Постанова від 18 червня 2026 р. у справі №420/29947/23 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/29947/23

Головуючий І інстанції: Вовченко О.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Голуб В.А., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року (м.Одеса, дата складання повного тексту ухвали - 08.04.2026р.) про відмову у внесенні виправлень до судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

01.11.2023р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо порушення строків розгляду запиту від 25.10.2023р. про встановлення ГУ ПФУ в Одеської області пенсії за довідками станом на 01.01.2021р., 01.01.2022р., та 01.01.2023р.;

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови йому провести перерахунок та виплату основного розміру пенсії на підставі довідки від 06.10.2023р.№354/ДФС з 01.02.2021р., довідки від 06.10.2023р. №355/ДФС з 01.02.2022р., довідки від 06.10.2023р. №356/ДФС з 01.02.2023р., а також уточненої довідки від 31.10.2023р. №399/ДФС з 01.02.2021р., довідки від 31.10.2023р. №400/ДФС з 01.02.2022р., та довідки від 31.10.2023р. №401/ДФС з 01.02.2023р.;

- зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити йому пенсію у відповідності до довідки від 31.10.2023р. №399/ДФС з 01.02.2021р., довідки від 31.10.2023р. №400/ДФС з 01.02.2022р., та довідки від 31.10.2023р. №401/ДФС з 01.02.2023р., з урахуванням судових рішень від 30.11.2020р. у справі №420/9320/20, від 17.04.2023р. у справі №420/2857/23 та від 24.03.2023р. у справі №420/3285/23, а також раніше призначеної пенсії, та встановити судовий контроль виконання рішення суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.03.2024р. позов ОСОБА_1 - задоволено повністю. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо порушення строків розгляду запиту ОСОБА_1 від 25.10.2023р. про встановлення пенсії за довідками станом на 01.01.2021р., 01.01.2022р., 01.01.2023р. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області стосовно відмови провести перерахунок та виплату основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки від 06.10.2023р. №354/ДФС з 01.02.2021р., довідки від 06.10.2023р. №355/ДФС з 01.02.2022р. та довідки від 06.10.2023р. №356/ДФС з 01.02.2023р., а також уточненої довідки від 31.10.2023р. №399/ДФС з 01.02.2021р., довідки від 31.10.2023 №400/ДФС з 01.02.2022р. та довідки від 31.10.2023р. №401/ДФС з 01.02.2023р. Зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки від 31.10.2023р. №399/ДФС з 01.02.2021р., довідки від 31.10.2023р. №400/ДФС з 01.02.2022р., а також довідки від 31.10.2023р. №401/ДФС з 01.02.2023р. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Одеській області витрати на правничу допомогу у розмірі 1000 грн.

Вказане рішення набрало законної сили - 26.04.2024р.

30.12.2025р. ОСОБА_1 було подано до суду 1-ї інстанції заяву про зміну способу та порядку виконання судового рішення від 26.03.2024р. у справі №420/29947/23.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30.01.2026р. заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення від 26.03.2024р. у справі №420/29947/23 - задоволено. Спосіб виконання судового рішення від 26.03.2024р. у справі №420/29947/23 в частині «зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки від 31.10.2023р. №399/ДФС з 01.02.2021р., довідки від 31.10.2023р. №400/ДФС з 01.02.2022р. та довідки від 31.10.2023р. №401/ДФС з 01.02.2023р.» було змінено на «стягнення з ГУ ПФУ в Одеській області на користь ОСОБА_1 суми доплати пенсії у розмірі 681228 грн.».

01.04.2026р. від представника ГУ ПФУ в Одеській області до суду 1-ї інстанції надійшла заява, в якій заявник просив суд виправити описку в ухвалі Одеського окружного адміністративного суду від 30.01.2026р. у справі № 420/29947/23, шляхом заміни в тексті ухвали невірно зазначеної суми, яка стягується з Головного управління, а саме з « 681228 грн.» на вірну « 56811,48 грн.».

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року (постановленою в порядку письмового провадження) у задоволенні заяви представника ГУ ПФУ в Одеській області про виправлення описки в ухвалі суду від 30.01.2026р. у справі №420/29947/23 - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач 23.04.2026р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при його винесенні, було порушено норми матеріального та процесуального права, у зв`язку із чим просив її скасувати та ухвалити нове судове рішення - про виправлення зазначеної описки.

07.05.2026р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2026р. дану апеляційну скаргу - залишено без руху.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2026р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

У відповідності до ч.1 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам цієї справи, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за змістом ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Положеннями ч.2 ст.55 Конституції України регламентовано, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій або ж бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Як передбачено у ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання ж судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ч.ч.2,3 ст.14 КАС України).

За правилами ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що доводи відповідача, які покладені в основу поданої заяви про виправлення описки, фактично зводяться до перегляду раніше постановленого судового рішення, що не відповідає принципам за яких суд має право на виправлення описки у своєму рішенні.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги відповідача, колегія суддів враховує наступне.

Як визначено ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі ст.242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Разом із тим, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як передбачено ч.1 ст.253 КАС України, суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Правила вказаної норми передбачають можливість після ухвалення судового рішення у справі усунути в ньому помилки технічного (неюридичного) характеру - описки та очевидні арифметичні помилки. У той же час, опискою в розумінні ст.253 КАС України визнається помилка, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, які мають вплив на зміст судового рішення та його виконання.

Судове рішення повинно бути точним. Помилки у тексті цього судового рішення, зумовлені арифметичними помилками або ж граматичними помилками (описками), що стосуються істотних обставин чи ускладнюють виконання рішення, можуть бути усунуті судом, який ухвалив рішення або ухвалу.

Суд вправі здійснити технічну заміну елементу, яка є очевидною й такою, що в подальшому може ускладнити виконання судового рішення.

Виправленню підлягають лише тільки ті описки, що мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат і строків, серед іншого, у резолютивній частині судового рішення, оскільки будь-яка описка має істотне значення та може ускладнити виконання рішення. Таким чином, описка трактується як явна неточність або незрозуміле формулювання.

Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, що були допущені у судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення.

Такої ж правової позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду у своїй ухвалі від 26.11.2019р. у справі №800/520/16.

Таким чином, з метою оперативного та дієвого усунення помилок технічного (непроцесуального) характеру в судовому рішенні застосовується інструмент виправлення описок (помилок правопису, які впливають на зміст чи порядок виконання судового рішення) та очевидних арифметичних помилок у рішенні (переважно щодо здійснення розрахунків у контексті задоволення позовних вимог фінансового характеру) під час засідання адміністративного суду, який прийняв таке рішення, як із його власної ініціативи, так і за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи, незалежно від набрання судовим рішення законної сили.

Однак, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд дійсно не має права змінювати зміст рішення, він лише усуває такі неточності, що впливають на можливість реалізації рішення чи його правосудності.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 21.07.2020р. у справі №521/1074/17 та від 20.12.2021р. у справі №П/811/3334/15.

Аналогічна правова позиція щодо неможливості задоволення заяви про виправлення описок, що стосуються формулювання позовних вимог, була викладена Верховним Судом і в постанові від 18.02.2021р. у справі №826/4089/16.

Перевіряючи доводи відповідача та аналізуючи матеріали справи, колегія суддів виходить із того, що виправлення описок відповідно до ст.253 КАС України допускається виключно щодо помилок технічного характеру, які були допущені під час викладення тексту судового рішення та не пов`язані зі зміною його змісту або переглядом висновків суду щодо встановлених обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду від 26.03.2024р. у справі №420/29947/23, позивач просив змінити спосіб виконання відповідного рішення шляхом стягнення з ГУ ПФУ в Одеській області на його користь донарахованих сум пенсії у загальному розмірі – 681 228 грн.

Постановляючи ухвалу про зміну способу та порядку виконання судового рішення, суд першої інстанції задовольнив подану заяву повністю.

При цьому, під час розгляду відповідної заяви судом 1-ї інстанції досліджувалися письмові докази, які фактично містили різні відомості щодо розміру коштів, належних до виплати позивачу на виконання рішення суду.

Так, із листа ГУ ПФУ в Одеській області від 24.10.2025р. за вих.№1500-0203-8/177645, який був поданий до суду та досліджений під час розгляду заяви, вбачається, що на підставі рішення суду від 26.03.2024р. у справі №420/29947/23 проведено відповідний перерахунок пенсії, а сума доплати пенсії з урахуванням фактично виплачених сум склала – 681 228 грн. У цьому ж листі зазначено, що виплата відповідної суми буде здійснена після виділення коштів на погашення заборгованості за судовими рішеннями.

Разом із тим, як зазначає відповідач, в іншому листі від 24.10.2025р. №1500-0203-8/177209 вже містилися відомості про інший розмір заборгованості, а саме – 56 811,48 грн. Також, аналогічна сума була відображена і у наданому відповідачем на запит апеляційного суду, скріншоті з підсистеми ІКІС ПФУ «Реєстр судових рішень».

Таким чином, наведені відомості фактично свідчать про те, що на момент вирішення судом 1-ї інстанції заяви позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення у матеріалах справи були наявні докази, які містили різні відомості щодо розміру належних до виплати коштів. А відтак, визначення в резолютивній частині ухвали конкретної суми стягнення стало наслідком оцінки судом наявних у справі доказів та формування відповідних висновків щодо встановлених обставин справи.

Відповідно, зазначення в резолютивній частині ухвали суду 1-ї інстанції суми – 681 228 грн. не є результатом механічної, технічної або ж арифметичної помилки при оформленні тексту судового рішення.

За таких умов, заміна суми – 681 228 грн. на іншу суму – 56 811,48 грн. фактично вимагатиме повторної оцінки доказів, перевірки правильності висновків суду стосовно встановлених обставин та зміни змісту ухваленого судового рішення, що виходить за межі процесуального механізму, передбаченого ст.253 КАС України.

У той же час, колегія суддів також враховує, що між змістом резолютивної частини ухвали суду та окремими доказами, наявними у матеріалах справи, існують певні суперечності щодо розміру належних до виплати коштів. Проте, усунення таких суперечностей потребує вирішення питання щодо належності, допустимості, достовірності і достатності відповідних доказів, а також перевірки правильності висновків суду, покладених в основу ухвали про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Такі процесуальні дії наразі виходять за межі процедури виправлення описок, встановленої ст.253 КАС України.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що у спірному випадку відсутні передбачені законом підстави для виправлення описки, оскільки зазначення в ухвалі суду суми 681228 грн. не має технічного характеру та не є очевидною помилкою при викладенні тексту судового рішення.

При цьому, доводи ГУ ПФУ в Одеській області фактично стосуються не усунення технічного недоліку судового акта, а визначення належного розміру коштів (заборгованості), які підлягають виплаті на виконання судового рішення.

Вказане питання за своєю правовою природою пов`язане із порядком реалізації та виконання судового рішення і не може бути вирішене шляхом застосування положень ст.253 КАС України.

Водночас, колегія суддів зазначає, що відмова у виправленні описки не позбавляє відповідача права на використання інших передбачених процесуальним законом механізмів захисту своїх прав та інтересів.

Так, за змістом ч.ч.1,3 ст.378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, установлених законом), - установити чи змінити спосіб або ж порядок його виконання.

З аналізу положень ч.ч.1,3 ст.378 КАС України колегія суддів робить висновок, що підставою для застосування правил вказаних норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу або порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або ж знищення об`єкта стягнення або з інших причин. Тобто, зміна способу та порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.

Подібна правова позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.06.2019р. у справі №800/203/17.

Суд звертає увагу на те, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним або приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об`єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.

Також, у постанові Верховного Суду від 07.03.2018р. у справі №456/953/15-а, від 16.07.2020р. у справі №130/2176/17 та від 17.02.2021р. у справі №295/16238/14-а вказано, що зміну способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком.

Відтак, у разі, якщо відповідач вважає, що обставини, встановлені під час виконання судового рішення, свідчать про необхідність визначення іншого способу чи порядку його виконання, він не позбавлений права ініціювати перед судом 1-ї інстанції питання, передбачені ст.378 КАС України.

Сам по собі факт того, що раніше у справі вже розглядалася заява про зміну способу і порядку виконання рішення суду, не виключає можливості повторного звернення із відповідною заявою за наявності нових доводів та обставин, які, на переконання заявника, мають значення для належного виконання судового акта.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд 1-ї інстанції правильно встановив характер заявлених вимог та обґрунтовано відмовив у виправленні описки, оскільки заявлені ГУ ПФУ в Одеській області вимоги фактично спрямовані на зміну змісту ухвали суду попередньої інстанції, що є неприпустимим у межах процедури, визначеної ст.253 КАС України.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.249,308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст.328 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено: 19.06.2026р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: В.А. Голуб

В.О. Скрипченко