Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №580/184/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року справа № 580/184/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючої судді Бабич А.М., розглянув у залі суду у спрощеному письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

08.01.2026 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) (далі – позивач) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) (далі – відповідач) про:

визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати йому в період з 19.05.2023 до 03.11.2025 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 р., Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі – Постанова КМУ №704), з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі – Постанови №44);

зобов`язання здійснити йому перерахунок грошового забезпечення за період з 19.05.2023 до 03.11.2025 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 р., Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з п.4 Постанови КМУ №704, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Постанови № 44;

визнання протиправною бездіяльність щодо не проведення нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток з 2018 року до 2024 рік включно;

зобов`язання здійснити йому нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток з 2018 року до 2024 рік включно, нарахування здійснити відповідно до пункту 4 Постанови КМУ №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званням, доплат, премій у 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роках шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01.01.2020, 01.10.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 – 14.

зобов`язання включити до складу грошового забезпечення за період з 2022 року до 2024 рік включно суми додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, при нарахуванні грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, при обчисленні її розміру.

Додатково заявив клопотання про поновлення строку звернення до суду

Обґрунтовуючи зазначив, що відповідач безпідставно обмежив розмір нарахування грошового забезпечення за період з 19.05.2023 до 03.11.2025 та не нарахував грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток з 2018 року до 2024 рік.

Ознайомившись із позовною заявою, встановив, що її подано із недоліками, та ухвалою від 13.01.2026 залишив її без руху.

21.01.2026 на адресу суду надійшла заява вх.№3091/26 позивача про усунення недоліків позовної заяви, якою просив поновити строк для усунення недоліків. Обґрунтовуючи зазначив, що про порушене право 01.11.2025 після ознайомлення в мережі Інтернет з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24. після чого 03.11.2025 з метою досудового врегулювання спору звернувся до відповідача із рапортом, яким просив нарахувати та виплатити відповідно до п.4 Постанови КМУ №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званням у 2023, 2024, 2025 роках шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025 на відповідний тарифний коефіцієнт. Додатково вказав, що він є діючим військовослужбовцем та станом на зараз виконує бойові завдання у складі військової частини НОМЕР_4 в зоні ведення бойових дій.

Суд встановив факт не виконання вимог ухвали суду від 13.01.2026, оскільки жодних доказів поважності пропуску строку для звернення до суду позивач не надав. Надання посвідчення учасника бойових дій та наказу призначення позивача до особового складу військової частини НОМЕР_4 не вказує про його безпосереднє перебування у зоні ведення активних бойових дій. Крім того, вказані ним обставини стосуються виключно суб`єктивних факторів та не стосуються об`єктивних - що реально перешкодили своєчасно звернутися в суд. Звернення листом до відповідача доводить, що протягом тривалого часу понад місячний строк після кожного отримання щомісячного грошового забезпечення не використав засоби для з`ясування підстав виконаних нарахувань коштів. Подальше звернення через 2 роки не змінює порядку обчислення строку звернення до суду.

Тому суд ухвалою від 26.01.2026 повернув позивачу позовну заяву про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції від 26.01.2026, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду. В обґрунтування зазначив, що після звільнення зі служби 03.11.2025 він звернувся до відповідача з рапортом, в якому просив розрахуватися з ним повністю, однак у встановлений законом місячний термін ніякої відповіді на свій рапорт він не отримав.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2026 апеляційна скарга позивача задоволена. Ухвала Черкаського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 скасована. Справа направлена до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду з мотивів, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви. Колегія суддів пояснює свій висновок тим, що тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли реалізоване право на позов. Строк звернення у суд з позовом має визначатись за правилами частини другої статті 233 КЗпП в редакції, яка була чинною на момент початку перебігу відповідного строку та діяла у спірний період, тобто, положення ст. 233 КЗпП, в редакції, яка набрала чинності 19.07.2022, щодо строків звернення до суду не можуть розповсюджуватись на правовідносини, що виникли до 19.07.2022. Спір у цій справі виник з приводу порушення законодавства про оплату праці та стосується виплати під час проходження позивачем військової служби у відповідача у належному розмірі грошового забезпечення з 19.05.2023 до 03.11.2025. Із цим адміністративним позовом позивач через систему «Електронний суд» звернувся 08.01.2026, тобто через два місяці після звільнення з військової служби. Тому позивач пропустив тримісячний строк для звернення до адміністративного суду в частині вимог з 30.06.2023 до 03.10.2025. Зважаючи на обставини проходження позивачем військової служби з початку воєнного стану і до теперішнього часу, у тому числі й за контрактом у військовій частині НОМЕР_4 з 06.11.2025 введення воєнного стану в Україні, зважаючи на те, що позивача не було належним чином повідомлено та не надано письмову відповідь про результати розгляду його рапорту від 03.11.2025 щодо виплати грошового забезпечення, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неповажності причин пропуску строку звернення до суду та відсутності підстав для його поновлення.

07.05.2026 матеріали справи повернулися у Черкаський окружний адміністративний суд та для продовження розгляду під час перебування головуючої судді у щорічній відпустці. Передані судді Бабич А.М. 19.05.2025.

Дотримуючись мотивів вказаного рішення суду апеляційної інстанції, суд дійшов висновку прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, про що постановив ухвалу від 21.04.2026.

08.06.2026 відповідач подав відзив з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки чинний закон передбачав виплату грошового забезпечення з посадового окладу в розмірі 1762грн.

12.06.2026 надійшла відповідь позивача, в якій зауважує на скасування судами окремих норм підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, що безпідставно не враховано відповідачем у спірних правовідносинах.

Оцінивши заявлені доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.

29.10.2018 позивача, прийнятого на військову службу за контрактом, що прибув з ІНФОРМАЦІЯ_1 , наказом №35 відповідач зарахував в особовий склад.

Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_4 від 11.11.2025 №303 позивач несе в нього військову службу з 06.11.2025. Її наказом від 06.11.2025 №284, позивача, призначеного наказом Військової частини НОМЕР_5 від 17.06.2025 №294 на посаду у військовій частині НОМЕР_4 , який прибув з військової частини НОМЕР_1 , зараховано до її особових списків на всі види забезпечення в/ч НОМЕР_6 .

Відомості довідки про доходи позивача за період 19.05.2023-04.11.2025, виданої відповідачем, підтверджено нарахування та виплату ним позивачу грошового забезпечення щомісячно до листопада 2025 року за посадовим окладом у розмірі 1480,00грн.

Тому позивач звернувся із цим позовом до суду.

Спірні правовідносини щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовців регулюються:

Конституцією України;

законами України: від 25 березня 1992 року №2232-XII “Про військовий обов`язок і військову службу” (далі – ЗУ №2232-XII), від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі – ЗУ №2011-XII), від 09.04.1992 №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі – Закон №2262-ХІІ);

постановою КМУ від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” у редакції, що діяла з 04.09.2019 до 03.11.2020 (далі – Постанова №704).

Абзац п`ятий ст.17 Конституції України встановлює, що Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі ст.40 ЗУ №2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

Частина перша ст.43 вказаного Закону встановлює, що фінансове забезпечення заходів, пов`язаних з організацією військової служби і виконанням військового обов`язку, здійснюється за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України. Додаткове фінансування цих заходів може відбуватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.

Отже, нарахування грошового забезпечення військовослужбовців здійснюється за рахунок Державного бюджету.

Вимогами ст.92 Конституції України визначено, що Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами України.

Виключно законом про Державний бюджет України відповідно до ст.95 Конституції України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Держава прагне до збалансованості бюджету України.

Згідно зі ст.96 Конституції України Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.

Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік. Разом із проектом закону подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року.

Відповідно до ст.9 ЗУ №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

За військовослужбовцями, які тимчасово проходять військову службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Фінансове забезпечення витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, відповідно до ст.23 ЗУ №2011-XII здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців затверджені згаданою вище Постановою №704.

Пунктом 4 Постанови №704 в редакції до прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови від 21.02.2018 №103, встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі - Постанова №103) вирішено внести зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються.

Пунктом 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою №103, пункт 4 Постанови №704 викладено в такій редакції:

“4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п.6 Постанови №103.

Таким чином, з 29.01.2020 п.4 Постанови №704 відновив свою дію в редакції, яка діяла до внесення змін Постановою №103 та діє в редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Зазначена норма права передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються, як правило, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Лише у тому разі, якщо розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб є меншим ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, для проведення відповідних розрахунків використовується величина, яка дорівнює 50 відсоткам розміру мінімальної заробітної плати.

Водночас Верховна Рада України ухвалила Закон України від 6 грудня 2016 року №1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (далі - ЗУ №1774-VIII), що відповідно до п.1 вказаного розділу набрав чинності з 1 січня 2017 року.

Пунктом 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Отже, положення п.4 Постанови №704 та пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1774-VIII підлягають солідарному застосуванню, тобто:

з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704;

співвідношення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, та мінімальної заробітної плати на розрахунок посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, з огляду на положення пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1774-VIII не впливає.

Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 у справі №826/9052/18 дійшов висновку про необхідність зобов`язання Кабінету Міністрів України скасувати підпункт 1 пункту 3 Змін, що вносяться до Постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою №103, щодо внесення змін до Постанови №704, що додатково свідчить про неможливість застосування п.4 в редакції Постанови №103.

Внаслідок вказаних обставин з 29.01.2020 відновлена дія обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.

Пункт 8 Прикінцевих положень Закону України від 23 листопада 2018 року №2629-VIII “Про Державний бюджет України на 2019 рік” установлював, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року.

Законами України від 14.11.2019 №294-IX “Про Державний бюджет України на 2020 рік” (далі - Закон №294-IX), від 15.12.2020 №1082-IX “Про Державний бюджет України на 2021 рік” (далі - Закон №1082-IX), від 02.12.2021 №1928-ІХ “Про державний бюджет України на 2022 рік” (далі - Закон №1928-ІХ), від 03.11.2022 №2710-IX “Про Державний бюджет України на 2023 рік” (далі - Закон №2710-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, на 2020-2023 роки для визначення грошового забезпечення військовослужбовців не містять.

Статтею 7 Закону №1928-ІХ установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня.

Статтею 7 Закону №2710-IX установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб - 2684 гривні.

Отже, вказаними вище Законами встановлено розміри прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб.

У подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704” (далі – Постанова № 481), на яку посилався відповідач у відзиві, скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” та внесено зміну до пункту 4 Постанови. № 704, викладено абзац перший в такій редакції:

“4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”.

Відповідно до ст.7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2018 рік” у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: у розмірі з 1 січня 2018 року - 1700 гривень, з 1 липня - 1777 гривень, з 1 грудня - 1853 гривні, для працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні.

Отже, Постанова № 481 фактично відновила попередню редакцію, яка суперечить висновкам Верховного Суду у постанові від 19.01.2022 у справі №826/9052/18.

Такий висновок обумовлений усталенням судової практики розгляду та вирішення адміністративних справ щодо зазначеного предмета спору Верховним Судом та Шостого апеляційного адміністративного суду у судових справах (наприклад: №580/675/22, №580/608/21, №580/745/21, №580/6656/21). Суд апеляційної інстанції висловив позицію:

“… станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 постанови КМ України № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року".

Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови - задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб". У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 залишено без змін.

Враховуючи викладене, оскільки зміни внесені постановою №103, зокрема, до пункту 4 Постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, то з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але з гарантією того, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що починаючи з 29.01.2020 у позивача виникло право на отримання грошового забезпечення, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, який визначається шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 в первинній редакції, тобто без використання показника прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року.”.

Подібні правовідносини були предметом розгляду Верховного Суду в постанові від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21.

Так, у згаданій справі Верховний Суд на підставі аналізу наведених вище норм права дійшов таких правових висновків:

“…(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.”

Постановою від 12 травня 2023 року №481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704" скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” та внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), виклавши абзац перший в такій редакції: “4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”. Також установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Отже, з 12.05.2023 методика обчислення грошового забезпечення повторно змінена.

У вказаному контексті суд урахував висновки в постанові від 26 червня 2025 року, в якій Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши касаційну скаргу особи у справі №480/7154/24 зазначив про те, що з 20 травня 2023 року, після набрання чинності постановою №481, грошове забезпечення військовослужбовців обчислювалося на основі сталої величини 1762 грн, а не прожиткового мінімуму, як це було раніше передбачено пунктом 4 постанови №704.

Постанова №481 набула чинності з 20.05.2023 та скасована рішенням Київського окружного адміністративного суду в справі № 320/29450/24 від 14.03.2025, що набрало законної сили 18.06.2025.

Тому суд дійшов висновку, що нарахування позивачу грошового забезпечення за період з 20.05.2023 до 17.06.2025 з розрахунку посадового окладу 1762грн відповідає закону, правомірне. Водночас з 18.06.2025 до 03.11.2025 (межі заявленого періоду спору) грошове забезпечення позивача та всі його складові мали бути обчислені з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України на 01 січня 2025 року. Оскільки такі дії не вчинені, дійсний зміст порушеного права позивача відповідачем полягає у протиправній бездіяльності щодо нарахування та виплати йому в період з 18.06.2025 до 03.11.2025 всіх складових грошового забезпечення та обчислених у цьому ж періоді з них допомог, доплат і компенсацій, з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 Постанови №704. Тому наявні підстави зобов`язати відповідача усунути таке порушення шляхом перерахунку грошового забезпечення позивача за вказаний період у вказаний спосіб і виплатити з урахуванням вже виплачених сум коштів.

Нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток з 2018 року до 2024 рік включно, у т.ч. включати до складу грошового забезпечення за період з 2022 року до 2024 рік включно суми додаткової винагороди, відповідач не мав правових підстав, оскільки позивач не припинив військову службу, а продовжив її переведенням в іншу військову частину. То ж решта позовних вимог передчасна та необґрунтована.

Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України “Про судовий збір” та не надав доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 .

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати йому в період з 18.06.2025 до 03.11.2025 всіх складових грошового забезпечення та обчислених у цьому ж періоді з них допомог, доплат і компенсацій, з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) перерахувати грошове забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 18.06.2025 до 03.11.2025 - всі складові грошового забезпечення та обчислені у цьому ж періоді з них допомоги, доплати та компенсації, з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” і виплатити з урахуванням вже виплачених сум коштів.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

2. Судові витрати не підлягають розподілу.

3. Копію рішення направити сторонам.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Анжеліка БАБИЧ