Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №420/13064/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/13064/26

Перша інстанція: суддя Хурса О. О.,

повний текст судового рішення

складено 07.05.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Голуб В.А.,

суддів: Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року про відмову у забепеченні позову у справі № 420/13064/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Одеського виконавчого округу Парфьонова Георгія Володимировича, третя особа - Фермерське господарство "СОТИ", про визнання протиправними дій та зобов`язати вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця Одеського виконавчого округу Парфьонова Георгія Володимировича, третя особа - Фермерське господарство "СОТИ", в якому просив:

визнати протиправними дії приватного виконавця Парфьонова Г.В. щодо вирахування податків із суми стягнення за судовим наказом № 504/4693/25;

скасувати вимогу (вих. № 21584 від 20.04.2026) про необхідність сплати позивачем 88 369, 00 грн на депозитний рахунок виконавця;

зобов`язати виконавця передати майно (права оренди) без додаткових оплат.

Разом з позовом позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив:

забезпечити позов шляхом зупинення дії повідомлення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. № 21584 від 20.04.2026 у зведеному виконавчому провадженні № ЗВП 71425464 до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили.

заборонити приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Парфьонову Георгію Володимировичу вчиняти будь-які дії щодо передачі (реалізації) права оренди земельних ділянок (кадастрові номери: 5122755100:01:002:0384; 5122755100:01:002:0265; 5122786900:01:001:0183; 5122786900:01:001:0522; 5122755100:01:002:0219) будь-яким іншим особам, крім ОСОБА_1 , до вирішення справи по суті.

Ухвалою від 07.05.2026 Одеський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 по справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Одеського виконавчого округу Парфьонова Георгія Володимировича про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав стверджувати про наявність обґрунтованих підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача. При цьому, суд вказав, що сама лише незгода заявника з рішенням суб`єкта владних повноважень та намір звернутися до суду з позовом про визнання його протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу. Зокрема, ОСОБА_1 вказав, що у разі його відмови від здійснення доплати в розмірі 88 369 грн у 10-денний строк, приватний виконавець зобов`язаний запропонувати майно іншим учасникам зведеного виконавчого провадження. Таким чином, до завершення розгляду справи по суті право оренди землі може бути передане третім особам, що унеможливить поновлення прав позивача навіть у разі задоволення позовних вимог.

Крім того, апелянт звернув увагу на очевидну протиправність дій відповідача. Так, у вимозі № 21584 від 20.04.2026 виконавець безпідставно ототожнює себе з «податковим агентом» та самовільно зменшує суму стягнення, визначену судовим наказом № 504/4693/25, з 990 000 грн до 762 300 грн. На переконання скаржника, це є прямим порушенням статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» та статей 14, 168 Податкового кодексу України.

Крім того, позивач наголосив, що його належність до категорії найманих працівників ФГ «СОТИ» підтверджується повідомленням про прийняття працівника на роботу від 08.11.2022. Більше того, наявні в матеріалах справи платіжні інструкції свідчать про те, що протягом 2022 – 2024 років саме ФГ «СОТИ» виконувало функції податкового агента, самостійно перераховуючи до бюджету податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із заробітної плати ОСОБА_1 .

Отже, на думку апелянта, є всі підстави для задоволення заяви про забезпечення позову, адже дії приватного виконавця Одеського виконавчого округу Парфьонова Георгія Володимировича є очевидно протиправними.

Відповідач та третя особа своїм правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому відповідно до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З аналізу наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (зупинення оскаржуваного рішення). Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

З огляду на приписи статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень закону, застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.

Відповідно до пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ» при розгляді заяв про забезпечення позову суд має навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову. Суд також враховує співмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Щодо посилання апелянта на очевидну незаконність дій приватного виконавця, колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Колегія суддів зауважує, що безумовно, рішення, дії та/чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень справляють певний вплив на правовий статус особи, щодо прав, свобод та/чи законних інтересів якої прийнято рішення, вчинена (невчинена) дія. Рішення, дії (бездіяльність) суб`єкта владних повноважень можуть мати наслідки, які особа оцінює щодо себе негативно. Разом з тим, позивач не навів будь-яких прийнятних та переконливих обґрунтувань, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та/або витрат, що виключає можливість застосування заходів забезпечення позову в межах спірних правовідносин.

При цьому колегія суддів зауважує, що посилання апелянта на те, що у разі його відмови від здійснення доплати в розмірі 88 369 грн у 10-денний строк приватний виконавець зобов`язаний запропонувати майно іншим учасникам зведеного виконавчого провадження, не є обґрунтованою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що судовому захисту підлягають виключно реально порушені права, свободи чи інтереси особи, а не ті, що ймовірно можуть бути порушені у майбутньому. Відтак, саме лише припущення заявника про можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом та правовою підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Відповідно до висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги позивача та скасування ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 року колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст. 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Поряд з цим, ухвалою від 18.05.2026 суд відстрочив ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги. У зв`язку з тим, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з апелянта судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року про відмову у забезпеченні позову у справі № 420/13064/26 - залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року про відмову у забепеченні позову у справі № 420/13064/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Одеського виконавчого округу Парфьонова Георгія Володимировича, третя особа - Фермерське господарство "СОТИ", про визнання протиправними дій та зобов`язати вчинити певні дії - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В.А. Голуб

Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко