Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №711/996/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 711/996/26 Суддя (судді) першої інстанції: Скляренко В.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: - Осіпової О.О.,

суддів: - Златіна С.В., Воловика С.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 квітня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову від 27.01.2026 № R321561 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП;

- повернути позивачу сплачений штраф у розмірі 8 500 грн., шляхом зобов`язання відповідача оформити та подати висновок про повернення сплаченого позивачем адміністративного штрафу у розмірі 8 500 грн за постановою від 27.01.2026 № R321561 до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 квітня 2026 р., у задоволенні позову позивача - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 квітня 2026 р., позивач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам, зазначає про відсутність належних доказів його оповіщення про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Позивач вказує, що залишення повістки у поштовій скриньці не є належним способом вручення відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, а відповідачем не надано доказів особистого вручення повістки або її надсилання рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення. Крім того, апелянт зазначає, що не був належним чином повідомлений про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Також позивач наголошує, що подання заяви через застосунок «Резерв+» та сплата 50 відсотків штрафу не є визнанням вини, а суд першої інстанції безпідставно поклав на нього обов`язок доводити свою невинуватість усупереч принципу презумпції невинуватості та правилам розподілу тягаря доказування. У зв`язку з цим апелянт просить скасувати рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 03 квітня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Неподання відзиву відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає перегляду судового рішення судом апеляційної інстанції та розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Апеляційний розгляд справи відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що позивач перебуває на обліку військовозобов`язаних у відповідача з 08.09.2022 року. 15.08.2025 року стосовно позивача було порушено провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП, яке було закрито 24.12.2025 року (номер справи F2269493). 06.01.2026 року відповідачем створено позивачу повістку № 6316591 про необхідність йому з`явитися 12.01.2026 о 09 год 00 хв до ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження медичного огляду. Відповідна повістка була поміщена до поштової скриньки за адресою місця проживання позивача і виявлена ним 14.01.2026р.

25.01.2026 року позивача оголошено у розшук задля складання протоколу про порушення правил військового обліку, про що позивача повідомлено через мобільний застосунок «Резерв+» 25.01.2026 о 11 год 30 хв. 27.01.2026 року через електронний кабінет призовника від позивача надійшла заява № SC5767E5A-20FA-F011-9997-005056844140 в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 279-9 КУпАП (про не оспорювання допущеного порушення та згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності).

27.01.2026 року керівником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову № R321561, відповідно до якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено на нього штраф у сумі 17 000 грн. Підставою притягнення позивача до відповідальності у такій постанові зазначено те, що позивач не прибув за викликом до відповідача у строк та місце, зазначені в повістці № 6316591, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме а. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.п. 21, 23, 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.

Сповіщення про винесення відповідної постанови надійшло позивачу через застосунок «Резерв+» 27.01.2026 о 20 год 40 хв. 28.01.2026 о 10 год 45 хв позивач через електронний кабінет призовника надіслав запит на сплату штрафу зі знижкою 50% в розмірі 8 500 грн., а 28.01.2026 о 11 год 02 хв фактично здійснив оплату такого штрафу.

Зазначені обставини підтверджуються наданими позивачем відомостями з електронного кабінету призовника у мобільному застосунку «Резерв+», а також наданими відповідачем відомостями з Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів Оберіг.

Не погоджуючись з правомірністю винесення постанови № R321561 від 27.01.2026р. позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з ч. 1 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 3 наведеної статті вчинення дій, передбачених ч. 1 цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Спеціальним законом, який визначає, зокрема обов`язки громадян щодо здійснення мобілізації в особливий період, є Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543).

За визначенням абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 3543 особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває і досі.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року № 2105-IX затверджено Указ Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і досі.

Отже, в період часу з 06 по 25 січня 2026 року (період виникнення обставин, що обумовили винесення оскаржуваної постанови) діяв особливий період.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-ХІІ громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону № 3543, у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Згідно з п. 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений Постановою № 560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Згідно з п. 28 Порядку № 560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.

Згідно з п. 30-2 Порядку № 560 повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, можуть: 1) друкуватися і надсилатися військовозобов`язаним та резервістам засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; 2) друкуватися та вручатися військовозобов`язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді.

Відповідно до п. 35 Порядку № 560 передбачено, що представники, уповноважені вручати повістки, здійснюють оповіщення громадян як самостійно, так і у складі груп оповіщення.

Вручення повісток резервістам та військовозобов`язаним здійснюється цілодобово, зокрема, за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання.

