Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №460/6926/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 червня 2026 року м. Рівне№460/6926/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправними; скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправними N° 1012 від 03.09.2025 року, як таке, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства України, який виданий в частині солдата , щодо його призову на військову службу під час мобілізації; визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 №258 від 03.09.2025 про зарахування його до списків особового складу та на всі види забезпечення; зобов`язання начальника Військової частини НОМЕР_1 виключити його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та звільнити з військової служби; скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.11.2025 року № 2745-ОД про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини курсантом 2 навчального взводу 2 навчальної механізованої роти НОМЕР_2 навчального механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що його призов на військову службу під час мобілізації був здійснений протиправно, оскільки станом на момент прийняття наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1012 від 03.09.2025 щодо його призову на військову службу він перебував у статусі особи, стосовно якої здійснюється судовий розгляд у кримінальному провадженні №12024180000000562 від 23.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 Кримінального кодексу України. На переконання позивача, зазначені обставини виключали можливість його призову на військову службу під час мобілізації та свідчили про наявність у нього підстав для непризову, а тому оскаржуваний наказ про призов, похідний від нього наказ командира військової частини НОМЕР_1 №258 від 03.09.2025 про зарахування його до списків особового складу та на всі види забезпечення, а також подальші рішення, прийняті у зв`язку з проходженням ним військової служби, зокрема наказ командира військової частини НОМЕР_1 №2745-ОД від 13.11.2025 за результатами службового розслідування, є незаконними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 28.04.2026 року відкрито спрощене провадження без виклику сторін.

ІНФОРМАЦІЯ_2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що на момент призову позивача на військову службу під час мобілізації будь-які передбачені статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підстави для надання йому відстрочки були відсутні. Зазначив, що сам по собі факт перебування позивача під судовим розглядом у межах кримінального провадження не є передбаченою чинним законодавством підставою для звільнення від призову на військову службу під час мобілізації чи надання відстрочки від такого призову. У зв`язку з цим відповідач вважає, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1012 від 03.09.2025 про призов позивача на військову службу під час мобілізації прийнято правомірно, на підставі та у спосіб, визначені чинним законодавством України, а тому підстави для його скасування відсутні.

Військова частина НОМЕР_1 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування своїх заперечень зазначила, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 №258 від 03.09.2025 про зарахування позивача до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення було видано на підставі іменного списку військовозобов`язаних осіб, наданого ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відповідно до наказу про призов позивача на військову службу під час мобілізації. Відповідач зазначив, що військова частина не наділена повноваженнями щодо перевірки правомірності прийнятого територіальним центром комплектування та соціальної підтримки рішення про призов, а діє виходячи з презумпції законності рішень уповноважених державних органів та належного виконання ними покладених законом повноважень. При цьому, оскільки на момент зарахування позивача до списків особового складу був чинний наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1012 від 03.09.2025 про його призов на військову службу під час мобілізації, у командира військової частини були відсутні правові підстави для відмови у виданні наказу про зарахування позивача до особового складу та на всі види забезпечення. Також зазначила, що наказ про зарахування позивача до списків особового складу є похідним від рішення про його призов на військову службу, а тому за відсутності підстав для скасування наказу територіального центру комплектування та соціальної підтримки відсутні й правові підстави для визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 №258 від 03.09.2025. Крім того, відповідач вказав, що після видання наказу про зарахування позивача до списків особового складу між ним та державою виникли правовідносини проходження військової служби, які регулюються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», а тому позовні вимоги про виключення позивача зі списків особового складу військової частини та його звільнення з військової служби є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Також Військова частина НОМЕР_1 зазначила, що після зарахування позивача до списків особового складу на останнього поширювалися права та обов`язки військовослужбовця, встановлені законодавством України, у тому числі обов`язок дотримуватися військової дисципліни та порядку проходження військової служби. У зв`язку із встановленням факту самовільного залишення позивачем військової частини наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по адміністративно-господарській діяльності) №5398-АД від 21.10.2025 було правомірно призначено службове розслідування, яке проведено відповідно до вимог чинного законодавства та за результатами якого прийнято наказ №2745-ОД від 13.11.2025. Відповідач зазначив, що службовим розслідуванням встановлено відсутність позивача на військовій службі без поважних причин, а тому підстави для визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 №2745-ОД від 13.11.2025 про результати службового розслідування відсутні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Щодо позовних вимог в частині скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправними № 1012 від 03.09.2025 року, як такого, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства України, який виданий в частині солдата ОСОБА_1 , щодо його призову на військову службу під час мобілізації, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України 25.03.1992 за №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі по тексту також - Закон № 2232-XII).

Статтею 1 Закону № 2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 1 статті 2 Закону №2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

В силу вимог частини 6 статті 2 цього Закону №2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону № 2232-XII).

Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VІІІ (надалі - Закон №389-VІІІ) визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Аналогічне визначення воєнного стану міститься у статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 №1932-XII(надалі по тексту також Закон №1932-XII).

Також статтею 1 Закону №1932-XII передбачено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 "Про введення воєнного стану "у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває по теперішній час.

Указом Президента України від 24.02.2022 за №69/2022 "Про загальну мобілізацію", у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті102, пунктів 1,17,20 частини першої статті106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.

Відповідно до вимог статей 20,22 Закону № 2232-XII на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років (для вищого офіцерського складу до 65 років).

Слід звернути увагу на те, що процес від початку мобілізації особи до проходження такою особою військової служби у військовій частині складається з певних етапів, на кожному з яких визначені суб`єкти владних повноважень здійснюють комплекс заходів у межах правовідносин, які виникають між цією особою та визначеними суб`єктами владних повноважень.

Так, правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII(надалі по тексту також Закон №3543-XII), який визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Абзацом 4 статті 1 Закону №3543-XII передбачено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону №3543-XII зміст мобілізаційної підготовки становить, зокрема, військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів; підготовка та накопичення військово-навчених людських ресурсів призовників, військовозобов`язаних та резервістів для комплектування посад, передбачених штатами воєнного часу.

Відповідно до вимог статей 20,22 Закону № 2232-XII на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років (для вищого офіцерського складу до 65 років).

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені статтею 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Згідно приписів частини 1 статті 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;

проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (частина 5 статті 22 Закону №3543-XII).

Відповідно до частини 6 статті 22 Закону №3543-XII,уУ період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Частиною одинадцятою статті 38 Закону № 2232-ХХІ визначено, що призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Крім того, механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначає Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі - Порядок № 1487).

Згідно пункту 79 Порядку № 1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, серед іншого:

організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;

здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;

виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку;

організовують оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;

Таким чином, до обов`язків територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить виявлення військовозобов`язаних, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку, оповіщення військовозобов`язаних про їх виклик до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призову на військову службу і забезпечення здійснення контролю за їх прибуттям.

Разом з тим, відповідно до пункту абзацу 11 пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань: здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Згідно пункту 3 Додатку №2 до Порядку №1487 призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема:

- прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань приписки, призовних комісій або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у Службі зовнішньої розвідки - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки;

- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі, проходити службу у військовому резерві;

- особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Крім того, з метою виконання Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, уточнення облікових даних покладено на позивача, який, у свою чергу, мав обов`язок з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у якому він перебуває на військовому обліку у разі зміни своїх персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів".

Оцінюючи доводи позивача щодо протиправності його призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з тим, що на момент призову він перебував у статусі особи, стосовно якої здійснювався судовий розгляд у кримінальному провадженні № 12024180000000562 від 23.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 Кримінального кодексу України, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Порядок реалізації громадянами України обов`язку щодо захисту держави, проходження військової служби, а також підстави звільнення від такого обов`язку визначаються виключно законами України.

Правове регулювання відносин, пов`язаних із мобілізаційною підготовкою та мобілізацією, здійснюється Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», статтею 23 якого встановлено вичерпний перелік категорій військовозобов`язаних осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації або мають право на відстрочку від такого призову.

Суд наголошує, що аналіз положень статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» свідчить про те, що законодавець не відніс до підстав для надання відстрочки від призову під час мобілізації чи звільнення від виконання військового обов`язку факт внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, перебування особи у статусі підозрюваного, обвинуваченого або сам факт здійснення щодо особи судового розгляду.

Отже, наявність кримінального провадження № 12024180000000562 від 23.07.2024 за правовою кваліфікацією за частиною другою статті 307 Кримінального кодексу України не є юридичним фактом, з яким закон пов`язує виникнення у особи права на відстрочку від призову під час мобілізації, а також не є обставиною, що виключає можливість проходження військової служби.

При цьому судовим розглядом встановлено, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б свідчили про наявність станом на дату його призову на військову службу та на момент видання оскаржуваних наказів передбачених законом підстав для відстрочки від призову під час мобілізації. Матеріали справи не містять жодних доказів того, що уповноваженим органом — відповідною комісією районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки — було прийнято рішення про надання позивачу відстрочки від призову або що позивач звертався із відповідною заявою та надав документи, які підтверджували б існування таких законних підстав.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Отже, сам факт здійснення досудового розслідування не породжує для особи жодних обмежень щодо реалізації нею прав та виконання обов`язків, якщо такі обмеження прямо не встановлені законом.

Водночас суд зазначає, що законодавство України передбачає окремі випадки, за яких наявність обвинувального вироку суду, призначення покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або інші передбачені законом обставини можуть впливати на проходження військової служби чи виконання військового обов`язку. Однак доказів того, що станом на дату призову позивача на військову службу під час мобілізації у кримінальному провадженні № 12024180000000562 існував обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили, або були наявні інші встановлені законом обставини, що виключали можливість його призову на військову службу, матеріали справи не містять.

Суд також враховує, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1012 від 03.09.2025 року в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, правомірність якого підлягає оцінці виходячи з обставин, що існували на момент його прийняття. При цьому жодних доказів наявності обставин, які б відповідно до вимог чинного законодавства України унеможливлювали призов позивача на військову службу, судовим розглядом не встановлено.

Таким чином, доводи позивача про порушення його прав, передбачених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», є необґрунтованими, оскільки ґрунтуються виключно на факті наявності відносно нього кримінального провадження, що саме по собі не є передбаченою законом підставою для звільнення від призову під час мобілізації або надання відстрочки від такого призову.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1012 від 03.09.2025 року в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, а тому правові підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 №258 від 03.09.2025 про зарахування його до списків особового складу та на всі види забезпечення; зобов`язання начальника Військової частини НОМЕР_1 виключити його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та звільнити з військової служби, суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військову службу і військовий обов`язок" від 25.03.1992 №2232-XII.

Згідно з частинами першою, третьої статті 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За змістом частини дев`ятої статті 1 №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини десятої статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, серед іншого, уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 11 статті 38 Закону №2232-ХІІ передбачено, що призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

За приписами частини першої статті 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) із змінами внесених Законом України від 11.04.2024 №3633-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку".

Відповідно до статті 1 цього Закону мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Абзацом другим частини першої статті 22 Закону №3543-XII визначено, що громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк, (частина третя статті 22 Закону №3543-ХІІ).

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Цей порядок визначає, серед іншого, порядок надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Статтею 23 Закону №3543-ХІІ для деяких категорій громадян встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 23 цього Закону не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №1487 у редакції чинній станом на момент звернення позивача до суду), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період (п. 3 Порядку №1487).

Відповідно до п. 20 Порядку №1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. У разі зміни місця проживання або у разі, коли в паспорті громадянина України відсутні відмітки про реєстрацію місця проживання, призовниками, військовозобов`язаними та резервістами подається інформація, яка підтверджується документами або відомостями відповідно до Закону України Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні та Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад».

Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів".

Згідно з п. 22 Порядку №1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

За приписами п. 29 Порядку №1487 у разі виключення призовників, військовозобов`язаних та резервістів з персонально-первинного військового обліку виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у картках первинного обліку ставляться відповідні відмітки. Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці).

Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України. Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом № 2232-ХІІ. Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі визначено Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, що затверджено Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі -Положення № 1153/2008, у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Так, за змістом пункту 12 Положення № 1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Таким чином, командир військової частини НОМЕР_1 наділений відповідним правом видавати накази по особовому складу.

Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 № 280, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за № 1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - Інструкція 280, у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 1, 3 Розділу XII Інструкції № 280 1. Облік особового складу в особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців щодо прихованої мобілізації або з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, ведеться у порядку, установленому на мирний час, та з урахуванням особливостей, викладених у цьому розділі.

Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 13 і 14 розділу II цієї Інструкції.

Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині до закінчення заходів відмобілізування незалежно від номенклатури посад для призначення.

Наказ по стройовій частині розробляється на всі військові частини, що формуються та мають самостійний штат. Ці накази є підставою для визначення посадового становища військовослужбовцям, запису відповідних відомостей до облікових документів, видачі документів, що посвідчують особу військовослужбовця офіцерам військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період. Зазначені накази не дублюються наказами по особовому складу.

Пунктом 14 Розділу ІІ Інструкції № 280 встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця. Відповідно до пунктів 1, 2, 8 Розділу V вказаної Інструкції військовослужбовці, які переміщуються по службі з одних військових частин до інших, під час прямування до них рахуються як поповнення.

Відправлення поповнення здійснюється як у складі команд, так і поодинці. Під час відправки поповнення з одних військових частин до інших у складі команди на всіх відправлених обов`язково мають бути такі документи, зокрема, іменний список або припис (в якому вказується, коли, кому та за яким вихідним номером вислано їх особові справи) на відправлених - у старшого команди. Прийом поповнення проводиться поіменно, за іменним списком на поповнення, отриманим від старшого команди. Приймати поповнення без поіменної перевірки заборонено. Як було зазначено вище, організація обліку та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Водночас, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а в разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби на підставі іменних списків або припису, виданих військовою частиною звідки вибув військовослужбовець.

Оцінюючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №258 від 03.09.2025 про зарахування позивача до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення, а також зобов`язання начальника Військової частини НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу військової частини та звільнити його з військової служби, суд зазначає таке.

Судовим розглядом встановлено, що наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №258 від 03.09.2025 був виданий на підставі відповідного іменного списку військовозобов`язаних осіб, наданого ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому командир Військової частини НОМЕР_1 , приймаючи рішення про зарахування позивача до списків особового складу та на всі види забезпечення, діяв у межах наданих йому повноважень та виходив із презумпції належного виконання територіальним центром комплектування та соціальної підтримки покладених на нього функцій щодо проведення мобілізаційних заходів, перевірки військово-облікових документів та встановлення наявності чи відсутності передбачених законодавством підстав для надання особі відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Водночас суд бере до уваги, що у межах розгляду даної справи не встановлено протиправності наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1012 від 03.09.2025 в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації, а тому відсутні правові підстави для визнання протиправним і скасування похідного наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №258 від 03.09.2025 про зарахування позивача до списків особового складу та на всі види забезпечення, оскільки останній був прийнятий саме на виконання рішення про призов позивача на військову службу.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23, відповідно до якої процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною саме по собі не спричиняє відновлення попереднього становища особи, яка була призвана на військову службу. Верховний Суд зазначив, що позовна вимога про зобов`язання військової частини прийняти рішення про звільнення особи з військової служби не відповідає суті порушеного права, а її задоволення не призводить до ефективного відновлення прав позивача.

Суд зауважує на тому, що після видання наказу про призов та наказу про зарахування до списків особового складу між державою та позивачем виникли нові правовідносини проходження військової служби, правове регулювання яких здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХІІ, а також Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України №1153/2008.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що з моменту початку проходження військової служби між військовослужбовцем та державою виникає комплекс взаємних прав та обов`язків, що охоплює питання виконання військового обов`язку, підпорядкованості, проходження служби, матеріального, фінансового та речового забезпечення військовослужбовця, реалізації гарантій його соціального захисту та інших правовідносин, які мають самостійний характер.

При цьому положення Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХІІ та Положення №1153/2008 не передбачають такого способу припинення проходження військової служби, як скасування наказу про призов чи наказу про зарахування до списків особового складу військової частини. Зазначені індивідуальні акти є актами одноразового застосування, які вичерпали свою дію фактом їх виконання, а тому їх скасування після фактичного зарахування особи до складу військової частини та початку проходження військової служби саме по собі не призведе до відновлення попереднього правового становища позивача та не забезпечить ефективного захисту його прав.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність підстав для визнання протиправним наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1012 від 03.09.2025 про призов позивача на військову службу під час мобілізації, суд дійшов висновку, що наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №258 від 03.09.2025 про зарахування позивача до списків особового складу та на всі види забезпечення є похідним від рішення про призов та прийнятий у межах реалізації такого рішення, а тому правові підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.

Також не підлягає задоволенню позовна вимога про зобов`язання начальника Військової частини НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу військової частини та звільнити його з військової служби, оскільки така вимога є похідною від вимог про визнання протиправними та скасування наказів про призов і зарахування до списків особового складу. Оскільки судом не встановлено протиправності таких наказів, а чинне законодавство не передбачає звільнення військовослужбовця шляхом скасування вже реалізованих актів індивідуальної дії, підстави для задоволення зазначеної позовної вимоги також відсутні.

Таким чином, позовні вимоги у частині визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №258 від 03.09.2025, виключення позивача зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та його звільнення з військової служби є необґрунтованими, не підтверджуються встановленими судом обставинами та нормами чинного законодавства, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.11.2025 року № 2745-ОД про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини курсантом 2 навчального взводу 2 навчальної механізованої роти НОМЕР_2 навчального механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах, визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України від 24.03.1999 №548-XIV (далі Статут, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яким керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини).

Відповідно до ст. 1 Статуту Збройні Сили України - військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.

Повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 4 Статуту).

Згідно зі ст. 5 Статуту внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом статті 6 Статуту внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

Військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами (ст. 9 Статуту).

Відповідно до ст. 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців обов`язки, зокрема, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг, визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі Дисциплінарний Статут), яким неухильно керуватися усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг.

Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного Статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі (ст. 2 Дисциплінарного Статуту).

За змістом статті 3 Дисциплінарного Статуту військова дисципліна досягається шляхом, зокрема: особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку.

Статтею 4 Дисциплінарного Статуту визначено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №2232-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством (абз. 1).

Оцінюючи доводи позивача та надані сторонами докази у їх сукупності, суд зазначає, що обставини, пов`язані із самовільним залишенням позивачем військової частини та його відсутністю на військовій службі без поважних причин, були предметом службового розслідування, проведеного відповідачем у межах наданих законом повноважень.

Так, судовим розглядом встановлено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №5398-АД від 21.10.2025 призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення (без поважних причин) військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 .

За результатами проведення службового розслідування складено відповідний акт службового розслідування, яким встановлено факт неправомірної поведінки солдата ОСОБА_1 , що полягала у самовільному залишенні ним військової частини та відсутності на військовій службі без поважних причин. В акті службового розслідування визначено форму вини військовослужбовця як прямий умисел та недбалість, а причинами вчинення дисциплінарного проступку визначено особисту недисциплінованість позивача, ігнорування вимог керівних документів, неналежне, неповне та несвоєчасне виконання вимог нормативно-правових актів та наказів, які регламентують порядок проходження військової служби.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б свідчили про наявність у позивача поважних причин для відсутності на військовій службі починаючи з 21.10.2025. Зокрема, позивачем не надано жодних медичних документів, документів про перебування на лікуванні, проходження медичного огляду чи інших доказів, які б об`єктивно підтверджували неможливість його прибуття до місця проходження військової служби та спростовували висновки службового розслідування.

Водночас суд враховує, що за результатами службового розслідування командиром Військової частини НОМЕР_1 видано наказ №2745-ОД від 13.11.2025, яким встановлено факт відсутності солдата ОСОБА_1 на військовій службі з 21.10.2025 по теперішній час без поважних причин.

Суд зауважує на тому, що сам по собі факт незгоди позивача із висновками службового розслідування не може бути достатньою підставою для визнання їх необґрунтованими чи такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Для спростування встановлених службовим розслідуванням обставин позивач повинен надати належні та допустимі докази, які б підтверджували незаконність проведення такого розслідування, недотримання встановленої процедури його проведення або відсутність у його діях складу дисциплінарного проступку. Однак таких доказів суду не подано.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі виявлення під час службового розслідування ознак кримінального правопорушення командир військової частини зобов`язаний письмово повідомити орган досудового розслідування, органи Військової служби правопорядку або Державне бюро розслідувань.

Судовим розглядом встановлено, що на виконання зазначених вимог 12.11.2025 Військовою частиною НОМЕР_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, направлено заяву про вчинення кримінального правопорушення за фактом самовільного залишення солдатом ОСОБА_1 військової частини.

При цьому внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №62026140110001785 від 12.03.2026, згідно з яким за результатами розгляду заяви військової частини НОМЕР_1 до ЄРДР внесено відомості щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 407 Кримінального кодексу України, а саме самовільного залишення військової частини або місця служби та нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинених в умовах воєнного стану.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що командування Військової частини НОМЕР_1 діяло у межах наданих йому законом повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України. Факт самовільного залишення позивачем військової частини та його відсутності на військовій службі з 21.10.2025 без поважних причин підтверджується матеріалами службового розслідування, наказом командира військової частини №2745-ОД від 13.11.2025, а також подальшим внесенням відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 407 Кримінального кодексу України.

Таким чином, суд не встановив обставин, які б свідчили про неправомірність дій відповідача під час проведення службового розслідування, прийняття за його результатами відповідних управлінських рішень та повідомлення уповноваженого органу досудового розслідування про виявлені ознаки кримінального правопорушення.

Доводи позивача у цій частині спростовуються наявними у справі доказами, є необґрунтованими та не можуть бути підставою для задоволення заявлених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач приймаючи оскаржувану постанову, діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень, передбачених чинним законодавством.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправними; скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправними N° 1012 від 03.09.2025 року, як таке, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства України, який виданий в частині солдата ОСОБА_1 , щодо його призову на військову службу під час мобілізації; визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 №258 від 03.09.2025 про зарахування його до списків особового складу та на всі види забезпечення; зобов`язання начальника Військової частини НОМЕР_1 виключити його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та звільнити з військової служби; скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.11.2025 року № 2745-ОД про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини курсантом 2 навчального взводу 2 навчальної механізованої роти НОМЕР_2 навчального механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 19 червня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Суддя Н.В. Друзенко