Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №620/5061/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2026 року Чернігів Справа № 620/5061/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

30.04.2026 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом (зареєстрований у суді 05.05.2026), у якому просить:

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті йому одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 (один мільйон) гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі – постанова № 153), з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому одноразову грошову винагороду у розмірі 1000000 (один мільйон) гривень, передбаченої постановою № 153, з урахуванням раніше виплачених сум.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 вказує на протиправність відмови відповідача у нарахування і виплаті йому одноразову грошову винагороду у розмірі 1000000 (один мільйон) гривень, передбаченої постановою № 153, з урахуванням раніше виплачених сум з мотивів того, що винагорода мені вже була виплачена з розрахунку 1/6 від 1 млн.грн. за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах введення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених), а всього за 30 днів із 48 підтверджених такої участі, натомість документально підтверджена участь у бойових діях на підставі витягів з ЖБД, згідно яких підтверджена його участь у бойових діях станом на 13.02.2025 (день прийняття постанови № 153) у кількості 250 днів, що еквівалентно повним 8 місяців, за необхідності не менше 6 місяців, тому за позицією позивача він має право на виплатити йому одноразової грошової винагороди у повному у розмірі 1000000 (один мільйон) гривень.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 06.05.2026 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечуючи проти заявлених позовних вимог, вказує на те, що у сержанта ОСОБА_1 лише 48 днів, за 30 з них які він вже отримав грошову винагороду. При цьому відповідач зазначає, що ні постановою № 153, ні наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.01.2026 № 26 «Про організацію виплати одноразової грошової винагороди» не передбачено повторного розгляду питання про виплату одноразової винагороди в разі подання військовослужбовцем будь-яких нових даних, які могли вплинути на її розмір. Тому військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) згідно частини другої статті 19 Конституції України діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відсутні підстави визнання протиправними дії, зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1000000 (один мільйон) гривень, передбаченої постановою № 153 з урахуванням раніше виплачених сум, є невмотивованою, безпідставною, і такою, що не ґрунтується на нормах закону і не підлягає задоволенню.

Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 з 18.05.2022 був призваний на військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ). З 13.06.2024 по цей час позивач проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Позивач має посвідчення учасника бойових дій та має відповідний статус на підставі пункту 19 частини першої статті 6 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закон № 3551-XII).

Під час проходження військової служби у підрозділах ДПС України позивач брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони у наступні періоди: з 28.02.2023 року по 12.03.2023 рік, з 17.03.2023 року по 06.04.2023 рік, з 12.07.2023 року по 30.07.2023 рік, з 13.08.2023 року по 14.08.2023 рік, з 21.08.2023 року по 28.08.2023 рік, 05.09.2023 рік, 10.09.2023 рік, з 12.09.2023 року по 28.09.2023 рік, 06.10.2023 року, 11.10.2023 рік, 13.10.2023 року по 22.10.2023 рік, з 20.12.2023 року по 28.03.2024 рік, 15.10.2024 року, з 14.11.2024 року по 17.11.2024 рік, з 02.01.2025 року по 18.07.2025 рік. Даний факт підтверджується відповідними Витягами з журналів бойових дій, які містяться в матеріалах справах.

Згідно із Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» відсутні відомості стосовно позивача про притягнення до кримінальної відповідальності: про наявність незнятої чи непогашеної судимості; про розшук.

20.03.2026 позивач звернувся з рапортом до відповідача про виплату йому одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень на підставі постанови № 153, як такого, громадянина України, який до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років був призваний на військову службу під час воєнного стану та брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить більше шести місяців, додавши: Витяги з журналу бойових дій НОМЕР_4 ПРИКЗ, на 25 арк.; Витяги з журналу бойових дій НОМЕР_2 ПРИКЗ, на 5 арк.; Копію ID картки від 11.11.2025 №012552258, на 2 арк; Копію ІПН НОМЕР_5 , на 1 арк.; Копію службового посвідчення від 07.11.2025 НОМЕР_6 , на 1 арк.; Копію посвідчення УБД від 24.06.2024 № НОМЕР_7 , на 1 арк.; Копію військового квитка від 15.02.2024 серії НОМЕР_8 , на 2 арк.

