Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №160/7492/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/7492/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року (суддя 1-ї інстанції Ільков В.В.) в адміністративній справі №160/7492/26 за позовом Селянського (Фермерського) господарства “ТАРНАВА” до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними наказу, акту, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

27.03.2026 Селянське (Фермерське) господарство “ТАРНАВА” звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить:

визнати протиправними та скасувати накази Головного управління ДПС у Дніпропетровській області “Про проведення фактичної перевірки СЕЛЯНСЬКЕ (ФЕРМЕРСЬКЕ) ГОСПОДАРСТВО “ТАРНАВА” (ЄДРПОУ 21925788)” №1220-п від 04 березня 2026 року, “Про проведення фактичної перевірки СЕЛЯНСЬКЕ (ФЕРМЕРСЬКЕ) ГОСПОДАРСТВО “ТАРНАВА” (ЄДРПОУ 21925788)” №1551-п від 19 березня 2026 року та зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області утриматись від видання наказів про проведення фактичної перевірки Селянського (Фермерського) господарства “ТАРНАВА” (ідентифікаційний код в ЄДР: 21925788) із підстави “здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального” за відсутності повноваження, яке засноване на положеннях законодавства України, що має бути реалізоване в ході проведення фактичної перевірки на підставі наказу;

визнати протиправними дії посадових осіб Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо складення Акта від 11 березня 2026 року №542/04 36-09-03/21925788 “Про відмову від допуску представників контролюючого органу для проведення фактичної перевірки господарської одиниці СФГ “ТАРНАВА” (код ЄДРПОУ 21925788) за адресою: Дніпропетровська область, с. Магдалинівка, вул. Прозорова, буд. 46” та зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області утриматись від прийняття рішень на підставі Акта від 11 березня 2026 року №542/04-36-09-03/21925788 “Про відмову від допуску представників контролюючого органу для проведення фактичної перевірки господарської одиниці СФГ “ТАРНАВА” (код ЄДРПОУ 21925788) за адресою: Дніпропетровська область, с. Магдалинівка, вул. Прозорова, буд. 46” або із посиланням на даний Акт чи викладені в ньому обставини;

визнати протиправними дії посадових осіб Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо складення Акта від 20 березня 2026 року №637/04 36-09-03/21925788 “Про відмову від допуску представників контролюючого органу для проведення фактичної перевірки господарської одиниці СФГ “ТАРНАВА” (код ЄДРПОУ 21925788) за адресою: Дніпропетровська область, с. Магдалинівка, вул. Прозорова, буд. 46” та зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області утриматись від прийняття рішень на підставі Акта від 20 березня 2026 року №637/04-36-09-03/21925788 “Про відмову від допуску представників контролюючого органу для проведення фактичної перевірки господарської одиниці СФГ “ТАРНАВА” (код ЄДРПОУ 21925788) за адресою: Дніпропетровська область, с. Магдалинівка, вул. Прозорова, буд. 46” або із посиланням на даний Акт чи викладені в ньому обставини.

27.03.2026 представником позивача було подано заяву про забезпечення позову, у якій просить вжити заходи забезпечення позову, а саме до набрання законної сили судовим рішенням за позовом, додатком до якого є дана заява, заборонити Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області, а також іншим особам Державної податкової служби України здійснювати будь-які дії, спрямовані на анулювання та/або припинення дії ліцензії Селянського (Фермерського) господарства “ТАРНАВА” (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДР: 21925788), виданої на підставі Закону України “Про державне регулювання виробництво і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовується в електронних сигаретах та пального”, а саме: ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, дата початку дії ліцензії: 23 березня 2026 року, реєстраційний номер ліцензії: 04360424202600256.

В обґрунтування заяви зазначено, що на підставі акта від 20.03.2026 податковий орган може прийняти рішення про анулювання ліцензії на право зберігання пального. Припинення дії вказаної ліцензії може суттєво вплинути на ведення господарської діяльності позивача, а саме - може ускладнити чи унеможливити поновлення оспорюваних прав або інтересів товариства, оскільки діяльність позивача з вирощування сільгосподарських культур, що яка є основним видом діяльності Селянського (Фермерського) господарства “ТАРНАВА”, можлива лише за наявності відповідної ліценції, а тому припинення її дії призведе до повної зупинки всієї господарської діяльності, що, в свою чергу, потягне за собою тяжкі наслідки у вигляді: неможливості провести посівну кампанію, неможливості забезпечити сільськогосподарську та інші техніку паливом, суттєвого погіршення фінансового стану підприємства у воєнний час; неможливості виплати заробітної плати співробітникам підприємства та сплати податків, несвоєчасного виконання договірних зобов`язань з контрагентами тощо. Вказують про те, що припинення дії наведеної ліцензії призведе до настання для позивача негативних наслідків в значних для позивача розмірах з огляду на неможливість, внаслідок позбавлення його права на здійснення передбаченої ліцензією діяльності, виготовлення продукції та її подальшої реалізації. Здійснення позивачем господарської діяльності напряму залежить від наявності чинної ліцензії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року заяву задоволено частково.

Вжито заходів забезпечення позову до набрання законної сили судовим рішенням за позовом Селянського (Фермерського) господарства “ТАРНАВА” до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними наказу, акту, зобов`язання вчинити певні дії, шляхом:

Зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, а також іншим особам Державної податкової служби України, утриматися від вчинення дій щодо прийняття розпорядження про анулювання ліцензії та/або щодо прийняття рішення про анулювання та/або припинення дії ліцензії Селянського (Фермерського) господарства “ТАРНАВА” (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДР: 21925788), виданої на підставі Закону України “Про державне регулювання виробництво і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовується в електронних сигаретах та пального”, а саме: ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, дата початку дії ліцензії: 23 березня 2026 року, реєстраційний номер ліцензії: 04360424202600256. В іншій частині заяви відмовлено.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що всі довози заявника зводяться до припущень про можливість у майбутньому порушення його прав та інтересів. Судом не було встановлено підстав, які б свідчили про очевидну та реальну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача оскаржуваним рішенням та діям.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні. У відзиві зазначено, що задоволена частково судом заява про забезпечення позову спрямована саме на забезпечення збереження існуючого становища до розгляду відповідної справи за позовом по суті. Відповідний захід є тимчасовим заходом, не є вирішенням спору по суті.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.1 ч.1 ст. 311 КАС України.

Перевіривши обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суд першої інстанції постановляючи ухвалу про часткове задоволення заяви виснував, що припинення дії ліцензії, зазначеної у заяві, призведе до настання для заявника негативних наслідків в значних заявника розмірах з огляду на неможливість, внаслідок позбавлення його права на здійснення передбаченої ліцензією діяльності, виготовлення продукції та її подальшої реалізації. Здійснення заявником господарської діяльності напряму залежить від наявності чинної ліцензії, а невжиття зазначених у даній заяві заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить поновлення порушених прав та інтересів заявника. При цьому, заборона Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області, а також іншим особам Державної податкової служби України здійснювати будь-які дії, спрямовані на анулювання та/або припинення дії ліцензії Селянського (Фермерського) господарства “ТАРНАВА” (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДР: 21925788), виданої на підставі Закону України “Про державне регулювання виробництво і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовується в електронних сигаретах та пального”, а саме: ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, дата початку дії ліцензії: 23 березня 2026 року, реєстраційний номер ліцензії: 04360424202600256 носить тимчасовий характер, не є тотожним його скасуванню та не є фактичним вирішенням спору по суті.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частинами 1 та 2 ст. 150 КАС України, визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч. 2 ст. 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (ч. 6 ст. 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Проте, на переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції наведеним вище вимогам не відповідають, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було отримано ліцензію на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, дата початку дії ліцензії: 23 березня 2026 року, реєстраційний номер ліцензії: 04360424202600256.

Також з матеріалів справи та заяви про забезпечення позову вбачається, що податковим органом був прийняти наказ на проведення фактичної перевірки від 19.03.2026 №1551-п “Про проведення фактичної перевірки господарської одиниці СФГ “ТАРНАВА” (код ЄДРПОУ 21925788) за адресою: Дніпропетровська область, с. Магдалинівка, вул. Прозорова, буд. 46” та оформлені направленнями на проведення фактичної перевірки від 19.03.2026 №2310, 2311.

Податковим органом був складений Акт від 20 березня 2026 року №637/04-36-09 03/21925788 “Про відмову від допуску представників контролюючого органу для проведення фактичної перевірки господарської одиниці СФГ “ТАРНАВА” (код ЄДРПОУ 21925788) за адресою: Дніпропетровська область, с. Магдалинівка, вул. Прозорова, буд. 46”. Підставою складання цього акту є відмова у допуску представників контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 481/95-ВР), анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії; ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного рішення про анулювання у формі розпорядження про таке анулювання (стаття 3 Закону № 481/95-ВР).

Разом з тим, доказів прийняття рішень про анулювання ліцензії матеріали справи не містять.

Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову суд обмежились висновком, що у разі прийняття відповідачем або вчинення іншими особами дій щодо анулювання ліцензії фактично призведе до позбавлення позивача права на здійснення діяльності.

При цьому заявник не надав доказів на підтвердження своїх доводів, а лише їх навів. Жодних доказів про наявність земельних ділянок, що використовується позивачем, документів щодо основних засобів матеріали справи не містять. Як не містять доказів того, що неможливо буде провести посівну компанію.

Посилання позивача/заявника на те, що без вжиття судом заходів забезпечення позову, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

З матеріалів справи не встановлено підстав, які б свідчили про те, що невжиття судом заходів забезпечення позову створить очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача або ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду за наслідками розгляду цієї справи.

Так само суд не зазначив, на підставі яких саме доказів визнано підтвердженими доводи позивача, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав позивача. До матеріалів заяви про забезпечення позову заявником не долучено належних та допустимих доказів в розумінні статей 150, 151 КАС України.

Отже, колегія суддів вважає, що у справі, яка розглядається, заявником не доведено, а судом першої інстанції належно не встановлено і не підтверджено у передбаченому процесуальним законом порядку наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову за заявою позивача.

Крім того, доводи заявника не можуть визнаватись достатніми для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки сформульовані як можливість/ймовірність їх настання у майбутньому, тобто ґрунтуються на припущеннях. При цьому, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Враховуючи викладене висновки судів щодо підстав застосування заходів забезпечення адміністративного позову, заявленим у заяві про забезпечення позову, на відповідність їх вимогам ч. 2 ст. 150 КАС України є передчасними та такими, що не ґрунтуються на повно і правильно досліджених та проаналізованих судом доказах, із наведенням відповідних висновків і мотивів у судовому рішенні.

З оскаржуваної ухвали та доводів позивача не вбачається наявності виняткового, виключного випадку, який би зумовлював існування передбачених процесуальним законом підстав для забезпечення позову та вимагав би невідкладного й негайного вжиття таких заходів з тією метою, яка закладена законодавцем у інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві. Необхідності вжиття таких заходів у цьому конкретному випадку не доведено.

Таким чином, ухвалу суду першої інстанції належить скасувати, а у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року в адміністративній справі №160/7492/26 з питань забезпечення позову - скасувати.

У задоволенні заяви представника Селянського (Фермерського) господарства “ТАРНАВА” про забезпечення позову у справі №160/7492/26 відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.

Повне судове рішення складено 18 червня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя Н.П. Баранник

суддя А.А. Щербак