Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №607/6078/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

19.06.2026

Справа №607/6078/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2026 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

-головуючої судді Черніцької І.М.

-за участю секретаря судового засідання Кокітко І.В.

сторони в судове засідання не з`явилися

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради, ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради, ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) серії ТЕ № 00212449 від 02 лютого 2026 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Також просив зобов`язати Управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради вжити всіх необхідних заходів для виконання норм законодавства щодо можливості користування платними майданчиками для паркування в м.Тернопіль по Майдан Волі шляхом встановлення паркоматів у межах розумної доступності для людей з обмеженими фізичними можливостями.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що 23 січня 2026 року він на власному автомобілі Рено Меган під`їхав до паркувального майданчика зі сторони вул. Замкова. На майданчику було одне вільне місце для паркування, занесене снігом, де він і припаркувався. Поблизу не було жодного паркувального автомата або іншого пристрою для сплати за паркування. Інформаційна табличка повідомляла, що найближчий термінал знаходиться на віддалі 180 м. Він є особою з інвалідністю 2 групи, має параліч правої стопи, шуруп у правому колінному суглобі, а у грудну клітку встановлений кардиостимулятор. Тому він не мав жодної можливості іти за таких погодних умов на таку відстань. Розмістивши на лобовому склі автомобіля знак «Інвалід за кермом» він залишив автомобіль. Повернувшись через деякий час, на склі автомобіля було залишено повідомлення про притягнення до відповідальності за порушення правил паркування. Він одразу звернувся в Управління муніципальної інспекції, повідомив, що є особою з інвалідності, а паркувальний майданчик був в неналежному стані, не забезпечено функціонування паркувальниих автоматів тощо. Однак, такі доводи були залишені без уваги та винесено оскаржувану постанову. Дану постанову він отримав 10 березня 2026 року та 20 березня 2026 звернувся до суду.

Посилаючись на наведене, просив задовольнити позов.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач подав відзив на позов. Вказав, що 23 січня 2026 року вул. Майдан волі водій транспортного засобу Рено НОМЕР_1 здійснив користування майданчиком для платного користування з неоплатою вартості таких послуг більше як за 10 хв користування майданчиком для платного паркування, чим порушив вимоги абз. 2 п. 26 Правил паркування транспортних засобів. У зв`язку з чим була винесена оскаржувана постанову. Інспектором з паркування здійснено фотофіксацію порушення у кількості 7 фото з різних протилежних ракурсів, з відображеннями дати і часу, місця розташування транспортного засобу до нерухомих предметів та встановлено географічні координати. Згідно Порядку надання пільг водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю…., затвердженим постановою КМУ від 25.05.2011 року № 585, безоплатне паркування здійснюється шляхом розташування транспортного засобу на місця для безоплатного паркування з урахуванням дорожніх знаків та дорожньої розмітки, а також дотримання Правил паркування транспортних засобів. Однак, автомобіль позивача був розміщений на платному місці, а не на місці призначеному для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю. Посилаючись на наведене, просив відмовити у задоволенні позову.

У судове засідання сторони не з`явились, хоча про час та місце його були повідомлені належним чином.

Попередньо позивач подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце був повідомлений у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що постановою інспектора з паркування сектору контролю за паркуванням транспортних засобів управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради Фляк С.О. серія ТЕ № 00212449 від 02.02.2026 року, ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу, було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 300 грн за ч.1ст.152-1 КУпАП.

Зі змісту оскаржуваної постанови, слідує, що 23 січня 2026, водієм транспортного засобу Рено Меган НОМЕР_1 в м.Тернопіль Майдан Волі, не здійснено оплату паркування на платному майданчику, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 52-2 ЗУ «Про дорожній рух», абз. 2 п. 26 Правил паркування транспортних засобів

Згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 від 26.01.2023 року встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю, 2 група, довічно.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши в сукупності наявні у справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII) вказано, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 152-1 КУпАП порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.

Приміткою ст. 152-1 КУпАП вказано, що під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика).

Суб`єктом правопорушення, передбаченого частинами 1, 2 ст. 152-1 КУпАП, є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення (момент паркування), а в разі фіксації зазначеного правопорушення в режимі фотозйомки (відеозапису) - відповідальна особа, зазначена у частині першій ст. 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладання адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої ст. 279-3 цього Кодексу, суб`єктом правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису).

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі несплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування, є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 152-1 КУпАП.

Відповідно до положень ч. 1 статті 52-2 Закону № 3353-XII при розміщенні транспортних засобів на майданчику для платного паркування особи, які розміщують транспортні засоби на такому майданчику, оплачують вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортного засобу згідно з тарифом, встановленим органом місцевого самоврядування відповідно до порядку формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Інспекторам з паркування забороняється приймати грошові кошти у готівковій формі в рахунок оплати вартості таких послуг та/або в рахунок оплати штрафів, накладених на місці вчинення правопорушення.

Положення частини першої цієї статті не застосовуються у випадках, визначених частинами шостою та сьомою статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо місць для безоплатного паркування, а також до осіб та транспортних засобів, які відповідно до закону та/або рішення відповідної міської, селищної, сільської ради звільняються від оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів на спеціально відведених (позначених) на цих майданчиках місцях ( ч. 2 ст. 52-2 Закону № 3353-Х11).