У відповідь на вказаний рапорт відповідач листом від 30.03.2026 № 02.10/6830-26-Вих., повідомив позивача, що у задоволенні рапорту йому відмовлено, оскільки вказана винагорода мені вже була виплачена на підставі протоколу засідання робочої групи від 24.06.2025 №3 з розрахунку 1/6 від 1 млн.грн. за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах введення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених), а всього за 30 днів із 48 підтверджених такої участі; наказом Адміністрації Держприкордонслужби від 29.01.2026 №26 «Про організацію виплати одноразової грошової винагороди» не передбачено повторного розгляду питання про виплату одноразової винагороди в разі подання військовослужбовцем будь-яких нових даних, які могли вплинути на її розмір.

ОСОБА_1 , вважаючи протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті йому одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 (один мільйон) гривень, передбаченої постановою № 153, з урахуванням раніше виплачених сум, звернувся до суду з цим позовом.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

За приписами статті 1 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII «Про оборону України»:

особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;

воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан.

Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

На час виникнення спірних правовідносин та на дату ухвалення рішення у цій справі на території України продовжує діяти воєнний стан.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон № 2232-XII).

За змістом частин першої та третьої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина чотирнадцята статті 2 Закону №2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, як це передбачено частиною першою статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).

За правилами частини другої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною четвертою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №153, пунктом 2 якої затверджений Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (далі – Порядок №153), який визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Держприкордонслужбі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов.

Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього (пункт 1 Порядку № 153).

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 постанови №153 учасниками експериментального проекту є громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Пунктом 4 цієї постанови установлено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант”;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Аналізуючи зміст абзацу другого пункту 4 постанови № 153 суд дійшов висновку, що реалізація права на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 грн можлива за таких умов:

- до 13.02.2025 особу у віці до 25 років призвано на військову службу під час воєнного стану;

- станом на 13.02.2025 особа проходила військову службу;

- до 13.02.2025 особа брала безпосередню участь у бойових діях не менше шести місяців.

У свою чергу, аналізуючи зміст абзацу третього пункту 4 постанови № 153 суд дійшов висновку, що реалізація права на отримання одноразової грошової винагороди із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) безпосередньо залежить від наявності двох обов`язкових умов

- до 13.02.2025 особу у віці до 25 років призвано на військову службу під час воєнного стану;

- станом на 13.02.2025 особа проходила військову служб;

- до 13.02.2025 року особа брала безпосередню участь у бойових діях мінімальну кількість днів = 30.

Отже, для отримання одноразової грошової винагороди відповідно до постанови № 153 станом на 13.02.2025 мають існувати одночасно усі три обов`язкові умови.

Варто зауважити, що така винагорода виплачується військовослужбовцям за умови, якщо вони не були притягнуті до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення.

У справі, яка розглядається не є спірним те, що позивач був призваний на військову службу у віці до 25 років - мобілізований 18.05.2022 у віці 23 роки; проходив та проходить службу під час воєнного стану; не має дисциплінарних чи інших правопорушень, що могли б виключати виплату винагороди; брав безпосередню участь в бойових діях участь, зо в своїй сукупності надає позивачу право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги в межах експериментального проекту запровадженого постановою № 153 з метою створення додаткових мотиваційних механізмів для залучення та проходження військової служби під час дії воєнного стану.

Натомість спір у цій справі виник через розмір такої одноразової грошової допомоги, яку, на думку позивача, відповідач нарахував та виплатив не у максимальному розмірі незважаючи на те, що тривалість проходження служби позивача в бойових умовах становить понад шість місяців.

Тобто, спірною є тривалість безпосередньої участі у бойових діях, від чого залежить розмір одноразової винагороди.

Судом встановлено, що в період з 28.02.2023 року по 12.03.2023 рік, з 17.03.2023 року по 06.04.2023 рік, з 12.07.2023 року по 30.07.2023 рік, з 13.08.2023 року по 14.08.2023 рік, з 21.08.2023 року по 28.08.2023 рік, 05.09.2023 рік, 10.09.2023 рік, з 12.09.2023 року по 28.09.2023 рік, 06.10.2023 року, 11.10.2023 рік, 13.10.2023 року по 22.10.2023 рік, з 20.12.2023 року по 28.03.2024 рік, 15.10.2024 року, з 14.11.2024 року по 17.11.2024 рік, з 02.01.2025 року по 18.07.2025 рік позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується відповідними витягами з журналів бойових дій.

