санкції за діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, але вчинені умисно.

Окреслена норма є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов`язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату. Після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві” від 16.01.2020 за № 466-IX встановлено, у яких випадках діяння вважається таким, що вчинене умисно, а також зазначено, що необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, у випадках, визначених п. 119.3 ст. 119, п.п. 123.2 - 123.5 ст. 123, п.п. 124.2, 124.3 ст. 124, п.п. 125-1.2 - 125-1.4 ст. 125-1 ПК України, є встановлення контролюючими органами вини особи.

Підпунктом 109.1 статті 109 ПК України встановлено, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктами 109.2, 109.3 статті 109 ПК України встановлено, що порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Стаття 112 ПК України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Зокрема, встановлено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 112.1). Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності (пункт 112.2). У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи (пункт 112.7).

Також цієї нормою у пункті 112.8 визначено обставини, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а у статті 112-1 ПК України - обставини, що пом`якшують відповідальність особи.

У постановах від 16 березня 2023 року у справі № 600/747/22-а, від 03 серпня 2023 року у справі № 520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі №520/18519/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України.

Так, позиція Верховного Суду, якщо її систематизувати, полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Водночас обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 ПК України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу. У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Обов`язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.

Для притягнення платника податків до відповідальності на підставі пункту 124.3 статті 124 ПК України за ознакою повторності умисного діяння обов`язково має бути встановлений факт притягнення такого платника до відповідальності на підставі пункту 124.2 статті 124 ПК України і таке притягнення відбулося протягом останніх 1095 днів. Для притягнення платника податків до відповідальності за вказаною нормою за ознакою тривалості порушення необхідним є встановлення факту умисності діяння і причинно-наслідкового зв`язку з таким наслідком як прострочення сплати грошових зобов`язань на строк більше 90 календарних днів.

Резюмуючи викладене, ПК України не містить визначення поняття “вина”, однак умови, за яких особа вважається винною, наведені у п.п. 112.1, 112.2 ст. 112 ПК України та полягають у тому, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

При цьому, необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

За таких обставин, умовами, які визначають вину особи, у розумінні ст. 112 Кодексу є: встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте невжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання; доведення контролюючим органом того, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, однак невжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи у вчинені податкового правопорушення.

Таким чином, ПК України на контролюючий орган - податковий орган, покладено обов`язок доведення вини, без виконання якого, особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого необхідною умовою є наявність вини.

Разом із цим, згідно з п. 109.3 ст. 109 ПК України, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи, лише у випадках, визначених п. 119.3 ст. 119, п.п. 123.2 - 123.5 ст. 123, п.п. 124.2, 124.3 ст. 124, п.п. 125-1.2 - 125-1.4 ст. 125-1 ПК Кодексу

Враховуючи зміст наведених законодавчих положень, можна дійти висновку, що необхідною умовою притягнення платника податків до фінансової відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого пунктом 124.2 статті 124 ПК України, є наявність умисних дій та вини такого платника податків, що зумовлює обов`язок контролюючого органу під час перевірки встановити доведеність обставин, які б свідчили про цілеспрямоване створення платником податків умов, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України.

Із змісту спірного податкового повідомлення-рішення слідує, що контролюючим органом застосовано до позивача штраф в розмірі 25 та 50 відсотків від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання, як за діяння, які вчинені умисно, що передбачено статтею 124 ПК України.

Згідно з актом камеральної перевірки від 28.04.2023 № 4698/09-19-04-10-15 порушення полягало у несвоєчасній сплаті узгодженої суми грошових зобов`язань по податку на додану вартість, а саме по податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2020 року та за жовтень 2022 року.

Як вже зазначалося вище, визначальним для притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу за частиною першої статті 124 ПК України є факт несплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання, тобто наявність податкового боргу, протягом певного строку, а розмір такого штрафу залежить від кількості днів такої несплати.

Відповідно до позиції Верховного Суду у справі № 600/747/22-а від 16.03.2023 “…невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у ст. 16 ПК України.

Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу.

В противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру.

Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Таким чином, при вирішенні даного спору судам першочергово необхідно встановити, чи вжив позивач всі достатні, необхідні та залежні від нього заходи з метою дотримання правил та норм, визначених у положеннях чинного законодавства, чи діяв він добросовісно, затримуючи сплати узгоджених податкових зобов`язань (наявність/відсутність непереборних обставин щодо несвоєчасної сплати), чи вчиняв всі необхідні активні дії, зокрема, щодо повідомлення відповідача про неможливість сплати податкових зобов`язань через відсутність коштів на рахунках чи неможливістю їх використання та щодо відшукування необхідних коштів.

