Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №160/9995/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/9995/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 р. (суддя Олійник В.М.) в адміністративній справі №160/9995/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 03.04.2026 року №85-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 35713283) датою його прийняття.

Одночасно з позовною заявою позивачем подана до суду заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу №85-п від 03.04.2026 до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили.

В обґрунтування необхідності забезпечення позову зазначено, що у разі реалізації наказу шляхом початку проведення перевірки відновити порушене право позивача як платника податків буде фактично неможливо.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 р. у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржену ухвалу та задовольнити заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги наведені доводи позовної заяви на підтвердження протиправності спірного наказу про проведення перевірки.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити оскаржену ухвалу суду першої інстанції без змін, вказуючи на те, що доводи скаржника, якими він обґрунтовує апеляційну скаргу, підлягають перевірці при розгляді справи по суті спору.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановляючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не наведено підстав наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам позивача, зокрема, не вказано підстав, які б свідчили про ускладнення чи унеможливлення реалізації прав позивача в межах заявлених позовних вимог. Здійснюючи перевірку оскарженої ухвали суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь - якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Згідно пункту першого частини першої статті 151 цього ж Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта.

Верховний Суд у постанові від 30.10.2019 у справі № 640/6225/19 вказав на те, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача. Зазначені підстави є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження. Водночас, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. У зв`язку з цим суд у кожному випадку повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співрозмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу (постанова Верховного Суду від 09.06.2021 у справі №420/2157/20).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 р. у справі №440/9575/22, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Заявник/позивач обґрунтовує необхідність зупинення дії спірного наказу тим, що у випадку проведення податкової перевірки матиме місце заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам і відновити порушене право буде фактично неможливо.

Колегія суддів звертає увагу, що визнання судом протиправним та скасування наказу про проведення податкової перевірки нівелюють будь-які наслідки такої перевірки. Не є безумовним і результат перевірки - виявлення порушень податкового законодавства з боку платника податків, а до набуття визначеного податковою перевіркою грошового зобов`язання статусу узгодженого, останнє не впливає на матеріальний стан позивача, тому підстави стверджувати про можливе заподіяння шкоди, на думку колегії суддів, відсутні.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення чи які б свідчили про реальну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позов, як і не надано доказів можливості настання невідворотних наслідків для його господарської діяльності.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженої ухвали, які визначені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, - відсутні.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 р. в адміністративній справі №160/9995/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 17 червня 2026 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 2 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий

суддя Н.І. Малиш