Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №736/2892/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 736/2892/25 Суддя (судді) першої інстанції: Кутовий Ю.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Беспалова О.О.

Кравченка Є.Д.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 08 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування постави про притягнення до адміністративної відповідальності-,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області, в якому просив суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1108838 від 11.12.2023.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач є інвалідом 2-ї групи з дитинства, перебуває на обліку у лікаря психіатра Корюківської ЦРЛ, тому під час скоєння адміністративного правопорушення, яке йому ставиться у вину, він міг перебувати у хворобливому стані та не усвідомлювати своїх дій та керувати ними.

Крім того, заявляючи клопотання про поновлення строку пропуску на звернення до суду , позивач вказував, що про її існування оскаржуваної постанови йому стало відомо 10.11.2025 року від працівників державної виконавчої служби. Особисто він, копію даної постанови не отримував, у постанові він не розписувався, підпис, який там стоїть йому не належить.

Ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області від 13.01.2025 року відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження.

Ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області від 08 квітня 2026 року позовну заяву залишено без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції , позивач подав апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення судом норм процесуального права. просив оскаржуване судове рішення скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, розглядаючи клопотання відповідача, безпідставно повторно розглянув питання дотримання строків звернення до суду, при цьому не з`ясував обставин щодо отримання позивачем оскаржуваної постанови та щодо існування поважних причин пропуску строку на звернення до суду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2026 року відкрито провадження у справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2026 року продовжено строк апеляційного розгляду на розумний т призначено справу до розгляду у письмовому порядку.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів враховує наступне.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про залишення без розгляду позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява була подана із пропуском строку звернення до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Слід зазначити, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Отже, положення КАС України встановлюють для позивача чіткі строки звернення до суду за захистом своїх прав, а в разі наявності поважних причин пропуску таких, що є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з істотними перешкодами чи труднощами та підтверджені належними доказами, процесуальне законодавство допускає можливість поновлення пропущених строків.

Колегія суддів вважає, що при визначенні початку цього строку підлягає з`ясуванню момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

При цьому, саме позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права у сфері публічно-правових відносин, що також випливає із загального правила, встановленого частиною першою статті 77 КАС, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до змісту статті 121 КАС, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Так, у позовні заяві позивачем чітко вказано, що оскаржувану постанову йому вручено не було, підпис на постанові йому не належить. Про наявність постанови він дізнався від державного виконавця.

Тому, разом з позовною заявою подав клопотання про поновлення пропущеного строку.

Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції вважав строк не пропущеним, наразі належної оцінки доводам позивача не надав.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до якої, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до норм частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, позовної заяви. Як у випадку невиконання вимог статті 160 КАС України, щодо форми та змісту позовної заяви, так і вимог щодо дотримання строку звернення до суду, зокрема, відсутності відповідного клопотання про його поновлення чи визнання вказаних у ньому причин неповажними, - позовна заява залишається без руху.

Окрім того, частинами тринадцятою, п`ятнадцятою статті 171 КАС України, передбачено повноваження суду першої інстанції у разі встановлення після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановити ухвалу про залишення заяви без руху та надати строк для усунення її недоліків, і залишення її без розгляду в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.

З системного аналізу правових норм, визначених статями 123, 171 КАС України, слідує, що питання дотримання позивачем строку звернення із позовом з`ясовується судом на стадії відкриття провадження, а його пропуск є підставою для повернення позовної заяви, якщо суд дійде висновку, що причини, з яких його пропущено, не відповідають критеріям поважності.

Суд може повернутися до вирішення питання про дотримання позивачем строку звернення до суду й після відкриття провадження, і, установивши, що об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду не існувало, постановити ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Закріплений у частинах першій-третій статті 123 КАС України, порядок дає підстави для висновку, що в обох випадках (як і до, так і після відкриття провадження) застосуванню процесуальних наслідків пропуску строку звернення до суду має передувати оцінка судом зазначених у заяві позивача про поновлення строку звернення з позовом причин пропуску такого строку.

До відкриття провадження у справі реалізація відповідних процесуальних гарантій відбувається шляхом залишення позовної заяви, поданої за межами строків звернення до суду, без руху із пропозицією подати заяву про його поновлення або вказати інші, ніж ті, що зазначені в позовній заяві, підстави для поновлення цього строку.

Подібним чином законодавець урегулював і механізм залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, факт якого встановлено після відкриття провадження у справі, закріпивши у частині третій статті 123 КАС України приписи, що позов залишається без розгляду, якщо позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними.

Колегія суддів зазначає, що залишення позовної заяви без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання.

У разі подання позивачем клопотання про поновлення строку звернення із позовною заявою, суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.

За обставин цієї справи, системний аналіз положень статті 123 КАС України, дає підстави для висновку, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача у спірних правовідносинах, є надання можливості останньому скористатися правом подати заяву, в якій вказати причини поважності пропущеного строку, якому має передувати постановлення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Разом з тим, у цій справі суд першої інстанції, залишивши поза увагою доводи позивача про поважність причин пропуску строку на звернення, відкрив провадження у справі.

Натомість, отримавши відзив на позовну заяву, у якому відповідач наполягав, що копія постанови позивачу була вручена одразу ж в день винесення постанови, не надав оцінку доводам сторін щодо належності (неналежності) позивачу підпису на оскаржуваній постанові, не проаналізував наявні в матеріалах справи докази та не надав можливості позивачу скористатися правом подати заперечення і докази н спростування доводів відповідача, задовольнив клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Отже, колегія суддів зазначає про необґрунтованість та передчасність висновків суду першої інстанції, позаяк такі суперечать нормам процесуального права та обмежують право позивача на подання в установлений КАС України спосіб подати відповідну заяву про поновлення строку звернення до суду, вказавши інші поважні причини (у разі якщо попередні оцінені судом як неповажні).

У цьому зв`язку, колегія суддів вважає, що в будь-якому випадку, наслідком залишення позову без розгляду передує встановлення судом факту пропуску позивачем строку звернення до суду в процесуальний спосіб, визначений КАС України, та вчинення судом процесуальних дій, шляхом залишення позовної заяви без руху із зазначенням недоліків, які необхідно усунути, та надання позивачу можливості повідомити про інші причини поважності пропуску строку звернення до суду.

Натомість, у цій справі, факт пропуску позивачем строку звернення до суду встановлено ухвалою від 08 квітня 2026 року, якою одночасно залишено позов без розгляду. Ухвала постановлена за результатами розгляду в письмовому порядку клопотання відповідача, без надання позивачу права на усунення недоліків позовної заяви та подання відповідних доказів.

При цьому, оскаржувана ухвала окрім як висновку про те, що причини пропуску звернення до суду не є поважними, не містить обґрунтування прийняття/відхилення доводів позивача. Отже, висновки суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі є передчасними.

Колегія суддів зазначає, що не оцінює поважність наведених позивачами причин пропуску строку звернення до суду, а також не перевіряє наведені судом в оскаржуваній ухвалі підстави для залишення позову без розгляду, оскільки суд першої інстанції не дотримався процесуального порядку вирішення питання щодо поважності його пропуску.

При апеляційному перегляді колегією суддів також враховується правова позиція, висловлена у постанові Верховного Суду від 25.04.2024 у справі № 540/8074/21, від 13.06.2024 у справі № 520/8938/23.

За наслідками розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість її доводів та наявність підстав для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали, через порушення норм процесуального права при її постановленні.

Згідно з ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Отже, враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 320, 322, 328, 329, 331 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу на ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 08 квітня 2026 року про повернення позовної заяви скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(повний текст постанови складено 18.06.2026р.)