Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №580/922/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року справа № 580/922/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

30.01.2026 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо виплати не в повному розмірі компенсації за невикористані дні відпустки за період проходження служби в ЗСУ по мобілізації з лютого 2022 року по день виключення із списків частини 11.06.2025;

зобов`язати здійснити нарахування та виплати на користь позивача в повному обсязі компенсації за невикористані дні відпустки за період проходження служби в ЗСУ з лютого 2022 по червень 2025 року, виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за період календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу у Збройних Силах України і був звільнений з військової служби за сімейними обставинами відповідно до вимог законодавства 12 червня 2025 року на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №167 від 11.06.2025. На день звільнення мав вислугу 30 років 7 місяців 26 днів в календарному обчисленні та загальна вислуга 33 роки 22 дня відповідно розрахунку №1799 від 20.10.2025.

В даному наказі в частині виплати грошової компенсації за невикористану відпустку працівниками стройового відділу було допущено ряд помилок та прорахунків. А саме: за весь період служби було враховано термін відпустки в розмірі 30 діб замість 45 діб відповідно наявної вислуги більше 25 років; в 2022 році помилково було нараховані дні, які підлягають компенсації з 16.09.2022 замість 24.02.2022; в 2025 році помилково вказано що перебував у щорічній відпустці терміном 10 діб, але перебував у відпустці лише за сімейними обставинами на зазначений термін; в наказі на звільнення не передбачена виплата одноразової грошової допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за період календарної служби з дня останнього зарахування.

В подальшому на частину де проходив службу була направлена особова справа для здійснення необхідних записів і підрахунку вислуги років, яка в листопаді 2025 року була повернена до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де витяг з наказу був виправлений в зазначених пунктах 1 і 2 вказаних вище, при цьому в пункті 3 не було виправлено перебування у відпустці за сімейними обставинами, та в пункті 4 не передбачена виплата одноразової грошової допомоги в розмірі 25% за кожен додатково прослужений рік.

Після внесення виправлень у витяг до наказу про звільнення не було перераховано та не виплачено різницю з урахуванням виправленню а саме: невикористаних діб відпустки за 2022 рік як помилково нараховані дні, які підлягають компенсації з 16.09.2022 замість 24.02.2022, компенсації з урахуванням вислуги років служби за весь період з 2022 по 2025 роки та помилково вказано відпістку як щорічна замість по сімейним обставинам в 2025 році, також не виплачена одноразова грошова допомога.

У варіанті першого наказу, де компенсація за невикористану відпустку здійснена з урахуванням 30 діб за кожен рік служби передбачено виплату і в подальшому виплачено грошової компенсації за: 56 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022-8; 2023-30; 2024-15;2025-3 доби відповідно, 42 календарні дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023-2025 роки.

При цьому не враховано за 2022 рік з урахуванням всього терміну служби та 10 діб за 2025 рік, які помилково пораховані як щорічна замість по сімейним обставинам.

У варіанті доопрацьованого наказу, де компенсація за невикористану відпустку здійснена з урахуванням 45 діб за кожен рік служби передбачено виплату грошової компенсації за: 122 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022-38; 2023-45; 2024-30; 2025-9 доби відповідно, 42 календарні дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023-2025 роки.

При цьому не враховано 10 діб за 2025 рік, які помилково пораховані як щорічна замість по сімейним обставинам. Підтвердженням що в 2025 році перебував саме в відпустці за сімейними обставинами є те що по прибуттю до місця проведення відпустки став на облік в ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що був зроблений відповідний підпис, крім того під час відпустки звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження ВЛК в лютому місяці 2025 року, де було надано копію відпускного квитка, де вказано що перебуває у відпустці за сімейними обставинами.

Таким чином різниця невиплаченої компенсації за невикористану відпустку становить 76 діб, одноразова грошова допомога невиплачена взагалі.

Від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд у задоволенні позову відмовити. Вказує, що військова частина НОМЕР_1 належним чином та у повній відповідності до вимог постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” , здійснювала нарахування та виплату додаткової винагороди позивачу.

Згідно грошового атестата від 16.02.2026 № 2084/2391/15/742, довідки від 16.02.2026 №2084/2391/15/744 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, довідки від 16.02.2026 №2084/2391/15/743 про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” було виплачено все грошове забезпечення позивачу.

