Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №140/15291/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року ЛуцькСправа № 140/15291/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною щодо не залучення ОСОБА_1 як законного представника її сина військовослужбовця Національної гвардії України солдата ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зник безвісти за особливих обставин під час виконання бойового завдання, у службовому розслідуванні проведеному на виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 28.08.2025 №1031; визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не ознайомлення ОСОБА_1 як законного представника її сина військовослужбовця Національної гвардії України солдата ОСОБА_2 , який зник безвісти за особливих обставин під час виконання бойового завдання з усіма документами (відомостями, відеозаписами, витягами з журналів бойових дій, бойових розпоряджень) які були зібрані під час службового розслідування проведеного на виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 28.08.2025 №1031; зобов`язання військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України надати для ознайомлення ОСОБА_1 документи (відомості, відеозаписи, витяги з журналів бойових дій, бойових розпоряджень) які були зібрані під час службового розслідування проведеного на виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 28.08.2025 №1031.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що її син солдат ОСОБА_2 зник безвісти 28.08.2025 під час виконання бойового завдання в районі н.п. Удачне Покровського району Донецької області. Відповідні відомості були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025030580002323. Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 24.09.2025 320250924-4740 її син ОСОБА_2 набув статусу особи, що зникла безвісти за особливих обставин, у зв`язку з чим на позивача як члена сім`ї особи, що зникла безвісти за особливих обставин розповсюджуються права та соціальні гарантії визначені ст.ст. 6, 7 Закону України «Про правовий статус осіб зниклих безвісти за особливих обставин».

З посиланням на норми даного Закону позивач стверджує, що під час проведення службового розслідування відповідачем не було дотримано вимог п.п.2 п.2, п.3 розділу V «Порядку проведення службових розслідувань у Національній гвардії України», затвердженого наказом МВС від 21.04.2020 №347 (далі - Порядок №347) та гарантії визначені ст.6 Закону України «Про правовий статус осіб зниклих безвісти за особливих обставин», а саме в частині залучення позивача як законного представника до проведення службового розслідування, не ознайомлення її зі всіма матеріалами службового розслідування.

Звертає увагу на те, що документи зібрані в ході службового розслідування не відносяться до документів з обмеженим доступом. З врахуванням викладеного просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 10.12.2025 прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та відповідно до приписів статей 12, 257, 262 КАС України ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві на позов, відповідач позовні вимоги заперечив та зазначив, що за фактом надзвичайної події, зникнення військовослужбовця ОСОБА_2 у зв`язку з виконанням ним бойового завдання, наказом командира військової частини № НОМЕР_2 від 28.08.2025 призначено службове розслідування.

Вказує на те, що при проведенні службового розслідування ними повністю дотримано процедуру його проведення, визначену Порядком №347. У ході його проведення було підтверджено факт зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 за особливих обставин під час виконання бойових завдань з відсічі збройної агресії РФ. За наслідками проведення службового розслідування було видано наказ від 15.10.2025 №1353 «Про результати службового розслідування по факту скоєння надзвичайної події відносно солдата ОСОБА_2 (зникнення військовослужбовця НГУ з вогнепальною зброєю) у зв`язку з виконанням ним бойового завдання». Із висновком службового розслідування та наказом за наслідками його проведення позивач погоджується та не оскаржує їх.

Зазначає, що позивачем не було надано документів, які підтверджують її представництво безвісти зниклого солдата. Звертає увагу на те, що висновок службового розслідування їй було надано для ознайомлення у встановленому порядку, про що свідчить і долучення його копії до матеріалів позовної заяви.

Звертає увагу на те, що вони не вололодіють будь-якими відеоматеріалами, які стосуються даної події.

Відповідач вказує, що при призначенні службового розслідування та його проведенні, діяв у відповідності до норм чинного законодавства та будь-яких прав позивача при цьому не порушував. З врахуванням викладеного просив в позові відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач ще раз наголосила на допущеній відповідачем протиправній бездіяльності під час проведення службового розслідування.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 проходив службу у ВЧ НОМЕР_1 на посаді стрільця 1 -го стрілецького відділення, 2 стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) (а.с.18-20).

Наказом командира військової частини № НОМЕР_2 від 28.08.2025 «Про призначення службового розслідування по факту скоєння надзвичайної події відносно солдата ОСОБА_2 (зникнення військовослужбовця НГУ з вогнепальною зброєю) у зв`язку з виконанням ним бойового завдання» призначено службове розслідування (а.с. 52 зворот -53).

За результатами проведеного службового розслідування, 15.10.2025 затверджено висновок службового розслідування (а.с.28-33).

В ході службового розслідування було підтверджено факт зникнення безвісти за особливих обставин під час бойових завдань з відсічі збройної агресії рф солдата ОСОБА_2 .

На підставі висновку та матеріалів службового розслідування, відповідачем видано наказ від №1353 «Про результати службового розслідування по факту скоєння надзвичайної події відносно солдата ОСОБА_2 (зникнення військовослужбовця НГУ з вогнепальною зброєю) у зв`язку з виконанням ним бойового завдання», яким в тому числі було підтверджено відомості які стали підставою для проведення службового розслідування, матеріали його проведення направити до правоохоронних органів, які здійснюють слідчі дії. Які здійснюють слідчі дії в рамках кримінального провадження. ( а.с.60).

02.09.2025 внесено відомості до Єдиного реєстру кримінальних розслідувань за №12025030580002323 по факту зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 при виконанні бойового завдання ( а.с.24).

Відомості відносно ОСОБА_2 внесені до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, що підтверджується відповідним витягом від 24.09.2025 320250924-4740 (а.с.25).

Позивач не погоджуючись із бездіяльністю військової частини, яка проявилась у незалученням відповідачем її законного представника зниклого безвісти під час проведення службового розслідування та порушення її прав на ознайомлення з його оскаржила її до суду.

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Частинами 1, 2 статті 1 Закону України «Про національну гвардію України» визначено, що вона є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.

Наказом МВС № 347 від 21.04.2020 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній гвардії України (далі -Порядок № 347).

Пунктом 1 розділу I Порядку № 347 передбачено, що він визначає підстави, порядок проведення службових розслідувань стосовно військовослужбовців Національної гвардії України, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, права та обов`язки посадових осіб під час проведення службових розслідувань.

Відповідно до пунктів 1-3 розділу II Порядку № 347 службове розслідування проводиться в разі: зникнення безвісти або захоплення в полон військовослужбовця.

Службове розслідування призначається командиром (начальником) і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини військовослужбовця.

Підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те командира (начальника).

Розділом V Порядку №347 визначено права та обов`язки учасників службового розслідування.

Пунктом 3 розділу V Порядку №347 передбачено права особи стосовно якої проводиться службове розслідування, а саме вона має право: отримувати інформацію про підстави проведення службового розслідування; брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, подавати документи та інші матеріали, які мають значення для проведення службового розслідування; висловлювати письмові зауваження щодо об`єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності осіб, які проводять службове розслідування; відмовлятися давати будь-які показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; звертатися з письмовим рапортом щодо ознайомлення з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, визначені законодавством.

Згідно з п.1-4 розділу VII Порядку №347 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який має містити вступну, описову та резолютивну частини.

У вступній частині висновку службового розслідування зазначаються: посада, звання, прізвище, ініціали особи (осіб), яка(і) проводила(и) службове розслідування; підстави для проведення службового розслідування.

В описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені під час проведення службового розслідування відомості про: обставини, за яких військовослужбовцем (військовослужбовцями) вчинено правопорушення або які стали підставою для призначення службового розслідування; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення правопорушення, його наслідки (їх тяжкість); посаду, військове звання, прізвище, ім`я, по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період військової служби, період перебування на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), характеристику особи (зокрема про наявність або відсутність у неї незнятих дисциплінарних стягнень), яка вчинила правопорушення, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли його вчиненню; наявність причинного зв`язку між неправомірними діяннями військовослужбовця та їх наслідками; умови, що передували вчиненню правопорушення або спонукали до його вчинення; вимоги законодавства або посадові обов`язки, які було порушено; військове майно (грошові кошти), якому завдано шкоду, та її розмір;наявність вини військовослужбовця (військовослужбовців), обставин, що пом`якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення військовослужбовця (військовослужбовців) до вчиненого.

В описовій частині також зазначаються відомості про залучення фахівців та дані про них, висвітлюються надані ними результати службового розслідування.

У резолютивній частині висновку службового розслідування зазначаються :інформація про підтвердження чи спростування відомостей, які стали підставою для призначення службового розслідування; пропозиції щодо закінчення службового розслідування, застосування до військовослужбовця (військовослужбовців) конкретного дисциплінарного стягнення, притягнення до матеріальної відповідальності, ступінь тяжкості отриманих тілесних ушкоджень (за наявності), обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, а також відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів та про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Аналізуючи зібрані по справі докази та норми чинного законодавства, які регламентують спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що відповідачем належними та допустимими доказами доведено правомірність своїх дій під час проведення службового розслідування та не допущення ними порушення прав позивача виходячи з наступного.

Як вже зазначав суд вище, проведення службового розслідування в Національній гвардії України регулюється Порядком №347.

Цим порядком регламентовано, в тому числі, підстави та порядок проведення службового розслідування права осіб, які проводять його та їх обов`язки та права осіб відносно яких воно проводиться.

Також визначено, які обставини підлягають встановлення під час його проведення та яким чином затверджуються результати.

У даному випадку позивач не оспорює висновки акту проведення службового розслідування та наказ від 15.10.2025, яким вони затверджені.

Вказує на те, що відповідачем під час його проведення було порушено її права як законного представника ОСОБА_2 .

Однак, з таким твердженням суд не погоджується, виходячи із наступного.

Військовослужбовець ОСОБА_2 на момент зникнення безвісти приймав участь у бойових діях та був повнолітнім.

Частиною 3 ст.237 ЦК України передбачено, що представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Нормами ст.242 ЦК України визначено, що батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

У матеріалах справи відсутні дані про те, що ОСОБА_2 у відповідності до вимог чинного законодавства уповноважував позивача ОСОБА_1 представляти його інтереси, в тому числі, які стосувались проходження ним військової служби.

Відтак, у відповідача були відсутні законодавчо визначені підстави для залучення ОСОБА_1 як законного представника ОСОБА_2 до проведення службового розслідування, ознайомлення її з матеріалами службового розслідування, які в ньому містяться.

При цьому висновок службового розслідування позивачу було надано.

Також слід звернути увагу на те, що Порядок №347 не передбачає обов`язкової участі представників військовослужбовців під час проведення службових розслідувань .

Щодо посилань позивача на недотримання відповідачем її гарантій як члена сім`ї особи, що зникла безвісти, які визначені ст.ст. 6,7 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» під час проведення службового розслідування, то суд вказує на наступне.

Преамбулою даного Закону визначено, що він визначає правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та забезпечує правове регулювання суспільних відносин, пов`язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей.

Відповідно до ст.3 Закону він регулює суспільні відносини, пов`язані з набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей.

Частинами 1-3 статті 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» визначено, що близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме).

Реалізація права, передбаченого частиною першою цієї статті, відбувається шляхом подання заяви про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та отримання достовірної інформації про хід та результати проведення її розшуку в порядку, визначеному цим Законом та іншими законами України.

Органи державної влади, уповноважені на здійснення обліку та/або розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, зобов`язані надавати інформацію про хід та результати їх розшуку в порядку, встановленому цим Законом, близьким родичам та членам сім`ї таких осіб.

Згідно з ст.7 даного Закону будь-яка дискримінація осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та їхніх близьких родичів і членів сім`ї за ознакою раси, кольору шкіри, статі, віросповідання, політичних чи інших поглядів, національного чи соціального походження, належності до будь-якої соціальної групи, території походження чи зникнення, економічного чи соціального становища, сексуальної орієнтації, фізичних можливостей чи за іншими ознаками забороняється.

Вказані норми чітко регламентують сферу дії вказаного Закону, права близьких родичів осіб яких зникли безвісти та форму реалізації їхніх прав.

Суд зазначає, що норми ст.ст.6,7 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» не надають безумовного права близьким родичам зниклої безвісти особи на участь у проведенні службового розслідування, яке проводиться відносно такої особи. Така участь повинна бути підтверджена належним документом, в тому числі довіреністю на представництво.

Також слід звернути увагу на те, що проведення службового розслідування в НГУ регламентується спеціальним нормативних актом, а саме Порядком №347, а не нормами вказаного Закону.

Крім того, суд вказує на те, що під час проведення службового розслідування встановлювались обставини зникнення військовослужбовця під час здійснення бойових дій, а не питання його розшуку, місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме).

Враховуючи вищевказані норми законодавства, встановлені обставини справи суд вважає, що в даному випадку відповідачем під час проведення службового розслідування не було порушено прав, свобод та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що на даний час Луцьким РУП ГУНП у Волинській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025030580002323 по факту зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 при виконанні бойового завдання за ст.115 ч.1 КК України.

Саме в межах даного кримінального провадження повинні бути встановлені всі фактичні обставини зникнення ОСОБА_2 під час виконання ним бойового завдання.

Статтею 55 КПК України визначено, хто може бути визнаний потерпілим в кримінальному проваджені, а ст.56 даного кодексу визначені права потерпілого.

Пунктом 11 часини 1 статті 56 КПК України визначено, що потерпілий має право знайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, в порядку, передбаченому цим Кодексом, у тому числі після відкриття матеріалів згідно зі статтею 290 цього Кодексу, а також знайомитися з матеріалами кримінального провадження, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, у випадку закриття цього провадження.

Також вказаною статтею передбачені і інші права потерпілого.

Виходячи із заявлених позовних вимог суд констатує, що саме в межах проведення досудового розслідування (визнання її потерпілою) та реалізацією такою особою своїх прав, визначених кримінально-процесуальним законодавством, може бути забезпечено право особи на ознайомлення з матеріалами, що стосуються зникнення військовослужбовця під час виконання бойового завдання.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд приходить до висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачу відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 241, 242, 243, 245, 246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.С. Денисюк