Постанова від 18 червня 2026 р. у справі №440/1268/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 р. Справа № 440/1268/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2026, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, м. Полтава, повний текст складено 10.03.26 по справі № 440/1268/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту – ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі по тексту – відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області, пенсійний орган), в якій просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927) щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі періоду роботи з 01.01.2004 по 31.10.2025.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі на підставі ст. 60 “Про пенсійне забезпечення” період роботи з 01.01.2004 по 31.10.2025 у Комунальному підприємстві “Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради”.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927) здійснити з 07.08.2025 перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії з урахуванням періоду з 01.01.2004 по 31.10.2025, зарахованого до стажу відповідно до вимог ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, з урахуванням проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог послалась на протиправний характер бездіяльності відповідача, яка полягає у не зарахуванні позивачу до страхового стажу для обчислення пенсії періодів її роботи з 01.01.2004 по 31.10.2025 у подвійному розмірі, оскільки у розумінні статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ), робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується у подвійному розмірі, чого пенсійним органом зроблено не було.

Крім того, зауважила, що частина 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі по тексту – Закон №1058-IV), на яку посилається відповідач в обґрунтування відмови у зарахуванні спірного періоду у подвійному розмірі після 2004 року, не скасовує та не зупиняє дію статті 16 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1788-ХІІ, згідно з якими стаття 60 Закону № 1788-ХІІ застосовується в частині визначення права на пенсію за вислугу років, що підтверджує право позивача на зарахування стажу в подвійному розмірі за спірний період.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2026 у справі № 440/1268/26 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу в подвійному розмірі періоду роботи з 01.01.2004 по 31.10.2025 в Комунальному підприємстві "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради" на посаді молодшої медичної сестри палатної.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі період роботи з 01.01.2004 по 31.10.2025 в Комунальному підприємстві "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради" на посаді молодшої медичної сестри палатної та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 07.08.2025, з урахуванням проведених виплат.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Заяву ОСОБА_1 щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задоволено.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати звіт про виконання рішення суду у строк протягом трьох місяців з дня набрання законної сили цим рішенням суду.

Відповідач не погодився з вказаним рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального права, неповне з`ясування обставин у справі, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2026 по справі № 440/1268/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про відсутність в діях пенсійного органу ознак протиправності, оскільки пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством за період з 01.01.2004, застосовується лише для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугою років. Іншого порядку обчислення страхового стажу з 01.01.2004 законодавством не передбачено.

Вважає, що обчислення стажу, призначення та виплата пенсії відноситься виключно до функцій органів Пенсійного фонду України, а тому суд не мав права втручатися у такі дискреційні повноваження відповідача.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з даними трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 08.04.1987 по теперішній час працює на посаді санітарки, молодшої медичної сестри палатної в Комунальному підприємстві "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради".

З 21.11.2009 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує пенсію за віком.

17.11.2025 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою щодо зарахування періоду роботи з 01.01.2004 по 31.10.2025 до її страхового стажу у подвійному розмірі та перерахунку пенсії.

Листом від 12.01.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області повідомлено заявницю про те, що з 01.01.2004 всі періоди страхового стажу враховуються в одинарному розмірі.

Позивач не погодилася із відмовою пенсійного органу та звернулася до суду із цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності дій пенсійного органу в частині не врахування позивачу з 01 січня 2004 року по 31.10.2025 стажу роботи у Комунальному підприємстві "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради" на посаді молодшої медичної сестри палатної у подвійному розмірі, оскільки Законом № 1058-IV не передбачено обмежень під час обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах у застосуванні статті 60 Закону № 1788-ХІІ, яка є чинною і встановлює таке право позивача.

Судом зауважено, що таке зарахування не пов`язано із набранням чинності Закону №1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважав за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі період роботи з 01.01.2004 по 31.10.2025 в Комунальному підприємстві "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради" на посаді молодшої медичної сестри палатної та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 07.08.2025, з урахуванням проведених виплат.

З огляду на приписи статті 382 КАС України, а також предмет спору у цій справі, суд вважав наявними підстави для зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення у строк протягом трьох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Колегією суддів встановлено, що спірним у цій справі є обчислення страхового стажу позивача з 01.01.2004 по 31.10.2025 в Комунальному підприємстві "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради" на посаді молодшої медичної сестри палатної у подвійному розмірі для визначення розміру пенсії.

Згідно з частиною другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на належне отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-ІV.