Таким чином, позивачу за спірний період була виплачена вся сума грошового забезпечення, а отже у військової частини НОМЕР_1 не існує жодної заборгованості перед позивачем.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

Згідно записів військового квитка серії НОМЕР_2 , позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 з 26.02.2022 до 11.06.2025.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.06.2025 №167 сержанта ОСОБА_1 , інструктора групи інструкторів військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від “31” травня 2025 року № 107-РС у запас за пунктом “г” (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю І чи II групи) 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, вважати таким, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З “11” червня 2025 року виключити із списків особового складу частини і всіх видів забезпечення та зняти з котлового забезпечення зі сніданку “12” червня 2025 року, вважати таким, що вибув з підпорядкування командира оперативно-тактичного угруповання “ ІНФОРМАЦІЯ_5 ” оперативного угруповання військ “ ІНФОРМАЦІЯ_6 ”.

Вислуга років у Збройних Силах становить: календарна 08 (вісім) років 09 (дев`ять) місяців 01 (один) день, пільгова 01 (один) рік 03 (три) місяці 08 (вісім) днів, загальна 10 (десять) років 00 (нуль) місяців 09 (дев`ять) днів.

Щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалась.

Щорічна основна відпустка за 2023 рік не надавалась.

Щорічна основна відпустка за 2024 рік використана тривалістю 15 (п`ятнадцять) діб.

Щорічна основна відпустка за 2025 рік використана тривалістю 10 (десять) діб.

Відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” за 2025 рік не надавалася.

Грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік отримав.

Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції “Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам”, затвердженої наказом Міністра оборони України від “07” червня 2018 року № 260 за 2025 рік, не отримав.

Відповідно до наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 та окремого доручення Міністра оборони України від 09 січня 2025 року № 156/уд, виплатити:

щомісячну премію у розмірі 483% посадового окладу з “01” по “11” червня 2025 року;

надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% до посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років з “01” по “11" червня 2025 року;

додаткову винагороду по “11” червня 2025 року пропорційно часу участі у таких діях і заходах.

Відповідно до абзацу третього пункту "14 статті 101 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” виплатити грошову компенсацію:

за 08 (вісім) діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік; за 30 (тридцять) діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік; за 15 (п`ятнадцять) діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік; за 03 (три) доби невикористаної щорічної основної відпустки за 2025 рік.

Виплатити грошову компенсацію за 42 (сорок дві) доби невикористаної додаткової відпустки за 2023-2025 роки як учаснику бойових дій відповідно до пункту 12 статті 12 розділу III Закону України “Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від “17” вересня 2014 року №460 “Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби”, виплатити грошову допомогу за 32 (тридцять два) повних календарних місяці служби у розмірі 128% місячного грошового забезпечення.

Постійним або службовим житлом не забезпечувався.

У подальшому, до вказаного наказу були внесені зміни та викладено його у такій редакції:

Сержанта ОСОБА_1 , інструктора групи інструкторів військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від “31” травня 2025 року № 107-РС у запас за пунктом “г” (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю І чи II групи) 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, вважати таким, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З “11” червня 2025 року виключити із списків особового складу частини і всіх видів забезпечення та зняти з котлового забезпечення зі сніданку “12” червня 2025 року, вважати таким, що вибув з підпорядкування командира оперативно-тактичного угруповання “ ІНФОРМАЦІЯ_5 ” оперативного угруповання військ “ ІНФОРМАЦІЯ_6 ”.

Вислуга років у Збройних Силах становить: календарна 30 років 07 місяців 27 днів, пільгова 01 рік 04 місяці 12 днів, загальна 32 роки 00 місяців 09 днів.

Щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалась.

Щорічна основна відпустка за 2023 рік не надавалась.

Щорічна основна відпустка за 2024 рік використана тривалістю 15 (п`ятнадцять) діб.

Щорічна основна відпустка за 2025 рік використана тривалістю 10 (десять) діб.

Відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” за 2025 рік не надавалася.

Грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік отримав.

Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції “Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам”, затвердженої наказом Міністра оборони України від “07” червня 2018 року № 260 за 2025 рік, не отримав.

Відповідно до наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 та окремого доручення Міністра оборони України від 09 січня 2025 року № 156/уд, виплатити:

щомісячну премію у розмірі 483% посадового окладу з “01” по “11” червня 2025 року;

надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% до посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років з “01” по “11" червня 2025 року;

додаткову винагороду по “11” червня 2025 року пропорційно часу участі у таких діях і заходах.

