Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №638/15089/25 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/15089/25

Провадження № 2/638/2427/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді – Цвіри Д.М.,

за участю секретаря – Голохи С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному провадженні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ізюмської міської об`єднаної територіальної громади, треті особи: Приватний нотаріус Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Чистов Сергій Юрійович, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

встановив:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Ізюмської міської об`єднаної територіальної громади, треті особи: Приватний нотаріус Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Чистов Сергій Юрійович, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача, ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 23 січня 2020 року, актовий запис № 63, (копія свідоцтва про смерть додається). Після його смерті все належне йому майно фактично успадкувала матір позивача, ОСОБА_4 (копія довідки про сумісне проживання батька та матері та копія свідоцтва про народження додаються).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір позивача, ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 03 грудня 2024 року, актовий запис № 800, (копія свідоцтва про народження та копія свідоцтва смерть додаються).

Після її смерті відкрилась спадщина на все належне їй майно, в тому числі на 1/3 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (копія свідоцтва про право власності на житло додається).

04 червня 2025 року позивач звернулася до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом 1/3 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, Приватним нотаріусом Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Чистовим С.Ю. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, через пропуск строку для прийняття спадщини, оскільки позивач зареєстрована за іншою адресою, ніж була зареєстрована її мати - ОСОБА_4 (копія Постанови № 12 від 04.06.2025 р. № 759/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії додається до позовної заяви).

Відповідно до Постанови № 12 приватного нотаріуса Чистова С.Ю. та витягу зі Спадкового реєстру від 04.06.2025 р. спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , не заводилась копія витягу довідки додається).

В силу своєї юридичної необізнаності та жалобі, скрутним матеріальним становищем після смерті батька, одразу звернутися з заявою для отримання свідоцтва про право на спадщину не видавалося можливим.

Строк для прийняття спадщини відповідно до Закону у позивача був до 01.06.2025 року, тобто остання подала заяву з запізненням лише на 3 дні.

Крім того, Ізюмська міська територіальна громада входить до оновленого Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025 року (копія витягу з офіційний джерел наказу та переліку додається).

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 545/1231/23 (щодо додаткового строку) - Така обставина, як проживання спадкоємця в зоні яка не перебувала під окупацією, однак на території якої відбувались активні бойові дії є достатньою підставою визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.

У зв`язку з вищевикладеним позивач змушена звернутися з даним позовом до суду. Рішення суду про визначення додаткового строку для прийняття спадщини необхідне їй для прийняття спадщини після смерті її батька та отримання свідоцтва про право на спадщину.

Ухвалою суду від 08.08.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19.02.2026 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засідання позивач не з`явилася, до позовної заяви додано заяву, якою просила розглянути справу за її відсутності. Згоди на ухвалення заочного рішення, суду не надала.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, про дату та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Відзив на позовну заяву не подав.

Приватний нотаріус Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Чистов Сергій Юрійович, у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, про дату та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, у матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без його участі.

Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалась згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, вважає, заявлені позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача, ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 23 січня 2020 року, актовий запис № 63, (копія свідоцтва про смерть додається). Після його смерті все належне йому майно фактично успадкувала матір позивача, ОСОБА_4 (копія довідки про сумісне проживання батька та матері та копія свідоцтва про народження додаються).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір позивача, ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 03 грудня 2024 року, актовий запис № 800, (копія свідоцтва про народження та копія свідоцтва смерть додаються).

Після її смерті відкрилась спадщина на все належне їй майно, в тому числі на 1/3 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (копія свідоцтва про право власності на житло додається).

04 червня 2025 року позивач звернулася до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом 1/3 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, Приватним нотаріусом Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Чистовим С.Ю. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, через пропуск строку для прийняття спадщини, оскільки позивач зареєстрована за іншою адресою, ніж була зареєстрована її мати - ОСОБА_4 (копія Постанови № 12 від 04.06.2025 р. № 759/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії додається до позовної заяви).

Відповідно до Постанови № 12 приватного нотаріуса Чистова С.Ю. та витягу зі Спадкового реєстру від 04.06.2025 р. спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , не заводилась копія витягу довідки додається).

Строк для прийняття спадщини відповідно до Закону у позивача був до 01.06.2025 року, тобто остання подала заяву з запізненням лише на 3 дні.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту щодо даних спірних правовідносин визначені Цивільним Кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч.7 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ст. 1222 ЦК України).

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46цього Кодексу).

Статтею 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, не прийняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Як визначено ч. 1 та ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (1270 ЦК України).

За положеннями статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до ст.38 Закону України «Про нотаріат» консульські установи України вчиняють такі нотаріальні дії, зокрема, посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо), крім іпотечних договорів, договорів про відчуження та заставу житлових будинків, квартир, дач, садових будинків, гаражів, земельних ділянок, об`єктів незавершеного будівництва та майбутніх об`єктів нерухомості, іншого нерухомого майна, що знаходиться в України ;вживають заходів до охорони спадкового майна; видають свідоцтва про право на спадщину; засвідчують справжність підпису на документах.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права є принцип правової визначеності. Про це у низці своїх рішень зазначає, зокрема, Європейський Суд з прав людини. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права.

Принцип правової визначеності (певності) загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності. У широкому розумінні принцип правової визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення, перш за все, стабільного правового становища індивіда шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Аналогічний правовий висновок зроблений у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 та у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 372/2383/16-ц (провадження № 61-20920св18), від 20 лютого 2020 року у справі № 419/3788/17 (провадження № 61-2969св19) та від 17.03.2020 року у справі № 683/2587/18 (провадження № 61-11406св19).

Згідно правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 565/1145/17, яка в силу ст.263 ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства.

Вжиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, необхідно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц, від 01 червня 2020 року у справі № 185/777/17.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положень ст. 80 ЦПК України докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне визнати причини пропуску строку прийняття спадщини спадкоємцем поважними, а позов задовольнити і визначити позивачу додатковий строк терміном в три місяці з дня набрання рішенням законної сили для подачі заяви про прийняття спадщини.

Розв`язуючи питання розподілу судових витрат між сторонами суд виходить з вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, за якими судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, приймаючи до уваги позицію позивача, яка не просить суд стягнути з відповідача сплачений нею за подання до суду даної позовної заяви судовий збір, суд вважає, що судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 4, 12, 13, 78-82, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовні ОСОБА_1 до Ізюмської міської об`єднаної територіальної громади, треті особи: Приватний нотаріус Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Чистов Сергій Юрійович, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини – задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_3 , додатковий строк тривалістю три місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини за законом після смерті моєї матері - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Ізюмської міської об`єднаної територіальної громади (юридична адреса: площа Центральна, 1, м. Ізюм).

Треті особи: Приватний нотаріус Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Чистов Сергій Юрійович (адреса: вул. Паромна, 4/2, м. Ізюм)

ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Повний текст рішення складено 18 червня 2026 року.

Суддя Д.М. Цвіра