Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №160/9296/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 рокуСправа №160/9296/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати незаконними та скасувати видані Головним Управлінням державної податкової служби України в Дніпропетровській області (ід.код 44118658) щодо громадянина України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податкові повідомлення-рішення від 25 березня 2026 на загальну суму 45955 (сорок п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. 00 коп., а саме:

податкове повідомлення-рішення за формою «Р» від 25.03.2026 № 0151072408 про застосування штрафної санкції на суму 28437,5 грн за податком на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування /11010500/;

податкове повідомлення-рішення за формою «Р» від 25.03.2026 № 0151092408 про застосування штрафної санкції на суму 8531,25 грн військового збору, що сплачується за результатами річного декларування /1101001/;

податкове повідомлення-рішення за формою «ПС» від 25.03.2026 № 0151122408 про стягнення адміністративних штрафів та інших санкцій на суму 8647,00 грн /21081103/;

податкове повідомлення-рішення за формою «ПС» від 25.03.2026 № 0151102408 про застосування штрафної санкції на суму 340,00 грн за податком з доходів фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування /11010500/.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки позивач під час нотаріального оформлення договору дарування нерухомого майна виконав податковий обов`язок шляхом сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 5% та військового збору у розмірі 1,5% від вартості отриманого майна, що підтверджується відповідними квитанціями.

Ухвалою від 20 квітня 2026 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене провадження в адміністративній справі. Повідомив сторін, що розгляд справи відбудеться без повідомлення (виклику) учасників справи у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Витребувано від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчені належним чином копії всіх матеріалів, що були підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 25.03.2026 р. № 0151072408на суму 28437,5 грн, від 25.03.2026 р. № 0151092408 на суму 8531,25 грн, від 25.03.2026 р. № 0151122408 на суму 8647,00 грн, від 25.03.2026 р. № 0151102408 на суму 340,00 грн.

28.04.2026 від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Згідно із наданими відповідачем відзивами на позов, відповідач позов не визнає, просить відмовити у його задоволенні. Вказав, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки встановлено отримання позивачем у 2019 році доходу у вигляді дарунка/спадщини від фізичної особи, яка не є членом сім`ї першого та другого ступенів споріднення, на суму 455 000 грн, неподання декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік, ненарахування та несплату ПДФО 22 750 грн за ставкою 5% і військового збору 6 825 грн за ставкою 1,5%, а також ненадання документів на запит контролюючого органу. Відповідач обґрунтовує правомірність ППР та зазначає, що в ІКП/ІКС «Податковий блок» не підтверджено його нарахування та перерахування.

12.05.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому підтримав позовні вимоги та просить задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив таке.

На підставі договору дарування частки житлового будинку від 06.04.2019 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір про передання безоплатно у власність позивачу у дар на праві приватної власності 84/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.3 Договору дарування частки житлового будинку від 06.04.2019 сторони оцінили дар у розмірі 455 000 грн.

06 квітня 2019 року позивачем сплачено податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування 5% у розмірі 22750,00 грн., що підтверджується квитанцією №018О127ZIW, та сплачено військовий збір у розмірі 1,5% у розмірі 6825,00 грн, що підтверджується квитанцією №023О148ZIW.

На підставі пп.19-1.1.1 п.19-1.1 ст.19-1, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1, пп.78.1.2 п.78.1 ст.78, ст.79, пп.69.35-1 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, відповідно до наказу ГУ ДПС від 19.01.2026 № 195-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 » проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2019 по 31.12.2019.

23.02.2026 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області складено акт №542/04-36-24-08/ НОМЕР_1 «Про результати документальної перевірки з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 та встановлено порушення фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ): - п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 Кодексу №2755, а саме: не подання податкової декларацій про майновий стан і доходи за 2019 рік; - пп.164.2.10 п.164.2 ст.164, пп.174.2.2 п.174.2, пп.168.2.1 п.168.2 ст.168 та з урахуванням п.167.2 ст.167 Кодексу №2755), а саме: не нарахування та не сплату податку на доходи фізичних осіб за 2019 у розмірі 22750,00 грн.; - пп.1.2, пп.1.3 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу №2755, а саме: не нарахування та не сплату військового збору за 2019 у розмірі 6825,00 грн. - пп.73.3.3, п. 73.3 ст.73 Кодексу №2755 в частині неподання інформації та документів, визначених у запиті ГУ ДПС.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.03.2026 №0151072408 форми «Р» про застосування штрафної санкції на суму 28437,5, №0151092408 форми «Р» про застосування штрафної санкції на суму 8531,25 грн, №0151122408 форми «ПС» про стягнення адміністративних штрафів та інших санкцій на суму 8647,00 грн, №0151102408 форми «ПС» про застосування штрафної санкції на суму 340,00 грн.

