Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №160/9143/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 рокуСправа №160/9143/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- скасувати рішення про заборону в`їзду в Україну т.в.о. начальника Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області № 1201110100018256 від 20 лютого 2026 року щодо ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області № 1201110100018256 від 20.02.2026 про заборону в`їзду в Україну є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки при його прийнятті відповідачем не конкретизовано, які саме порушення міграційного законодавства допущені позивачем, не забезпечено участі перекладача, чим порушено його право на захист, а також не враховано питання щодо прав та інтересів неповнолітньої дитини.

Ухвалою від 20 квітня 2026 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене провадження в адміністративній справі. Повідомив сторін, що розгляд справи відбудеться без повідомлення (виклику) учасників справи у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Витребувано від Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчені належним чином копії всіх матеріалів, що були підставою прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну т.в.о. начальника Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області № 1201110100018256 від 20 лютого 2026 року, а також доказів ознайомлення із рішенням ОСОБА_1 .

Згідно із наданими відповідачем відзивами на позов, відповідач позов не визнає, просить відмовити у його задоволенні. Вказав, що позивачу було відкликано дозвіл на імміграцію та скасовано посвідку на постійне проживання, рішення про примусове повернення від 07.04.2025 ним не виконано, територію України у встановлений строк він не покинув, у зв`язку з чим 22.01.2026 прийнято рішення про його примусове видворення, яке є чинним та не оскаржене. Після виконання рішення про примусове видворення 19.02.2026, ГУ ДМС 20.02.2026 на підставі вимог ч.1 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» прийняло рішення про заборону позивачу в`їзду в Україну строком на 5 років. Доводи позивача щодо наявності дитини, сімейних зв`язків, відсутності перекладача та порушення права на захист відповідач вважає необґрунтованими, оскільки наявність сім`ї не звільняє іноземця від обов`язку дотримуватися міграційного законодавства. Отже, оскаржуване рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом.

07.05.2026 від представника відповідача надійшло клопотання Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою від 12 травня 2026 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд у задоволенні клопотання Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін у справі № 160/9143/26 відмовив.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив таке.

Громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Мелітопольським міським відділом УДМС у Запорізькій області було надано дозвіл на імміграцію в Україну №75 від 15.12.2018.

Громадянин ОСОБА_2 документований посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_1 від 28.01.2019 строком дії до 11.01.2029, орган видачі – 2301.

Рішенням Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про відкликання дозволу на імміграцію в Україну від 07.04.2025 наданий громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозвіл на імміграцію від 15.12.2018 визнаний недійсним на підставі пункту 3 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію».

Рішенням Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про відкликання посвідки на постійне проживання № НОМЕР_2 від 07.04.2025 на підставі підпункту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321, скасовано посвідку на постійне проживання № НОМЕР_1 .

07.04.2025 Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни №2301130100018146 відносно громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 , та зобов`язано його покинути територію України у термін до 06.05.2025. З рішенням про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 07.04.2025 № 2301130100018146, порядком його оскарження, та наслідками невиконання позивач ознайомлений під власноручний підпис, копію рішення отримав. Від перекладача відмовився.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року у справі №280/3079/25 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про скасування рішення про відкликання дозволу на імміграцію в Україну та про відкликання посвідки посвідки на постійне проживання начальника управління міграційної служби України в Запорізькій області №23012500107583 від 07 квітня 2025 року відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року у справі №280/3079/25 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31.07.2025 року залишено без змін.

Управлінням Державної міграційної служби України в Запорізькій області направлено до Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області лист за вих. № 2301.5/1367-26 від 19.01.2026, в якому зазначено, що 07.04.2025 Управлінням ДМС у Запорізькій області, на підставі частини першої статті 13 Закону України «Про імміграцію» та статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , із зобов`язанням його покинути територію України у термін до 06.05.2025. Згідно інформації бази даних АРКАН (інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон), вищевказаний іноземний громадянин територію України не покинув, його місце перебування не відоме. Під час отримання рішення про примусове повернення, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вказав адресу місця проживання: АДРЕСА_1 . З метою здійснення заходів щодо контролю за виконанням ОСОБА_2 рішення про примусове повернення, прошу здійснити перевірку місця його проживання за вищевказаною адресою. Одночасно інформуємо, що ОСОБА_2 було оскаржено до суду рішення від 07.04.2025 УДМС у Запорізькій області про відкликання дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання, 30.10.2025 Третім апеляційним адміністративним судом винесено постанову по справі №280/3079/25 про залишення без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 . Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття. Враховуючи вищевикладене, у разі виявлення вказаного громадянина, просимо вжити заходи відповідно до діючого законодавства, та повідомити відділ організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення Управління ДМС у Запорізькій області.

22.01.2026 громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до вимог частини 2 статті 203 КУпАП - оформлено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МДН № 007799. Постановою про накладання адміністративного стягнення серії ПН МДН № 007788 на позивача накладено штраф у розмірі 3400 грн., який сплачено у повному обсязі.

Управлінням міграційної поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на адресу відділу №8 у м.Кривому Розі ГУДМС Україуни в Дніпропетровській області направлено подання про прийняття рішення згідно чинного законодавства щодо іноземного громадянина, який порушив міграційне законодавство України від 22.01.2026 №98/1231-26, в якому зазначено, що працівниками УМП ГУНП в Дніпропетровській області спільно з працівниками відділу №8 у м. Кривому Розі ГУДМС України в Дніпропетровській області в ході проведення заходів з виконання законодавства в міграційній сфері було встановлено, що на території України незаконно перебуває громадянин Республіки Азербайджан - ОСОБА_2 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказаний громадянин на даний час незаконно проживає на території України, чим порушує вимоги чинного законодавства України. З урахуванням вищезазначеного, перебування на території України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суперечить вимогам міграційного законодавства України. Посилаючись на норми ст. 13, 26, 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" просимо, прийняти рішення про примусове повернення за межі України та притягнення до відповідальності згідно діючого законодавства громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

22.01.2026 Відділом № 8 у місті Кривому Розі ГУ ДМС у Дніпропетровській області прийнято рішення № 1231100100000677 про примусове видворення з України громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 22.01.2026, позивача ознайомлено з прийнятим відносно нього рішенням про примусове видворення з України, що підтверджується власноручним підписом позивача, вчиненим ним у цьому рішенні.

Рішення Відділу № 8 у місті Кривому Розі ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 22.01.2026 № 1231100100000677 виконано 19.02.2026, що підтверджується інформацією у веб-інтерфейсі інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан» стосовно перетину державного кордону громадянином Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 за паспортним документом (закордонним паспортом) НОМЕР_3 через пункт пропуску «Старокозаче».

20.02.2026 Головним управлінням Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області відповідно до ч.1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» було прийнято рішення № 1201110100018256 про заборону в`їзду в Україну строком на 5 років відносно громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У вказаному рішенні зазначено, що 07.04.2025 УДМС в Запорізькій області прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни №2301130100018146 відносно громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 . Зазначене рішення не виконано. 22.01.2026 Відділом №8 у м.Кривому Розі ГУ ДМС у Дніпропетровській області було прийнято рішення про примусове видворення з України №1201100100000677 відносно громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 . 19.02.2026 рішення Відділу №8 у м.Кривому Розі ГУ ДМС У Дніпропетровській області про примусове видворення з України виконано.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Приписами ст. 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлення порядку їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 року № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI).

Приписи ч.ч. 1-3 ст. 3 Закону №3773-VІ, які кореспондують положеннями ст. 26 Конституції України, визначають, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини.

Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону №3773-VI строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили кримінальні, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону (ст. 23 Закону №3773-VI).

Стаття 30 Закону № 3773-VI передбачає, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Рішення про примусове видворення не приймається стосовно іноземців та осіб без громадянства, підстави для примусового видворення яких виявлені в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон під час їх виїзду з України.

Іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у цій статті, забороняється подальший в`їзд в Україну строком на п`ять років. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня прийняття такого рішення та додається до строку заборони в`їзду в Україну, який особа мала до цього. Рішення про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства може бути оскаржено в порядку, передбаченому законом.

Беручи до уваги вищевикладену нормативно-правову базу, суд зазначає, що підставою прийняття оскаржуваного рішення про заборону позивачу в`їзду в Україну строком на 5 років стало те, що відносно позивача було прийнято рішення про його примусове видворення внаслідок порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, у тому числі, перебування особи на території України без законних на те підстав, що мало місце у випадку спірних правовідносин.

Отже, рішення про заборону в`їзду в Україну є похідним від рішення про примусове видворення з України.

Застосовуючи приписи частини першої статті 30 Закону № 3773-VI, варто зважати, що примусове видворення з України іноземця на підставі прийнятої постанови адміністративного суду застосовується, якщо рішення компетентного органу про примусове повернення не виконано іноземцем в установлений строк без поважних причин.

Отже, зі змісту наведеної норми слідує, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини: 1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення; 2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 359/5975/17, від 28.02.2019 у справі № 754/2198/17, від 26.06.2019 у справі № 755/12159/18, від 09.08.2019 у справі № 359/5823/16-а, від 27.04.2023 у справі № 522/11882/22, від 24.05.2023 у справі № 296/8455/22.

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, суд виходить з того, що позивач був належним чином ознайомлений із рішенням Управління ДМС у Запорізькій області від 07.04.2025 №2301130100018146 про примусове повернення до країни походження або третьої країни, отримав його копію, був обізнаний із порядком його оскарження та правовими наслідками невиконання, однак у встановлений цим рішенням строк територію України не залишив.

Таким чином, позивач фактично ухилився від виконання рішення компетентного органу про примусове повернення, чим допустив порушення вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

Надалі зазначені обставини стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП та прийняття щодо нього рішення від 22.01.2026 про примусове видворення з України.

При цьому суд враховує, що рішення про примусове видворення позивачем у передбаченому законом порядку не оскаржене, доказів його скасування або зупинення дії матеріали справи не містять, а тому таке рішення є чинним та підлягає врахуванню судом під час оцінки правомірності подальших дій відповідача.

З огляду на те, що частина перша статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» прямо передбачає заборону подальшого в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, щодо яких прийнято рішення про примусове видворення, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 20.02.2026 №1201110100018256 є похідним від чинного рішення про примусове видворення та прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень і у спосіб, визначені законом.

Відтак доводи позивача не спростовують установленого факту невиконання ним рішення про примусове повернення та не свідчать про протиправність рішення про заборону в`їзду в Україну.

Щодо наявності сім`ї у позивача на території України суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено виключень із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України. Тобто, наявність сім`ї не звільняє особу від необхідності дотримання міграційного законодавства України.

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 року у справі № 522/14416/18.

Щодо доводів позивача про відсутність доказів його ознайомлення саме з рішенням про заборону в`їзду в Україну, суд зазначає, що такі доводи не свідчать про протиправність оскаржуваного рішення.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 257, 295 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 19.06.2026.

Суддя Н.Є. Калугіна