Згідно з положеннями статті 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно із частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За приписами частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Закон України № 1058-IV набрав чинності 1 січня 2004 року. До цієї дати пенсійні відносини було врегульовано Законом № 1788-ХІІ.

Відповідно до статті 60 Закону № 1788-ХІІ робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Колегія суддів наголошує, що вказане пільгове обчислення стажу роботи у відповідних медичних закладах, є діючим і на теперішній час.

Слід зауважити, що положеннями статті 24 Закону № 1058-IV, на які посилається відповідач, дію статті 60 Закону № 1788-ХІІ не зупинено та не скасовано.

При цьому, нормами статті 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV передбачено, що положення Закону № 1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугою років.

А відтак, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я, яка виконувалася особою і після 1 січня 2004 року, зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Аналогічна правова позиція щодо застосування положень статті 24 Закону № 1058-IV та статті 60 Закону № 1788-ХІІ викладена у постановах Верхового Суду від 04.12.2019, у справі № 689/872/17 та від 27.02.2020, у справі № 462/1713/17, які, в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України, є обов`язковими для врахування.

Суд апеляційної інстанції враховує положення статті 22 Конституції України, згідно з якими, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Наведене узгоджується також із практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 22.12.2021 року у справі № 688/2916/17, від 27.02.2020 року у справі № 462/1713/17, від 23.01.2019 у справі № 485/103/17 та від 04.12.2019 року у справі № 689/872/17.

У постанові від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20, Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом № 1058-IV та Законом № 1788-ХІІ вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон № 1788-ХІІ був прийнятий раніше за Закон № 1058-IV.

Також, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону 1788-ХІІ, то він мав би виключити із останнього усі інші положення, чого, в свою чергу, зроблено не було.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 починаючи з 08.04.1987 працює на посаді санітарки, молодшої медичної сестри палатної в Комунальному підприємстві "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради".

З огляду на вищенаведене правове регулювання спірного питання та беручи до уваги встановлені судом фактичні обставини у справі, слід дійти висновку про те, робота ОСОБА_1 на посаді санітарки, молодшої медичної сестри палатної в Комунальному підприємстві "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради" дає право на зарахування такого стажу роботи у подвійному розмірі, що в свою чергу, свідчить про наявність підстав для зарахування відповідачем під час обчислення розміру пенсії позивачу періоду роботи з 01.01.2004 по 31.10.2025 (останній день того місяця, за який роботодавець фактично сплатив єдиний внесок (ЄСВ), що передував зверненню позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії (17.11.2025)) в Комунальному підприємстві "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради" на посаді молодшої медичної сестри палатної у подвійному розмірі на підставі статті 60 Закону № 1788-ХІІ.

Щодо обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивача колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Разом з цим, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З огляду на те, що ОСОБА_1 при зверненні до ГУ ПФУ із заявою про перерахунок пенсії дотримано всіх визначених законодавством умов, підстав для відмови у здійсненні позивачу перерахунку пенсії у спірних правовідносинах не існувало, а тому є лише один вид правомірної поведінки пенсійного фонду здійснити позивачу такий перерахунок.

Отже, у пенсійного органу відсутній вибір між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Відповідно до частини 4 статті 45 Закону № 1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:

у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Враховуючи викладене та те, що позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії 17.11.2025, відповідний перерахунок в силу частини 4 статті 45 Закону № 1058-IV повинен бути здійснений саме починаючи із 01.12.2025, а не із 07.08.2025, як помилково визначено судом першої інстанції.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Враховуючи, що судом першої інстанції внаслідок неповного з`ясування обставин у справі та неправильного застосування норм матеріального права помилково визначено дату, з якої слід здійснити перерахунок пенсії, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2026 по справі № 440/1268/26 в цій частині шляхом викладення мотивувальної частині рішення в редакції цієї постанови, а абзац третій резолютивної частини рішення в такій редакції:

«Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі період роботи з 01.01.2004 по 31.10.2025 в Комунальному підприємстві "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради" на посаді молодшої медичної сестри палатної та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.12.2025, з урахуванням проведених виплат.».

В іншій частині колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, а тому підстави для його зміни або скасування в цій частині відсутні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2026 по справі № 440/1268/26 - змінити шляхом викладення мотивувальної частині рішення в редакції цієї постанови, а абзац третій резолютивної частини рішення в такій редакції:

«Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі період роботи з 01.01.2004 по 31.10.2025 в Комунальному підприємстві "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради" на посаді молодшої медичної сестри палатної та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.12.2025, з урахуванням проведених виплат.».

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2026 по справі № 440/1268/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко