Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №340/2466/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/2466/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )

до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ – НОМЕР_3 ; адреса : АДРЕСА_2 )

третя особа, яка не заяляє самостійних вимог щодо предмета спору – Військова частина НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 )

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Позивачка звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини і НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), щодо незвільнення старшого солдата відповідального виконавця групи секторного документального забезпечення служби хорони державної таємниці військовій частині НОМЕР_4 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з військової служби у запас на підставі підпункту “г” пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 року № 2232-ХИ, за сімейними обставинами, а саме у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 виховує дитину з інвалідністю сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 віком до 18 років за відсутності інших осіб, які зобов`язані виховувати дитину;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), звільнити старшого солдата відповідального виконавця групі секретного документального забезпечення служби охорони державної таємниці військовій частині НОМЕР_4 ОСОБА_1 , 0.01.1980 року народження, з військової служби у запас на підставі підпункту “г” пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ, за сімейними обставинами, а саме у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 виховує дитину з інвалідністю сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в ком до 18 років за відсутності інших осіб, які зобов`язані виховувати дитину та виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_4 .

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що проходить військову службу у військовій частині та 02 грудня 2025 року звернулася до відповідача з рапортом про звільнення її з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ у зв`язку з необхідністю виховання дитини з інвалідністю віком до 18 років. Однак, відповідачем відмовлено у задоволенні рапорту. Позивачка вважає відмову у звільненні з військової служби протиправною, адже з рапортом були подані документи, які підтверджують наявність підстав для звільнення з військової служби за сімейними обставинами.

Ухвалою суду від 12.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін у даній справі, сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій.

Відповідач позовних вимог не визнав. У поданому відзиві на позов вказав, що під час розгляду документів щодо звільнення ОСОБА_1 відповідачем було встановлено, що батько дитини позивачки не позбавлений батьківських прав, не визнаний таким, що ухиляється від виконання батьківських обов`язків у судовому порядку, а тому належить до осіб, які відповідно до законодавства зобов`язані виховувати дитину. Також не можуть бути прийняті доводи позивача щодо того, що проходження батьком дитини військової служби за призовом під час мобілізації свідчить про його відсутність як особи, яка зобов`язана виховувати дитину. Чинне законодавство не передбачає, що проходження військової служби припиняє або обмежує батьківські права та обов`язки особи. Факт мобілізації не означає юридичної відсутності батька та не є підставою для висновку про відсутність інших осіб, які зобов`язані виховувати дитину.

Представник позивача скерувала до суду відповідь на відзив, у якій доводи відповідача заперечила та підтримала заявлені позовні вимоги.

Розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 31.08.2023 року на підставі Закону України «Про військову службу і військовий обов`язок» призвана у Збройні Сили України за контрактом та по теперішній час проходить військову службу в Збройних Силах України в званні старшого солдата на посаді відповідального виконавця групи секторного документального забезпечення служби охорони державної таємниці військовій частині НОМЕР_4 , що підтверджується військовим квитком ОСОБА_1 , виданим 2 від. Чернігівського РТЦК Чернігівської області Серія НОМЕР_6 від 03.10.2023 року.

20 вересня 2008 року позивачка, не перебуваючи у шлюбі, народила сина - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 29.09.2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Світловодськ Світловодського міськрайонного управління юстиції Кіровоградської області Серія НОМЕР_7 , запис в книзі реєстрації актів про народження складено 29.09.2008 року за № 340. У свідоцтві про народження ОСОБА_3 у графі «Батько» записаний ОСОБА_4 , який є батьком ОСОБА_3 .

Син позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є дитиною-інвалідом з дитинства, що підтверджується медичним висновком № 34 про дитину-інваліда віком до 18 років від 20.03.2025 року КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № І м. Кропивницького» Кропивницької міської ради», та підтверджується посвідченням виданим Департаментом соціальної політики Кропивницької міської ради Серія ДДА № 246634 від 03.04.2025 року з дня свого народження по теперішній час проживає з позивачем, перебуває на її утриманні, що підтверджується відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб виданими 18.03.2026 року Світловодською територіальною громадою (копія відомостей додається), підтверджується довідкою про перевірку житлових умов виданою військовою частиною НОМЕР_4 від 19.03.2026 року № 194, підтверджується витягом з реєстру Світловодської територіальної громади від 18.03.2026 року № 2026/004330559, підтверджується витягом з реєстру Світловодської територіальної громади від 18.03.2026 року № 2026/004330738.

09.09.2015 року рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу, щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.07.2015 року по 20.09.2026 року.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 17.03.2025 року по теперішній час перебуває на військовій службі, що підтверджується довідкою, виданою військовою частиною НОМЕР_8 від 18.03.2026 року № 91. ОСОБА_4 проходить військову службу у АДРЕСА_4 .

04.03.2026 року позивачка звернулася з рапортом до командира військової частини НОМЕР_4 з проханням звільнити її з військової служби у запас та припинити Контракт про проходження військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої та абзацу 7 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років та відсутністю інших осіб, які зобов`язані її виховувати. До рапорту позивачка додала копії документів, які підтверджують викладені обставини, а також документи на підтвердження проходження військової служби в ЗСУ ОСОБА_4 , який є батьком сина позивачки.

За результатами розгляду рапорту позивачаки про її звільнення надано письмову відповідь, адресовану командиру військової частини НОМЕР_4 від 18.03.2026 року за № 370/1/1379, якою відмовлено у звільненні з військової служби ОСОБА_1 та зазначено, що військовослужбовцем не доведено факту відсутності інших осіб, які зобов`язані виховувати дитину з інвалідністю віком до 18 років та не надано копії медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років форма №080/0.

22.03.2026 року позивач повторно звернулася з рапортом до помічника командира-начальника служби охорони державної таємниці військової частини НОМЕР_4 з проханням звільнити її з військової служби на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Командуванням військової частини НОМЕР_4 було розглянуто рапорт ОСОБА_1 про звільнення її з військової служби, проведено бесіду з ОСОБА_1 з питання її звільнення з військової служби, за результатами якої складено аркуш бесіди від 22.03.2026 року та подання, у якому зазначено клопотати про звільнення старшого солдата ОСОБА_1 з військової служби у запас за підпунктом «г» - за сімейними обставинами: (виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов`язані її виховувати) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (копія аркушу бесіди та копія подання додаються).

Командиром військової частини НОМЕР_4 рапорт позивача з доданими документами подано для розгляду та прийняття рішення командиру військової частини НОМЕР_2 у підпорядкуванні якої перебуває військова частина НОМЕР_4 .

За результатами розгляду рапорту позивачки про її звільнення на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» начальником управління персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 надано письмову відповідь адресовану командиру військової частини НОМЕР_4 від 02.04.2026 року за № 370/1/1684 у якій зазначено, що в управлінні персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 були розглянуті документи щодо звільнення з військової служби старшого солдата ОСОБА_1 відповідно до пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запае за підпунктом «г» (через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов`язані її виховувати. За результатами розгляду та вивчення матеріалів, які були долучені до рапорту, встановлено, що у дитини є батько, який відповідно до законодавства не позбавлений батьківських прав та не визнаний таким, що не бере участі в утриманні дитини, а отже належить до осіб, зобов`язаних її виховувати. Факт проходження військової служби за призивом під час мобілізації батьком не є підставою для визнання його таким, що відсутній або не може виконувати обов`язки щодо виховання (утримання) дитини. З огляду на зазначене та з урахуванням вимог чинного законодавства, підстави для звільнення з військової служби старшого солдата ОСОБА_1 за вказаною нормою відсутні.

Викладені обставини передували зверненню позивачки до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон №2232-ХІІ.

Частинами першою, п`ятою статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до частини шостої статті 2 Закону №2232-XII одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 1). Надалі відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжено та такий правовий режим діє й на сьогодні.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано. Відтак, під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок звільнення з військової служби в умовах воєнного стану.

Частиною четвертою статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Підстави для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період визначені частиною четвертою статті 26 Закону №2232-ХІІ. Зокрема, згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої названої статті під час дії воєнного стану такі військовослужбовці звільняються через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Частиною дванадцятою статті 26 Закону №2232-ХІІ, до якої кореспондує підпункт «г» пункту 2 частини четвертої цієї статті, передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану: виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов`язані її виховувати.

Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Порядок звільнення з військової служби визначено Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженимУказом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі Порядок №1153), відповідно до пункту 233 якого військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абзац четвертий пункту 241 Положення №1153/2008).

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення №1153 визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року №170 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за №438/16454; далі Інструкція №170).

Згідно з підпунктом 19 пункту 5 додатку 19 до Інструкції №170 при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону №2232-XII, військовослужбовцем, що виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов`язані її виховувати подаються:

медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років щодо встановлення категорії «дитина з інвалідністю» за формою згідно з наказом МОЗ від 04 грудня 2001 року № 482, або індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю за формою згідно з наказом МОЗ від 08 жовтня 2007 року № 623;

копія свідоцтва про народження дитини із зазначенням батьківства (материнства) особи;

один із документів: копія свідоцтва про смерть одного з батьків, або копія рішення суду про визнання одного з батьків безвісно відсутньою чи оголошення померлою, або копія рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або копія вироку суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (копія рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України).

З наведеного слідує, що звільнення військовослужбовця зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає такі етапи: подання військовослужбовцем рапорту про звільнення з наданням підтверджуючих для цього підстав документів безпосередньо своєму командиру; розгляд рапорту про звільнення; прийняття наказу про звільнення зі служби. При цьому здійснюється перевірка документів, що підтверджують наявність підстав для звільнення з військової служби військовослужбовця, який висловив бажання звільнитися з військової служби, зокрема, за сімейними обставинами або з інших поважних причин.

За обставин цієї справи, позивачка звертався до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби, на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26, абзацу 8 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ, тобто за сімейними обставинами, у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років, та відсутністю інших осіб, які зобов`язані її виховувати.

За результатами розгляду рапорту та долучених до нього документів, позивачці відмовлено у звільненні з військової служби, оскільки не надано документи, які підтверджують відсутність інших осіб, які зобов`язанні виховувати дитину з інвалідністю віком до 18 років.

Висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про дитину-інваліда віком до 18 років від 20.03.2025 року №34, встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є дитиною-інвалідом з дитинства.

У свідоцтві про народження ОСОБА_2 у графі «Батько» записаний ОСОБА_4 .

Воднораз, ОСОБА_2 з дня свого народження по теперішній час проживає з лише позивачкою, перебуває на її утриманні, що підтверджується відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, виданими 18.03.2026 року Світловодською територіальною громадою, довідкою про перевірку житлових умов, виданою військовою частиною НОМЕР_4 від 19.03.2026 року № 194, витягом з реєстру Світловодської територіальної громади від 18.03.2026 року № 2026/004330559, витягом з реєстру ІНФОРМАЦІЯ_4 від 18.03.2026 року № 2026/004330738.

Суд зазначає, що підпункт «г» пункту 2 частини четвертої статті 26, абзацу 8 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ в частині відсутності інших осіб, які зобов`язані виховувати дитину, слід тлумачити не лише як їх юридичну чи фізичну відсутність, але й як об`єктивну неможливість виконання іншими членами сім`ї, зокрема іншим з батьків, обов?язків щодо виховання дитини з певних об`єктивно існуючих причин.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.02.2025 року у справі №380/16966/24 виснував, що «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня … особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати догляд за особою, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів частини дванадцятої статті 26 Закону.

Матеріалами справи підтверджено, що батько ОСОБА_2 також наразі проходить військову сужбу, що об?єктивно виключає можливість здійснювати виховання сина з інвалідністю.

За наведених обставин покликання відповідача на те, що наявність у ОСОБА_2 батька, не позбавленого батьківських прав, виключає звільнення позивачки з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26, абзацу 8 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ, не може вважатись обгрунтованим та законним.

Під час судового розгляду справи по суті відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність своїх дій щодо відмови позивачці у звільненні з військової служби, на підставі підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за сімейними обставинами, у зв`язку з вихованням військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років та відсутності інших осіб, які зобов`язані її виховувати.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача звільнити позивачку з військової служби, суд зазначає наступне.

Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Отже, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на суть та характер спірних відносин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у звільненні позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ, а також зобов`язати відповідача розглянути повторно рапорт позивачки про звільнення з військової служби від 22.03.2026 року та прийняти рішення по суті поданого рапорту, з урахуванням висновків суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати, які підлягали б розподілу на підставі статті 139 КАС України, у справі відсутні.

Керуючись статтями 139, 243, 245, 246, 255, 257-258, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ – НОМЕР_3 ; АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Військова частина НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 виховує дитину з інвалідністю, сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , віком до 18 років за відсутності інших осіб, які зобов`язані виховувати дитину.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 18 березня 2026 року та прийняти рішення по суті поданого рапорту, з урахуванням висновків суду щодо наявості підстав для звільнення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК