Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №620/5214/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2026 року Чернігів Справа № 620/5214/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

07.05.2026 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом (зареєстрований у суді 08.05.2026), у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 у нарахуванні та виплаті йому одноразової грошової допомоги в розмірі 1 000 000,00 (одного мільйону) гривень відповідно до пункту 15 Порядку реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі – постанова № 153, Порядок № 153, відповідно);

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу в розмірі 1 000 000,00 (одного мільйону) гривень відповідно до пункту 15 Порядку № 153.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначає, що він має право на призначення та виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі постанови № 153, оскільки він 25.07.2025 у віці 18 років уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на 1 (один) рік та був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ; за час проходження військової служби він брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України у періоди з 13.09.2025 по 25.01.2026 та з 08.02.2026 по 10.03.2026, про що військовою частиною НОМЕР_1 видана довідка від 15.03.2026; є ветераном війни – учасником бойових дій, на підставі чого Міністерством оборони України було видано посвідчення серії НОМЕР_2 ; загальна тривалість його безпосередньої участі у бойових діях протягом дії контракту станом на момент видачі довідки становить 166 днів; продовжує військову службу за укладеним контрактом та продовжує брати участь в бойових діях, проте відповідач протиправно відмовив йому у виплаті такої одноразової грошової допомоги з мотивів того, що укладений Контракт не відповідає спеціальній формі та не містить умов, визначених Порядком №153 та був укладений поза межами зазначеного експериментального проекту та не відповідає його встановленій формі, що грубо порушує його права на своєчасне отримання передбаченої законом допомоги, підриває довіру військовослужбовців до системи грошового забезпечення, негативно впливає на морально-психологічний стан особового складу та безпосередньо підриває авторитет держави, що забезпечує належне соціальне та матеріальне стимулювання громадян, які ризикують життям і здоров`ям під час захисту України від збройної агресії російської федерації.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 11.05.2026 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечуючи проти заявлених позовних вимог, вказує на те, що позивач не брав на себе посилених юридичних зобов`язань за спеціальним контрактом згідно із пунктом 15 Порядку №153, тому у держави не виникло зустрічного зобов`язання щодо виплати йому спеціальної стимулюючої допомоги за експериментальним проєктом, оскільки аналіз Контракту, укладеного з позивачем 25.07.2025, свідчить про те, що: він не містить обов`язкової умови, передбаченої пунктами 2-1, 4-1, 7 Порядку № 153 (щодо обов`язкової безпосередньої участі у бойових діях строком не менше 6 місяців); він укладений відповідно до загальних вимог Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон № 2232-XII) та Додатку №1 до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі – Положення № 1153/2008); позивач добровільно обрав загальний порядок проходження військової служби, підписавши стандартний контракт.

Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25.07.2025 уклав з Міністерством оборони України в особі ТВО командира військової частини НОМЕР_3 підполковника ОСОБА_2 Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на 1 (один) рік відповідно до загальних вимог Закону № 2232-XII та Положення № 1153/2008. Контракт складено за типовою формою, визначеною Додатком 1 до вказаного Положення.

Згідно із витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.09.2025 № 266 солдата за контрактом ОСОБА_1 , курсанта 1 навчального взводу 1 навчальної роти військової частини НОМЕР_4 , призначеного наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 03 вересня 2025 року №1242-РС, на посаду ОПЕРАТОРА БЕЗПІЛОТНИХ ЛІТАЛЬНИХ АПАРАТІВ 2 ВІДДІЛЕННЯ УДАРНИХ БЕЗПІЛОТНИХ АВІАЦІЙНИХ КОМПЛЕКСІВ З ВЗВОДУ УДАРНИХ БЕЗПІЛОТНИХ АВІАЦІЙНИХ КОМПЛЕКСІВ І РОТИ УДАРНИХ БЕЗПІЛОТНИХ АВІАЦІЙНИХ КОМПЛЕКСІВ БАТАЛЬЙОНУ БЕЗПІЛОТНИХ СИСТЕМ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 .

Згідно із витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.02.2026 № 47 солдата ОСОБА_1 , оператора безпілотних літальних апаратів 2 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 3 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 1 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 , призначено ОПЕРАТОРОМ БЕЗПІЛОТНИХ ЛІТАЛЬНИХ АПАРАТІВ 1 ВІДДІЛЕННЯ УДАРНИХ БЕЗПІЛОТНИХ АВІАЦІЙНИХ КОМПЛЕКСІВ З ВЗВОДУ УДАРНИХ БЕЗПІЛОТНИХ АВІАЦІЙНИХ КОМПЛЕКСІВ 1 РОТИ УДАРНИХ БЕЗПІЛОТНИХ АВІАЦІЙНИХ КОМПЛЕКСІВ БАТАЛЬЙОНУ БЕЗПІЛОТНИХ СИСТЕМ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 , ВОС-219671-А.

Під час проходження військової служби позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України у періоди з 13.09.2025 по 25.01.2026 та з 08.02.2026 по 10.03.2026, про що військовою частиною НОМЕР_1 видана довідка від 15.03.2026; є ветераном війни – учасником бойових дій, на підставі чого Міністерством оборони України було видано посвідчення серії НОМЕР_2 . Загальна тривалість безпосередньої участі позивача у вказаних заходах протягом дії контракту станом на момент видачі довідки становить 166 днів. Позивач продовжує військову службу за укладеним контрактом.

10.04.2026 представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом №10755 (який надійшов до військової частини НОМЕР_1 засобами СЕДО вх. №4219 від 24.04.2026) в інтересах військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , щодо надання інформації з приводу виплат одноразової грошової допомоги у розмірі 1 млн гривень згідно постанови №153.

За результатами розгляду вказаного адвокатського запиту відповідач листом від 26.04.2026 № 3916/94 повідомив представника позивача про те, що заходи внутрішнього контролю щодо наявності підстав для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 1 млн гривень згідно Порядку №153 солдату ОСОБА_1 були проведені та включення вказаного військовослужбовця до проєкту наказу щодо виплати вказаної грошової допомоги військовою частиною НОМЕР_1 не вчиняються та не планується, оскільки:

відповідно до пункту 15 Порядку № 153, виплата одноразової грошової допомоги у розмірі 1 млн гривень (яка виплачується трьома частинами) передбачена для військовослужбовців, які уклали контракт відповідно до цього Порядку;

Ваш клієнт, солдат ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 25.07.2025 уклав Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на 1 (один) рік.

цей Контракт укладено відповідно до загальних вимог Закону № 2232-XII та Додатку №1 до Положення № 1153/2008. Відповідно враховуючи, що укладений Контракт не відповідає спеціальній формі та не містить умов, визначених Порядком №153 та був укладений поза межами зазначеного експериментального проекту та не відповідає його встановленій формі, законні правові підстави для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги військовою частиною НОМЕР_1 , відсутні.

ОСОБА_1 , вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 у нарахуванні та виплаті йому одноразової грошової допомоги в розмірі 1 000 000,00 (одного мільйону) гривень відповідно до пункту 15 Порядку № 153, звернувся до суду з цим позовом.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

За приписами статті 1 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII «Про оборону України»:

особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;

воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан.

Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

На час виникнення спірних правовідносин та на дату ухвалення рішення у цій справі на території України продовжує діяти воєнний стан.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом № 2232-XII.

Відповідно до частини 1-3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною дев`ятою статті 1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;

призовники - особи, які взяті на військовий облік;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність обов`язку. Форма його власника до виконання військового , порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Пунктом 10 статті 2 Закону №2233-ХІІ визначено, що на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період у визначеному цим Законом порядку для оперативного доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань призиваються громадяни України, які уклали контракти про проходження служби у військовому резерві та/або зараховані до військового оперативного резерву.

Стаття 20 Закону №2232-ХІІ визначає, що на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби, зокрема, особи рядового складу з числа військовослужбовців базової військової служби, які пройшли базову загальновійськову підготовку, проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, резервісти, військовозобов`язані, які не мають військових звань сержантського, старшинського і офіцерського складу, особи віком від 18 років, які мають вищу, фахову передвищу, професійну, повну або базову загальну середню освіту, та не досягли граничного віку перебування на військовій службі та/або пройшли базову загальновійськову підготовку - на військову службу за контрактом осіб рядового складу; військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, особи рядового складу, які проходять військову службу за контрактом, резервісти, військовозобов`язані, які не мають військових звань офіцерського складу, особи віком від 18 років, які мають вищу, фахову передвищу, професійну або повну загальну середню освіту, та не досягли граничного віку перебування на військовій службі - на військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу.

Порядок проходження військової служби такими військовослужбовцями визначається відповідними положеннями про проходження громадянами України військової служби та іншими нормативно-правовими актами Міністерства оборони України, інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Служби безпеки України, якщо інше не передбачено законом.

Так, порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України визначає Положення № 1153/2008.

У свою чергу законом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-XII).

За змістом частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Приписами частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

З метою підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби під час воєнного стану шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього, Кабінетом Міністрів України 11.02.2025 прийнято постанову №153 та затверджено Порядок № 153, які набрали чинності 13.02.2025.

Так пунктом 2 постанови № 153 затверджено Порядок № 153; форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу;

форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу, пов`язаних з експлуатацією безпілотних систем.

Згідно з пунктом 3 постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 153 під час воєнного стану в рамках реалізації експериментального проекту на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу строком на один рік можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 до 25 років.

Відповідно до пункту 2-1 Порядку № 153 громадяни України віком від 18 до 25 років в рамках реалізації експериментального проекту можуть бути прийняті на військову службу до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби за контрактом осіб рядового складу на посади, пов`язані з експлуатацією безпілотних систем, строком на два роки.

Громадяни України, зазначені в пункті 2 Порядку № 153, укладають контракт, форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (пункт 4 Порядку № 153).

Громадяни України, зазначені в пункті 2-1-1 цього Порядку, які приймаються на військову службу за контрактом на посади, пов`язані з експлуатацією безпілотних систем, укладають контракт за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (пункт 4 -1 Порядку № 153).

Згідно із пунктом 7 Порядку № 153 контракт з громадянами України, зазначеними в пункті 2 цього Порядку, укладається строком на один рік з обов`язковою умовою безпосередньої участі таких громадян у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців протягом дії контракту.

Контракт з громадянами України, зазначеними у пункті 2-1 цього Порядку, укладається строком на два роки з обов`язковою умовою безпосередньої участі таких громадян у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше дванадцяти місяців протягом дії контракту.

Укладення нового контракту з громадянами України, зазначеними у пунктах 2 і 2-1 цього Порядку, які проходили військову службу на умовах експериментального проекту, здійснюється відповідно до статті 19 та частини четвертої статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Пунктом 15 Порядку № 153 визначено, що військовослужбовцям, які уклали контракт відповідно до цього Порядку, виплачується одноразова грошова допомога після укладення контракту, проходження відповідної підготовки та вступу до виконання обов`язків за посадою у військових частинах відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії або Адміністрацією Держприкордонслужби (далі - одноразова грошова допомога), у розмірі 1 млн. гривень, яка виплачується трьома частинами:

перша частина - 200000 гривень протягом п`яти робочих днів після підписання контракту та вступу до виконання обов`язків за посадою, на яку призначений;

друга частина - 300000 гривень протягом п`яти робочих днів після проходження відповідної підготовки та залучення до виконання бойових (спеціальних) завдань, про що оголошується наказом командира військової частини;

третя частина - 500000 гривень у день виключення із списків особового складу військової частини, а у разі продовження військової служби за новим контрактом - в останній день дії контракту, укладеного відповідно до цього Порядку.

Виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міноборони, розмір одноразової грошової допомоги після укладення контракту може бути збільшений. У такому випадку конкретний розмір одноразової грошової допомоги після укладення контракту та порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони.

Аналіз положень Порядку № 153 дає підстави стверджувати, що реалізація права особи на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень можлива виключно за умови дотримання встановлених постановою № 153 та Порядком № 153 вимог, які мають існувати в сукупності, а саме:

(1) громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;

(2) громадянин України віком від 18 до 25 років прийнятий на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX після набрання чинності цією постановою (до 13.02.2025) у віці до 25 років;

(4) Контракт з громадянами України, зазначеними в пункті 2 цього Порядку, укладається строком на один рік з обов`язковою умовою безпосередньої участі таких громадян у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців протягом дії контракту.

Контракт з громадянами України, зазначеними у пункті 2-1 цього Порядку, укладається строком на два роки з обов`язковою умовою безпосередньої участі таких громадян у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше дванадцяти місяців протягом дії контракту.

При цьому, норми Порядку № 153 для осіб, які приймаються на службу після старту експерименту (13.02.2025) визначають спеціальні форми контракту.

Для діючих військовослужбовців пунктами 3 та 4 постанови № 153 запроваджено ретроспективний механізм регулювання виплати особам, які вже служили за контрактом чи мобілізацією до моменту запуску проєкту, для яких визначеним є критерії відповідності особи (до 13.02.2025 особу у віці до 25 років призвано на військову службу під час воєнного стану; станом на 13.02.2025 особа проходила військову службу; - до 13.02.2025 особа брала безпосередню участь у бойових діях не менше шести місяців), а не назва чи шаблону документу.

У справі, яка розглядається судом встановлено, що позивач після набрання чинності постановою № 153 та Порядком № 153 - 25.07.2025 у віці 18 років уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на 1 (один) рік, за формою згідно із Додатком 1до Положення № 1153/2008 та був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ; за час проходження військової служби він брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України у періоди з 13.09.2025 по 25.01.2026 та з 08.02.2026 по 10.03.2026, про що військовою частиною НОМЕР_1 видана довідка від 15.03.2026; є ветераном війни – учасником бойових дій, на підставі чого Міністерством оборони України було видано посвідчення серії НОМЕР_2 ; загальна тривалість його безпосередньої участі таких заходах протягом дії контракту станом на момент видачі довідки становить 166 днів; продовжує військову службу за укладеним контрактом.

Підставою для відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги в рамках експериментального проекту, відповідачем визначено те, що укладений 25.07.2025 між Міністерством оборони України в особі ТВО командира військової частини НОМЕР_3 підполковника ОСОБА_2 та громадянином України ОСОБА_1 . Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб не відповідає спеціальній формі та не містить умов, визначених Порядком №153 та був укладений поза межами зазначеного експериментального проекту та не відповідає його встановленій формі.

Так, Порядок № 153 визначає форму контракту з громадянами України у віці від 18 до 25 років, які під час воєнного стану в рамках реалізації експериментального проекту прийняті на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу строком, у том числі на один рік та обов`язкову умови - безпосередню участь таких громадян у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю сумарно не менше не менше шести місяців протягом дії контракту (одного року).

Водночас, суд констатує, що фактичне виконання особою, яка у віці від 18 до 25 років під час воєнного стану прийнята на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу всіх умов, за яких виникає право для отримання одноразової грошової допомоги, у тому числі обов`язкової участі у бойових діях тривалістю сумарно не менше шести місяців протягом року, є вирішальним фактором для захисту прав такої особи, оскільки дефекти форми договору з вини державного органу не повинні позбавляти громадянина зароблених виплат.

Суд враховує, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04, пункт 70) Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він зазначив, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Тому, ризик будь-якої помилки державного органу (укладення контракту не за формою, поза межами проекту тощо) покладається на саму державу. Помилки не можуть виправлятися за рахунок особи, яка діяла добросовісно.

До того ж суд враховує й те, що принцип легітимних (правомірних) очікувань — це ключова концепція Європейського суду з прав людини.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо особа виконала всі встановлені законом умови для отримання виплати, пенсії, пільги чи винагороди, вона має обґрунтоване право сподіватися на їх отримання. Це «правомірне очікування» захищається законом як об`єкт права власності.

Слід також й звернути увагу й на доктрину «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), оскільки орган державної влади не вправі підписавши контракт, прийняти від особи виконання його умов, а потім відмовити у виплаті, посилаючись на дефекти самого ж контракту.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З аналізу наведених норм вбачається, що у зв`язку із зверненням позивача до відповідача щодо призначення йому одноразової грошової винагороди відповідач був зобов`язаний перевірити наявність виконаних умов, за яких виникає право на отримання одноразової грошової допомоги в межах експериментального проекту, запровадженого постановою № 153, зокрема, тривалість безпосередньої участі позивача у бойових діях , що безпосередньо впливає на право на нарахування та виплату такої винагороди.

У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв відповідач як суб`єкт владних повноважень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Тож суд вважає, що у цій справі відповідач діяв необґрунтовано, оскільки у повідомленні про відмову у вчиненні дій стосовно нарахування та виплати позивачу одноразової грошової винагороди зазначив те, що укладений 25.07.2025 між Міністерством оборони України в особі ТВО командира військової частини НОМЕР_3 підполковника ОСОБА_2 та громадянином України ОСОБА_1 . Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб не відповідає спеціальній формі та не містить умов, визначених Порядком №153 та був укладений поза межами зазначеного експериментального проекту та не відповідає його встановленій формі, що свідчить про недотримання відповідачем принципу належного врядування.

У цьому контексті підлягають урахуванню також приписи Закону України від 17.02.2022 №2073-IX «Про адміністративну процедуру» (далі – Закон №2073-IX), який установлює загальні стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень під час здійснення адміністративної процедури. Цей Закон визначає основоположні принципи адміністративного провадження - зокрема, верховенства права, офіційності, пропорційності, обґрунтованості та розумності строків - і покладає на адміністративний орган обов`язок забезпечити всебічний, повний та неупереджений розгляд заяви особи.

У контексті Закону №2073-IX відповідач, розглядаючи заяву позивача був зобов`язано, зокрема, офіційно з`ясувати всі обставини справи, включно з дослідженням тривалості безпосередньої участі позивача у бойових діях, від чого в його випадку залежить наявність чи відсутність права на отримання одноразової грошової винагороди, передбаченої положеннями постанови № 153.

Самоусунення від цих дій, суперечить принципам Закону №2073-IX та свідчить про протиправність бездіяльності відповідача щодо вирішення питання стосовно нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 1 000 000,00 (одного мільйону) гривень відповідно до пункту 15 Порядку № 153, яку відповідач мотивує тим, що укладений між позивачем та Міністерством оборони України Контракт не відповідає спеціальній формі та не містить умов, визначених Порядком №153, оскільки є такою, що не відповідає критеріям, визначеним у статті 19 Конституції України та статті 2 КАС України, тому підлягає визнанню судом протиправною.

Крім того, суд наголошує на тому, що тлумачення відповідачем права громадян України, які у віці від 18 до 25 років під час воєнного стану в рамках реалізації експериментального проекту після набрання чинності постановою № 153 прийняті на військову службу за контрактом до Збройних Сил на нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у взаємозв`язку лише із формою контракту, яка затверджена постановою № 153 у вузькому значенні, тобто лише відносно осіб, які уклали контракт за відповідної формою, буде дискримінаційним відносно осіб, які уклали контракт про проходження військової служби за типовою формою, визначеною Додатком 1 до вказаного Положення № 1153/2008 у віці від 18 до 25 років під час воєнного стану після набрання чинності постановою № 153 та безпосередньої їх участі у бойових діях не менш шести місяців впродовж дії цього контракту, тобто при дотриманні всіх умов, визначених постановою № 153, які надають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Так, частинами першою та другою статті 24 Конституції України визначено загальний стандарт рівності та заборони дискримінації, що є важливим елементом забезпечення верховенства права. Так, цими нормами визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Аналогічний підхід у своїх рішеннях використовує і Конституційний Суд України, вказуючи на те, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У противному разі встановлення обмежень означало б дискримінацію (абзац 7 пункту 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 07.07.2004 № 14 рп/2004).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України від 06.09.2012 № 5207-VI «Про засади запобігання і протидії дискримінації в Україні» пряма дискримінація - ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об`єктивну, обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належним та необхідним. Таке поводження за змістом пункту 2 частини першої статті 1 цього ж Закону може полягати, в тому числі, в обмеженні у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами у будь-якій формі.

Таким чином, виплата грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою № 153 лише особам, які у віці від 18 до 25 років під час воєнного стану в рамках реалізації експериментального проекту після набрання чинності постановою № 153 прийняті на військову службу за контрактом до Збройних Сил на нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у взаємозв`язку лише із формою контракту, яка затверджена постановою № 153, буде дискримінаційним відносно осіб, які уклали контракт про проходження військової служби за типовою формою, визначеною Додатком 1 до вказаного Положення № 1153/2008 у віці від 18 до 25 років під час воєнного стану після набрання чинності постановою № 153 та безпосередньої їх участі у бойових діях не менш шести місяців впродовж дії цього контракту, тобто при дотриманні всіх умов, визначених постановою № 153, які надають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Кабінет Міністрів України з метою підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану прийняв постанову № 153, якою установив додаткові блага для громадян України , які у віці від 18 до 25 років під час воєнного стану в рамках реалізації експериментального проекту після набрання чинності постановою № 153 прийняті на військову службу за контрактом.

