Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №216/3742/26 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Суд: Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 18 червня 2026 р.

Справа: №216/3742/26

Суддя: МАЛАНЮК О. Я.

Справа № 216/3742/26

провадження 2/216/3532/26

РІШЕННЯ

іменем України

19 червня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді Маланюка О.Я.

секретаря судового засідання Агурейчевої А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами та судових витрат,-

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся 11.05.2026 року до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 14647,50 грн. та судові витрати.

Позов мотивовано тим, що 02.11.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та до ОСОБА_1 , було укладено договір №7655575 про надання споживчого кредиту. В подальшому 24.03.2026 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №24032026/1 у відповідності до умов якого ТОВ «Сіроко Фінанс» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Сіроко Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від до Договору факторингу №24032026/1, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 14647,50 грн., з яких: 4500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 13,05 грн. - сума заборгованості за відсотками; 9000 грн. сума заборгованості за пенею; 1134,45 грн. сума заборгованості за комісією, які позивач просить стягнути з відповідача, а також судові витрати в справі. Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав позивача, просить позов задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак в позовній заяві зазначив, що не заперечує проти розгляду справи за його відсутності.

Відповідач в судові засідання повторно не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений відповідно до вимог закону. Відзиву на позов не надав.

На судове засідання 03.06.2026 року, відповідач подав через електронну пошту суду про ознайомлення з матеріалами справи. Крім того, подав заяву про відкладення судового засідання на іншу дату у зв`язку з ознайомленням.

Судом відкладено розгляд справи на 19.06.2026 року, відповідач з матеріалами справи не ознайомився, однак знову подав заяву через електронну пошту суду про відкладення справи у зв`язку з виникненням у нього технічних проблем, що унеможливлюють участь у судовому засіданні. Доказів наявності таких технічних проблем не представив, доказів поважності причини неявки вдруге в судове засідання відповідач не надав, у зв`язку з чим суд вирішив здійснювати розгляд справи без участі сторін.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору, 02.11.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та до ОСОБА_1 , було укладено договір №7655575 про надання споживчого кредиту. Сума кредиту складає 4500 грн., строк кредиту 30 дні. Стандартна процентна ставка становить0,85% в день.

Згідно умов Договору,кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 5abp23.

24.03.2026 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 24032026/1, у відповідності до умов якого, ТОВ «Сіроко Фінанс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Сіроко Фінанс» права грошової вимоги до Боржників за Кредитними Договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між ТОВ «Сіроко Фінанс» і Боржниками.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №24032026/1 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача: в сумі 14647,50 грн., з яких 4500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 13,05 грн. - сума заборгованості за відсотками; 9000 грн. сума заборгованості за пенею; 1134,45 грн. сума заборгованості за комісією.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно зі ст.ст.1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 2 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Оскільки відповідач не заперечував щодо отримання кредитних коштів у розмірі 4500 грн. (тіло кредиту), таке також підтверджується і листом ТОВ «Европейська платіжна система» № КД-000064034 від 17.04.2026р. то з врахуванням розрахунку даних по кредиту (первісного кредитора) – 4500,00 грн. як заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту) та 13,05 грн. сума заборгованості за відсотками підлягає стягненню з відповідача.

Щодо стягнення заборгованості за пенею, в сумі 5000,00 грн. суд зазначає наступне.

У зв`язку з оголошенням воєнного стану на території України та погіршенням економічного становища України, значна кількість позичальників не взмозі платити по кредитних зобов`язаннях. У зв`язку з цим Верховною Радою України було ухвалено Закон України № 2120-IXП «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».

Відповідно до п. 18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом, неодноразово воєнний стан на території України продовжувався у встановленому законом порядку, і є чинним на даний час.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача неустойки (штрафу, пені) - не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, є безпідставними, а тому в цій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Що стосується стягнення суми 1134,45 грн. заборгованості за комісією.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне управління кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.1 щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за управління кредиту без конкретного переліку які саме послуги надаються є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».»

В кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за управління кредиту.

Ураховуючи, що фінансова установа не зазначила та не надала доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення щодо встановлення комісії є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення комісії є необгрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Аналізуючи встановлені обставини у справі та правові норми, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених вимог, що є підставою для їх задоволення частково, а саме стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 4513,05 грн.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому із відповідача в користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (30,81 %) в розмірі 820,28 грн.

Керуючись ст.ст.264, 265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 7655575 від 02.11.2025 року в розмірі 4513,05 грн. (чотири тисячі п`ятсот тринадцять гривень 05 коп.), з яких: 4500,00 грн. заборгованість по тілу кредиту; 13,05 грн. заборгованість по відсотках.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати по сплаті судового збору в розмірі 820,28 грн. (вісімсот двадцять гривень 28 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ: 35625014, адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд.2.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 19 червня 2026 року.

Суддя О.Я.МАЛАНЮК

Оригінал: reyestr.court.gov.ua