З`ясування судами вищезазначених обставин має суттєве значення для повного та всебічного розгляду справи та прийняття обґрунтованого та законного рішення. В той час, як недослідження вказаних питань під час судового розгляду справи, призводить до формального підходу до вирішення справи та невмотивованих, необґрунтованих висновків щодо відсутності умислу та у зв`язку з чим наявності вини платників податків, без достатніх на те підстав…”.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 4 березня 2021 року у справі № 640/20899/18, у разі доведеності того, що будь-якого іншого шляху виконання податкового обов`язку не було, то несвоєчасне його виконання з огляду на застосування персональних економічних та інших обмежувальних заходів до такого платника податків не утворює складу правопорушення, передбаченого статтею 109 ПК України.

Так, в Акті камеральної перевірки від 28.04.2023 податковим органом зазначено про порушення платником податків пп.16.1.4 п.16.1 ст.16, п. 57.1 ст. 57 ПК України, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, у результаті чого ТОВ “Бінерго” несвоєчасно сплатило узгоджені податкові зобов`язання із затримкою сплати від 2 до 141 календарних днів.

Тобто, як вказано в акті перевірки від 28.04.2023, встановлено порушення позивачем вимог п. 57.1 ст. 57 ПК України, що полягало в умисній, несвоєчасній сплаті протягом граничного строку узгоджених сум податкових зобов`язань з ПДВ.

ГУ ДПС у Івано-Франківській області вчинене позивачем кваліфіковано в якості правопорушення, відповідальність за яке передбачена положеннями ст. 124 ПК України.

З цього приводу апеляційний суд зазначає, що дії платника податків щодо несвоєчасної сплати вищевказаної узгодженої суми грошового зобов`язання є винними діями позивача, зважаючи на те, що останній був обізнаний про граничні строки сплати грошового зобов`язання, однак, достатніх заходів для його сплати не вжив, про причини не вжиття таких заходів, які звільняють його від відповідальності або пом`якшують таку відповідальність, контролюючий орган не повідомив, тому, на думку апеляційного суду, оспорюване податкове повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 25% та 50% від суми узгодженого грошового зобов`язання на підставі п.124.2 ст.124 ПК України є правомірним та відповідає нормам чинного законодавства.

Слід звернути увагу, що позивач не надсилав податковому органу будь-яких пояснень, листів з інформацією щодо неможливості виконання обов`язку зі своєчасної сплати податку. Таку поведінку платника податків, на думку колегії суддів, не можна кваліфікувати як вжиття позивачем всіх достатніх, необхідних та залежних від нього заходів з метою дотримання правил та норм, визначених у положеннях чинного законодавства.

Позивач не вчиняв всіх необхідних активних дій, зокрема, щодо повідомлення відповідача про неможливість сплати податкових зобов`язань через відсутність коштів на рахунках чи неможливістю їх використання та щодо відшукування необхідних коштів.

Апеляційний суд вважає, що в даній ситуації позивач допустив бездіяльність, а тому податковий орган підставно застосував штрафні санкції у розмірі 25% та 50% від суми грошового зобов`язання згідно до вимог п. 124.2 статті 124 ПК України.

У позовній заяві позивач стверджував про недостатність протягом 2022 року коштів на рахунках та те, що податкова декларація з ПДВ подана ТОВ “Бінерго” за жовтень 2022 року, в той час коли підприємство перебувало в погіршеному фінансовому стані, який пов`язаний з недоотриманням податкового кредиту по ПДВ за попередні звітні податкові періоди, що є повністю не прогнозованими та не передбачуваними, що під час перевірки відповідачем не перевірено, однак погіршений фінансовий стан не може вважатись поважною підставою для прострочення сплати грошових зобов`язань перед бюджетом.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що накладення на позивача штрафної санкції у розмірі 25 та 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання відбулося з дотриманням вимог податкового законодавства. Обставини, на які посилався позивач під час судового розгляду справи, щодо відсутності в його діях умислу не підтверджені належними і допустимими доказами.

Слід також зазначити, що у цій справі між сторонами не існує спору щодо порушення пункту 57.1 статті 57 ПК України. Згідно з розрахунком штрафних санкцій затримка сплати усіх узгоджених сум грошового зобов`язання перевищує 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку їх сплати, водночас, сам позивач визнає даний факт.

Зважаючи на викладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області задовольнити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року у справі № 300/6472/23 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінерго" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов`язання до вчинення дій - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. П. Нос

судді Р. В. Кухтей

С. М. Шевчук