Суд наголошує на тому, що Конституційний Суд України висловлював низку юридичних позицій, згідно із якими: «З урахуванням встановленого Конституцією України функціонального призначення Збройних Сил України, в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України законодавче регулювання порядку реалізації права на соціальний захист, гарантованого частиною першою статті 46 Конституції України, має здійснюватися у системному взаємозв`язку з вимогами щодо посиленого соціального захисту військовослужбовців у розумінні частини п`ятої статті 17 Основного Закону України»; припис частини п`ятої статті 17 Конституції України чітко покладає на державу конституційний обов`язок щодо створення системи посиленої соціальної підтримки військовослужбовців і членів їхніх сімей; «виконання державою конституційного обов`язку щодо забезпечення посиленого соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних або резервістів покликане не тільки забезпечити соціальний захист кожного з них індивідуально, а й сприяти виконанню громадянами України обов`язку щодо захисту Вітчизни - України, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності»; заходи в сфері оборони держави мають бути своєчасними, послідовними та комплексними, оскільки від їх ефективного запровадження залежить стан обороноздатності України [абзаци четвертий - сьомий підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 06.04.2022 № 1-р(II)/2022].

Тому, порушення права особи, стосовно якої на державу покладено конституційний обов`язок щодо створення системи посиленої соціальної підтримки, на своєчасне отримання передбаченої законом допомоги, підриває довіру військовослужбовців до системи грошового забезпечення, негативно впливає на морально-психологічний стан особового складу та безпосередньо підриває авторитет держави, що забезпечує належне соціальне та матеріальне стимулювання громадян, які ризикують життям і здоров`ям під час захисту України від збройної агресії російської федерації.

При цьому, вирішуючи позов в зобов`язальній частині суд наголошує, що адміністративний суд не підміняє суб`єкта владних повноважень і не перебирає на себе компетенцію щодо визначення тривалості безпосередньої участі позивача у бойових діях, від чого залежить право позивача на отримання одноразової грошової винагороди.

За умов, коли відповідач не виконав обов`язку офіційно з`ясувати всі обставини справи щодо вирішення питання стосовно нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 1 000 000,00 (одного мільйону) гривень відповідно до пункту 15 Порядку № 153, належним та ефективним способом захисту, який відповідає вимогам статті 245 КАС України та забезпечує реальне відновлення прав позивача, є зобов`язання відповідача повторно розглянути питання стосовно нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 1 000 000,00 (одного мільйону) гривень відповідно до пункту 15 Порядку № 153, як такого, громадянина України, який у віці від 18 до 25 років під час воєнного стану після набрання чинності постановою № 153 уклав контракт та безпосередньо брав учать у бойових діях, та ухвалити мотивоване рішення про наявність чи відсутність у позивача права на одноразову грошовому допомогу, у взаємозв`язку із тривалістю участі позивача у бойових діях, яка має бути не менше шести місяців, з урахуванням правових висновків суду, зокрема щодо недопустимості пасивної поведінки та необхідності активного виконання покладених законом обов`язків.

Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог частково у визначений судом спосіб.

Позивач звільнений від сплати судового збору, тому розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 7, 72-77, 139, 241-246, 250-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково у визначений судом спосіб.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду питання стосовно нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 1 000 000,00 (одного мільйону) гривень відповідно до пункту 15 Порядку реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути питання щодо нарахування та виплатити ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 1 000 000,00 (одного мільйону) гривень відповідно до пункту 15 Порядку реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», як такого, громадянина України, який у віці від 18 до 25 років під час воєнного стану після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України та безпосередньо брав учать у бойових діях, та ухвалити мотивоване рішення про наявність чи відсутність у ОСОБА_1 права на одноразову грошовому допомогу, у взаємозв`язку із тривалістю участі позивача у бойових діях, яка має бути не менше шести місяців, з урахуванням правових висновків суду, зокрема щодо недопустимості пасивної поведінки та необхідності активного виконання покладених законом обов`язків.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ).

Відповідач - військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_6 ).

Суддя Марія ДУБІНА