Листом від 08.04.2026 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомило позивача, зокрема, про те, що згідно даних інформаційно - комунікаційної системи органів ДПС в ІКП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за кодом класифікації доходів бюджету (далі - ККДБ) 11010500 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» та в КП за ККДБ 11011000 «Військовий збір (крім військового збору, що підлягає сплаті платниками, зазначеними у підпункті 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, фізичними особами-підприємцями та юридичними особами, які перебувають на спрощеній системі оподаткування)» платіжні інструкції від 06.04.2019 на суму 22 750,00 грн та від 06.04.2019 на суму 6 825,00 грн відповідно, не обліковуються. Для підтвердження зазначених у Заяві ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сум надходжень, була проведена звірка наявності платіжних інструкцій по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування від 06.04.2019 на суму 22 750,00 грн та по військовому збору від 06.04.2019 на суму 6 825,00 грн з даними технологічних файлів @В за період з 08.04.2019 по 12.04.2019 включно (відповідно копій квитанцій, доданих до Заяви, дата здійснення операції 06.04.2019 припадає на вихідний день). За результатом проведеної звірки встановлено, що зазначені в Заяві платіжні інструкції в технологічних файлах @В за вищевказаний період відсутні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків належить податок на доходи фізичних осіб.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з статтею 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Податок на доходи фізичних осіб передбачений у розділі IV Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є : фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до статті 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Об`єктом оподаткування нерезидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Відповідно до пункту 164.3 статті 164 даного Кодексу при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Згідно з підпунктом 164.2.10 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом.

Відповідно до пункту 167.2. статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом.

Згідно підпункту 174.2.2 пункту 174.2 статті 174 Податкового кодексу України об`єкти спадщини оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу, вартість будь-якого об`єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім`ї спадкодавця першого ступеня споріднення.

Відповідно до пункту 174.3 статті 174 даного Кодексу особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину. Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов`язані сплатити податок до нотаріального оформлення об`єктів спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об`єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями - резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об`єктів спадщини.

Пунктом 179.1 статті 179 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує висновки Верховного Суду викладені у постанові від 28 серпня 2018 року у справі № 803/1054/17, в якому зазначено наступне:

Пунктом 1.29 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III передбачено, що проведення переказу коштів є обов`язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

Згідно з пунктом 8.1 статті 8 зазначеного Закону банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III, якою передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

За правилами пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Наведені законодавчі приписи дають підстави для висновку про те, що конституційний обов`язок платника зі сплати податку/збору слід вважати виконаним з дати подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджету грошових коштів з рахунку платника в банку за наявності в нього достатнього грошового залишку на день платежу.

При цьому платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків/зборів до бюджету.

Тобто за наявності в платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов`язок зі сплати відповідної суми податкового (грошового) зобов`язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

З огляду на викладене, суд вважає, що надані позивачем квитанції №018О127ZIW від 06.04.2019 про сплату податку на доходи фізичних осіб у сумі 22 750,00 грн та №023О148ZIW від 06.04.2019 про сплату військового збору у сумі 6 825,00 грн є належними та допустимими доказами виконання позивачем податкового обов`язку щодо сплати відповідних платежів під час нотаріального оформлення договору дарування нерухомого майна.

Саме по собі посилання відповідача на відсутність зазначених платежів в інтегрованій картці платника, ІКС «Податковий блок» або технологічних файлах @В не спростовує факту здійснення позивачем платежів, підтверджених первинними платіжними документами.

Водночас контролюючим органом не надано суду доказів недостовірності поданих позивачем квитанцій, їх підроблення, скасування платіжних операцій, повернення коштів платнику або непроведення відповідних платежів банківською установою.

За таких обставин висновок податкового органу про несплату позивачем податку на доходи фізичних осіб та військового збору є необґрунтованим.

Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті без належного з`ясування всіх обставин справи, без урахування поданих позивачем доказів сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Відтак позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення від 25.03.2026 №0151072408, №0151092408, №0151122408 та №0151102408 визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає що наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Розподіл судового збору здійснити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 25.03.2026 №0151072408 форми «Р» про застосування штрафної санкції на суму 28437,50 грн., №0151092408 форми «Р» про застосування штрафної санкції на суму 8531,25 грн., №0151122408 форми «ПС» про стягнення адміністративних штрафів та інших санкцій на суму 8647,00 грн, №0151102408 форми «ПС» про застосування штрафної санкції на суму 340,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплаченого судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 19.06.2026 року.

Суддя Н.Є. Калугіна