Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №420/30141/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/30141/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов?язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Каверін Сергій Миколайович, звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з серпня 2015 року по день фактичної виплати;

зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з серпня 2015 року по день фактичної виплати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу в Державній прикордонній службі України. Відповідно до інформації, відображеної в архівних відомостях особистих карток грошового забезпечення за період з 2015 року по 2020 рік позивач під час проходження військової служби перебував на грошовому забезпеченні у період з грудня 2015 року по квітень 2016 року включно та з січня 2017 року по грудень 2017 року включно – в ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ); з травня 2016 року по грудень 2016 включно – в НОМЕР_3 прикордонному загоні ДПС України (військова частина НОМЕР_4 ); з грудня 2017 року по квітень 2019 року включно – в ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_5 ); з квітня 2019 року до часу звільнення з військової служби у березні 2020 року – у ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ). Наказом ректора Національної академії Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького від 27.03.2020 №208-ос позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 30.03.2020.

З архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення позивача за період з 2015 року по 2020 рік вбачається, що при проходженні військової служби останньому із липня 2015 року до часу звільнення з військової служби не нараховувалась індексація грошового забезпечення, крім поточної індексації з урахуванням березня 2018 року як місяця обчислення індексу споживчих цін. На адвокатський запит відповідач надав інформацію та документи, із яких слідує, що при звільненні позивача останньому нараховано та виплачено у липні 2020 року заборгованість індексації грошового забезпечення за період служби з липня 2015 року по грудень 2017 року включно в розмірі 12930,21 грн. Разом з тим, як вбачається з довідки №128 про розмір невиплаченої індексації, під час виплати заборгованості з індексації грошового забезпечення відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з серпня 2015 року по день її фактичної виплати.

Вказану бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення позивач вважає протиправною, у зв?язку з чим звернувся до суду.

Ухвалою від 08.09.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

12.09.2025 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній позов не визнає. Свою позицію обґрунтовує тим, що вимога позивача нарахувати та виплатити йому компенсацію за несвоєчасно сплачену індексацію грошового забезпечення є безпідставною, оскільки індексація грошового забезпечення не входить до складу грошового забезпечення, на яке мав право позивач та не відноситься до інших грошових доходів, які підлягають компенсації відповідно до Закону №2050-ІІІ та Порядку 159. Крім того, відповідач зауважує, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки в даному випадку слід застосовувати чинні норми статті 233 КЗпП України, якими визначено строки звернення до суду та які становлять 3 місяці з дня, коли позивач довідався або повинен був довідатись про порушення свого права.

З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи, що учасниками справи подані необхідні для розгляду справи заяви по суті спору та докази, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення.

Рішення ухвалюється судом в межах строку розгляду справи з урахуванням строку перебування судді у щорічній основній відпустці та на лікарняному, а також з урахуванням періодів тривалої відсутності електроенергії в будівлі суду внаслідок ракетних обстрілів збройними угрупуваннями російської федерації та тривалості повітряних тривог, оголошених в м. Одесі.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив військову службу в Державній прикордонній службі України. Зокрема, за період з 2015 року по 2020 рік позивач під час проходження військової служби перебував на грошовому забезпеченні у період з грудня 2015 року по квітень 2016 року включно та з січня 2017 року по грудень 2017 року включно – в ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ); з травня 2016 року по грудень 2016 включно – в НОМЕР_3 прикордонному загоні ДПС України (військова частина НОМЕР_4 ); з грудня 2017 року по квітень 2019 року включно – в ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_5 ); з квітня 2019 року до часу звільнення з військової служби у березні 2020 року – у ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ). Наказом ректора Національної академії Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького від 27.03.2020 року №208-ос позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 30.03.2020 року.

З довідки про розмір невиплаченої індексації №128 вбачається, що в період з липня 2015 року по грудень 2017 року позивачу не виплачувалась індексація грошового забезпечення. Натомість, як слідує з розрахунково-платіжної відомості за видами оплат №151, вказана індексація була виплачена відповідачем в липні 2020 року та становила суму в розмірі 12930,21 грн.

Разом з тим, як вбачається з цієї ж довідки про розмір невиплаченої індексації, під час виплати заборгованості з індексації грошового забезпечення відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати, у зв?язку з чим позивач звернувся із даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.

Відносно аргументів відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Розглянувши клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає наступне.

Строки звернення до адміністративного суду встановлені статтею 122 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом спору у даній справі є, зокрема, ненарахування та невиплата позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

Однак, Кодексом адміністративного судочинства України прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (щодо виплати грошового забезпечення).

При цьому, суд звертає увагу, що спеціальними нормами права у сфері порушення законодавства про оплату праці є норми Кодексу законів про працю України.

Згідно з частиною 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Тобто, до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.

19.07.2022 набрав чинності Закон України від 01.07.2022 №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-ІХ), згідно з яким, частина перша і друга статті 233 КЗпП України діють у новій редакції. Зокрема, відповідно до статті 233 КЗпП України в редакції Закону №2352-ІХ працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

На момент звернення до суду із цим позовом частиною 2 статті 233 КЗпП України у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, встановлено тримісячний строк, який обчислюється з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначається відповідачем, позивача було звільнено зі служби 03.03.2020, тобто до внесення змін у частини першу і другу статті 233 КЗпП України.

Згідно сталої позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22, від 27 квітня 2023 року у справі №420/14777/22 та від 28 вересня 2023 року по справі №140/2168/23, до спірних правовідносин підлягає застосуванню та редакція частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, яка діяла на момент звільнення позивача з військової служби, яка в свою чергу не обмежувала будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

З огляду на вказане, доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про ненарахування та невиплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення є помилковими, оскільки його право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком.

На підставі наведеного суд вважає, що позивач у межах заявлених позовних вимог не обмежується будь-яким процесуальним строком звернення до суду, а тому при поданні ним до суду позовної заяви у цій справі зазначений строк не пропущений.

Щодо заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок - № 159).

Згідно статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»).

Стаття 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» визначає, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи),

За змістом пунктів 2, 3 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території У країни і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

У пункті 4 Порядку № 159 закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Так, згідно із абзацом 8 пункту 4 Порядку № 1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Системний аналіз норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що під час виплати позивачу суми нарахованої індексації грошового забезпечення у липні 2020 року відповідачем не було виплачено суму компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати такої індексації грошового забезпечення.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати нарахованої індексації грошового забезпечення, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір».

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов?язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з серпня 2015 року по день фактичної виплати.

Зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з серпня 2015 року по день фактичної виплати.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний