Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №214/2197/20 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/2197/20

Провадження № 2/216/64/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2026 року місто Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого - судді Онопченка Ю.В.,

за участю:

секретарів судового засідання Авшаряна С.О., Кравець А.С,

позивачки ОСОБА_1 ,

представниці позивачки ОСОБА_2 ,

представників відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа - приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Черник Олександра Петрівна, про визнання права власності на 1/3 частку будинку в порядку спадкування за законом, відшкодування витрат на поліпшення будинку, охорону спадкового майна, догляд і лікування спадкодавця,

В С Т А Н О В И В :

26 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом, який 15 березня 2023 року виклала у новій редакції, та просила визнати за нею права власності на 1/3 частку будинку в порядку спадкування за законом, відшкодувати витрати на поліпшення будинку, охорону спадкового майна, догляд і лікування спадкодавця.

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що в період з 29 липня 2017 року до 10 жовтня 2019 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_1 останній помер і після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з домоволодіння АДРЕСА_1 , акцій ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та заборгованості померлого за кредитними договорами.

Спадкоємцями ОСОБА_6 є вона як дружина, відповідач як син померлого та мати останнього - ОСОБА_7 , яка відмовилась від своєї частки спадщини на користь відповідача. Отже, її частка в спадщині складає 1/3 частку, а відповідача - 2/3 частки. У добровільному порядку спадкоємці не дійшли згоди щодо розподілу спадкового майна.

Спірний будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_6 за життя на підставі договору купівлі-продажу від 08 лютого 2013 року. Указаний будинок 1949 року побудови й потребував значних ремонтних робіт. Після реєстрації шлюбу з померлим вони разом у період з грудня 2017 року до лютого 2018 року придбали для ремонту стелі у великій кімнаті дерев`яну вагонку, фарбу та кріпильні матеріали, вартість ремонту склала 10 361 грн 83 коп. Навесні 2018 року у ванній кімнаті було встановлено теплу підлогу загальною вартістю 4 586 грн.

Протягом травня-червня 2018 року ними були придбані будівельні матеріали у вигляді цементу вартістю 11 260 грн, відсіву вартістю 3 840 грн, піску вартістю 3 600 грн, щебінки вартістю 2 400 грн та арматуру для фундаменту вартістю 15 000 грн. При цьому за роботи з влаштування фундаменту було сплачено 4 500 грн, за вивіз викопаної землі з ділянки - 1 700 грн і за заливку фундаменту з армуванням, монтажем та демонтажем опалубки – 3 480 грн. Для заземлення будинку були придбані матеріали вартістю 1 218 грн і сплачено за роботу - 500 грн.

Загальна вартість роботи з вирівнювання майданчику для будівництва, копання траншеї для нового фундаменту та опорної стіни із залученням міні-техніки склала 6 100 грн. За вивіз викопаної землі з ділянки було сплачено 3 000 грн (6 вантажних автомобілів по 500 грн кожен).

Одночасно проводилось влаштування доріжок на земельній ділянці загальною вартістю 4 650 грн.

У липні 2018 року для облаштування конструкцій, необхідних для заливки нового фундаменту були придбані лісоматеріали вартістю 8 494 грн. Для складання опалубки було придбано металопластикову трубу, цвяхи, саморізи, шпильки, болти та гайки загальною вартістю 1 347 грн 81 коп.

У жовтні 2018 року для проведення робіт з бетонування нового фундаменту, опорної стіни й доріжки на ділянці було придбано 21 куб бетону, а загальна вартість указаних робіт склала 46 110 грн.

За висновком судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи, проведеної в ході розгляду справи на підставі ухвали суду, станом на жовтень 20129 року вартість поліпшень спадкового будинку могла складати 162 286 грн 71 коп.

Оскільки виконані ремонтні роботи були проведені за рахунок спільний коштів сімейного бюджету, то, на думку позивачки, їй як дружині померлого чоловіка належить 1/2 частина вартості вказаних робіт, що складає 81 143 грн 35 коп. Крім того, за виготовлення нових кадастрових документів і будівельного паспорту було сплачено 5 100 грн.

Також з метою збереження спадкового майна в будинку було встановлено охоронну сигналізацію вартістю 10 812 грн 44 грн. Після смерті чоловіка нею будо сплачено за охорону домоволодіння 11 946 грн та за комунальні послуги за період з 01.11.2019 року до 13.03.2023 року в розмірі 11 773 грн 28 коп. Усього на охорону спадкового майна було витрачено 23 719 грн 28 коп., тому відповідач як спадкоємець 2/3 часток спадщини має відшкодувати 15 812 грн 85 коп.

Крім того, померлий ОСОБА_6 за життя мав захворювання у виді лімфоми гортаноглотки ІV ступеня та після операційних втручань (31.01.2019 року і 17.05.2019 року) отримував хіміотерапію й радіологічне лікування, перебував на лікуванні в КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова», Криворізькому онкологічному диспансері та Криворізькій міській лікарні № 10. Після хірургічних втручань і проведення 6 курсів хіміотерапії померлому було встановлено І групу інвалідності.

З огляду на тяжкість захворювання, місця лікування, терміновість і вимушеність усіх витрат на лікування чоловіка позивачка вважає їх розумними.

Загалом витрати на лікування спадкодавця складають 118 631 грн 28 коп, але за відрахуванням сплачених з картки померлого витрат в розмірі 12 041 грн 68 коп, то 2/3 частки складають 71 059 грн 73 коп.

26 березня 2026 року позивачка подала до суду заяву про зменшення розміру заявлених позовних вимог в частині відшкодування витрат на поховання спадкодавця в розмірі 14 500 грн.

Посилаючись на викладене, позивачка просила визнати за нею право власності на 1/3 частку домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, стягнути з відповідача на її користь половину понесених витрат на поліпшення спадкового будинку в розмірі 81 131 грн 35 коп., витрати на охорону спадкового майна в розмірі 7 964 грн, витрати за комунальні послуги в розмірі 7 848 грн, витрати на лікування спадкодавця та на догляд за ним у розмірі 71 059 грн, а також судові витрати.

21 червня 2023 року представниця відповідача – Бібленко Ю.Г. надала суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні заявлених вимог за їх безпідставністю, посилаючись на таке. У позивачки відсутні передбачені ст. 392 ЦК України підстави для пред`явлення позовних вимог про визнання за нею права власності на частку спадкового майна, оскільки відповідач не оспорював і визнає її право на 1/3 частку спадщини після смерті ОСОБА_6 , тому відсутні перешкоди для її оформлення й отримання відповідного свідоцтва про право на спадщину. Щодо стягнення понесених позивачкою витрат на поліпшення домоволодіння, то законодавством не передбачено такого правонаступництва та пред`явлення вказаних вимог до спадкоємців. При цьому вказані поліпшення вже входять до складу спадкового домоволодіння, тому позивачка, спадкуючи 1/3 його частки, в повній мірі компенсує всі її можливі витрати. Разом з тим у період з 08.02.2013 року до 29.07.2017 року спадкодавцем було самостійно здійснено ряд робіт в спірному будинку, а позивачкою не надано доказів на підтвердження того, що поліпшення домоволодіння дійсно відбувалось за спільні кошти подружжя, які складались у тому числі із отриманого позивачкою заробітку чи її особистих коштів. Водночас додані до позову замовлення, чеки, квитанції тощо, не містять інформації про замовників (покупців) і осіб платників. Крім того, договір про надання послуг охорони від 29.09.2017 року № КрМ 022781 було укладено самим спадкодавцем задовго до його смерті. Безпосередньо позивачка ніяких дій щодо охорони спадкового майна після відкриття спадщини не вчиняла. Витрати на оплату житлово-комунальних послуг виникли в результаті поведінки самої позивачки, яка зловживаючи своїми процесуальними правами та умисно затягуючи судовий розгляд протягом трьох років, не надає відповідачу доступу до спадкового майна. Також зауважила, що висновок судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи № 17/22 від 31.10.2022 року містить лише вірогідну вартість здійснених поліпшень домоволодіння, тобто припущення, які не можуть бути взяті до уваги. Разом з тим витрати на лікування спадкодавця фактично були повністю компенсовані Первинною організацією профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна», благодійною допомогою членів трудового колективу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», родичів, друзів та інших осіб. Так, на лікування ОСОБА_6 було перераховано на його картки та картки позивачки грошові кошти загальною сумою 248 013 гргн 43 коп., а доданими до позову документами підтверджено витрати на лікування спадкодавця лише в розмірі 89 703 грн 25 коп., тобто в розпорядженні позивачки залишилось ще 158 310 грн 18 коп. Із виписок за рахунками спадкодавця встановлено, що з його карток знімались грошові кошти в день смерті та після його смерті. Разом з тим жодним документом не підтверджено здійснених витрат на лікування померлого за кошти саме позивачки. Крім того, відповідач та його мати ОСОБА_8 (попередня дружина померлого) також надавали матеріальну допомогу на лікування ОСОБА_6

