Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №420/28964/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/28964/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

22 серпня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява заяви ОСОБА_1 (сформована в системі «Електронний суд» 22.08.2025 року) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у якій представник позивача просить суд:

визнати причини пропуску процесуального строку для звернення до суду поважними, поновити пропущений процесуальний строк та прийняти до розгляду позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії;

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо обчислення та виплати позивачу ОСОБА_1 грошового забезпечення, в тому числі надбавок та щомісячної премії з 17.05.2022 року по 12.05.2023 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії, здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення позивачу ОСОБА_1 , в тому числі надбавок та щомісячної премії з 17.05.2022 року по 12.05.2023 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт;

справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами;

судову кореспонденцію для позивача по справі надсилати на електронну адресу представника позивача: АДРЕСА_1 , а також на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1

Разом із позовною заявою подана заява про поновлення строку звернення до суду з позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі; постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно ст. 262 КАС України; зобов`язано позивача надати суду копію адвокатського запиту від 28.07.2025 року до відповідача, на який отриманий лист від 30.07.2025 року.

При цьому суд дійшов висновку, що позивачем не пропущений строк звернення до суду з позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за мобілізацією у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України в період з 17.05.2022 року по 07.01. 2025 року, військове звання солдат, займав посади: гранатометник (5 тарифний розряд), водій-номер обслуги (5 т.р.), водій-хімік (5 т.р.), стрілець (5 т. р.), кухар (3 т.р.). Звільнений з військової служби за станом здоров`я. відповідно до листа Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 30.07.2025 №3/12/13/1-Б-22-Аз, ОСОБА_1 в період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 НГУ у 2022-2023 роках розмір грошового забезпечення розраховувався виходячи з розміру 1762,00 грн. шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт.

Позивач вважає, що обчислення та виплата його грошового забезпечення, в тому числі надбавок та щомісячної премії з 17.05.2022 року по 12.05.2023 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року є протиправними.

02.09.2025 року представник позивача подав витребувані докази.

15.09.2025 року відповідач подав відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що позивач дійсно проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України та був звільнений з військової служби за станом здоров`я. Відповідно п.4 діючого порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», встановлено: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762,00 грн. та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14» та відповідно п.10 набирає чинності з 01.03.2018 р. За період проходження служби з 17.05.2022 по 12.05.2023 позивачу нарахування та виплата грошового забезпечення здійснювалися за відповідним Порядком та наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 № 200 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам» з урахуванням розміру посадового окладу та тарифного розряду, передбаченого штатом військової частини на відповідний період і встановленого для зазначеного військовослужбовця наказом командира Військової частини НОМЕР_1 .

16.09.2025 року представник позивача подав відповідь на відзив, у якій зазначає, що відповідачем не спростовується, що позивачу посадовий оклад та оклад за військовим званням у спірний період обчислювався в порядку, визначеному п.4 постанови № 704 в редакції, яка втратила чинність, а саме виходячи із прожиткового мінімуму 2018 року, чим вчинено протиправні дії. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня становить 2481 грн. Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" у 2023 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року 2 684 грн. Натомість, згідно із фактичними обставинами справи, у період з 17.05.2022 року по 12.05.2023 року грошове забезпечення позивача обраховувалось виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року, який становив 1762грн. З огляду на вказане, вважає правильним висновок про те, що за період з 17.05.2022 року по 12.05.2023 року грошове забезпечення позивача має бути перераховано виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України у період з 17.05.2022 року по 07.01.2025 року.

Відповідно до:

- витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 21.07.2022 року №193 ОСОБА_1 призначено на посаду (а.с.24);

- витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 07.01.2025 року №7 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. У наказі, зокрема, зазначено: «Щорічна основна відпустка за 2024 рік використана в кількості 13 календарних днів. Допомога для оздоровлення за 2025 рік не виплачувалась. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік передбачена Інструкцією про порядок виплати грошового при забезпечення та одноразової грошової допомоги звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затверджена наказом МВС від 15.03.2018 № 200, не виплачувалась. Згідно з Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженою наказом МВС від 15.03.2018 № 200, виплатити: премію за особистий внесок у загальні результати служби за період з 01 по 07 січня 2025 року в розмірі 570 відсотків посадового окладу; грошову компенсацію за невикористані 17 календарних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік. Згідно з Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460, виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за 31 місяць, але не менш, як 25 відсотків місячного грошового забезпечення. Вислуга років станом на 07 січня 2025 року становить: у календарному обчисленні - 02 роки 07 місяців 20 днів; у пільговому обчисленні - 00 років 00 місяців 00 днів.» (а.с.29-30).

28.07.2025 року представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом №647/25, в якому просив надати витяги з наказів (по стройовій частині): про зарахування ОСОБА_1 до списків Військової частини НОМЕР_1 та витяги з наказів про призначення його на посади; витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_1 про виключення солдата ОСОБА_1 зі списків військової частини. Надати інформацію про розмір грошового забезпечення за період проходження військової служби солдатом ОСОБА_1 , за займаними посадами, за 2022 та 2023 роки, із зазначенням розміру у відсотках: надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби у відсотках до посадового окладу, окладу за військове звання, щомісячної премії та інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Надати інформацію щодо розміру прожиткового мінімуму (на який рік), що застосовувався при розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 та визначення допомоги на оздоровлення з дати зарахування його до списків частини по дату виключення зі списків частини. Надати інформацію щодо тарифного розряду, згідно з яким розраховувався посадовий оклад ОСОБА_1 за час проходження служби у в/ч НОМЕР_1 . Надати картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2022 рік, та за 2023 рік. (а.с.53-54).

У відповідь отримав лист від 30.07.2025 року, в якому відповідач повідомив, що: « ОСОБА_1 в період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 НГУ ( АДРЕСА_2 ) у 2022 та 2023 роках займав посади гранатометник (5 т.р.), водій-номер обслуги (5 т.р.), водій-хімік (5 т.р.), стрілець (5 т.р.), кухар (3 т.р.).

Розмір грошового забезпечення у 2022-2023 рр. складав за 5 т.р.:

посадовий оклад - 2820,00 грн.

оклад за військове звання - 530,00 грн.

надбавка за вислугу років - 0%

надбавка за виконання особливо важливих завдань - 50%

щомісячна премія - 260% з доплатою до 13000 грн. (мінімальне грошове забезпечення) на місяць до виплати відповідно пункту 2 Розпорядження ГУ НГУ від 01.03.2022р. № Р-12;

за 3 т.р. (з 25.08.2023р.):

посадовий оклад - 2640,00 грн.

оклад за військове звання - 530,00 грн.

надбавка за вислугу років - 25%

надбавка за виконання особливо важливих завдань - 50%

щомісячна премія - 570%.

Відповідно пункту 4 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 30.08.2017р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (зі змінами) розмір посадових окладів, окладів за військове звання військовослужбовців розраховуються виходячи з розміру 1762,00 грн. шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям НГУ здійснювалася за визначений у Вашому запиті період, у межах та у спосіб, що визначені законодавством України.» (а.с.22-23).

Не погоджуючись із нарахуванням грошового забезпечення та інших виплат в спірний період, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі Закон № 2232-ХІІ).

Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі Закон №2011-ХІІ) визначено, що соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону №2011-ХІІ).

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами 2,3 статті 9 Закону 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Тобто грошове забезпечення включає в себе усі, встановлені законом, надбавки, доплати та винагороди, передбачені під час проходження служби.

Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 9 Закону 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Пункт 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова № 704) в редакції чинній на день її прийняття, визначав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Отже, станом на 01 березня 2018 року пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Закон України від 05 жовтня 2000 року № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Згідно з ч.2 ст.92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Верховний Суд з цього питання висловив свою правову позицію, що законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб. Так, під «умовами» необхідно розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії. Під «порядком» розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.

Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій.

Таким чином, зазначення у пункті 4 постанови КМУ № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ.

Разом з тим, суд наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Закони "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та "Про Державний бюджет України на 2023 рік" таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року на 2022, 2023 роки, відповідно, не містять.

Тобто, положення пункту 4 постанови КМУ № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року до 29 січня 2020 року набрання чинності Законом №294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

П. 6 постанови Кабінету міністрів України від 21.02.2018 № 103 був скасований в судовому порядку у межах справи № 826/6453/18, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 набрала чинності з дати її прийняття.

Це свідчить про те, що з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, де передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Крім того, встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Звідси слідує, що 29.01.2020 настала подія підвищення розміру винагороди за службу діючого військовослужбовця за складовими: оклад за посадою та оклад за військовим званням за рахунок виникнення у суб`єкта владних повноважень органу фінансового забезпечення обов`язку обраховувати ці показники із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, тобто станом на 01.01.2020, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Тому, з 29 січня 2020 року та у подальшому грошове забезпечення позивача має бути перераховане в сторону збільшення шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії відповідача є протиправними та такими, що порушують права позивача на отримання грошового забезпечення в належному розмірі, встановленому законом.

Саме про наявність правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, вказав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в своїх постановах від 11.02.2021 року по справам № 240/11952/19, № 200/3757/20-а та № 200/3774/20-а.

Верховний Суд у постанові по справі № 440/6017/21 від 02 серпня 2022 року дійшов висновку, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260), передбачає, що військовослужбовцям, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (п.1, 2, 6 розд. XХІІІ Порядку № 260).

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення (п.1 розділу ХХІV Порядку № 260).

Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.(п.2 розд. ХVІ Порядку № 260).

Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». (п.1 розд. ХХХІІ Порядку № 260).

Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються:

звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою;

які на день звільнення з військової служби перебували в розпорядженні відповідних командирів (начальників) та тим, які до дня звільнення з військової служби були звільнені від посад (у тому числі у зв`язку зі скороченням штатних посад),- щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою на день звільнення з військової служби з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення;

яких відсторонено від посад відповідно до Кримінального процесуального кодексу України або яких відсторонено від виконання службових повноважень у зв`язку зі складанням щодо них протоколу про адміністративне корупційне правопорушення,- щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород), на які мали право військовослужбовці за останньою займаною посадою на день відсторонення від посад (відсторонення від виконання службових повноважень) з урахуванням зміни вислуги років і норм грошового забезпечення. (п.5 розд. ХХХІІ Порядку № 260).

У рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

При цьому грошове забезпечення за період наданої відпустки або розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення обчислюється з такого розрахунку:

тим, які мають вислугу до 10 календарних років, - 2,5 календарних дня;

тим, які мають вислугу від 10 до 15 календарних років, - 2,9 календарних дня;

тим, які мають вислугу від 15 до 20 календарних років, - 3,3 календарних дня;

тим, які мають вислугу 20 і більше календарних років, - 3,8 календарних дня.

Одержана в результаті обчислення тривалість відпустки округлюється в бік збільшення до повного дня.

Грошове забезпечення за період відпустки виплачується до дня закінчення відпустки включно на підставі наказу командира військової частини. (п.3 розд. ХХХІ Порядку № 260).

З огляду на викладене, та враховуючи, що на розмір грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії впливає розмір посадового окладу, окладу за військове звання, суд дійшов висновку про неправомірність дій відповідача щодо їх обчислення за період з 17.05.2022 року по 12.05.2023 року включно, з розміру прожиткового мінімуму 1762 грн.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем законність оскаржуваних дій не доведена, а його доводи суд відхиляє з вищенаведених мотивів.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., в той час як судовий збір сплаті не підлягав, оскільки позивач звільнений від його сплати на підставі п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір».

Підстави для встановлення судового контролю, передбачені ч.ч.5,6 ст.382 КАС України, згідно п.6-1 ч.1 ст.244 КАС України наразі відсутні.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у вигляді обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, в тому числі надбавок та щомісячної премії з 17.05.2022 року по 12.05.2023 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 , в тому числі надбавок та щомісячної премії з 17.05.2022 року по 12.05.2023 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 293,295 КАС України, до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ; місцезнаходження: АДРЕСА_4 ).

Суддя М.М. Аракелян