Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №199/7947/21 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/7947/21

(2/199/138/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

12.06.2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

У складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Попружко Д.О.,

представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Лілія Дмитрівна, про визнання угоди недійсною, визнання права власності та витребування майна з незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Лілія Дмитрівна, про визнання угоди недійсною, визнання права власності та витребування майна з незаконного володіння.

В обґрунтуванні позовних вимог посилалася на те, що вона, ОСОБА_3 , та її мати ОСОБА_5 , 1953 року народження, внаслідок шахрайських дій сторонніх осіб втратили житло, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .

Так, вказана квартира відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 06.11.1996 року №4/1878-96, передана у власність ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 .

На підставі договору дарування, посвідченого 22.11.2000 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Насобіним О.В., реєстровий №7209, ОСОБА_7 подарував ОСОБА_3 належну йому 1/3 частину зазначеної квартири.

Після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину прийняла її донька ОСОБА_5 , яка проживала разом зі спадкодавцем та була зареєстрована в даній квартирі.

Рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 20.06.2019 року ОСОБА_5 визнана недієздатною, із 1990 року знаходилася на обліку у лікаря-психіатра з діагнозом: шизофренія параноїдальної форми, галюцінаторно - параїдальний синдром, у неї була ампутована кінцівка та вона мала 1 групу інвалідності безстроково.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 04.12.2019 року над недієздатною ОСОБА_5 встановлено опіку та призначено ОСОБА_3 опікуном недієздатної ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 10.12.2020 року Чечелівським районним у місті Дніпрі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), актовий запис №3199.

21.04.2021 року позивачка через свого представника звернулася до Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та була заведена спадкова справа.

Як стало відомо, 18 вересня 2018 року між ОСОБА_4 , як позикодавцем, та ОСОБА_5 , як позичальником, був укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Л.Д., зареєстрований в реєстрі за №1310. За умовами договору позикодавець передав позичальнику грошові кошти у сумі 280 000 грн., а позичальник зобов`язався повернути всю суму позики до 18 жовтня 2018 року.

У подальшому, у зв`язку з невиконанням зобов`язання за договором позики від 18 вересня 2018 року, приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Фаст Л.Д. 08.11.2018 року був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1651.

Постановою заступника начальника Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Приновою С.Г. від 09.11.2018 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису від 08.11.2018 року №1651, виданого приватним нотаріусом Фаст Л.Д., про стягнення зі ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 боргу в розмірі 282 800 гривень.

У рамках виконавчого провадження №57651300 на все майно, яке належить боржнику ОСОБА_5 , накладено арешт, що підтверджується постановою заступника начальника Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Принової С.Г. від 09.11.2018 року.

У подальшому, у рахунок погашення заборгованості за виконавчим написом №1651, виданим 08.11.2018 року приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Фаст Л.Д., 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 передана ОСОБА_4 , що підтверджується постановою заступника начальника Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Принової С.Г. про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 10.07.2019 року.

На підставі постанови державного виконавця та акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 10.07.2019 року, виданого заступником начальника Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Приновою С.Г. в рамках виконавчого провадження №57651300, приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Фаст Л.Д. 25.07.2019 року на ім`я ОСОБА_4 видане свідоцтво на право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , реєстровий №823.

Таким чином, відповідач ОСОБА_4 неправомірно, шахрайським шляхом, заволодів належною ОСОБА_5 1/3 частиною квартири АДРЕСА_1 .

22.02.2020 року за заявою ОСОБА_3 АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області були внесені відомості до ЄРДР та відкрите кримінальне провадження №1200040630000305 за ч.3 ст.190 КК України.

У ході проведення досудового розслідування на підставі постанови слідчого СВ ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області Бредихіна А.Л. від 07.05.2021 року у кримінальному провадженні №1200040630000305 призначено посмертну судово-психіатричну експертизу.

Так, відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №10 від 03.06.2021 року, проведеної КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР, ОСОБА_5 на момент укладання договору позики 18.09.2018 року виявляла ознаки шизофренії параноїчної, виражений змішаний тип дефекту. За своїм психічним станом на той час ОСОБА_5 не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Посилаючись на вказані обставини, із урахування уточнених позовних вимог, ОСОБА_3 просила суд: визнати недійсним договір позики, укладений 18 вересня 2018 року між ОСОБА_4 , як позикодавцем, та ОСОБА_5 , як позичальником, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Л.Д., зареєстрований у реєстрі за № 1310; визнати недійсним свідоцтво про право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , виданого 25.07.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Фаст Л.Д., реєстровий №823; визнати право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , як спадкоємицею її померлої матері ОСОБА_5 . Крім цього, позивачка просила суд встановити факт прийняття спадщини її матір`ю ОСОБА_5 після смерті бабусі ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визнати за позивачкою, як спадкоємицею після ОСОБА_5 , право власності в порядку спадкування за законом на належну ОСОБА_6 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 . Також позивачка просила суд витребувати на її користь нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1 .

Представник відповідача ОСОБА_4 – адвокат Садовський І.В. надав суду відзив на позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та зазначив, що відповідно до договору позики від 18.09.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Л.Д., позикодавець ОСОБА_4 передав позичальнику ОСОБА_5 кошти у сумі 280 000,00 грн., яка зобов`язалася повернути всю суму позики до 18 жовтня 2018 року. Позивачкою не доведені ті обставини, за наявністю яких закон пов`язує можливість визнати укладений договір недійсним, оскільки сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, позивачем не спростовано факт отримання грошових коштів ОСОБА_5 .. Договір позики від 18 вересня 2018 року був нотаріально посвідчений, укладений у належній формі, за вільним волевиявленням сторін, із реальною передачею позикодавцем грошових коштів та отримання вказаних коштів позичальником у сумі 280 000 грн..

На момент укладання 18.09.2018 року договору позики ОСОБА_5 не була визнана недієздатною, не перебувала під опікою, а рішення про визнання її недієздатною було ухвалене лише 04 грудня 2019 року у справі № 199/6946/19 та набрало законної сили 08 січня 2020 року. Представник відповідача також зазначав, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами, що саме станом на 18 вересня 2018 року ОСОБА_5 перебувала у стані, за якого не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Щодо висновку судово-психіатричного експерта №10 від 03.06.2021 року, який було складено на підставі постанови слідчого від 07.05.2021 року про призначення та проведення посмертної судово-психіатричної експертизи в рамках КП №20200400630000305, де вказано, що «за своїм психічним станом на той час ОСОБА_5 не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними», представник відповідача зазначає, що судово-психіатрична експертиза в рамках розгляду наявної цивільної справи не проведена, а посмертна експертиза, виконана у межах кримінального провадження, не є судовою експертизою у цій цивільній справі, не забезпечувала стороні відповідача процесуальних гарантій змагальності та не може мати наперед встановленої доказової сили.

Посилаючись на вказані обставини, представник відповідача ОСОБА_4 – адвокат Садовський І.В. просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_3 – адвокат Сегеда Ю.А. надала суду заперечення на відзив, де зазначила обставини, аналогічні викладеним у позовних заявах та просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Також зазначила, що оспорюваний договір позики, укладений 18 вересня 2018 року між ОСОБА_4 , як позикодавцем, та ОСОБА_5 , як позичальником, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Л.Д., фактично не був виконаний з боку позикодавця та є фіктивним, укладений із метою ввести в оману людину, яка не була здатна усвідомлювати значення своїх дій та не могла керувати ними.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі, надавши пояснення, аналогічні викладеним у позовних заявах. Додатково зазначила, що її мати ОСОБА_5 із 1990 року мала діагноз: параноідна шизофренія, неодноразово перебувала на стаціонарному лікуванні, інколи вона замикалася в собі, у неї були марення та галюцинації, зниження волі, бездіяльність в побуті, тому за неї все тоді робив її брат, з яким вона продовжувала проживати разом після смерті бабусі ОСОБА_6 , яка померла у 2012 році. У ОСОБА_5 були періоди, коли вона могла відсторонюватись від людей та не впізнавати навіть тих, кого бачила кожного дня, але лікарі пояснювали це проявом соціальної ізоляції, що притаманний людині з таким діагнозом. Більше 20 років тому вона отримала травму та їй було ампутовану кінцівку, у зв`язку з чим пересувалася на низькому візочку, відштовхуючись руками. ОСОБА_5 зловживала спиртними напоями, була інвалідом першої групи, не могла свідомо розрахуватись у магазині та повноцінно поводитись у побуті, а тому не могла позичити та перерахувати таку велику суму грошей, оскільки не розуміла значення грошей та самостійно їх витрачати. Позивачка разом із донькою (онукою померлої) намагались забезпечувати ОСОБА_5 господарськими речами та продуктами. Вважає, що відповідач скористався безпорадним станом її матері ОСОБА_5 ..

Після смерті бабусі ОСОБА_6 у квартирі залишилася проживати мати ОСОБА_5 та її рідний брат. У листопаді 2018 року в квартирі відбулася пожежа, внаслідок чого дядько загинув, а матір вдалося врятувати, та з того часу її було влаштовано до психіатричної лікарні, а згодом до хоспісу, оскільки позивачка власного житла не має, а квартира була непридатна для проживання. На той час позивачка була на заробітках в росії. Влітку 2019 року від сусідів дізналася про те, що до квартири прийшли невідомі люди та встановили свої замки. Згодом вона з`ясувала, що власником належної матері ОСОБА_5 1/3 частини квартири став ОСОБА_4 , якому передана ця частка в рахунок, начебто, невиконання договору позики від 18.09.2018 року. Таким чином, ще за життя матері відповідач шахрайським шляхом заволодів квартирою в цілому, здає в найм, позивачка позбавлена права користуватися даним житловим приміщенням. Ремонт у квартирі після пожежі вона не проводила та із позовом про вселення в квартиру до суду не зверталася, оскільки боїться за своє життя та вважає спільне проживання зі сторонніми особами неможливим. На теперішній час є інші спадкоємці після смерті бабусі ОСОБА_6 , яка померла у 2012 році, іще одна тітка, а тому позивачка не може отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріуса. Просила визнати договір позики недійсним та задовольнити позов.

Представник позивачки ОСОБА_3 - адвокат Сегеда Ю.А. у судовому засіданні надала пояснення, аналогічні викладеним у позовних заявах, позовні вимоги підтримала частково та додатково зазначила, що в рамках кримінального провадження слідчим була призначена судово-психіатрична експертиза та згідно з висновком від 03.06.2021 року ОСОБА_5 в період часу, що цікавить суд, тобто на момент укладання договору позики станом на 18.09.2018 року виявляла ознаки шизофренії параноїдної, за своїм психічним станом на той час вона не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними. За життя ОСОБА_5 не могла вільно розпоряджатися грошима, а тому суму 280 000 гривень вона не могла перерахувати та витратити за короткий час, таких грошей вона ніколи не мала. За своїм фізичним станом мати позивачки була інвалідом першої групи та пересувалася на візку, жебракувала та зловживала спиртними напоями, жодна людина не наважилася б надати їй в борг таку велику суму грошей, знаючи що остання не має жодного постійного доходу та веде неблагополучний спосіб життя. Так, позивачка успадкувала після матері 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , звернулася до нотаріуса із відповідною заявою та була відкрита спадкова справа, а тому просила визнати за ОСОБА_3 право власності на вказану частку спадкового майна, що на теперішній час зареєстрована за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності, виданого приватним нотаріусом Фаст Л.Д., яке також слід визнати недійсним. Щодо іншої 1/3 частини квартири, яка на праві власності належить спадкодавцю ОСОБА_6 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначила, що позивачка не наполягає на заявлених позовних вимогах у п.4 та п.5 позову, зокрема про встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_5 після ОСОБА_6 та визнання за ОСОБА_3 права власності на вказану 1/3 частину квартири, оскільки з`явилися інші спадкоємці після ОСОБА_6 , а тому неможливо визначити частку спадкоємця ОСОБА_5 ..

Так, відповідач шахрайським шляхом заволодів квартирою в цілому, здає в найм, позивачка не має іншого житла та позбавлена права користуватися даним житловим приміщенням.

Представник відповідача ОСОБА_4 – адвокат Садовський І.В. у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Звернув увагу суду на правові позиції ВС стосовно неналежності доказів, у зв`язку з чим вважає долучений позивачкою до позову висновок судово-психіатричного експерта №10 від 03.06.2021 року, проведений в рамках кримінального провадження, - неналежним доказом та не може бути врахований судом, оскільки досудове розслідування триває, підозра нікому не вручена, обвинувальний акт до суду не направлений та вирок відносно винних осіб не набрав законної сили. Так, при розгляді кримінального провадження даному висновку оцінка не надавалася, а згоду на розкриття матеріалів провадження слідчий не надавав. Договір позики укладений в установленому законом порядку, кошти були передані позичальнику ОСОБА_5 у повному обсязі, в присутності нотаріуса, а тому вимоги закону щодо укладення даного виду правочину виконані. Правові підстави для визнання договору позики відсутні. Крім цього, до участі у справі не залучена дружина ОСОБА_4 , яка надала нотаріальну згоду на передачу в борг спільних коштів подружжя, а тому у разі задоволення позову її право буде порушено.

Третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Л.Д. у судовому засіданні проти позову в частині визнання недійсним договору позики, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , посвідченого нею 18.09.2018 року, заперечувала та надала детальні пояснення з приводу домовленості між сторонами, розрахунку, передачі грошей у сумі 280 000 гривень позикодавцем позичальнику, особистого перерахування грошей позичальником у її присутності, роз`яснення позичальнику ОСОБА_5 порядку укладання договору, ведення бесіди щодо необхідності повернення грошей у вказаний в договорі строк та застереження настання наслідків через порушення умов договору. Пояснила, що вона з позичальником спілкувалась тривалий час, тому пересвідчилась у здатності ОСОБА_5 усвідомлювати значення цієї нотаріальної дії, її наслідків та змісту роз`яснень нотаріуса, а також пересвідчилась у відповідності волі і волевиявлення ОСОБА_5 щодо вчинення нотаріальної дії.

Вказує, що ОСОБА_5 повністю розуміла свої дії, самостійно перераховувала і брала кошти. Згодом, через декілька днів, до її нотаріальної контори завітала ОСОБА_5 на інвалідному візку з управлінням та розповіла, що придбала його за позичені кошти.

Вищевказаний договір позики був нею посвідчений за адресою здійснення нотаріальної діяльності: АДРЕСА_2 , при укладанні договору 18.09.2018 року були присутні ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та його дружина ОСОБА_8 , яка надала нотаріальну згоду на передачу в позику грошей. У подальшому, у зв`язку з невиконанням зобов`язання за договором позики від 18 вересня 2018 року, до неї звернувся ОСОБА_4 із заявою про вчинення виконавчого напису, та 08.11.2018 року нею було вчинено виконавчий напис, реєстровий №1651. Далі, на підставі постанови та акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 10.07.2019 року, виданого заступником начальника Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Приновою С.Г. в рамках виконавчого провадження №57651300, нею на ім`я ОСОБА_4 видано свідоцтво на право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , реєстровий №823.

У судовому засіданні буди допитані свідки. Так, свідок ОСОБА_9 , яка є донькою позивачки ОСОБА_3 та онукою померлої ОСОБА_5 , у судовому засіданні зазначила, що не пам`ятає такого часу, коли б її бабуся ОСОБА_5 усвідомлювала свої дії. ЇЇ мати ОСОБА_3 постійно знайомила її з бабусею, бо остання забувала та не впізнавала онуку. Пізніше, коли свідок подорослішала, мати пояснила їй, що бабуся має психічне захворювання. ОСОБА_5 жила у квартирі АДРЕСА_1 разом зі своїм рідним братом, який загинув під час пожежі у листопаді 2018 року. Вона разом із матір`ю ОСОБА_3 завжди проживали окремо в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 . Бабуся ОСОБА_5 була достатньо асоціальною, могла розмовляти та потім різко перемикалась і починала дивитись в стіну, інколи розмовляти або побудувати діалогу з нею не вдавалось. У бабусі не було розуміння та оцінки ситуації, хто перед нею та з ким вона розмовляє. Зазначає, що у ОСОБА_5 було циклічне мислення, постійно вибачалась, а потім починала сміятись. Стан нерозуміння навколишнього середовища не дозволяв ОСОБА_5 пересуватись далі свого району місця мешкання, мала стандартні маршрути та пересувалась на напольному візочку.

Свідок пояснила, що її бабуся не розуміла значення грошей та не могла їх самостійно витрачати. Свідок ОСОБА_9 разом із матір`ю ОСОБА_3 намагались забезпечувати ОСОБА_5 та дядька господарськими речами та продуктами. Оскільки мати тривалий час була на заробітках на дуже рідко приїздила, то саме їй (онуці) доводилося відвідувати та періодично допомагати бабусі.

Зазначила, що бабуся ОСОБА_5 була інвалідом, вживала спиртні напої, страждала на психічне захворювання, плуталася в розмовах, з нею неможливо було побудувати діалогу, а тому укласти будь-яку угоду на значну суму грошей також було неможливо. Вважає, що хтось міг скористатись її безпорадним станом.

Свідок ОСОБА_8 , яка є дружиною відповідача ОСОБА_4 , у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_5 вона знає приблизно з весни 2018 року, оскільки остання приїздила до них на ОСОБА_10 пляж, де вони мали заклад харчування та надавали допомогу з харчуванням. При цьому, ОСОБА_5 розповідала про свою родину, хворого брата та доньку, яка тривалий час перебуває на заробітках і не може їй допомогти. Вони порадились із чоловіком, отримали консультацію адвоката щодо умов укладання договору та звернулись до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Л.Д. для його посвідчення. Свідок пояснила, що ОСОБА_5 , хоча й пересувалася на візку, але повністю свідомо спілкувалася, розуміла та усвідомлювала усі події.

У її присутності 18 вересня 2018 року приватним нотаріусом Фаст Л.Д. було посвідчено між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договір позики, а також передані ОСОБА_5 280 000,00 гривень. При цьому, зі слів ОСОБА_5 , зазначений борг повинна була віддати її донька ОСОБА_3 , яка в найкоротший термін мала повернутися із заробітків.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснив, що він проживає в будинку АДРЕСА_4 , був сусідом ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , його квартира знаходиться декількома поверхами вище. Зазначає, що ОСОБА_5 була хворою людиною, вади були очевидними та її хворобу неможливо було не помітити. Вона інколи не впізнавала сусідів, із якими постійно зустрічалась, а вже через годину могла впізнати. Крім цього, ОСОБА_5 регулярно зловживала алкоголем, проживала разом із братом, який також пиячив. Вона жебракувала, зранку сиділа біля підземного переходу та люди давали їй гроші на проживання, які вона не могла навіть порахувати в магазині, розраховуючись просто насипала касиру гроші. ОСОБА_5 за життя ніколи не мала великих грошей, а сума в 280 000 гривень є дуже великою для будь-якої людини. ОСОБА_12 всі знали на районі, було відомо про її хворобу, у неї був єдиний маршрут, за яким вона на візочку подорожувала по району. Зовнішній вигляд у ОСОБА_12 був такий, що жодна людина не дала б їй гроші в борг, знаючи про її неблагополучний спосіб життя. Влітку 2018 року біля ОСОБА_12 почав з`являтися чоловік, який згодом приходив до її квартири, це був ОСОБА_13 , про нього дізналися зі справи про заволодіння шахрайським шляхом належної неповнолітнім дітям квартири, що також розташована у їхньому будинку. Після пожежі у листопаді 2018 року відразу в квартирі також з`явився Волошин, який згодом поміняв двері, хоча свідок особисто їх заварив.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, копії спадкової справи та виконавчого провадження, суд вважає позовні вимоги таким, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про власності на житло від 06.11.1996 року №4/1878-96, передана у власність ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 (т.1, а.с.7).

На підставі договору дарування, посвідченого 22.11.2000 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Насобіним О.В., реєстровий №7209, ОСОБА_7 подарував ОСОБА_3 належну йому 1/3 частину зазначеної квартири (т.1, а.с.8).

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про право на спадщину після її смерті не видавалося.

ОСОБА_5 на час смерті ОСОБА_6 проживала разом зі спадкодавцем та була зареєстрована в даній квартирі, також у квартирі АДРЕСА_1 проживав і син померлої, який у 2018 році внаслідок пожежі загинув.

Рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 20.06.2019 року ОСОБА_5 визнана недієздатною, із 1993 року знаходилася на обліку у лікаря-психіатра з діагнозом: шизофренія параноїдальної форми, галюцінаторно - параїдальний синдром. У неї була ампутована кінцівка та вона мала 1 групу інвалідності безстроково (т.1, а.с.10,11).

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 04.12.2019 року над недієздатною ОСОБА_5 встановлено опіку та призначено ОСОБА_3 опікуном недієздатної ОСОБА_5 (т.1 ,а.с.12).

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 10.12.2020 року Чечелівським районним у місті Дніпрі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), актовий запис №3199 (т.1, а.с.28).

18 вересня 2018 року між ОСОБА_4 , як позикодавцем, та ОСОБА_5 , як позичальником, був укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Л.Д., зареєстровано в реєстрі №1310. За умовами договору позикодавець передав позичальнику грошові кошти у сумі 280 000 грн., а позичальник зобов`язався повернути всю суму позики до 18 жовтня 2018 року (т.1, а.с.14).

У подальшому, у зв`язку з невиконанням зобов`язання за договором позики від 18 вересня 2018 року, приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Фаст Л.Д. 08.11.2018 року був учинений виконавчий напис, реєстровий №1651 (т.1, а.с.131).

Постановою заступника начальника Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Приновою С.Г. від 09.11.2018 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису №1651, виданого 08.11.2018 року приватним нотаріусом Фаст Л.Д. про стягнення зі ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 боргу в розмірі 282 800 гривень (т.1, а.с.129).

У рамках виконавчого провадження №57651300 на все майно, яке належить боржнику ОСОБА_5 , накладено арешт, що підтверджується постановою заступника начальника Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Принової С.Г. від 09.11.2018 року (т.1, а.с.139).

У подальшому, у рахунок погашення заборгованості за виконавчим написом №1651, виданим 08.11.2018 року приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Фаст Л.Д., 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 передана ОСОБА_4 , що підтверджується постановою заступника начальника Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Принової С.Г. про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 10.07.2019 року (т.1, а.с. 196).

На підставі постанови державного виконавця та акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 10.07.2019 року, виданого заступником начальника Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Приновою С.Г. в рамках виконавчого провадження №57651300, приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Фаст Л.Д. 25.07.2019 року на ім`я ОСОБА_4 видано свідоцтво на право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , реєстровий №823 (т.1, а.с.32).

22.02.2020 року за заявою ОСОБА_3 АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області були внесені відомості до ЄРДР та відкрито кримінальне провадження №1200040630000305 за ч.3 ст.190 КК України (т.1, а.с.31).

У рамках кримінального провадження на підставі постанови слідчого СВ ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області Бредихіна А.Л. від 07.05.2021 року у кримінальному провадженні №1200040630000305 призначено посмертну судово-психіатричну експертизу (т.1, а.с. 20, 21).

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №10 від 03.06.2021 року, проведеної КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР, ОСОБА_5 на момент укладання договору позики від 18.09.2018 року виявляла ознаки шизофренії параноїчної, виражений змішаний тип дефекту. За своїм психічним станом на той час ОСОБА_5 не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними (т.1, а.с. 23-25).

Як вбачається із матеріалів спадкової справи №319/2021, позивач через свого представника за довіреністю, виданою в рф, звернулась до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, яка залишилася після смерті матері. Окрім позивача інші спадкоємці із заявами не зверталися, заповіт від імені спадкодавця відсутній. Свідоцтво про право на спадщину не видавалося (т.1, а.с. 93-116).

За клопотанням позивача в підготовчому судовому засіданні судом була призначена посмертна судово-психіатрична експертиза стосовно психічного стану ОСОБА_5 станом на 18.09.2018 року, однак повернута через несплату позивачем її вартості. У подальшому призначена експертиза і за клопотанням представника відповідача, однак матеріали справи з експертної установи були повернуті без виконання у зв`язку із неперерахуванням оплати за проведення такої експертизи, а згодом - у зв`язку із ненаданням додаткових медичних документів (т.2, а.с. 53, 54, 105-111, 159-163, 181, 182).

Щодо позовної вимоги про недійсність договору позики суд зазначає наступне. Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За змістом статті 203 ЦК України для чинності правочину необхідним є, зокрема, щоб зміст правочину не суперечив закону, особа, яка вчиняє правочин, мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, її волевиявлення було вільним і відповідало внутрішній волі, правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків. Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця норма закріплює презумпцію правомірності правочину, яка діє доти, доки вона не буде спростована у встановленому законом порядку. Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною або сторонами вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Згідно зі статтями 1046, 1047 ЦК України договір позики є реальним договором і вважається укладеним із моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлений письмовий договір, розписка або інший документ, який посвідчує передачу позикодавцем визначеної грошової суми.

Як зазначалося вище, 18 вересня 2018 року між ОСОБА_4 , як позикодавцем, та ОСОБА_5 , як позичальником, був укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Л.Д., зареєстровано в реєстрі №1310.

Разом із цим, у рамках кримінального провадження на підставі постанови слідчого СВ ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області Бредихіна А.Л. від 07.05.2021 року у кримінальному провадженні №1200040630000305 призначено посмертну судово-психіатричну експертизу стосовно психічного стану ОСОБА_5 станом на 18.09.2018 року (т.1, а.с.20,21).

Так, відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №10 від 03.06.2021 року, проведеної КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР, ОСОБА_5 на момент укладання договору позики від 18.09.2018 року виявляла ознаки шизофренії параноїчної, виражений змішаний тип дефекту. За своїм психічним станом на той час ОСОБА_5 не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними (т.1, а.с.23-25). Дана експертиза проводилася комісійно, державною установою, надана оцінка медичній документації та матеріалам кримінального провадження (п.п. 18,21 висновку).

До матеріалів справи позивачем долучена фотокопія даної експертизи, засвідчена слідчим СВ ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ст.л-том поліції Бредихіним А.Л..

Так, судом призначалася посмертна судово-психіатрична експертиза у ході розгляду даної справи, однак проведена не була. У зв`язку з цим, суд позбавлений можливості дослідити або надати оцінку іншим доказам, які б свідчили про психічний стан здоров`я ОСОБА_5 станом на 18.09.2018 року.

Щодо неналежності вказаного висновку, як доказу у даній справі, на чому акцентував увагу представник відповідача ОСОБА_2 , суд вважає зазначити, що для оцінки психічного стану померлої ОСОБА_5 необхідні спеціальні знання та слід проаналізувати медичну документацію, оскільки вказана особа перебувала на обліку лікаря-психіатра із 1990 року та неодноразово проходила лікування. Таким чином, висновок щодо психічного стану померлої ОСОБА_5 може зробити тільки лікар-психіатр, а оскільки дані висновку судово-психіатричної експертизи №10 від 03.06.2021 року іншими доказами (медичним висновком) не спростовані, тому суд вважає врахувати наявний висновок №10 від 03.06.2021 року та погоджується, що станом на 18.09.2018 року на час укладання договору позики ОСОБА_5 не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.

На думку суду, висновок судово-почеркознавчої експертизи від №10 від 03.06.2021 не можна вважати таким, що не відповідає критеріям належності та допустимості доказів, як про це стверджує представник відповідача. Позивач подав до суду копію цього висновку, зроблену з копії того ж висновку, яку засвідчив слідчий. Для його використання як доказу подання до суду окремого дозволу слідчого, а також вироку суду, який набрав законної сили у кримінальному провадженні, не є необхідним. Такий висновок судово-почеркознавчої експертизи, який позивач відповідно до закону одержав у межах кримінального провадження, стосується предмета доказування у цій справі, що узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 9 лютого 2021 року у справі № 381/622/17.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (частини перша та друга статті 57 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; близькі за змістом приписи є у частині першій і другій статті 76 ЦПК України у чинній з указаної дати).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 58 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; частина перша статті 77 ЦПК України у редакції, чинній з цієї дати). Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (частина перша статті 59 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; частина перша статті 78 ЦПК України у редакції, чинній з указаної дати).

Відповідно до ч.1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Позивачка ОСОБА_3 звернулася з даним позовом, оскільки є єдиною спадкоємицею після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з чим порушено її право на спадкування.

Оскільки суд дійшов висновку, що на час укладання договору позики від 18.09.2018 року позичальник ОСОБА_5 не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними, то в силу ч.1 ст. 225 ЦК України даний договір слід визнати недійсним.

Щодо наслідків невиконання умов договору позики, який суд вважає визнати недійсним, то у зв`язку з невиконанням зобов`язання за договором позики від 18 вересня 2018 року, приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Фаст Л.Д. 08.11.2018 року був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1651.

Вказаний виконавчий напис у судовому порядку не визнавався таким, що не підлягає виконанню, в ході розгляду даної справи такої позовної вимоги заявлено не було, дане питання судом з`ясовувалося. Зазначений виконавчий напис був пред`явлений до виконання.

Постановою заступника начальника Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Приновою С.Г. від 09.11.2018 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису від 08.11.2018 року №1651, виданого приватним нотаріусом Фаст Л.Д., про стягнення зі ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 боргу в розмірі 282 800 гривень.

У рамках виконавчого провадження №57651300 на все майно, яке належить боржнику ОСОБА_5 , накладено арешт (постанова від 09.11.2018 року); на підставі постанови державного виконавця та акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 10.07.2019 року в рахунок погашення заборгованості за виконавчим написом №1651, виданим 08.11.2018 року приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Фаст Л.Д., 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 передана ОСОБА_4 , (постанова про передачу майна стягувачу від 10.07.2019 року).

Так, на підставі постанови державного виконавця та акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 10.07.2019 року, виданого заступником начальника АНД ДВС міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Приновою С.Г. в рамках виконавчого провадження №57651300, приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Фаст Л.Д. 25.07.2019 року на ім`я ОСОБА_4 видане свідоцтво на право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , реєстровий №823.

Таким чином, позивачка ОСОБА_3 просила суд визнати недійсним свідоцтво на право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , реєстровий №823, видане приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Фаст Л.Д. 25.07.2019 року на ім`я ОСОБА_4 ..

У даному випадку суд враховує правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2023 року у справі № 463/13099/21, ЄДРСР № 115750121, відповідно до якого постанова та акт державного або приватного виконавця про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу не є правочинами у розумінні статей 203, 215 ЦК України і не можуть визнаватися недійсними за правилами недійсності правочинів. Суд також бере до уваги правові висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду у справах № 587/2230/21, ЄДРСР № 119907441, та № 450/4257/20, ЄДРСР № 107556540, згідно з якими для оцінки наслідків виконавчих дій має значення чинність виконавчого напису та наявність або відсутність рішення про визнання його таким, що не підлягає виконанню, на момент вчинення відповідних виконавчих дій. За змістом правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, ЄДРСР № 98483110, свідоцтво, пов`язане з придбанням майна у виконавчій процедурі, саме по собі не є самостійним правовстановлюючим документом, а є підставою для державної реєстрації права власності та після проведення такої реєстрації вичерпує свою дію.

Суд дійшов висновку, що вимога ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності, виданого нотаріусом на підставі документів виконавчого провадження, без належного оспорення первинної підстави виконання та без встановлення неправомірності виконавчих дій, не є ефективним способом захисту.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає відмовити у задоволенні позову в частині визнання недійсним свідоцтва на право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , виданого приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Фаст Л.Д. 25.07.2019 року на ім`я ОСОБА_4 , у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту. Як наслідок, не підлягає задоволенню і позов у частині визнання за позивачкою права власності в порядку спадкування за законом після ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/3 частину квартири, оскільки реєстрація права власності (запис в реєстрі) на дану квартиру проведено за ОСОБА_4 , та установленому законом порядку не оспорюється та не скасовано.

Слід зазначити, що позивачка у межах одного позову поєднала вимоги різної правової природи: вимоги про недійсність договору позики, вимоги щодо похідних наслідків виконавчого провадження, вимоги про визнання недійсним свідоцтва, визнання права власності, встановлення факту прийняття спадщини та витребування майна.

Таке поєднання вимог у запропонованій позивачкою конструкції фактично спрямоване на досягнення речово-правового результату — повернення 1/3 частини квартири через обхід належних речово-правових механізмів захисту та без повної перевірки умов статей 387, 388 ЦК України.

Як пояснила в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_14 (відповідна заява від позивачки не надана), позивачка не підтримує п.4 позову (т.1, а.с.42 звор): про встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_15 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визнання за ОСОБА_3 , як спадкоємицею її матері ОСОБА_5 , права власності в порядку спадкування на 1/3 частину кватири, яка належить ОСОБА_16 .. Зазначила, що після ОСОБА_6 із заявою про прийняття спадщини звернулися інші спадкоємці, а тому неможливо визначити частку, належну спадкоємцю ОСОБА_5 та після її смерті спадкоємцю ОСОБА_3 ..

Оскільки відносно даної позовної вимоги існує спір між спадкоємцями, які у повному складі не залучені до участі, позивачкою не доведені позовні вимоги та на стадії дебатів представник зазначила про їх непідтримання, тому в даній частині позову суд вважає відмовити.

Також представник ОСОБА_14 зазначила, що позивачка підтримує лише в 2/3 частині позовну вимогу, викладену в п.5 прохальної частини (т.1, а.с.42 звор): витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Суд приймає до уваги Постанову Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» в п. 10 якої зазначено, норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

У Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», в п. 26 зазначено, що відповідно до положень ч. 1 ст. 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Згідно зі ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в ч. 1 ст. 388 ЦК України.

До вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України) відносяться усі випадки, коли майно вибуло з володіння поза волею власника (або законного володільця).

Основним речово-правовим способом захисту права власності є віндикаційний позов. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №2-383/2010, провадження № 14-308цс18, зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що створює, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16-ц, провадження № 14-208цс18, зроблено висновок, що у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів ст. ст. 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог ст. ст. 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Оскільки на підставі свідоцтва на право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , реєстровий №823, виданого 25.07.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Фаст Л.Д. на ім`я ОСОБА_4 , право власності на дану частину квартири зареєстроване за відповідачем, реєстрація права власності не скасована, а тому правові підстави для витребування даної частини на користь позивачки відсутні.

Так, на підставі договору дарування, посвідченого 22.11.2000 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Насобіним О.В., реєстровий №7209, ОСОБА_3 належить 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 .

Як встановлено в ході розгляду справи, позивачка в даній квартирі тривалий час (більше 20 років) не проживала, після пожежі 2018 року квартиру не відновлювала, ремонтні роботи не проводила, до квартири не заселялася, із позовом про вселення чи визначення порядку користування квартирою до суду не зверталася. Доказів, які б свідчили про реальне, дійове вчинення з боку осіб, які проживають у квартирі, перешкод для вселення позивачки до квартири, суду не надано. Пояснення позивачки щодо її небажання вселитися через побоювання проживати в даній квартирі з іншими особами, не є правовою підставою для витребування 1/3 частини від відповідача, в розумінні положень ст.388 ЦК України. Таким чином, в задоволенні даної частини позову суд вважає також відмовити, оскільки, як зазначалося вище, право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18.

Щодо посилань представника відповідача на те, що до участі у справі не залучена дружина відповідача - ОСОБА_8 , яка надавала згоду на передачу в борг ОСОБА_5 коштів, що є спільною власністю подружжя, суд вважає зазначити, що справа судом розглянута в межах заявлених позовних вимог, за участю сторін та учасників (третьої особи), що вказані в позовній заяві. Відповідно до ст.51 ЦПК України залучення до участі у справі співвідповідача може бути виключно на підставі клопотання позивача. Таке клопотання до суду не надходило.

За наслідками розгляду справи, суд вважає скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпропетровська від 19.10.2021 року у справі № 199/7947/21 у вигляді накладення заборони на відчуження будь-яким шляхом, будь-яким особам, у будь-який спосіб, у тому числі внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відносно майна, а саме: 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1680552812101.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 18.10.2021 року ОСОБА_3 звільнено від сплати судового збору, а тому з відповідача на користь держави повинно бути стягнуто судовий збір у розмірі 2 800 (дві тисячі вісімсот) гривень 00 копійок.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 80, 81, 82, 89, 129, 131, 141, 223, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 202, 203. 215, 225, 387, 388, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Лілія Дмитрівна, про визнання угоди недійсною, визнання права власності та витребування майна з незаконного володіння, - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір позики, укладений 18 вересня 2018 року між позикодавцем ОСОБА_4 та позичальником ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Л.Д., зареєстрований у реєстрі за № 1310.

Стягнути із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , 2 800 (дві тисячі вісімсот) гривень 00 копійок судового збору на користь держави.

В іншій частині позову,- відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19.10.2021 року у справі №199/7947/21, та скасувати накладення заборони на відчуження будь-яким шляхом, будь-яким особам, у будь-який спосіб, у тому числі внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відносно майна, а саме: 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1680552812101.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 .

Третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Лілія Дмитрівна, місцезнаходження: м.Дніпро, вул.Старокозацька, буд.62, прим.17.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Л.Г. Якименко