07 липня 2023 року позивачка надала суду відповідь на відзив, в яких посилалась на безпідставність заперечень відповідача та правомірність заявлених нею вимог.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представниця ОСОБА_2 , кожна окремо, уточнені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, а його представниця ОСОБА_4 категорично заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на викладені у відзиві аргументи.

Третя особа – приватна нотаріуска Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Черник О.П. у судове засідання не з`явилась, подавши до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, оскільки дії нотаріуса не оскаржуються й майбутнє рішення в справі не вплине на її права та обов`язки.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що його син був сусідом з позивачкою та її покійним чоловіком. Він кожні вихідні приїздив до сина та йому відомо, що після одруження ОСОБА_10 з ОСОБА_11 вони почали проводити ремонті роботи, працювала техніка, робітники заливали бетон. Зі слів покійного ОСОБА_12 йому відомо, що позивачка оформляла кредит у банку та самостійно встановлювала охорону в будинку, яка й досі працює.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показала, що її чоловік є рідним братом покійногоОСОБА_6 . Після реєстрації шлюбу ОСОБА_12 з ОСОБА_14 почали робити ремонт у будинку, купували нові будівельні матеріали та оформляли кредит. Вона особисто бачила як копали траншеї та заливали бетон. Після захворювання ОСОБА_15 сама за ним доглядала, а син померлого не надавав коштів на лікування та поховання батька. Їй відомо, що позивачка продала квартиру для лікування відповідача, але за яку вартість їй невідомо.

Заслухавши пояснення учасників справи та показання свідків, детально з`ясувавши всі відомі фактичні обставини справи в їх сукупності, безпосередньо дослідивши наявні в справі докази й давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов виснову, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом установлено, що на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку з господарськими спорудами від 08 лютого 2013 року ОСОБА_6 за життя був власником будинку АДРЕСА_1 з господарськими спорудами, який складається з житлового будинку «А-1» загальною площею 36,6 кв. м, житловою площею 28,6 кв. м, літньої кухні «Б», сараю «В», водоколонки – І, замощення – ІІ та огорожі № 1-2.

У період з 29 липня 2017 року до 10 жовтня 2019 року (дня смерті) ОСОБА_6 перебував у зареєстрованому шлюбі із позивачкою ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про їх шлюб, виданим Металургійним районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області за актовим записом № 347.

Згідно із свідоцтвом про смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, що зареєстровано Центрально-Міським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області за актовим записом № 1154.

Відповідно до витягу із Спадкового реєстру 19 жовтня 2019 року приватною нотаріускою Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Черник О.П. було заведено та зареєстровано спадкову справу за № 62/2019 після смерті ОСОБА_6 . За матеріалами цієї спадкової справи спадкоємцями померлого є позивачка ОСОБА_1 як дружина, відповідач ОСОБА_5 як син та ОСОБА_7 як мати померлого, яка відмовилась від своєї частки в спадщині на користь відповідача.

Таким чином, після смерті ОСОБА_6 позивачка є спадкоємицею 1/3 частки спадщини, а відповідач – 2/3 часток спадщини.

Наведені вище обставини сторонами визнаються та не заперечуються, обґрунтованих сумнівів у достовірності цих обставин і добровільності їх визнання сторонами в суду не виникло.

Також під час судового розгляду було з`ясовано, що відповідач з дня відкриття спадщини й до цього часу не оспорював і визнаває право позивачки на 1/3 частку спадщини, що свідчить про фактичну відсутність між сторонами спору стосовно належних їм часток у спадщині та об`єктивних перешкод для нотаріального оформлення позивачкою свого права на спадщину після смерті ОСОБА_6 з одержанням відповідного свідоцтва.

На відсутності між сторонами такого спору та відповідних підстав для звернення за судовим захистом непорушеного права позивачки також наголошувала представниця відповідача ОСОБА_4 безпосередньо в судовому засіданні та в наданому відзиві на позов.

Разом з тим судом установлено, що позивачкою ОСОБА_1 було направлено відповідачу листа про мирне врегулювання спірних питань спадщини, в якому вона запропонувала останньому виплатити їй грошову компенсацію в розмірі вартості 1/3 частки домоволодіння та вартості 1/2 частки придбаних будівельних матеріалів і виконаних робіт у будинку як її подружню долю, зобов`язавшись одразу після отримання такої компенсації відмовитись від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 .

Разом з тим 14 березня 2020 року позивачка подала нотаріусу заяву про наявність спору щодо обсягу спадкового майна, в якій вона як спадкоємиця 1/3 частки спадщини заявила нотаріусу про існування спору між спадкоємцями через витрачені гроші на поліпшення будинку, відповідач її пропозиції стосовно мирного врегулювання спору проігнорував, тому повідомила нотаріуса про свій намір звернутись до суду для визначення частки подружжя в рахунок понесених нею витрат на поліпшення спадкового майна.

Отже, позивачка ОСОБА_1 заявила відповідачу як іншому спадкоємцю про своє право на подружню долю в спадковому будинку у вигляді половини вартості ремонтно-будівельних робіт, проведених у ньому ще за життя спадкодавця, та запропонувала відповідачу сплатити їй грошову компенсацію вартості її подружньої долі в поліпшенні будинку та вартості 1/3 частки спадщини з подальшим отриманням її відмови від прийняття спадщини та можливістю безперешкодного оформлення її відповідачем. Після цього, не отримавши відповіді на свою пропозицію, позивачка самостійно ініціювала зупинення процедури оформлення нотаріусом прав спадкоємців померлого на спадщину та звернулась до суду з указаним позовом.

При цьому суд бере до уваги, що як на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 , так і на час ухвалення даного рішення в справи спору між спадкоємцями про конкретний розмір належних кожному із них часток у спадщині не було. Водночас судом не встановлено протягом вказаного періоду обставин невизнання чи оспорювання відповідачем у будь-якій формі належного позивачці права на спадщину в установленому законом розмірі, а також неналежної поведінки відповідача, яка унеможливлювала або створювала перешкоди іншим спадкоємцям померлого в оформленні прав на спадщину чи будь-яким іншим чином істотно впливала на реалізацію спадкоємцями такого права.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21, постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі № 127/23627/20, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20).

Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т.д.). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Аналізуючи встановленні в ході судового розгляду дійсні фактичні обставини справи, а саме відсутність факту невизнання чи оспорювання відповідачем права позивачки на належну їй частку в спадщині в заявленому нею розмірі та відсутність факту створення відповідачем останній будь-яких перешкод в оформленні спадщини, натомість зупинення відповідної процедури оформлення спадщини, у тому числі й відповідача, було обумовлено описаною вище поведінкою позивачки й відбулось саме з її ініціативи, суд дійшов висновку про відсутність порушеного права позивачки на спадщину, яке в даному випадку потребує судового захисту для його відновлення, у зв`язку з чим у задоволенні позовної вимоги про визнання права власності на 1/3 частку будинку в порядку спадкування за законом слід відмовити за її необґрунтованістю.

Стосовно заявленої вимоги про стягнення з відповідача грошової компенсації понесених позивачкою витрат на поліпшення спадкового будинку, суд виходить з такого.

Вказані вимоги обґрунтовані позивачкою обставинами здійснення за життя спадкодавця ремонтно-будівельних робіт в належному йому домоволодінні за спільні кошти подружжя, внаслідок чого вартість будинку суттєво збільшилась.

Позивачка вважає, що половина вартості придбаних будівельних матеріалів і виконаних робіт у спадковому будинку за спільні кошти подружжя в період її проживання з померлим з липня 2017 року до жовтеня 2019 року підлягають відшкодуванню їй іншим спадкоємцем померлого як належну їй подружню долю в поліпшені спадкового будинку.

На підтвердження таких вимог до відповідача позивачка надала перелік виконаниху вказаний період робіт із зазначенням їх вартості, а також вартості придбаних для цих робіт будівельних матеріалів.

Водночас позивача не надала суду належних, допустимих, достовірних і переконливих доказів на реальне підтвердження дійсного виконання конкретних робіт у будинку померлого, їх проведення саме в період шлюбу, вартості та фактично понесених витрат на їх сплату саме в заявленому розмірі, джерела сімейного бюджету, спільних трудових чи грошових затрат подружжя, витрат своїх особистих коштів, а також суттєвого збільшення вартості належного померлому будинку та її безпосередню й значущу роль у цьому, зокрема з огляду на вартість спірного будинку, яка була сплачена померлим колишній власниці цього будинку згідно з письмовими пояснення останньої.

При цьому ухвалою суду від 01 грудня 2021 року було задоволено клопотання позивачки та призначено судову оціночно-будівельну й будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлені заявлені в клопотанні позивачки питання.

За висновками проведеної за ухвалою суду експертизи:

- ринкова вартість домоволодіння АДРЕСА_1 станом на 10 жовтня 2019 року – день смерті спадкодавця, визначена порівняльним підходом, могла складати 238 524 грн;

- визначити ринкову вартість вказаного домоволодіння станом на 29 липня 2017 року - день укладення шлюбу не видалось можливим через недостатність в розпорядженні експерта необхідної для цього інформації;

- вартість проведених невід`ємних поліпшень за період з липня 2017 року до жовтня 2019 року згідно з наявним у матеріалах справи (том № 2, а.с. 193-194) переліком виконаних робіт станом на жовтень 2019 року могла складати 162 286 грн 71 коп.

Надаючи об`єктивну оцінку вказаним висновкам експерта, суд бере до уваги, що вони викладені не в стверджувальній категоричній формі, а в дослідницької частини висновку експертом зазначено, що такі висновки носять лише вірогідний характер з певним ступенем ймовірності й суб`єктивною думкою експерта, що характеризує такі висновки за ознаками, притаманними більше припущенням ніж установленим фактам.

При цьому експертом для вирішення порушених перед ним питань певні вихідні дані брались виключно зі слів позивачки. Водночас в ході безпосереднього дослідження домоволодіння експертом було встановлено наявність частково виконаних будівельних робіт, а саме наявність фундаменту прибудови.

Наведені обставини дають суду достатні підстави для обґрунтованого сумніву в достовірності результатів проведеної експертизи та їх відповідності дійсним обставинам справи, тому оцінюються судом критично, оскільки доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Разом з тим, позивачкою не надано суду доказів на підтвердження фактичного стану домоволодіння на момент реєстрації її шлюбу з померлим для відмежування самостійно виконаних робіт спадкодавцем протягом чотирьох років з моменту придбання будинку у лютому 2013 році до укладення шлюбу з позивачкою в липні 2017 року від робіт, виконаних протягом двох років за час шлюбу.

Главою 8 СК України визначено порядок здійснення права спільної сумісної власності подружжя, підстави виникнення та припинення такого права, якими врегульовані правовідносини між подружжям (чоловіком та дружиною), які реалізуються ними за життя.

Зокрема, статті 71 СК України передбачена можливість присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно лише за його згодою та за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Разом з тим, правовідносини спадкування врегульовані в Книзі Шостій «Спадкове право» ЦК України, якими в статтях 1218, 1219 ЦК України визначено права та обов`язки спадкодавця, які входять до складу спадщини та які не входять до її складу, оскільки нерозривно пов`язані з особою спадкодавцем, і не можуть бути виконані іншими особами.

Крім того, статтею 1231 ЦК України визначено обов`язки, які успадковуються, а саме обов`язок спадкоємця відшкодувати майнову та моральну шкоду, завданої спадкодавцем.

Статтями 1233, 1282 ЦК України визначено обов`язки, які виникають у спадкоємця, а саме обов`язок відшкодувати розумні витрати на утримання, догляд, лікування (в межах 3 років) та поховання спадкодавця, а також обов`язок задовольнити вимоги кредитодавця в межах вартості отриманої спадщини.

Отже, чинним законодавством, яким врегульовані спірні спадкові правовідносини, не передбачено спадкування спадкоємцем чи виникнення в нього обов`язку з відшкодування вартості частки дружини в майні подружжя в складі спадкового майна, визначення розміру якої, а також способу і конкретний порядок поділу має вирішуватись у відповідному спорі між подружжям про поділ майна на підставі положень СК України.

При цьому суд також зважає на відсутність у спадкодавця на час відкриття спадщини обов`язку з виплати позивачці грошової компенсації в конкретному розмірі за належну їй частку в спільному сумісному майні подружжя, оскільки такого спору за життя померлого між ними не існувало.

З огляду на наведені положення закону та встановленні обставини справи суд дійшов висновку, що вимога позивачки, пред`явлена до іншого спадкоємця її померлого чоловіка про стягнення з такого спадкоємця грошової компенсації за її частку в майні подружжя в розмірі половини вартості понесених разом з померлим витрат на поліпшення спадкового майна – не ґрунтується на приписах чинного законодавства, якими не передбачено такого права вимоги до іншого спадкоємця та обов`язку останнього задовольнити відповідну вимогу (за прикладом прямо передбаченого обов`язку за ст. 1282 ЦК України), у зв`язку з чим така вимога позивачки задоволенню не підлягає.

Отже, зважаючи на відмову в задоволенні вказаної вище вимоги за безпідставністю, суд вважає, що аналізувати й надавати оцінку решті наявним у справі доказів, які стосуються саме понесених подружжям витрат на проведені будівельно-ремонтні роботи в спадковому домоволодінні, є недоцільним, оскільки результат вирішення цієї позовної вимоги не залежить від установлення судом цих обставин справи.

Щодо вимоги про відшкодування витрат на догляд і лікування спадкодавця, суд бере до уваги таке.

Позивачкою заявлено до стягнення з відповідача витрати на лікування та догляд спадкодавця в розмірі 71 059 грн, що складає 2/3 частини від загальної вартості таких витрат.

За змістом довідки Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені Мечнікова від 24 травня 2019 року № 83 за підписом лікаря ОСОБА_16 спадкодавцю ОСОБА_6 було встановлено діагноз - пухлина гортані, а також визначено останньому витрати на медикаментозне лікування в розмірі 59 000 грн.

Судом установлено, що матеріали справи містять достатньо належних доказів на підтвердження наявності в спадкодавця в період його шлюбу з позивачкою стабільного доходу, зокрема, у виді заробітної плати, матеріальної допомоги та доплат як голові цехового комітету. Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

Так, протягом лікування ОСОБА_6 надходили наступні кошти з урахуванням відрахувань податків, зборів, комісій: 29.01.2019 – 35 000 грн від ОСОБА_8 (квитанція № 144709 від 29.01.2019); 30.01.2019 – 8519,95 грн від ПО ПМГУ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (виписка з протоколу № 194 від 21.01.2019, платіжне доручення № 210 від 30.01.2019); 27.05.2019 – 12 075 грн від ПО ПМГУ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (виписка з протоколу № 209 від 27.05.2019, платіжне доручення № 1253 від 29.05.2019); 04.03.2019-20.06.2019 – 13 404,53 грн від акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (лист № 22368 від 30.12.2020); 20.06.2019 – 50 000 грн від акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (лист № 22368 від 30.12.2020); січень-травень 2019 року – 218,55 грн від ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (довідка № 811-15/1-7047 від 05.05.2020); січень-червень 2019 року – 75 894,38 грн від ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (довідка № 811-15/1-7047 від 05.05.2020); 14.06.2019 – 40 250 грн від ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (витяг з протоколу № 2 від 31.05.2019, копії платіжної відомості від 14.06.2019 та платіжного доручення № 0600019607 від 14.06.2019); 2019 року – 9311,56 грн від благодійна допомога від трудового колективу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (інформація на запит від 18.05.2020 № 24-215, копія квитанції № 1608-6173-5522-0698); 05.02.2019-05.06.2019 від друзів, колег – 3350 грн (довідка АТ КБ «ПриватБанк» про рух коштів на картковому рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_6 ); 21.05.2019-10.10.2019 – 35 399,46 грн з Пенсійного фонду України (лист Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 449 від 11.01.2021).

Таким чином, твердження позивачки про здійснення лікування спадкодавця саме за рахунок її особистих коштів не заслуговують на увагу, оскільки спростовується зібраними в справі доказами.

Також під час розгляду справи не знайшли свого об`єктивного підтвердження належними доказами аргументи позивачки про оплату нею витрат на лікування та догляд спадкодавця саме з власних коштів, а не спільних коштів подружжя, а також заявлений нею розмір таких витрат.

Крім того, позивачкою включено до складу понесених витрат на лікування спадкодавця вартість товарів, які очевидно не пов`язані з лікуванням останнього, а саме акумулятор, душовий піддон, гейзерну кавоварку, миски, казан тощо, й відповідно не можуть бути віднесені до витрат на лікування в розумінні статті 1232 ЦК України.