Відповідно до п. 36 Порядку № 560 за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання резервісти та військовозобов`язані можуть бути оповіщені:

- через дільниці оповіщення шляхом їх виклику до таких дільниць та вручення повісток, отриманих від районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки представниками цих дільниць, та вручення повісток за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання;

- представниками районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад;

- представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки особисто або засобами зв`язку;

- групами оповіщення, до складу яких можуть включатися представники районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, поліцейські, а також під час оповіщення мешканців багатоквартирних будинків - керівник установи (організації) або фізична особа - підприємець, яка надає послуги з управління багатоквартирними будинками, або голова правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

За змістом п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Аналіз вищенаведених положень законодавства свідчить, що відповідні законодавчі приписи не забороняють вручення повісток за місцем проживання без використання засобів поштового зв`язку, оскільки передбачають можливість особистого вручення або іншими засобами зв`язку, без конкретизації їх видів. Натомість законодавство визначає обов`язкове підтвердження обставин вручення військовозобов`язаному повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 (розписка про отримання, відеозапис вручення чи доведення до відома змісту повістки тощо). Відсутність такого підтвердження свідчить, по суті, про поважність причин неявки військовозобов`язаної особи за відповідним викликом у дату, яка зазначена у повістці. Натомість така обставина не звільняє військовозобов`язаного від обов`язку у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці ІНФОРМАЦІЯ_1 або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів (ч. 3 ст. 22 Закону № 3543).

Правовий аналіз змісту диспозиції положень ч. 1, 3 ст. 210-1 КУпАП свідчить, що відповідні вимоги за своєю сутністю є засобом контролю належного виконання громадянами України військового обов`язку, до складу якого входить, зокрема, дотримання та виконання вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (зокрема ст. 210-1 КУпАП) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ст. 235 КУпАП).

За обставинами справи судом встановлено, що повістка № 6316591 від 06.01.2026р. не направлялась позивачу засобами поштового зв`язку рекомендованим відправленням з повідомленням про вручення. Натомість позивач визнає ту обставину, що відповідна повістка перебувала у поштовій скриньці за адресою його місця проживання і він виявив її та ознайомився з її змістом 14.01.2026р. Отже відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону № 3543 позивач зобов`язаний був повідомити відповідача про причини неявки та прибути до відповідного ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк, що не перевищує сім календарних днів, про що було зазначено на зворотньому боці повістки.

До того ж, суд звертає увагу, що відносно позивача вже здійснювалось провадження за обставинами неявки за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_1, внаслідок чого його було оголошено у розшук 04.02.2025р., але відповідне провадження було припинено 24.12.2025р. через виявлення позивача (№ справи F2269493), що підтверджується відомостями з реєстру «Оберіг». Зазначене свідчить про те, що позивач достеменно був обізнаний про зміст обов`язку необхідності явки до ІНФОРМАЦІЯ_1 за повісткою та юридичні наслідки, до яких призводить порушення відповідного обов`язку.

У зв`язку з порушенням позивачем обов`язків, передбачених ч. 3 ст. 22 Закону № 3543, та його неявкою до відповідача у період до 25.01.2026р. (тобто протягом 10 днів з моменту, як йому стало відомо про зміст повістки № 6316591 від 06.01.2026р.), щодо нього в реєстрі «Оберіг» було зафіксовано відомості про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про що у електронному кабінеті призовника «Резерв+» з`явились відповідні повідомлення 25.01.2026 об 11 год 30 хв та о 21 год 05 хв, про які позивачу стало відомо, про що він зазначив у позовній заяві.

Довідавшись про такі обставини позивач, користуючись правом, передбаченим ст. 279-9 КУпАП, через електронний кабінет призовника направив до відповідача електронну заяву № SC5767E5A-20FA-F011-9997-005056844140, в якій зазначив, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності, яка була отримана відповідачем 27.01.2026р. Подання такої заяви підтверджується відомостями з додатку позивача «Резерв+», де відображено повідомлення про прийняття його заяви до роботи.

З врахуванням такої заяви відповідачем було винесено оскаржувану постанову, про що було повідомлено позивача через електронний кабінет призовника «Резерв+» 27.01.2026 о 20 год 40 хв.

28.01.2026 о 10 год 45 хв позивачем подано заяву через застосунок «Резерв+» про сплату штрафу зі знижкою 50% в розмірі 8 500 грн. і того ж дня о 11 год 02 хв здійснено оплату відповідного штрафу. Зазначені обставини також підтверджуються змістом повідомлень у застосунку позивача «Резерв+» та квитанцією про оплату штрафу в сумі 8 500 грн.

Отже, стороною позивача не надано суду будь-яких доказів відсутності в його діях порушень вимог ч. 3 ст. 22 Закону № 3543 після отримання ним 14.01.2026р. повістки № 6316591 від 06.01.2026р., які полягають у неявці позивача до відповідача у період до 25.01.2026р., як і не надано доказів наявності об`єктивних поважних причин такої неявки, а відтак доводи позивача про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, є необґрунтованими.

Таким чином, оцінюючи обставини події, яка стала підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, з огляду на обсяг доказів, наданих сторонами суду, та обставини, викладені у заявах позивач та відповідача по суті справи, колегія суддів доходить висновку про наявність достатньо обґрунтованих підстав і обставин, які у своїй сукупності свідчать, що позивачем було допущено порушення вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, внаслідок чого його притягнуто до адміністративної відповідальності в межах санкції, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки зводяться до помилкового тлумачення вимог законодавства щодо порядку вручення повісток під час мобілізації та не підтверджують належними і допустимими доказами факт належного оповіщення позивача про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а відтак і наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені ст. 315 КАС України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідно до частин першою та третьої ст. 272 КАС України судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст. ст. 229, 242, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 квітня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.О. Осіпова

Суддя С.В. Златін

Суддя С.В. Воловик