Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №320/62227/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/62227/25 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: - Осіпової О.О.,

суддів: - Златіна С.В., Кравченка Є.Д.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАНАРІУМ" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАНАРІУМ" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання дій протиправними,-

В С Т А Н О В И Л А:

До Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Панаріум» з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області № 181/10-36-04-08 від 01.08.2025 про виключення ТОВ «Панаріум» (код ЄДРПОУ 32880338) з реєстру платників єдиного податку з 01.07.2025;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП 44096797) з моменту набрання судовим рішенням законної сили поновити ТОВ «Панаріум» (код ЄДРПОУ 32880338) в реєстрі платників єдиного податку з дати виключення.

Позовну заяву сформовано в підсистемі "Електронний суд" та підписано електронно-цифровим підписом представника - Жукова Дмитра Олександровича.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року позовну заяву повернуто позивачеві з усіма доданими до неї документами, оскільки в цьому випадку електронна довіреність у порядку передоручення від 10.12.2025р. сформована через електронний кабінет не тієї особи, від імені якої вона видана. Ця обставина унеможливлює прийняття судом вказаної довіреності як документу, який містить відповідний електронний цифровий підпис особи, яка в порядку передоручення уповноважує Жукова Д.О. представляти інтереси позивача.

Отже, належних доказів на право підписання та подання позовної заяви від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Панаріум», на думку суду першої інстанції, не надано, оскільки довіреність у порядку передоручення від 10.12.2025р. сформована через електронний кабінет не керівника ТОВ «Панаріум» Катковського Едуарда Олександровича.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що до позовної заяви у справі представник позивача на підтвердження права підпису також надав лише електронну довіреність в порядку передоручення та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак не надав до суду ордера, договору про надання правової допомоги тощо, що підтверджують повноваження Жукова Д.О. як адвоката представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Панаріум».

При цьому, Київський окружний адміністративний суд зазначив, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань також не містить відомостей щодо можливості здійснення самопредставництва Жукова Д.О. від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Панаріум».

Тому суд першої інстанції не вбачив підстав для прийняття до розгляду вказаної позовної заяви, оскільки її підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ним ухвалу та направити справу для продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду, а також стягнути з ГУ ДПС у Київській області на свою користь 3328грн. судового збору та розглянути питання винесення окремої ухвали відповідно до ч.8 ст.249 КАС України, оскільки із врахуванням п.30, п.32, п.33 підрозділу 2 Підсистема «Електронний суд» розділу ІІІ «Порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС» Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого 17.08.2021р. рішенням Вищої ради правосуддя №1845/0/15-21, в ЄСІТС адвокат Жуков Д. не має можливості ані самостійно сформувати собі електронну довіреність від ТОВ «Панаріум», ані надати собі повноваження на його представництво, адже це може зробити виключно його директор.

Зазначає, що п.1 ч.4 та ч.7 ст.59 КАС України передбачає альтернативне право для підтвердження повноважень адвоката у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

При цьому, за умовами абз.п.30 цього Положення за наявності у користувача зареєстрованого Електронного кабінету ордер не створюється, отже, у ЄСІТС технічно неможливо сформувати електронний ордер на представництво особи, яка має зареєстрований електронний кабінет.

Крім того, апелянт вказує, що з аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що суддею Кушновою А.О. за ідентичних обставин винесено 6 ухвал про повернення позовних заяв, що свідчить про системне порушення нею норм процесуального права шляхом позбавлення особи доступу до правосуддя з огляду на обмежені строки звернення до адміністративного суду, а тому вбачає підстави для винесення щодо неї окремої ухвали.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження та ухвалою від 19.05.2026р. призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ст. 320 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, коли має місце неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Судом встановлено, що позовна заява підписана адвокатом Жуковим Д.О. (а.с.4.8). До позову на підтвердження його повноважень додано довіреність «у порядку передоручення», сформовану в системі Електронний суд ЄСІТС від 10.12.2025р.(а.с.6).

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

У силу п.3 ч.4ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Згідно з частинами сьомою та восьмою статті 44 КАС України документи (у тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

При цьому, за змістом ч.1, 3ст.55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Тобто, процесуальний закон встановлює можливість участі у справі суб`єктів владних повноважень та юридичних осіб як у порядку самопредставництва, так і через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 57 КАС України).

Відповідно до частин першої-другої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.

Водночас відповідно до частини сьомої статті 59 КАС України у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 №1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення).

Пунктом 30 підрозділу 2 розділу ІІІ Положення передбачено, що користувач ЄСІТС може уповноважити іншого користувача на вчинення дій із використанням Електронного суду в інтересах довірителя, надавши засобами відповідної підсистеми ЄСІТС такому повіреному довіреність в електронній формі відповідно до вимог процесуального законодавства.

Згідно з пунктом 31 підрозділу 2 розділу ІІІ Положення надання довіреності в електронній формі здійснюється засобами Електронного кабінету шляхом створення електронного документа встановленої форми, в якому визначається обсяг повноважень повіреного.

Відповідно до пункту 32 підрозділу 2 розділу ІІІ Положення довіреність в електронній формі, підписана кваліфікованим електронним підписом довірителя, надає можливість повіреному виконувати визначений довірителем перелік дій засобами Електронного суду. Повірений, якому довірителем видана довіреність в електронній формі із правом передоручення, може надати таку довіреність іншому користувачу на вчинення дій в інтересах довірителя (передоручення).

Згідно з пунктом 34 підрозділу 2 розділу ІІІ Положення довіреність в електронній формі, що підтверджує повноваження представника, та електронні документи, на підставі яких відбувалось передоручення прав первинного довірителя (за їх наявності), автоматично додаються до документів, відправлених представником засобами Електронного суду.

Проаналізувавши вищевказані норми, колегія суддів зазначає, що електронна довіреність, яку можливо надати за допомогою підсистеми «Електронний суд», видається за наявності у відповідної особи довірителя та його представника особистих електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд», що передбачає наявність у таких осіб електронного цифрового підпису. Електронна довіреність видається лише за умови її підписання електронним ключем довірителем за допомогою алгоритмів, визначених у підсистемі «Електронний суд». Надалі така електронна довіреність автоматично додається до позовної заяви, яка подана представником від імені довірителя через підсистему «Електронний суд», при цьому у користувачів відсутня можливість будь-яким чином впливати на зміст та вигляд такого електронного доручення, тобто воно формується підсистемою «Електронний суд» самостійно, відповідно до обраного обсягу повноважень представника.

Частиною сьомою статті 59 КАС України та підрозділом 2 розділу ІІІ Положення визначено особливості подання до суду довіреності для цілей підтвердження повноважень представника у разі звернення до суду в електронній формі. Зі змісту вказаних норм випливає, що учасник справи може уповноважити представника на подання документів від свого імені шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми «Електронний суд» електронного доручення за формою, установленою адміністратором системи, примірник якого додається підсистемою до кожного відправленого (підписаного) представником документу автоматично.

Довіреність, видана із дотриманням зазначених правил, як електронний документ, не вимагає будь-якого засвідчення і є належним документом, що підтверджує повноваження представника у суді.

Подібні висновки щодо застосування частини сьомої статті 59 КАС України були викладені у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2022 у справі №560/11791/21, від 28 квітня 2022 у справі №683/1199/21, від 04 серпня 2022 у справі №300/8766/21, від 30 березня 2023 у справах 580/140/23 та 580/6367/22, від 03 серпня 2023 у справі № 580/142/23.

Правила посвідчення довіреності фізичної особи, передбачені частиною другою статті 59 КАС України, стосуються довіреностей, виданих у паперовій формі, і не застосовуються до електронних доручень, сформованих учасником справи в підсистемі «Електронний Суд».

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини другої статті 59 КАС України за подібних обставин висловлена Верховним Судом у постановах від 18 лютого 2021 у справі №300/1329/20, від 30 червня 2021 у справі №380/830/21, від 11 листопада 2021 у справі №560/10261/21 та від 20 грудня 2021 у справі №560/9405/21.

З матеріалів електронної справи встановлено, що позовна заява ТОВ подана через підсистему «Електронний суд» в електронній формі та підписана електронним підписом Жукова Д.О. як представником товариства.

На підтвердження своїх повноважень підписант надав: довіреність від 10.12.2025р., яка сформована за допомогою підсистеми «Електронний суд» та згідно з якою Катковський Едуард Олександрович (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на підставі Витягу з ЄДР від 01.12.2025р., виданої щодо ТОВ «ПАНАРІУМ» (ЄДРПОУ - 32880338) уповноважив, в порядку передоручення, Жукова Дмитра Олександровича (РНОКПП - НОМЕР_2 ) представляти інтереси ТОВ «ПАНАРІУМ» в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, а також пред`являти виконавчі документи, видані у формі електронного документа, на примусове виконання до органів державної виконавчої служби (приватних виконавців).

Довіреність видана з правом передоручення іншим особам. Довіреність дійсна до моменту її скасування.

Крім того, до матеріалів адміністративного позову подано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з яким Катковський Е.О. є керівником ТОВ «ПАНАРІУМ».

З урахуванням викладеного висновок суду першої інстанції про підписання апеляційної скарги особою, яка не має права її підписувати, є безпідставним.

Вирішуючи спірні питання, які виникли у правозастосовній практиці, що стосуються представництва/самопредставництва учасників справи, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2020 у справі № 9901/39/20 звернула увагу на те, що з урахуванням положень статті 55 КАС України для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження, а у постанові від 04 грудня 2019 у справі № 826/5500/18 сформувала універсальний принцип, зміст якого полягає у тому, що повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.

У разі сумнівів щодо наявності у особи, яка підписала заяву (скаргу), повноважень на вчинення таких дій в порядку самопредставництва суб`єкта владних повноважень, суд може скористатися відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а у разі неусунення таких сумнівів - запропонувати заявнику (скаржнику) надати додаткові документи на підтвердження таких повноважень у порядку, встановленому статтею 169 КАС України.

Трактування положень статті 59 КАС України у протилежному аспекті є неправомірним обмеженням права на доступ до правосуддя, що полягає у надмірному формалізмі.

Наведений висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 січня 2023 у справі №160/15934/21, від 05 липня 2024 у справі №440/16050/23, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Крім того, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 02 липня 2020 у справі № 9901/39/20, колегія суддів доходить висновку про те, що у випадку сумнівів щодо того, чи є Жуков Д.О.. адвокатом та представником позивача, суд міг скористатися відомостями, що містяться у Єдиному реєстрі адвокатів України, або ж запропонувати заявнику (скаржнику) надати додаткові документи на підтвердження таких повноважень.

Тим паче, у матеріалах справи є копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія РН№1244 (а.с.8) від 17.06.2017р., видане Жукову Дмитру Олександровичу.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про те, що адміністративний позов підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку, є необґрунтованим.

Доводи апелянта у апеляційній скарзі щодо незаконності судового рішення суду першої інстанції знайшли своє підтвердження.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Відповідно до вимог ч.2ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на судовий захист є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Відтак, з врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, оскільки винесена з порушенням норм процесуального права та з неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для такої.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється, оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінював судове рішення та не ухвалював нове по суті спору шляхом задоволення чи відмови у задоволенні викладених у позовній заяві вимог.

Також колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання представника позивача про винесення щодо судді першої інстанції, яка виносила ухвалу про повернення позовної заяви, окремої ухвали відповідно до ч.8 ст.249 КАС України, де вказано, що суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати.

За своїм змістом зазначена норма визначає непрямий спосіб судового контролю, що має обмежену дію: ініціатива постановлення окремої ухвали може виходити виключно від суду; коло заходів, які має виконати адресат, визначається також судом.

Аналіз положень наведеної статті КАС України дає підстави для висновку, що окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду. Така правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2019 року по справі № 200/4900/17.

Враховуючи зазначене, відсутні підстави для постановлення окремої ухвали за результатами розгляду цієї справи.

Отже, апеляційна скарга має бути задоволена частково.

Керуючись ст.ст. 312,320,321,322,325,328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Панаріум» задовольнити частково.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року про повернення позовної заяви скасувати.

Адміністративну справу № 320/62227/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Панаріум» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

В іншій частині у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню до Верховного Суду не підлягає.

Головуючий суддя О.О. Осіпова

Суддя С.В. Златін

Суддя Є.Д. Кравченко