Розумність і доцільність витрат на лікування мають бути підтверджені відповідними доказами й обов`язок доведення таких витрат покладається на осіб, які пред`являють вимоги про їх відшкодування.

З огляду на встановлені обставин та сукупність доказів про отримання спадкодавцем протягом лікування, крім офіційних виплат, значної матеріальної допомоги від різних юридичних і фізичних осіб, суд дійшов висновку про недоведеність позивачкою понесених витрат на лікування й догляд спадкодавця в заявленому нею розмірі, а також здійснення таких витрат саме з її особистих коштів, у зв`язку з чим у задоволенні вказаних вимог слід відмовити за їх недоведеністю.

Окрім того, позивачкою заявлено до відшкодування витрати на охорону спадкового майна та оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 15 812 грн, які також не підлягають задоволення з підстав їх необґрунтованості, зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 1283 ЦК України охорона спадкового майна здійснюється в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця з метою збереження його до прийняття спадщини спадкоємцями або набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою.

При цьому особою, яка вживає заходів до охорони спадкового майна, у даному випадку є нотаріус, який має право укладати договори з третіми особами, спрямовані на забезпечення охорони спадкового майна (ч.ч. 2, 3 ст. 1283 ЦК України).

Судом встановлено, що на підтвердження вказаної вимоги позивачкою надано договір про надання охоронних послуг, укладений 29 вересня 2017 року між Криворізьким міським відділом поліції охорони в Дніпропетровській області та ОСОБА_6 , тобто за життя спадкодавця і до відкриття спадщини та виникнення підстав для вжиття заходів з її охорони.

Отже наданий позивачкою договір не є договором про охорону спадкового майна в розумінні приписів статті 1283 ЦК України як за складом учасників (сторонами договору), так і за предметом такого договору на час його укладення (відсутність статусу спадкового майна).

Таким чином, позивачка не є уповноваженою особою на вжиття заходів з охорони спадкового майна, не вживала таких заходів і не є суб`єктом, який має право вимагати відшкодування таких витрат.

Крім того, судом установлено, що відповідач як власник 2/3 часток спірного домоволодіння доступу до нього з моменту відкриття спадщини не має, тобто домоволодінням фактично не користується і не є споживачем комунальних послуг, які надавались за цієї адресою.

Водночас, аналізуючи показання свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_13 на предмет їх логічності та узгодженості із сукупністю інших зібраних у справі доказів, а також з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, суд бере до уваги, що більшість із повідомлених цими свідками обставин, які мають значення для справи, відомі їм з чужих слів, а саме померлого ОСОБА_6 та позивачки ОСОБА_1 , тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 90 ЦПК України надані показання оціюються судом критично і визнаються доказом в межах тих обставині, які підтверджені іншими допустимими доказами в справі.

Разом з тим щодо наявних у справі письмових доказів суд вважає за необхідне зауважити таке.

27 листопада 2023 року в ході першого судового розгляду справи по суті позивачкою були надані для приєднання до матеріалів справи щойно оголошені нею в цьому засіданні пояснення у письмовому вигляді, в яких не зазначено жодних відомостей про додатки до цих пояснень. Однак до вказаних письмових пояснень позивачки, викладених на 7-ми аркушах, остання без повідомлення суду та іншим учасникам справи, без подачі відповідного клопотання та його обговорення в судовому засіданні, долучила копії документів на 13 аркушах, а саме копію боргової розписки, інформацію про заборгованість за кредитними договорами та виписки про рух коштів за її банківськими картками. З огляду на описані обставини долучення позивачкою названих документів до справи, що свідчать про очевидне порушення встановленого процесуальним законом порядку подання стороною доказів до суду, такі докази не можуть бути прийняті судом і взяті ним до уваги через недотримання позивачкою вимог статті 83 ЦПК України щодо необхідності у такому випадку подати до суду належне письмове клопотання про надання доказів з обґрунтуванням неможливості їх подання у встановлений законом та підтвердження попереднього надсилання копій цих доказів іншим учасникам справи.

У жовтні 2025 року представниця відповідача ОСОБА_4 подала до суду заяву про залишення письмових пояснень позивачки від 27 листопада 2023 року без розгляду та виключення їх разом з доданими до них доказами із числа доказів у справі з підстав порушення порядку їх подання, визначеного статтею 83 ЦПК України, зокрема не направлення копій таких доказів стороні відповідача.