Відповідно до абзацу третього пункту "14 статті 101 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” виплатити грошову компенсацію:

за 38 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік;

за 45 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік;

за 30 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік;

за 09 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2025 рік.

Виплатити грошову компенсацію за 42 (сорок дві) доби невикористаної додаткової відпустки за 2023-2025 роки як учаснику бойових дій відповідно до пункту 12 статті 12 розділу III Закону України “Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від “17” вересня 2014 року №460 “Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби”, виплатити грошову допомогу за 32 (тридцять два) повних календарних місяці служби у розмірі 128% місячного грошового забезпечення.

Постійним або службовим житлом не забезпечувався.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, виплати у повному обсязі компенсації за невикористану відпустку, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між Державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон №2232-XII).

Згідно з ч.1 ст.2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі – Закон №2011-XII).

Відповідно до пунктів 2-4 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на підставі ч.2 статті 9 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі – Закон №2262-ХІІ).

Так, відповідно до ч.2 ст.9 Закону №2262-XII особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби

При цьому, на підставі ч.2 ст.15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби за станом здоров`я.

Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Також, абз.8, 9 п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі - Постанова № 393), передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та осіб, зазначених в абзаці дев`ятому цього пункту, виплачується одноразова грошова допомога в розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, здійснюється відповідно до Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460.

Аналогічні норми викладені у п.4 Розділу ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260, відповідно до якого військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, при звільненні з військової служби виплачується одноразова грошова допомога в порядку та розмірах, визначених Порядком та умовами виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460.

Пунктом 1 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 (далі – Порядок №460), встановлено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Отже, Порядок №460 є спеціальним нормативно-правовим актом, який врегульовує питання виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби військовослужбовців, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації.

Суд зазначає, що при здійсненні правозастосування, суд має комплексно та системно застосовувати законодавство, враховуючи при цьому мету (ціль) та завдання того чи іншого нормативно-правового акту.

Прийняттям Порядку №460 законодавець переслідував мету унормування особливостей виплати ОГД при звільненні саме військовослужбовців, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації.

Закон №22262-XII, у свою чергу, покликаний врегулювати норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі.

Отже, колізії між нормами Закону №2262-XII та Порядку №460 в контексті сфери застосування останнього не існує, а тому, на переконання суду, до спірних правовідносин застосуванню підлягають саме норми Порядку №460.

Як установлено судом, позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації і був звільнений зі служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.06.2025 №167 доручено виплатити позивачу, зокрема, одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби за 32 повних календарних місяців служби у розмірі 128% місячного грошового забезпечення, відповідно до Порядку №460.

Також, суд звертає увагу на те, що ні положеннями Закону №2011-XII, Закону №2262-XII, ні Порядку №460 не передбачено можливості набуття військовослужбовцем права на виплату декількох одноразових допомог при звільненні з різних підстав набуття права на них.

Таким чином, враховуючи вищезазначене правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що при звільненні з військової служби позивач, як військовослужбовець, що проходив військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, мав право на одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, відповідно до Порядку №460.

Тому суд дійшов висновку про відсутність у позивача, як військовослужбовця, що проходив військову службу за призовом під час мобілізації, права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст.9 Закону №2262-XII.

Отже, у цій частині вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Щодо перерахунку компенсації за невикористані дні відпустки, суд зазначає таке.

Відповідно до частин ч.ч.1, 2 ст.10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

Щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу прямого начальника, уповноваженого Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, керівниками правоохоронних органів та керівниками розвідувальних органів України, щорічна основна відпустка за минулий рік надається в першому кварталі наступного року, якщо раніше її не було надано.

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, тривалість щорічної основної відпустки в році початку військової служби обчислюється з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті, за кожний повний місяць служби до кінця календарного року. При цьому військовослужбовцям, які мають право на відпустку тривалістю 10 календарних днів і більше, оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відпустка тривалістю менш як 10 календарних днів за бажанням військовослужбовця може бути надана йому одночасно із щорічною основною відпусткою в наступному році. У такому самому порядку надається щорічна основна відпустка і військовослужбовцям, які перебували у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

На підставі ч.9 ст.10-1 Закону №2011-XII відпустка за сімейними обставинами без збереження грошового забезпечення надається військовослужбовцю у таких випадках:

1) укладення ним шлюбу - тривалістю до 10 календарних днів;

2) тяжкого стану здоров`я або смерті рідних по крові або по шлюбу:

а) дружини (чоловіка), батька (матері), вітчима (мачухи), сина (дочки), пасинка (падчерки), рідного брата (рідної сестри) військовослужбовця, батька (матері) подружжя або особи, на вихованні якої перебував військовослужбовець, - тривалістю до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки та назад;

б) інших рідних - тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки та назад;

3) пожежі або іншого стихійного лиха, яке спіткало сім`ю військовослужбовця або осіб, зазначених у підпункті 2 цього пункту, - тривалістю до 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки та назад;

4) в інших виняткових випадках, коли присутність військовослужбовця в сім`ї необхідна, за рішенням командира (начальника) військової частини - тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки та назад. Така відпустка може надаватися один раз протягом календарного року.

Згідно з ч.18 ст.10-1 Закону №2011-XII під час дії воєнного стану військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надається частина щорічної основної відпустки загальною тривалістю не більше 30 календарних днів, а також відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше 10 календарних днів. Кожна із зазначених відпусток надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Згідно з абз.3 ч.14 ст.10-1 Закону №2011-XII у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".

Як установлено судом з наказу від 11.06.2025 №167, позивачу:

Щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалась.

Щорічна основна відпустка за 2023 рік не надавалась.

Щорічна основна відпустка за 2024 рік використана тривалістю 15 (п`ятнадцять) діб.

Щорічна основна відпустка за 2025 рік використана тривалістю 10 (десять) діб.

Відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” за 2025 рік не надавалася.

Відповідно до абзацу третього пункту "14 статті 101 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” виплатити грошову компенсацію:

за 38 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік;

за 45 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік;

за 30 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік;

за 09 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2025 рік.

Виплатити грошову компенсацію за 42 (сорок дві) доби невикористаної додаткової відпустки за 2023-2025 роки як учаснику бойових дій відповідно до пункту 12 статті 12 розділу III Закону України “Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту".

Суд враховує, що відповідно до наказу від 11.02.2025 №43, вважати такими, що вибули зі складу сил і засобів тактичної групи " ІНФОРМАЦІЯ_7 " оперативно-тактичного угрупування " ІНФОРМАЦІЯ_8 ", які здійснювали заходи із забезпечення Національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії збройних сил російської федерації у відпустку за сімейними обставинами: молодшого сержанта ОСОБА_1 , інструктора групи інструкторів військової частини НОМЕР_1 . до АДРЕСА_1 на 12 (дванадцять) діб (з урахуванням 2 (двох) діб на проїзд до місця проведення відпустки ід на зворотній шлях) з ”12" лютого 2025 року по "23" лютого 2025 року.

Підстава: відпускний квиток № 525 від 10.02.2025, рапорт молодшого сержанта ОСОБА_1 (вх. № 7638 від 11.02.2025).

Отже, позивачем у 2025 році використано виключно відпустку за сімейними обставинами.

Доказів використання іншого виду відпустки суду не надано.

Відтак, на переконання суду, відповідачем не доведено використання позивачем у 2025 році щорічної основної відпустки.

Зважаючи, що позивач звільнений 11.06.2025, а ч.18 ст.10-1 Закону №2011-XII (у редакції на час звільнення) передбачає, що під час дії воєнного стану військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надається частина щорічної основної відпустки загальною тривалістю не більше 30 календарних днів, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на відпустку у 2025 році – 13 днів пропорційно 5 повних місяців служби.

Наказом від 11.06.2025 №167 передбачено позивачу відшкодувати 9 днів відпустки, відтак, позивач має право на відшкодування 4 днів щорічної основної відпустки за 2025 рік.

Перевіривши розрахунок відпусток за 2022-2024 роки, судом порушень не встановлено.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині зобов`язання відповідача відповідно до абзацу третього ч. 14 статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” виплатити грошову компенсацію за 4 доби невикористаної щорічної основної відпустки за 2025 рік.

В іншій частині позовні вимоги необґрунтовані.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і не надав доказів понесених судових витрат, відсутні підстави для їх розподілу.

Керуючись ст.ст.6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 під час звільнення грошової компенсації за 4 доби невикористаної щорічної основної відпустки за 2025 рік відповідно до абзацу 3 ч.14 ст.10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) грошову компенсацію за 4 доби невикористаної щорічної основної відпустки за 2025 рік відповідно до абзацу 3 ч.14 ст.10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