Єдиною підставою для відмови у нарахуванні та виплаті повивачу одноразової винагорода в максимальному розмірі відповідач вказав те, що позивачу вже була виплачена така винагорода на підставі протоколу засідання робочої групи від 24.06.2025 №3 з розрахунку 1/6 від 1 млн.грн. за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах введення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених), а всього за 30 днів із 48 підтверджених такої участі, а наказом Адміністрації Держприкордонслужби від 29.01.2026 №26 «Про організацію виплати одноразової грошової винагороди» не передбачено повторного розгляду питання про виплату одноразової винагороди в разі подання військовослужбовцем будь-яких нових даних, які могли вплинути на її розмір.

Тобто, відповідач не досліджував тривалість безпосередньої участі позивача у бойових діях, від чого залежить розмір одноразової винагороди, що свідчить про передчасність висновків відповідача про відмову у нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 (один мільйон) гривень, передбаченої постановою № 153, з урахуванням раніше виплачених сум.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З аналізу наведених норм вбачається, що у зв`язку із зверненням позивача до відповідача із рапортом щодо призначення повивачу одноразової винагорода в максимальному розмірі відповідач був зобов`язаний перевірити, зокрема, тривалість безпосередньої участі позивача у бойових діях на підставі, утому числі додатково поданих позивачем витягів з журналів бойових дій, що безпосередньо впливає на розмір такої винагороди.

У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв пенсійний орган обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Тож суд вважає, що у цій справі відповідач діяв необґрунтовано, оскільки у повідомленні про відмову у призначенні одноразової грошової винагороди в максимальному розмірі формально послався на те, що законодавством не передбачено повторного розгляду питання про виплату одноразової винагороди в разі подання військовослужбовцем будь-яких нових даних, які могли вплинути на її розмір, що свідчить про недотримання відповідачем принципу належного врядування.

У цьому контексті підлягають урахуванню також приписи Закону України від 17.02.2022 №2073-IX «Про адміністративну процедуру» (далі – Закон №2073-IX), який установлює загальні стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень під час здійснення адміністративної процедури. Цей Закон визначає основоположні принципи адміністративного провадження - зокрема, верховенства права, офіційності, пропорційності, обґрунтованості та розумності строків - і покладає на адміністративний орган обов`язок забезпечити всебічний, повний та неупереджений розгляд заяви особи.

У контексті Закону №2073-IX відповідач, розглядаючи заяву позивача був зобов`язаний, зокрема, офіційно з`ясувати всі обставини справи, включно з дослідженням тривалості безпосередньої участі позивача у бойових діях, від чого залежить розмір одноразової винагороди.

Самоусунення від цих дій, суперечить принципам Закону №2073-IX та свідчить про протиправність дій відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 (один мільйон) гривень, передбаченої постановою № 153 з урахуванням раніше виплачених сум.

При цьому, вирішуючи позов в зобов`язальній частині суд наголошує, що адміністративний суд не підміняє суб`єкта владних повноважень і не перебирає на себе компетенцію щодо визначення тривалості безпосередньої участі позивача у бойових діях, від чого залежить розмір одноразової винагороди.

За умов, коли відповідач не виконав обов`язку офіційно з`ясувати всі обставини справи за результатами поданого позивачем рапорту, належним та ефективним способом захисту, який відповідає вимогам статті 245 КАС України та забезпечує реальне відновлення прав позивача, є зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача від 20.03.2026 про виплату йому одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень на підставі постанови № 153, як такого, громадянина України, який до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років був призваний на військову службу під час воєнного стану та брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить більше шести місяців, та ухвалити мотивоване рішення про наявність чи відсутність у позивача права на одноразову грошовому допомогу в максимальному розмірі, з урахуванням правових висновків суду, зокрема щодо недопустимості пасивної поведінки та необхідності активного виконання покладених законом обов`язків.

Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог частково у визначений судом спосіб.

Позивач звільнений від сплати судового збору, тому розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 7, 72-77, 139, 241-246, 250-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково у визначений судом спосіб.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 (один мільйон) гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 20.03.2026 про виплату йому одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», як такого, громадянина України, який до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років був призваний на військову службу під час воєнного стану та брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить більше шести місяців, та ухвалити мотивоване рішення про наявність чи відсутність у позивача права на одноразову грошовому допомогу в максимальному розмірі, з урахуванням правових висновків суду.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ).

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_9 ).

Суддя Марія ДУБІНА