З огляду на наведене вище суд вважає слушними аргументи представниці відповідача ОСОБА_4 , у зв`язку з чим надані позивачкою докази, які містяться у томі № 4 на аркушах справи 105-116, судом до уваги не беруться.

Аналізуючи встановленні в справі обставини, суд дійшов висновку, що позивачкою не доведено протягом тривалого судового розгляду наявності підстав для задоволення заявлених нею вимог сукупністю належних і переконливих доказів, а вимога до відповідача про відшкодування витрат на поліпшення будинку не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, серія A № 303-A, параграф 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), рішення від 27 вересня 2001 року, № 49684/99, параграф 32).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 № 129/1033/13 наголошено на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначено, що принцип змагальності забезпечує повному дослідження обставин справи. Принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони.

Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежним. Тобто певна обставина не може вважатись доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а першочергово їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

У зв`язку з чим судом надано обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору.

Таким чином, суд приходить до переконання, що вимоги позивачки не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача.

Враховуючи відмову в позові, відсутні правові підстави стягнення судових витрат понесених позивачкою, у зв`язку з розглядом справи.

Разом з тим, відповідачем також заявлено до стягнення з позивачки витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 49 600 грн, які складаються з витрат представника відповідача адвоката Лозицького О.П. в розмірі 3900 грн, та витрат представниці відповідача ОСОБА_4 в розмірі 45 700 грн.

Позивачка заперечувала судові витрати відповідача, з огляду на їх завищений розмір. Вважала, що суд повинен врахувати її дії щодо досудового вирішення спору мирним шляхом, та на стадії розгляду справи з направленням розрахунків по мировій угоді на електронну адресу відповідача, та відмову останнього. Крім того, відповідач має вищу юридичну освіту, а відтак можу самостійно захищати свої інтереси в суді, без звернення за юридичною допомогою до адвоката.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд виходить з такого.

За приписами статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони (ч. 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат у зв`язку з наданням правової допомоги й оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (висновок ВП ВС у постанові від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16).

За матеріалами справи відповідачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу в розмірі 49 600 грн до позовної заяви було додано копію договору про надання правової допомоги від 24.04.2020, копію додатку № 1 до договору про надання правової допомоги від 24.04.2020, копію угоди про розірвання договору від 11.11.2021, копію акту приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги від 28.12.2021, копію платіжної інструкції № МХ34-НАС3-ЕВ0М-9ССР від 05.05.2020, копію платіжної інструкції № Н0АН-Е508-0Е2Т-Р365 від 29.12.2021, копію договору про надання правової допомоги № 02 від 09.11.2021, копію додатку № 1 до договору надання правової допомоги № 02 від 09.11.2021, копію акту наданих адвокатських послуг від 31.12.2022, копію акту наданих адвокатських послуг від 31.12.2023, копію акту наданих адвокатських послуг від 11.11.2024, копію акту наданих адвокатських послуг від 16.04.2025 (уточнений), копію акту наданих адвокатських послуг від 27.05.2026, платіжну інструкції № ВЕ28-486Н-7Т91-1В18 від 14.11.2024, платіжної інструкції № ВА95-2888-С8Р6-А0КС від 14.11.2024, платіжну інструкцію № Х0АК-М23А-А51А-ЕАРТ від 14.11.2024.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на обсяг юридичної роботи адвоката при розгляді справи, тривалість розгляду справи, проведення судової експертизи, зміну правової позиції позивачки, що призвело до вивчення додаткових джерел права, подання додаткових пояснень, заперечень, доказів, суд вважає, що ціна наданих адвокатом послуг була доведена належним чином, та з урахуванням критерію розумності, виходячи з конкретних обставин справи та обсягу наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги під час розгляду справи, суд дійшов висновку про стягнення з позивачки на користь відповідача витрати на правничу допомогу в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1218-1283 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа - приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Черник Олександра Петрівна, про визнання права власності на 1/3 частку будинку в порядку спадкування за законом, відшкодування витрат на поліпшення будинку, охорону спадкового майна, догляд і лікування спадкодавця - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 49 600 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 03 червня 2026 року.

Суддя Ю.В. Онопченко