Відповідно до вимог частин 6 та 7 статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 875-XII) власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування забезпечують виділення та облаштування в межах майданчиків місць для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю. Водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі на транспортних засобах, що належать підприємствам, установам, організаціям, які здійснюють діяльність у сфері соціального захисту населення, та громадським об`єднанням осіб з інвалідністю, мають право на встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» та під час перевезення осіб з інвалідністю користуються всіма перевагами, що надаються водіям з інвалідністю. Водії, які керують транспортними засобами, на яких встановлений розпізнавальний знак Водій з інвалідністю, повинні мати при собі документи, що підтверджують інвалідність водія або одного з пасажирів. Кількість місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, становить не менше 10 відсотків загальної кількості місць на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування, але не менше одного місця з позначенням таких місць відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.

Якщо власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування не забезпечили виділення та облаштування місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, такими місцями на відповідних майданчиках вважаються місця, на яких розміщені транспортні засоби, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю.

Місця для безоплатного паркування транспортних засобів, передбачені частиною шостою цієї статті, також виділяються на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках, у тому числі біля житлових будинків (крім індивідуальних житлових будинків) та інших будівель, їх власниками/співвласниками (управителями) або орендарями, на проїзних частинах автомобільних доріг і тротуарах (із числа місць для зупинки та стоянки транспортних засобів) - органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (суб`єктами господарювання, якщо їм у встановленому порядку передано відповідні частини доріг і тротуарів для ведення господарської діяльності) з позначенням таких місць відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою (ч. 8 ст. 30 Закону №875-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 585 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 53 від 31.01.2018) затверджено «Порядок надання пільг водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі транспортними засобами, що належать громадським організаціям осіб з інвалідністю, підприємствам, установам, організаціям, які провадять діяльність у сфері соціального захисту населення, на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів» (далі - Порядок № 585).

Даний Порядок встановлює механізм як надання, так і отримання пільг водіями з інвалідністю на безоплатне паркування на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування і на безоплатне зберігання на автостоянках, на яких надаються послуги із зберігання транспортних засобів (крім гаражних кооперативів) (далі - безоплатне зберігання), спрямований на реалізацію положень ч. 6 ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Пунктом 2 Порядку № 585 визначено категорію осіб, яким надається право на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів це, зокрема, водії з інвалідністю, водії, які перевозять осіб з інвалідністю (далі - водії).

Також, зазначеним вище Порядком детально визначено механізм отримання пільг, обов`язки та повноваження органів місцевого самоврядування.

Так, п. 4 Порядку встановлює, що документом, що посвідчує право на безоплатне паркування транспортного засобу, є пенсійне посвідчення або посвідчення отримувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, або посвідчення особи, яка одержує державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, в яких міститься запис про інвалідність.

Безоплатне паркування здійснюється шляхом розташування транспортного засобу на місці для безоплатного паркування з урахуванням дорожніх знаків та дорожньої розмітки, а також з дотриманням Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1342 , і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 . При цьому в лівому нижньому куті лобового скла транспортного засобу розміщується розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю» (п. 5 Порядку № 585).

Отже, соціальний захист осіб з інвалідністю є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей осіб з інвалідністю нарівні з іншими громадянами. Такий захист полягає, зокрема, у наданні, встановлених законодавством України, пільг таким особам на підставі посвідчення, яке підтверджує відповідний статус. Так, на власників спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування покладено обов`язок забезпечення виділення та облаштування в межах майданчиків місць для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують, зокрема, водії з інвалідністю, які у свою чергу мають право встановлювати на транспортному засобі розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю».

Як слідує з матеріалів справи, що позивачем було здійснено стоянку транспортним засобом марки Рено Меган, реєстраціний номер НОМЕР_1 на платній стоянці більше 10 хвилин, без оплати вартості такої. Зазначені обставини стверджуються наданими відповідачем фотознімками та не оспорюються сторонами.

Разом з цим, судом встановлено, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи загального захворювання довічно, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 від 16.01.2023 року.

Відтак, позивач належить до пільгової категорії громадян, які звільняються від оплати паркування.

Оскільки позивач на підставі закону, звільнений від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, він не є суб`єктом вказаного правопорушення.

Крім того, судом було досліджено фотознімки, які долучені відповідачем до матеріалів справи. З наведених фотоматеріалів зафіксовано стоянку автомобіля позивача, яка здійснена на паркувальному місці, яке не визначено як місце паркування для осіб з інвалідністю. Однак, з фотоматеріалів, на яких зображений транспортний засіб позивача не встановлено наявність вільних місць для паркування осіб з інвалідністю.

Відтак, на підставі системного аналізу законодавчих положень, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд приходить до переконання, що відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, оскільки позивач належить до пільгової категорії громадян, які звільняються від оплати паркування.

Згідно примітки до ст. 152-1 КУпАП, положення частини першої ст. 152-1 КУПАП не застосовується до осіб, які відповідно до закону звільняються від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що обов`язок власників спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування забезпечувати створення паркувальних місць для осіб з інвалідністю, не нівелює наявності пільг на безоплатне паркування для осіб з інвалідністю.

Таким чином, суд вважає, що доводи відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд доходить до висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення серії ТЕ № 00212449 від 02.02.2016 року підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги про зобов`язати Управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради вжити всіх необхідних заходів для виконання норм законодавства щодо можливості користування платними майданчиками для паркування в м.Тернопіль по Майдан Волі шляхом встановлення паркоматів у межах розумної доступності для людей з обмеженими фізичними можливостями не підлягають до задоволення, оскільки не відносяться до повноважень суду при розгляді таких справ.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до вимог ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 55 Конституції України, ст. ст. 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради, ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) серії ТЕ № 00212449 від 02 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 гривень.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідачі: Управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради, вул. Коновальця, 8 м.Тернопіль.

ОСОБА_2 , - вул. Коновальця, 8 м.Тернопіль.

Повне рішення складено 19 червня 2026 року.

Головуюча І.М. Черніцька