Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №460/6849/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 червня 2026 року м. Рівне№460/6849/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

доЗахідного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці

про визнання протиправними та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЗХ/РВ/22382/Ж5/17-00-07-05- 17/3232313959-ФС від 26.03.2026 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувана постанова про накладення штрафу є протиправною, оскільки відповідачем не було належним чином встановлено та доведено факт допуску до роботи працівника без оформлення трудових відносин. Також позивач зазначає, що відповідачем не було забезпечено повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, передбаченого Порядком №509, а застосування штрафу у розмірі 240000 грн за повторне порушення вимог частини четвертої статті 24 Кодексу законів про працю України здійснено без належного підтвердження факту вчинення такого порушення. Вважаючи оскаржувану постанову незаконною та такою, що порушує його права та законні інтереси, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 року відкрито спрощене провадження без виклику сторін.

Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці подало до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначило, що при прийнятті оскаржуваної постанови діяло в межах наданих повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством. Зазначило, що за результатами фактичної перевірки Головного управління ДПС у Рівненській області встановлено факт використання позивачем праці працівника без належного оформлення трудових відносин, що є порушенням вимог частини четвертої статті 24 Кодексу законів про працю України. Вказало, що під час розгляду справи про накладення штрафу було досліджено матеріали перевірки, витребувано додаткові відомості від Головного управління ДПС у Рівненській області та Головного управління Національної поліції в Рівненській області, за результатами чого встановлено наявність підстав для застосування заходів відповідальності. Також зазначило, що з огляду на повторність протягом двох років порушення вимог частини четвертої статті 24 Кодексу законів про працю України, уповноваженою посадовою особою правомірно винесено постанову від 26.03.2026 про накладення на позивача штрафу у розмірі 240000,00 грн відповідно до абзацу третього частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України та Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, у зв`язку з чим просило у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

Відповідно до акта фактичної перевірки Головного управління ДПС у Рівненській області від 31.12.2025 №22382/Ж5/17-00-07-05-17/3232313959 встановлено факт використання ФОП ОСОБА_1 праці найманої особи без належного оформлення трудових відносин, а саме здійснення функцій баристи особою, яка була зазначена як ОСОБА_2 , при цьому відповідно до відомостей аналітично-інформаційної системи «Податковий блок», адміністрування якої здійснюється ДПС України, відомості про належне оформлення трудових відносин між зазначеною особою та позивачем були відсутні.

З матеріалів справи судом встановлено, що листом від 26.02.2026 № ЗХ/3.3/3089-26 позивача повідомлено про отримання Міжрегіональним управлінням акта перевірки Державної податкової служби України та її територіального органу, у ході проведення якої було встановлено порушення вимог законодавства про працю.

Також судом встановлено, що рішенням Міжрегіонального управління щодо розгляду справи про накладення штрафу від 26.02.2026 № ЗХ/РВ/ДПС-22382/Ж5/17-00-07-05-17/ НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_1 повідомлено про призначення розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення на 26.03.2026.

За результатами розгляду матеріалів справи, з урахуванням акта фактичної перевірки ГУ ДПС у Рівненській області від 31.12.2025 №22382/Ж5/17-00-07-05-17/3232313959, уповноваженою посадовою особою Міжрегіонального управління 26.03.2026, керуючись статтею 259 Кодексу законів про працю України, Порядком №509 та абзацом третім частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, винесено постанову №ЗХ/РВ/22382/Ж5/17-00-07-05-17/3232313959-ФС про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 240000,00 грн.

Підставою для прийняття зазначеної постанови відповідач визначив встановлення факту повторного протягом двох років порушення позивачем вимог частини четвертої статті 24 Кодексу законів про працю України, що полягало у допуску працівника до роботи без укладення трудового договору та належного оформлення трудових відносин.

Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.2 ст.259 КЗпП України центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад.

Частиною другою статті 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Абзац третій частини другої статті 265 КЗпП України передбачає, що вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

У постанові від 17.04.2024 року у справі №560/3981/23 Верховний Суд зазначив, що у разі виявлення податковим органом фактів порушення вимог законодавства про працю та фіксації їх у складеному цим органом акті перевірки, надання його Держпраці в порядку взаємодії цих органів для виконання покладених на них завдань, Держпраці, відповідно до закону, наділена повноваженнями притягати до відповідальності суб`єктів таких правопорушень, зокрема накладати штрафи у розмірі та в порядку, визначеному законодавством. У спірних відносинах розмір штрафу та суб`єкт, уповноважений його накладати напряму визначені у нормах статті 265 Кодексу законів про працю України.

Вказану позицію також підтримано постановою Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі №120/17056/23.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами третьою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2013 № 509.

Відповідно до пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються зокрема на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Суд зазначає, що специфіка спірних правовідносин щодо притягнення до відповідальності згідно ст. 265 КЗпП України, полягає у відсутності документального оформлення трудових відносин та встановленні факту допуску осіб до роботи без документального оформлення. Вказане визначає предмет доказування та коло доказів по справі.

Згідно зі ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За визначенням ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Так, судовим розглядом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Рівненській області проведено фактичну перевірку господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 31.12.2025 №22382/Ж5/17-00-07-05-17/ НОМЕР_1 .

Судовим розглядом також встановлено, що відповідно до змісту вказаного акта фактичної перевірки контролюючим органом встановлено факт використання позивачем праці особи без належного оформлення трудових відносин, а саме виконання функцій баристи особою, зазначеною в акті як ОСОБА_2 . При цьому контролюючий орган, посилаючись на відомості аналітично-інформаційної системи «Податковий блок», адміністрування якої здійснюється ДПС України, зазначив про відсутність інформації щодо належного оформлення трудових відносин між вказаною особою та позивачем.

Поряд із тим, також встановлено, що у зв`язку з надходженням вказаного акта перевірки Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці листом від 26.02.2026 №ЗХ/3.3/3089-26 позивача повідомлено про отримання акта перевірки ДПС та виявлені під час її проведення порушення законодавства про працю. Крім того, рішенням щодо розгляду справи про накладення штрафу від 26.02.2026 №ЗХ/РВ/ДПС-22382/Ж5/17-00-07-05-17/3232313959 позивача було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про накладення штрафу, який був призначений на 26.03.2026.

Водночас суд зауважує на те, що під час проведення фактичної перевірки особа, яка виконувала функції баристи, відмовилася надати документи, що посвідчують її особу, у зв`язку із чим працівниками контролюючого органу 23.12.2025 о 15 год. 52 хв. було здійснено виклик за номером екстреної служби «112» для встановлення особи такої особи. Судом також встановлено, що фактична перевірка проводилась у присутності представника позивача Катеринчика Романа Ярославовича, який діяв на підставі довіреності №2209 від 29.09.2025, при цьому будь-яких зауважень або заперечень щодо змісту акта фактичної перевірки ним висловлено не було.

Разом з тим, з метою повного та всебічного розгляду справи про накладення штрафу Північно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці було витребувано додаткові відомості та документи, а саме направлено запит до Головного управління ДПС у Рівненській області від 10.03.2026 №ЗХ/3.3/3705-26 та запит до Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 19.03.2026 №ЗХ/3.3/4315-26.

Як встановлено судом, відповідно до інформації Головного управління Національної поліції в Рівненській області виклик працівників Головного управління ДПС у Рівненській області від 23.12.2025 було зареєстровано в Єдиному обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Рівненського районного управління поліції ГУ НП в Рівненській області за №63459. За результатами проведених заходів встановлено, що особою, яка перебувала у приміщенні кав`ярні та виконувала функції продавця на момент проведення перевірки, є ОСОБА_3 , 2008 року народження.

Водночас суд зазначає, що позивачем було надано інформацію щодо оформлення трудових відносин із ОСОБА_2 , однак відповідно до матеріалів, отриманих від органів Національної поліції України, встановлено, що до початку проведення фактичної перевірки контрольно-розрахункові операції у кав`ярні здійснювала інша особа, а саме ОСОБА_3 , що було враховано відповідачем під час розгляду справи про накладення штрафу.

Крім того, судовим розглядом встановлено, що 12.02.2026 уповноваженою посадовою особою Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці за результатами розгляду матеріалів справи на підставі акта фактичної перевірки Головного управління ДПС у Рівненській області від 29.12.2025 №22202/Ж5/17-00-07-05-17/3232313959, керуючись статтею 259 Кодексу законів про працю України, Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, та абзацом третім частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, прийнято постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 240000,00 грн за порушення вимог частини четвертої статті 24 Кодексу законів про працю України.

Суд також звертає увагу на те, що матеріали справи містять відомості про застосування до позивача заходу реагування у вигляді попередження на підставі акта фактичної перевірки Головного управління ДПС у Рівненській області від 26.12.2025 №22137/Ж5/17-00-07-05-17/3232313959, яким також зафіксовано факт допуску працівника до роботи без належного оформлення трудових відносин.

Суд також зауважує на те, що результатами розгляду матеріалів справи, складених за актом фактичної перевірки Головного управління ДПС у Рівненській області від 31.12.2025 №22382/Ж5/17-00-07-05-17/3232313959, уповноваженою посадовою особою Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці 26.03.2026, керуючись статтею 259 Кодексу законів про працю України, Порядком №509 та абзацом третім частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, прийнято постанову №ЗХ/РВ/22382/Ж5/17-00-07-05-17/3232313959-ФС, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 240000,00 грн.

Суд зазначає, що підставою для прийняття вказаної постанови відповідач визначив встановлення факту повторного протягом двох років порушення позивачем вимог частини четвертої статті 24 Кодексу законів про працю України, яке, на думку відповідача, полягало у фактичному допуску працівника до виконання трудових обов`язків без укладення трудового договору та належного оформлення трудових відносин.

За таких обставин, враховуючи встановлені під час судового розгляду фактичні дані, суд доходить висновку, що під час проведення фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у Рівненській області було обґрунтовано встановлено факт допуску позивачем до виконання трудових функцій особи без належного оформлення трудових відносин, що є порушенням вимог частини четвертої статті 24 Кодексу законів про працю України.

Суд зазначає, що відповідно до вимог трудового законодавства оформлення трудових відносин передбачає укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця або уповноваженого ним органу, а також виконання інших передбачених законом процедур, пов`язаних із належним оформленням прийняття працівника на роботу. Водночас, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів оформлення позивачем трудових відносин саме з особою, яка фактично виконувала трудові функції під час проведення перевірки та здійснювала розрахункові операції у кав`ярні.

Посилання позивача на те, що ним було надано документи щодо працевлаштування ОСОБА_2 , суд оцінює критично, оскільки такі обставини не спростовують встановленого під час перевірки факту виконання трудових функцій іншою особою. Так, як вбачається з акта фактичної перевірки Головного управління ДПС у Рівненській області від 31.12.2025 №22382/Ж5/17-00-07-05-17/3232313959 та відповіді Головного управління Національної поліції в Рівненській області щодо виклику, зареєстрованого в Єдиному обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події за №63459, встановлено, що контрольно-розрахункову операцію до початку проведення фактичної перевірки здійснювала ОСОБА_3 , 2008 року народження, яка і перебувала на робочому місці та виконувала функції працівника кав`ярні.

Суд зауважує на тому, що сам по собі факт подання позивачем документів щодо працевлаштування іншої особи не є належним підтвердженням відсутності порушення вимог трудового законодавства, оскільки предметом дослідження у межах спірних правовідносин є саме обставини допуску до роботи конкретної особи, яка фактично виконувала трудові функції під час проведення фактичної перевірки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами підтверджено факт порушення позивачем вимог частини четвертої статті 24 Кодексу законів про працю України, а доводи позивача щодо належного оформлення трудових відносин є безпідставними та спростовуються сукупністю доказів, наявних у матеріалах справи.

Таким чином, посилання позивача на наявність трудових відносин з іншою особою та відсутність порушення вимог трудового законодавства судом до уваги не приймаються, оскільки вони не спростовують встановлених відповідачем під час проведення фактичної перевірки обставин щодо фактичного допуску до роботи ОСОБА_3 без належного оформлення трудових відносин.

Щодо доводів позивача про незастосування в період дії воєнного стану штрафних санкцій, передбачених статтею 265 Кодексу законів про працю України, у разі усунення виявлених порушень, суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» звільнення суб`єкта господарювання від застосування штрафу можливе за сукупності таких умов: виявлення порушення під час проведення саме позапланового заходу державного нагляду (контролю) органом Держпраці, винесення посадовою особою Держпраці припису про усунення виявлених порушень та виконання такого припису у повному обсязі й у встановлений строк.

Суд зауважує на тому, що припис є окремим письмовим документом встановленої форми, який виноситься посадовою особою органу Держпраці за результатами проведення планового або позапланового заходу державного нагляду (контролю) відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та уніфікованих форм документів, затверджених наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 27.10.2020 №2161.

Водночас судовим розглядом встановлено, що у даній справі порушення законодавства про працю було виявлено не під час здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) органом Держпраці, а за результатами фактичної перевірки, проведеної Головним управлінням ДПС у Рівненській області відповідно до положень Податкового кодексу України. При цьому припис про усунення порушень законодавства про працю органом Держпраці позивачу не виносився, строк для усунення таких порушень не встановлювався, а відтак відсутні передбачені частиною третьою статті 16 Закону №2136 умови для звільнення позивача від фінансової відповідальності.

Суд також зазначає, що сам по собі факт усунення позивачем порушення після його виявлення контролюючим органом ДПС не є підставою для звільнення від відповідальності, оскільки у спірних правовідносинах положення статті 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» застосуванню не підлягають.

Таким чином, доводи позивача щодо відсутності підстав для застосування до нього штрафних санкцій з огляду на усунення порушення під час дії воєнного стану суд оцінює критично та відхиляє як такі, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства.

Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач приймаючи оскаржувану постанову, діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень, передбачених чинним законодавством, з огляду на що у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Західного міжрегіональне управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЗХ/РВ/22382/Ж5/17-00-07-05- 17/3232313959-ФС від 26.03.2026 року - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 19 червня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (пл. Міцкевича, буд. 8,м. Львів,Львівська обл.,79000, ЄДРПОУ/РНОКПП 44778105)

Суддя Н.В. Друзенко